Рішення

від 04.02.2019 по справі 921/389/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2019 року м. ТернопільСправа № 921/389/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Ярославська З.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна", вул. М.Грінченко, 2/1, Бізнес-парк "Протасів", м. Київ, 03680

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернотранс", вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46027

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС", 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65

про: стягнення 37 469 грн.14 коп., судових витрат

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2- адвокат, ордер на надання правової допомоги серія КВ №381909 від 02.01.2019

відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ- Україна (надалі - позивач, ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна ) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернотранс (надалі - відповідач, ТОВ Тернотранс ) про стягнення збитків у розмірі 37469,14 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до договору №82430 від 05.05.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, ТОВ Тернотранс надавались автотранспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом: Блоне (Польща) - м.Фастів (Україна), який мав бути доставлений вантажоодержувачу ТОВ НУФАРМ УКРАЇНА . Згідно з разовою перепусткою ТОВ Митний термінал Калинівка №2 від 01.06.2018 автомобіль прибув з порушеною пломбою. Під час розвантаження автотранспортного засобу виявлено нестачу вантажу (гербіциди), про що митним органом складено акт №546022 від 01.06.2018. Вказаний факт також підтверджується експертним заключенням №В-015 від 01.06.2018. У зв?язку з нестачею вантажу позивачем отримано претензію F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD від 25.07.2018 про відшкодування втраченого вантажу на суму 1671,70 Євро. В свою чергу, позивачем направлено претензію відповідачу на суму 52035,01 грн.

23.08.2018 ТОВ Тернотранс на рахунок позивача платіжним дорученням №583 перераховано 31921,00 грн, а 27.08.2018 платіжним дорученням №587 перераховано 27671,96 грн, всього сплачено - 59592,96 грн.

27.08.2018 відповідачем направлено лист позивачу, у якому ТОВ Тернотранс просить перераховані кошти вважати сплаченими, зокрема, у сумі 16808,27 грн - по претензії №1-ю від 26.07.2018 про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 52035,01 грн, а також вказує, що заборгованість відповідача по зазначеній вище претензії складає 35226,74 грн.

В свою чергу ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна задоволено претензію F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD та платіжним дорученням №3412 від 13.09.2018 сплачено на розрахунковий рахунок останнього 1420,94 Євро, що на момент сплати еквівалентно 46135,41 грн. Крім того, позивачем платіжним дорученням №3431 від 13.09.2018 сплачено до бюджету 8142,00 грн податку. Загальна сума збитків, які поніс позивач складає 54277,41 грн (46135,41 грн + 8142,00 грн), з них 16808,27 грн ТОВ Тернотранс сплачено по претензії. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в результаті часткової втрати під час перевезення вантажу становить 37469,14 грн, які в добровільному порядку сплачені не були. Відтак, ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна змушене було звернутись до суду з даною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача понесені позивачем збитки у розмірі 37469,14 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду Відзив №без номера від 31.10.2018 (вх. №20183 від 06.11.20180 на позовну заяву , у якому зазначив, що не визнає заявлених позовних вимог з огляду на те, що ТОВ Тернотранс застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у встановлений законом строк повідомив стараховика про настання страхового випадку та оформив відповідну заяву, а тому позов має бути пред?явлений до страхової компанії ПАТ Страхова Група ТАС , з якою відповідач уклав договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00055443 від 26.02.2018 . Крім того, відповідач заперечує проти включення до суми позовних вимог мита та ПДВ на загальну суму 8142,00 грн, що суперечить ч.1 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Враховуючи викладене, ТОВ Тернотранс не визнає позовних вимог, пред??явлених до перевізника, у повному обсязі.

13.11.2018 позивач подав до суду Відповідь на відзив №1-ю від 07.11.2018 (вх. №20883 від 13.11.2018), у якій зазначив, що зауваження відповідача про те, що до суми відшкодування втраченого вантажу включено ПДВ в розмірі 8142,00 грн не відповідають дійсності, оскільки позивачем на підставі ст.21 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна та п.141.4.1.-141.4.2. ст.141.4 Податкового кодексу України, сплачено до бюджету платіжним доручення №3431 від 13.09.2018 8142,00 грн - 15 відсотків від суми відшкодування вартості втраченого вантажу. Крім того, ч.4 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що підлягає відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов?язанні з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Щодо залучення до участі у розгляді справи в якості відповідача страхової компанії ПАТ Страхова Група ТАС позивач вказує, що відповідно до п.3.2.5 Договору саме Перевізник (відповідач) взяв на себе зобов?язання відшкодовувати Експедитору (позивачу) всі збитки та витрати в повному обсязі, які він поніс перед своїм Клієнтом внаслідок невиконання або неналежного виконання Перевізником своїх зобов?язань за даним Договором, які призвели до збитків клієнта, що пов?язані з недостачею, пошкодженням, втратою вантажу по вині Перевізника.

Також, позивач зазначає, що не перебуває у жодних правових відносинах зі страховою компанією відповідача, ТОВ Тернотранс не надано підтвердження того, що страховиком прийнято рішення про виплату відшкодування збитку. Відтак, вважає, що ТОВ Тернотранс є належним відповідачем у даній справі та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.11.2018 відповідач подав до суду Заперечення з приводу відповіді позивача на відзив №без номера від 15.11.2018 (вх. №21130 від 19.11.2018), у яких, зокрема, просить суд при розгляді спору врахувати правовий статус відповідача як особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність перед третіми особами під час здійснення нею господарської діяльності у якості перевізника, що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин норм ст.1194 ЦК України при визначенні обсягу відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачу як новому кредитору у зобов?язанні, у зв?язку з втратою спірного вантажу при його перевенні. При цьому, покликається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/2503/17, та стверджує, що пред?явлення позову до перевізника за умови страхування ним своєї цивільної відповідальності суперечить положенням ст.1194 ЦК України.

26.11.2018 позивач подав до суду Пояснення на заперечення відповідача №1-ю/1911/01 від 19.11.2018 , у яких, серед іншого, вказав на неможливість застосування до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 27.02.2018 у справі № 910/2503/17, оскільки в згаданій справі мова йде про стягнення вартості вантажу в результаті крадіжки на підставі договору добровільного страхування вантажу, а не відповідальності перевізника та у даній справі позивачем є страхова компанія, яка звернулась до експедитора за відшкодуванням сплаченої суми за викрадений вантаж.

Відповідач у поданих до суду 07.12.2018 (вх. №22536) Додаткових доводах №без номера від 03.12.2018 не погодився з позицією позивача та зазначив, зокрема, що позивачу відомо, у якої страхової компанії застраховано вантаж і він має право звернутися до неї за страховим відшкодуванням. Крім того, ТОВ Тернотранс ствержує, що ним сплачено розмір франшизи у повному обсязі, а саме 23.08.2018 платіжним дорученням №583 здійснено платіж на користь позивача в сумі 37921,00 грн та 27.08.2018 платіжним дорученням №587 - платіж у сумі 27671,96 грн. Про те, що ці суми є франшизою відповідач вказав у відповіді на претензію, надісланій позивачу.

18.12.2018 позивач подав Відповідь на додаткові доводи відповідача , у якій позивач не погоджується із наданими відповідачем додатковими поясненнями, та вкотре зазначив, зокрема, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 37469,14 грн, які підлягають стягненню саме з ТОВ Тернотранс як перевізника, який за умовами договору (а саме: п. 3.2.5 та п. 4.13) зобов?язаний відшкодувати експедитору втрату вантажу, тому вимога відповідача про застосування ст.1194 ЦК України не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 18.10.2018 відкрито провадження у справі №921/389/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.11.2018 на 11 год. 00 хв.

06.11.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшло Клопотання №без номера від 31.10.2018 (вх. №20188 від 06.11.2018) про залучення співвідповідача, в якому просить суд залучити до участі у спорі у якості співвідповідача страхову організацію, у якій застрахована відповідальність автомобільного перевізника ПАТ СТРАХОВА ГРУПА ТАС .

Також 06.11.2018 відповідачем подано через канцелярію суду Клопотання №без номера від 01.11.2018 (вх. №20234 від 06.11.2018) про залучення третьої особи на стороні відповідача, в якому просить суд залучити до участі у спорі у якості третьої особи на стороні відповідача страхову організацію, у якій застрахована відповідальність автомобільного перевізника ПАТ СТРАХОВА ГРУПА ТАС .

12.11.2018 ухвалою суду у задоволенні клопотання ТОВ "Тернотранс" №без номера від 31.10.2018 (вх. №20188 від 06.11.2018) про залучення співвідповідача відмовлено з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а відповідач не наділений правом звернення з таким клопотанням. Також, не передбачено чинним законодавством право суду за власною ініціативою здійснювати таку заміну неналежного відповідача на належного відповідача. Вказаною ухвалою підготовче засідання відкладено на 29.11.2018 на 14 год 00 хв.

Ухвалою суду від 27.11.2018 повідомлено учасників процесу про те, що підготовче засідання по справі №921/389/18 відбудеться 10.12.2018 о 14 год. 00 хв. у зв'язку з перебуванням судді Хоми С.О. 29.11.2018 у відрядженні (Наказ №93-в.сл. від 27.11.2018).

10.12.2018 ухвалою суду Клопотання ТОВ "Тернотранс" №без номера від 01.11.2018 (вх. №20234 від 06.11.2018) про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" задоволено. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС". Відкладено підготовче засідання на 28.12.2018 на 12 год 00 хв.

Крім того, ухвалою суду від 10.12.2018 з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у справі до 18.01.2019 включно.

Ухвалою суду від 20.12.2018 Клопотання № 1-ю від 12.12.2018 (вх. №23239 від 18.12.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна" про розгляд в режимі відеоконференції справи №921/389/18 задоволено, судове засідання у справі №921/389/18, призначене ухвалою суду від 10.12.2018 на 28.12.2018 на 12:00 год., проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.12.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 січня 2019 року на 15 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою від 09.01.2019 повідомлено сторони та третю особу у справі № 921/389/18 про перерву в судовому засіданні до 04 лютого 2019 року до 15 год. 00 хв.

Разом з тим, в судовому засіданні 09.01.2019 позивач надав суду Заяву про розподіл судових витрат №1-ю від 09.01.2019 , в якій просить суд: 1. Прийняти заяву до розгляду та розглянути її по суті. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернотранс" судові витрати понесені ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна по сплаті правничої допомоги в розмірі - 19500,00грн. 3.Стягнути з ТОВ "Тернотранс" судові витрати понесені ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. 4. Стягнути з ТОВ "Тернотранс" судові витрати понесені ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна по перекладу документів в розмірі 1343,00 грн.

В судовому засіданні 04.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в заявах по суті позову, зокрема, у наданій 13.11.2018 Відповіді на відзив №1-ю від 07.11.2018 (вх. №20883 від 13.11.2018) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2019 не з'явився, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.10.2018 за №1004489566 місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенотранс" є 47704, Тернопільська область, Тернопільський район, село Івачів Долішній, а тому вищевказана поштова кореспонденція направлена відповідачу за належною адресою.

Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення ( пп. 3 п. 6 ст. 242 ГПК України).

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та в Договорі №82430 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) від 05.05.2011 вказана фактична адреса відповідача - 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 11.

Наявні в матеріалах справи поштові повідомлення від 10.01.2019 свідчать про вручення відповідачу 11.01.2019 поштового відправлення - ухвали суду від 09.01.2019 (яка направлялась Товариству з обмеженою відповідальністю "Тенотранс" на юридичну адресу - с. Івачів Долішній, Тернопільський район, Тернопільська область, 47704 та фактичну адресу - вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46027), а відповідно і про те, що відповідач володів інформацією про розгляд Господарським судом Тернопільської області справи № 921/389/18.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні він не скористався.

Разом з тим, у поданому відповідачем 06.11.2018 через канцелярію суду Відзиві №без номера від 31.10.2018 (вх. №20183 від 06.11.2018) на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав.

Представник третьої особи в судове засідання 04.02.2019 не з'явився. Разом з тим, 15.01.2019 від представника третьої особи Приватного акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" через канцелярію суду до матеріалів справи надійшло Клопотання №Г0401/183 від 10.01.2019, в якому йдеться про те, що АТ "СГ "ТАС" отримало ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018, якою витребувано копію страхової справи №00249/28/2018/14, копію якої просить долучити до матеріалів справи №291/389/18.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.

05.05.2011 між ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна як Експедитором та ТОВ Тернотранс як Перевізником укладено договір перевезень вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) №82430 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору даний Договір регулює відносини сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів Експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав. Даний Договір також регулює умови та порядок розрахунків між Сторонами за належно надані, відповідно до умов даного Договору, послуги.

На умовах даного Договору та замовлення (заявки) експедитора, перевізник зобов?язується доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов?язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним Договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати) за рахунок коштів свого клієнта. Перевізник за даним Договором надає транспортно-експедиційні послуги (фактично виступає експедитором), які полягають в організації перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів по території України та/або за її межами, якщо він надає послуги транспортними засобами, які він використовує на підставі договору оренди аб в CMR в графі перевізник зазначена особа, що не є стороною даного Договору (п.1.2 Договору).

У п.2.1. Договору узгоджено, що перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

На кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику, в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому (п.2.2 Договору).

Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором пріоритетним є умови (відомості) зазначені в замовленні (заявці) (п.2.6 Договору).

Згідно з п.2.7 Договору товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом, по якому здійснюється перевезення та за якими відбувається здача-приймання вантажу .

За домовленістю сторін за Договором Перевізник (відповідач) взяв на себе зобов'язання, серед іншого:

Забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу) (п.п.3.2.3 п.3.2 Договору);

Нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного Договору, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та невідворотних за даних умов обставин (п.п.3.2.4 п.3.2 Договору);

Відшкодувати експедитору всі збитки та витрати в повному обсязі, які він поніс перед своїм клієнтом внаслідок невиконання або неналежного виконання перевізником своїх зобов'язань за даним Договором, які призвели до збитків клієнта, що пов'язані з недостачею, пошкодженням, втратою вантажу по вині перевізника, а також до витрат експедитора, пов'язаних з оплатою штрафних санкцій клієнту через неналежне виконання перевізником своїх обов'язків (п.п. 3.2.5 п.3.2 Договору);

У випадку наявності дійсного на дату завантаження полісу страхування цивільної відповідальності перевізника (CMR-страхування) при здійсненні кожного перевезення надати його копію експедитору (п.п.3.2.7 п.3.2 Договору);

При втраті або пошкодженні вантажу негайно в письмовому вигляді повідомити експедитора, а також вислати по факсу копію заяви, спрямованої в компетентні органи державної влади та в страхову компанію про настання випадку втрати/пошкодження вантажу та копії документів отриманих/наданих органам внутрішніх справ (п.п.3.2.13 п.3.2 Договору);

Незалежно від того, чи виступає перевізник за даним Договором як фактичний перевізник або як фактичний експедитор вантажу - він приймає на себе зобов'язання та несе відповідальність, в тому числі за вантаж, як безпосередній перевізник згідно умов цього Договору та чинного українського законодавства (п.п.3.2.19 п.3.2 Договору).

За змістом п.4.13 Договору перевізник відшкодовує експедитору всі збитки, які останній поніс перед своїм клієнтом по вині перевізника, на підставі виставлених перевізнику претензій експедитора.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до його передачі вантажоодержувачу (п.4.14 Договору).

Згідно п. 7.2 Договору, кожна із сторін має право звернутися безпосередньо до суду за захистом порушеного права і відшкодування понесених збитків без пред'явлення попередніх претензій.

У п.8.1 Договору, сторони передбачили, зокрема, що Даний Договір набирає сили з моменту підписання і діє весь період співробітництва сторін.

Відповідно до Заявки №КИМА05180066 від 23.05.2018 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом по Договору №82430 від 05.05.2011 відповідач взяв на себе зобов'язання виконати перевезення вантажу (безпечна хімія) по маршруту Блоне (Польща) - Фастів (Україна). Крім того, у вказаній Заявці відповідач підтвердив свою відповідальність і зобов'язання за основним договором, а також обов'язок: не залишати вантаж без догляду; використовувати під час відпочинку тільки цілодобово охоронювані стоянки; на стоянці ставити контейнер таким чином, щоб зробити неможливим доступ до його дверей, тощо.

В Заявці відповідач зазначив номер машини ВО5933ВІ/ВО6793ХХ, номер страхового поліса FO-00055443, прізвище водія - ОСОБА_3 та інші дані.

При завантаженні 29.05.2018 товару ніяких зауважень щодо його кількості та упакування представником відповідача (перевізника) задекларовано не було.

Однак згідно з разовою перепусткою №2 для в?їзду на територію ТОВ Митний термінал Калинівка від 01.06.2018 автомобіль прибув з порушеною пломбою. Під час розвантаження автотранспортного засобу виявлено нестачу вантажу (гербіциди), що зафіксовано в Акті №546022 від 01.06.2018 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату, складеному митним органом. Відповідно до вказаного Акту встановлено, що у вантажному відсіку напівпричепу знаходиться 18 палет з товаром без пошкоджень та одна палета з відкритою коробкою, в якій не вистачає однієї каністри об?ємом 10 л; невідповідність товарів відомостям становить 730 л препарату Agritox SL, що складає одну цілу палету та одну каністру об?ємом 10 л. Вартість відсутнього товару складає 1671,70 Євро.

Вказаний факт нестачі також підтверджується експертним заключенням №В-015 від 01.06.2018, згідно із яким при догляді в атомобілі знаходилося 19 дерев?яних піддонів з маркуванням фірми-відправника, на яких встановлено картонні ящики, стики склеєні клейкою стрічкою, обмотані полімерною плівкою, із них 1 (один) пошкоджено (розірвана плівка та відкрита картонна коробка, в якій відсутня одна каністра об?ємом 10 л), при перерахуванні товару згідно документів невідповідність товарів складає 730 л препарату Agritox SL, що складає один цілий піддон та одну каністру об?ємом 10 л.

У зв?язку з нестачею вантажу позивачем отримано претензію від F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD від 25.07.2018 про відшкодування втраченого вантажу на суму 1671,70 Євро, як сторони (Клієнта) за договором транспортної експедиції №02012018/2С від 02.01.2018. На підставі вказаного договору та Заявки №КИМА05180067 від 23.05.2018 F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD уповноважило ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна організувати перевезення вантажу. З метою виконання умов вищевказаних договору та заявки позивачем у якості перевізника було залучено ТОВ Тернотранс .

В свою чергу, позивачем направлено відповідачу - ТОВ Тернотранс претензію №1-ю від 26.07.2018 про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 52035,01 грн., яку ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна просило задовольнити та відшкодувати вартість часткової втрати вантажу, посилаючись на неналежне виконання ТОВ Тернотранс умов Договору від 05.05.2011 №82430 та Заявки №КИМА 05180066 від 23.05.2018 до нього. До претензії ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ- Україна , зокрема, додало відповідні документи, що підтверджують виявлений факт нестачі товару.

23.08.2018 ТОВ Тернотранс на рахунок позивача платіжним дорученням №583 перераховано 31921,00 грн, а 27.08.2018 платіжним дорученням №587 перераховано 27671,96 грн, всього сплачено - 59592,96 грн. Про перерахунок вказаних сум свідчать виписки по особовому рахунку ТОВ Тернотранс №26006402551 за 23.08.2018 (сформовано 30.08.2018 07:44) (а.с.7 том ІІ зворот) та 27.08.2018 (сформовано 30.08.2018 07:45) (а.с.8 том ІІ зворот).

27.08.2018 відповідачем направлено позивачу лист №1, у якому ТОВ Тернотранс просить перераховані кошти вважати сплаченими, зокрема, у сумі 16808,27 грн - по претензії №1-ю від 26.07.2018 про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 52035,01 грн, а також вказує, що заборгованість відповідача по зазначеній вище претензії складає 35226,74 грн. (52035,01 грн. - 16808,27 грн.). За твердженням ТОВ Тернотранс сплачені кошти складають франшизу (суму яку не компенсує страховик) по відшкодуванню вартості втраченого вантажу, а залишок заборгованості має бути відшкодований його страховиком ПАТ Страхова Група ТАС на підставі договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO - 00055443 від 26.02.2018.

В подальшому ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна задоволено претензію F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD та платіжним дорученням №3412 від 13.09.2018 сплачено на розрахунковий рахунок останнього 1420,94 Євро, що на момент сплати еквівалентно 46135,41 грн. Дана операція підтверджується випискою по рахунку 26006302718053 EUR ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ- Україна за 13.09.2018.

Крім того, позивачем платіжним дорученням №3431 від 13.09.2018 сплачено до бюджету 8142,00 грн податку на прибуток іноземної юридичної особи F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD.

З огляду на вказане, позивачем надіслано ТОВ Тернотранс Доповнення №1-ю/П від 17.09.2018 до претензії №1-ю від 26.07.2018 про збільшення витрат на відшкодування вартості втраченого вантажу.

При розрахунку суми боргу позивач виходив з того, що загальна сума збитків, які поніс позивач складає 54277,41 грн (46135,41 грн + 8142,00 грн), з них 16808,27 грн ТОВ Тернотранс сплачено по претензії, а тому відшкодуванню підлягають збитки в розмірі 37469,14 грн. Так, у згаданому доповненні до претензії ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна просить ТОВ Тернотранс задовольнити претензію та відшкодувати залишок суми претензії в розмірі 37469,14 грн.

ТОВ Тернотранс в добровільному порядку вказаний розмір збитків сплачено не було з огляду на те, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у встановлений законом строк повідомив стараховика про настання страхового випадку та оформив відповідну заяву, а тому вважає, що відшкодування вартості втраченого вантажу має бути здійснено страховою компанією ПАТ Страхова Група ТАС .

Як встановлено судом, 26.02.2018 між ПАТ Страхова Група ТАС (Страховик) та ТОВ Тернотранс (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00055443, (надалі - Договір №FO-00055443) предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров?ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про Договір Міжнародного перевезення вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978р. та транспортного законодавства тієї держави, території якої сталася подія, що призвела до страхового випадку.

Страхова сума за Договором №FO-00055443 становить 280000,00 євро, безумовна франшиза за страховим ризиком відповідальність за втрату або пошкодження вантажу складає 1400 євро по вантажах підвищеного ризику, 350 євро по інших вантажах і збільшується на 175 євро за кожну наступну претензію до страхувальника за цим ризиком.

Строк дії Договору №FO-00055443: з 00 год. 00 хв. 28.02.2018 до 24 год. 00 хв. 27.02.2019 (п.10 Договору).

Згідно з п.п.12.1 п.12. Договору №FO-00055443 страховим випадком за договором є настання відповідальності страхувальника внаслідок страхових ризиків, що визнана рішенням суду або страхувальником у добровільному порядку за умови, якщо страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

Відповідно до п.п. 12.2.1 п. 12.2 Договору №FO-00055443 страховим ризиком у разі відповідного значення у п. 3.3 договору може бути відповідальність за втрату або пошкодження вантажу - відповідальність "страхувальника" за повну або часткову втрату або загибель, викрадення, пошкодження вантажу застрахована в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу тільки у відношенні відповідальності, що виникає за умовами: а) транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-СМR, що застосовується до страхувальника в обов'язковому порядку; б) якщо законодавство, яке застосовується до перевезення, містить положення, згідно з яким відповідальність страхувальника може збільшитись у випадку оголошення вартості вантажу або за згодою страхувальника з власником вантажу, то таке збільшення відповідальності може бути застраховане шляхом укладання додаткового договору до цього договору та за умови сплати додаткової страхової премії. При цьому збільшення відповідальності повинне бути оформлене відповідно до вимог транспортного законодавства.

Згідно з п.18.1 Договору №FO-00055443 для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків. Так, у п.п.18.1.12 п.18.1 Договору №FO-00055443 серед інших документів зазначено в тому числі рішення суду, яке набуло законної сили та зобов'язує страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну майну, життю або здоров?ю третіх осіб, якщо справа розглядалась в суді.

За змістом п.п.19.1 п.19 Договору №FO-00055443 страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред'явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

06.06.2018 ТОВ Тернотранс (страхувальник за Договором №FO-00055443) звернувся до ПАТ Страхова Група ТАС (страховик за Договором №FO-00055443) із заявою про настання події за Договором добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №00299/28/2018 (за вхід. №934 від 06.06.2018).

Не отримавши відшкодування у зв?язку з частковою втратою вантажу, ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна звернулося до суду з позовом до ТОВ Тернотранс про стягнення збитків у розмірі 37469,14 грн.

Проаналізувавши викладені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, слід застосовувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного 05.05.2011 договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) №82430, відповідно до умов якого сторони набули взаємних прав і обов'язків.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV від 01.07.2004 передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", Про зовнішньоекономічну діяльність", Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Нормами ст. 306 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) врегульовано, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (ч.2 ст. 919 ЦК України).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ст. 316 ГК України.

Як зазначалося вище, згідно умов Договору перевізник (ТОВ Тернотранс ) взяв на себе зобов'язання забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу), а також зобов?язався нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного Договору, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та невідворотних за даних умов обставин.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 статті 614 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов'язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі №6-2086цс15.

Відтак, втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 314 ГК України, ст.ст. 617, 924 ЦК України, передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов'язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

Разом з цим, поданими позивачем доказами доведено нестачу вантажу, яка сталась під час здійснення перевезення.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

До складу збитків, як зазначено у ч.1 ст.225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У частині 2 статті 224 ГК України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач не виконав своїх зобов'язань згідно укладеного договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) та заявки до нього, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу у повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, відтак мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем, внаслідок якого виникла часткова нестача вантажу та позивачем понесено реальні збитки у розмірі сплаченої клієнту вартості втраченого товару та сплаченого до бюджету податкового зобов?язання в сумі 8142,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Тернотранс не доведено, що часткова втрата вантажу сталася не з його вини або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Крім того, відповідачем частково задоволено претензію позивача та відшкодовано частину збитків у розмірі 16808,27 грн, що вказує на визнання вини та факту неналежного виконання своїх зобов'язань за договором.

З огляду на зазначене, суд вважає обгрунтовано заявленими та такими, що підлягають відшкодуванню позивачу збитки в сумі 37469,14 грн.

Крім того, суд не погоджується з аргументами відповідача про те, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ст.1194 ЦК України та збитки мають бути стягнуті зі страховика з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996 страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (ст. 980 ЦК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону "Про страхування" страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону "Про страхування" страховим випадком є подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону "Про страхування".

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Судом взято до уваги висновки Верховного Суду з питань застосування статті 1194 ЦК України. Так, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2589/17 від 29.03.2018 суд дійшов висновку, що: особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Таким чином, потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15,від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15 та від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16 .

Потерпілий вправі одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Це узгоджується також зі змістом п.п.19.1 п.19 Договору №FO-00055443, відповідно до якого страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред'явлену до нього претензію , якщо інше не буде узгоджено сторонами (страховиком і страхувальником) в письмовій формі.

Відтак, відшкодування завданих позивачу збитків не позбавляє відповідача у подальшому звернутися до страховика з вимогою про виплату йому страхового відшкодування.

З огляду на вказане та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт недотримання перевізником умов укладеного між сторонами договору, згідно якого на перевізника покладено повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажоодержувачу, зважаючи на те, що перевізник в повній мірі не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов?язання, суд дійшов переконання, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача суми понесених позивачем внаслідок часткової втрати вантажу збитків у розмірі 37469,14 грн.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Крім того, за змістом п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Як вже зазначалось вище, в судовому засіданні 09.01.2019 представник позивача надав суду Заяву про розподіл судових витрат №1-ю від 09.01.2019 , в якій проведено опис (найменування) наданих послуг, кількість годин (судове засідання), вартість одної години (грн.) та загальну суму. Крім того, в заяві зазначено, що: відповідно до договору про надання правничої допомоги №01-02/2018 від 01.02.2018 року та договору про надання правничої допомоги №1-01/2019 від 01.01.2019 ТОВ "Еф ЕС Маккензі - Україна" адвокату ОСОБА_2 сплачено 19500,00 грн. (докази сплати додано до заяви); під час підготовчого засідання, ухвалою суду від 10.12.2018 позивача зобов'язано зробити переклад документів та нотаріально завірити переклад, на що позивачем було витрачено кошти в сумі 1343,00 грн. (підтверджуючі документи додаються); позивачем сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №3512 від 26.09.2018 в розмірі 1762,00 грн. (підтвердження сплати судового збору направлено до суду з позовною заявою).

Крім того, 15.01.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла Заява №1-ю від 10.01.2019 про приєднання до матеріалів справи документів, до якої додано копію Акту №1 від 10.01.2019 про надання правничої допомоги по договору №01-01/2019 від 01.01.2019.

Також, 04.02.2019 в судовому засіданні представник позивача до початку судових дебатів надав до матеріалів справи Заяву про збільшення стягнення на правничу допомогу Вих. №1-ю/01-02 від 01.02.2019 (вх. №1941) , в якій, зокрема, йдеться про те, що 09.01.2019 у справі об'явлено перерив до 04.02.2019 до 15:00 год., позивач заявив клопотання про про проведення слухання у справі 04.02.2019 в режимі відеоконференції, в чому було відмовлено з технічних причин, в зв'язку з чим представник позивача повинен бути присутнім в судовому засіданні, безпосередньо в приміщенні господарського суду Тернопільської області. В зв'язку із збільшенням витрат на правничу допомогу, позивач вимушений звернутися до суду із заявою про збільшення стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 23500,00 грн.

Суд, розглянувши Заяву позивача №1-ю від 09.01.2019 про розподіл судових витрат (з врахуванням Заяви про збільшення стягнення на правничу допомогу Вих. №1-ю/01-02 від 01.02.2019 (вх. №1941)), зазначає наступне.

Відповідно до п. 16-1 п.п.11 Перехідних положень Конституції України (в редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016), представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони , в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву . У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розгляд справи 921/389/18 здійснювався за правилами загального позовного провадження, в судовому засіданні 09.01.2019 представником позивача до початку судових дебатів подано суду зазначену вище Заяву про розподіл судових витрат (із відповідними доказами), яку по суті підтримано повністю.

Отже, в даному випадку приписи ч.8 ст.129 ГПК України не було порушено щодо порядку та строку звернення до суду із заявою та щодо подання доказів понесення витрат на правову допомогу.

У позовній заяві №1-ю/2509 від 25.09.2018 (вх. №497 від 28.09.2018) представник позивача вказуючи на попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (доданий до позовної заяви) зазначає, що судові витрати на правничу допомогу складають 11926 грн. 00 коп.

Згідно частин 1 та 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як зазначено вище, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано:

- Договір №01-02/2018 від 01.02.2018 року про надання правничої допомоги (юридичних послуг);

- Договір №01-01/2019 від 01.01.2019 року про надання правничої допомоги;

- оригінал ордеру серії КВ №3881909 від 02.01.2019 на надання правової допомоги ТОВ "ЕФ ЕС "Маккензі - Україна" адвокатом ОСОБА_2;

- Завдання-доручення від 26.07.2018, від 05.11.2018, від 14.11.2018, від 03.12.2018, від 02.01.2019 до Договору №01-02/2018 від 01.02.2018 та Завдання-доручення від 31.01.2019 до Договору №01-01/2019 про надання правничої допомоги від 01 січня 2019 року;

- копію платіжного доручення №673 від 21.12.2018 на суму 14000грн, сплачених адвокату згідно з договором від 19.11.2018;

- Акти виконаних робіт про надання правничої допомоги, юридичних послуг по договору №01-02/2018 від 01.02.2018: №24 від 11.10.2018, №27 від 13.11.2018, № 29 від 11.12.2018 та Акт виконаних робіт №1 від 10.01.2019, Акт виконаних робіт №6 від 31.01.2019 про надання правничої допомоги по договору №01-01/2019 від 01.01.2019;

- платіжні доручення (платник ТОВ "ЕФ ЕС Маккензі-Україна", отримувач ОСОБА_2Д.) №3699 від 11.10.2018 на суму 7500,00 грн, №3939 від 05.11.2018 на суму 4000,00 грн, №4045 від 14.11.2018 на суму 4000,00 грн, №6 від 03.01.2019 на суму 4000,00 грн., №242 від 31.01.2019 на суму 4000,00 грн.

- опис послуг, наданих адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме:

- зустріч, консультація, узгодження правової позиції 1 год.;

- вивчення претензій та правової бази 1 год.;

- підготовка та направлення претензії відовідачу 2 год.;

- підготовка та направлення додатку до претензії від 17.09.2018 року 2 год.;

- підготовка та направлення позовної заяви до суду 4 год.;

- представництво та захист інтересів в суді (відвідання судових засідань) 29.11.2018 - 1 судове засідання;

- представництво та захист інтересів в суді (відвідання судових засідань) 10.12.2018 - 1 судове засідання;

- представництво та захист інтересів в суді (відвідання судових засідань) 09.01.2019 - 1 судове засідання.

Судом встановлено, що 01.02.2018 між адвокатом ОСОБА_2 (Виконавець), який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КВ №005353, виданого 28.09.2012 (зареєстрований як само зайнята особа) з однієї сторони та з іншої сторони Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна" в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту (Замовник) в подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо Сторона, укладено Договір №01-02/2018 про надання правничої допомоги (юридичних послуг), згідно п.1.1 якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання-доручення Замовника надати йому за плату правничу допомогу (юридичні послуги) адвоката щодо здійснення представництва прав та інтересів Замовника в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм влансоті та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах, органах прокуратури, в тому числі але не виключно - Генеральній прокуратурі України, ДФС України, НАБУ тощо без обмеження процесуальних повноважень.

Пунктом 4.1 Договору сторонами визначено, що за надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві плату за надані послуги, по результатам прийнятого рішення або за іншою домовленістю Сторін.

Загальною сумою договору є вартість послуг Виконавця на умовах даного договору (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору Замовник здійснює оплату за цим Договором в безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця в строк протягом двох робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт, або додаткової угоди до даного договору.

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2018 року (п. 8.2 Договору).

Разом з тим, 01.01.2019 між адвокатом ОСОБА_2 (Виконавець), який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КВ №005353, виданого 28.09.2012 рішенням Київськї міської КДКА (зареєстрований як само зайнята особа) з однієї сторони та з іншої сторони Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна" в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту (Замовник) в подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо Сторона, укладено Договір №01-01/2019 про надання правничої допомоги (юридичних послуг), згідно п.1.1 якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання-доручення Замовника надати йому за плату правничу допомогу (юридичні послуги) адвоката щодо здійснення представництва прав та інтересів Замовника в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм влансоті та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах, органах прокуратури, в тому числі але не виключно - Генеральній прокуратурі України, ДФС України, НАБУ тощо без обмеження процесуальних повноважень.

Пунктом 4.1 Договору сторонами визначено, що за надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві плату за надані послуги, по результатам прийнятого рішення або за іншою домовленістю Сторін.

Загальною сумою договору є вартість послуг Виконавця на умовах даного договору (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, Замовник здійснює оплату за цим Договором в безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця в строк протягом двох робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт, або додаткової угоди до даного договору.

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2019 року (п. 8.2 Договору).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За приписами статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому цим Законом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами (ст.6 Закону).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 16, 60, 61, 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідачем не подано будь-яких зауважень щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходив із приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги підтвердження позивачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Заява про розподіл судових витрат (з урахуванням Заяви про збільшення стягнення на правничу допомогу Вих. №1-ю/01-02 від 01.02.2019 (вх. №1941)), в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених останнім по сплаті правничої допомоги в розмірі 23500 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Крім того, на підтвердження понесення позивачем витрат по перекладу документів в розмірі 1343,00 грн. до матеріалів справи надано:

- рахунок-фактура №45382 від 18.12.2018 постачальник ТОВ "Інфоперевод" одержувач ТОВ "ЕФ ЕС "Маккензі - Україна" (підготовка до нотаріального засвідчення документів) на суму 600,00 грн;

- Акт надання послуг №45382 від 18.12.2018 (підготовка до нотаріального засвідчення документів) на суму 600,00 грн;

- рахунок-фактура №44961 від 16.11.2018 постачальник ТОВ "Інфоперевод" одержувач ТОВ "ЕФ ЕС "Маккензі - Україна" (послуги з перекладу з англійської на українську мову документів та підготовка їх до засвідчення);

- Акт надання послуг №44961 від 16.11.2018 (послуги з перекладу з англійської на українську мову документів та підготовка їх до засвідчення печаткою агенції);

- платіжне доручення №4443 від 19.12.2018 на суму 600,00 грн.;

- платіжне доручення 4111 від 21.11.2018 на суму 743,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).

Частиною 5 статті 127 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

26.11.2018 від позивача через канцелярію суду до матеріалів справи надійшов Супровідний лист №1-ю/2011 від 07.11.2018 на ухвалу суду від 12.11.2018 у справі №921/389/18 (згідно якої, зокрема, запропоновано позивачу подати офіційний переклад на українську мову: CMR 4536, ІNVOICE 546022/23.05.2018, CERTIFIKATE OF PACKAGE, EXP ІNVOICE inv.No.INT208731), до якого додано переклад зазначених документів.

Крім того, 26.12.2018 позивачем через канцелярію суду надано до матеріалів справи Доповнення на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018 року у справі №921/389/18 (якою запропоновано позивачу подати докази на підтвердження повноважень юридичної особи-ТОВ "Инфоперевод" на здійснення офіційного перекладу з англійської мови на українську мову: CMR 4536, ІNVOICE 546022/23.05.2018, CERTIFIKATE OF PACKAGE, EXP ІNVOICE inv.No.INT208731 (договір, статут, ліцензія, платіжне доручення про сплату коштів за здійснений переклад і т.д.) та нотаріальне засвідчення підпису перекладача, який здійснив переклад даних документів) із доданими до таких Доповнень відповідними документами.

Враховуючи наведене вище, понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача та нотаріального засвідчення відповідних документів є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, розмір яких підтверджений позивачем належними та допустимими доказами.

А відтак, Заява про розподіл судових витрат в частині стягнення з ТОВ "Тернотранс" судових витрат понесених ТОВ "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" по перекладу документів в розмірі 1343,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, покладаючи витрати зі сплати судового збору (сплаченого згідно платіжного доручення №3512 від 26.09.2018) в розмірі 1762,00 грн. на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Отже, документально підтвердженими судовими витратами, які понесені ТОВ "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна" є: судові витрати по сплаті правничої допомоги в розмірі - 23500 грн. 00 коп., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. та судові витрати по перекладу документів в розмірі 1343,00 грн.

Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 129, 194, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернотранс» , юридична адреса: 47704, Тернопільська область, Тернопільський район, село Івачів Долішній, фактична адреса: вул. Тролейбусна, 11, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код 21139593 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна", юридична адреса: 04060, м.Київ, вул. Ак.Щусєва, буд.36, фактична адреса: вул. М.Грінченко, 2/1, Бізнес-парк "Протасів", м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 33835710:

- 37469 грн. 14 коп. збитків;

-1762 грн. 00 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат;

-23500 грн. 00 коп. судових витрат на правничу допомогу;

-1343 грн. 00 коп. судових витрат по перекладу документів.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити сторонам, третій особі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07 лютого 2019 року

Суддя С.О. Хома