Постанова

від 20.05.2019 по справі 921/389/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа №921/389/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів Б.Д. Плотніцький

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання Гураль К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тернотранс (надалі ТзОВ Тернотранс ) б/н від 11.02.2019р. (вх. № 01-05/673/19 від 15.02.2019р.)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. (суддя С.О. Хома; повний текст рішення складено 07.02.2019р.)

у справі № 921/389/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна (надалі ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна )

до відповідача: ТзОВ Тернотранс

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА ГРУПА ТАС (надалі ПрАТ СТРАХОВА ГРУПА ТАС )

про стягнення 37469,14 грн.,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

28.09.2018р. ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ Тернотранс за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПрАТ СТРАХОВА ГРУПА ТАС про стягнення 37469,14 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.02.2018р. у справі №921/389/18 (суддя С.О. Хома) повністю задоволено позов. Стягнуто з ТзОВ Тернотранс на користь ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна : - 37469 грн. 14 коп. збитків; -1762 грн. 00 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат; -23500 грн. 00 коп. судових витрат на правничу допомогу; - 1343 грн. 00 коп. судових витрат по перекладу документів (т. 2, а.с. 221-241).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 05.05.2011р. між ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна (Експедитор) та ТзОВ Тернотранс (Перевізник) укладено договір перевезень вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) №82430. Згідно умов договору Перевізник взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу, переданого Вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (Вантажоодержувачу), а також зобов`язався нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його Вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного договору, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та невідворотних за даних умов обставин. Однак, відповідач не виконав своїх зобов`язань згідно укладеного договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) та заявки до нього, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж Вантажоодержувачу у повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом. Зважаючи на те, що Перевізник в повній мірі не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов`язання, суд дійшов переконання, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача суми понесених позивачем внаслідок часткової втрати вантажу збитків у розмірі 37469,14 грн. Крім того, суд дійшов висновку, що потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Також суд задоволив заяву ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна про розподіл судових витрат (з урахуванням заяви про збільшення стягнення на правничу допомогу вих. №1-ю/01-02 від 01.02.2019р. (вх. №1941)), стягнувши з відповідача на користь позивача витрати по сплаті правничої допомоги в розмірі 23500,00 грн. та 1343,00 грн. судових витрат по перекладу документів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ Тернотранс подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2018р. у справі №921/389/18, в якій просить змінити зазначене рішення та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 8142,00 грн. податку на прибуток, сплаченого позивачем на користь третьої сторони. Розмір витрат на правову допомогу зменшити до рівня, співмірного з ціню позову та відповідного ринковим цінам (на рівні близько 10 % від суми задоволених позовних вимог). Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що укладаючи договір перевезення вантажів № 82430 сторони погодили застосування у своїх правовідносинах положень КДПВ (п. 2.1 договору), однак, місцевий господарський суд не врахував їх при прийнятті оскаржуваного рішення. Скаржник стверджує, що в порушення ч.1 ст. 23 КДПВ, за змістом якої перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу виключно на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення, суд стягнув з відповідача не лише вартість вантажу в місці завантаження, а й сплачений позивачем за свого контрагента F.S. MACKENZIE INERNATIONAL LTD податок на прибуток. На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно завищив суму витрат позивача на правову допомогу. При ціні позову 37469,14 грн. суд стягнув на користь позивача 23500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката. Скаржник вважає розмір гонорару адвоката завищеним та зазначаэ, що суд не встановлював, чи такі витрати були необхідними, чи їх розмір був розумний та виправданий.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у поданому письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідно до національного законодавства, при відшкодуванні втрати або пошкодження майна нерезиденту, сплата 15 відсотків є обов`язковою нормою, без плати якої валютний контроль банку не надасть дозволу на сплату відшкодування втраченого або пошкодженого майна. Позивач звертає увагу, що платіжним дорученням № 3412 від 13.09.2018р. задоволив претензію F.S. MACKENZIE INERNATIONAL LTD та сплатив на розрахунковий рахунок останнього 1420,94 Євро, що на момент сплати по курсу НБУ (32.468232) становить - 46135,41 грн., а іншу частину втраченого та пошкодженого вантажу в сумі 8142,00 грн. з ціллю усунення подвійного оподаткування було сплачено до державного бюджету України. Отже, на думку позивача заперечення скаржника щодо сплати 8142,00 грн., як податку на прибуток є помилковими. Крім того, на думку позивача безпідставними є твердження скаржника стосовно того, що суд явно завищив суму витрат на правничу допомогу. Вказує, що відповідачу під час судового засідання поштовою кореспонденцією направлявся розрахунок судових витрат, відносно якого у відповідача не було ніяких заперечень. У даному розрахунку вказано, які роботи виконувались представником позивача та яка сума коштів підлягає виплаті в досудовому та судовому порядку при розгляді даної справи. Просить залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у справі №921/389/18, апеляційну скаргу ТзОВ Тернотранс - без задоволення.

Третя особа - ПрАТ СТРАХОВА ГРУПА ТАС не надала письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Сторони та третя особа - ПрАТ СТРАХОВА ГРУПА ТАС не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників. Згідно повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень від 25.04.2019р. обізнані з датою, часом і місцем розгляду справи.

Колегія суддів не визнавала обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників позивача, відповідача та третьої особи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

05.05.2011р. між ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна (Експедитор) та ТзОВ Тернотранс (Перевізник) укладено договір №82430 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) (т. 1, а.с. 22-25). Даний договір регулює відносини сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів Експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав. Даний договір також регулює умови та порядок розрахунків між сторонами за належно надані, відповідно до умов даного договору, послуги (п.1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 на умовах даного договору та замовлення (заявки) Експедитора, Перевізник зобов`язується доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (Вантажоодержувачу), а Експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати) за рахунок коштів свого клієнта. Перевізник за даним договором надає транспортно-експедиційні послуги (фактично виступає експедитором), які полягають в організації перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів по території України та/або за її межами, якщо він надає послуги транспортними засобами, які він використовує на підставі договору оренди аб в CMR в графі Перевізник зазначена особа, що не є стороною даного договору.

Пунктом 2.1. договору узгоджено, що перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

На кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику, в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обовязкового передання їх оригіналів у майбутньому (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.6 договору замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови (відомості) зазначені в замовленні (заявці).

Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) встановленого зразка є основним документом, по якому здійснюється перевезення та за якими відбувається здача-приймання вантажу (п.2.7 договору).

Підпунктами: 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.7, 3.2.13 та 3.2.19 пункту 3.2 сторони обумовили, що Перевізник зобов`язаний: забезпечити доставку вантажу, переданого Вантажовідправником до місця призначення і передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу (Вантажоодержувачу); нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його Вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного договору, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та невідворотних за даних умов обставин; відшкодувати Експедитору всі збитки та витрати в повному обсязі, які він поніс перед своїм клієнтом внаслідок невиконання або неналежного виконання Перевізником своїх зобов`язань за даним договором, які призвели до збитків клієнта, що пов`язані з недостачею, пошкодженням, втратою вантажу по вині Перевізника, а також до витрат Експедитора, пов`язаних з оплатою штрафних санкцій клієнту через неналежне виконання Перевізником своїх обов`язків; у випадку наявності дійсного на дату завантаження полісу страхування цивільної відповідальності Перевізника (CMR-страхування) при здійсненні кожного перевезення та надати його копію Експедитору; при втраті або пошкодженні вантажу негайно в письмовому вигляді повідомити Експедитора, а також вислати по факсу копію заяви, спрямованої в компетентні органи державної влади та в страхову компанію про настання випадку втрати/пошкодження вантажу та копії документів, отриманих/наданих органам внутрішніх справ; незалежно від того, чи виступає Перевізник за даним договором як фактичний перевізник або як фактичний Експедитор вантажу - він приймає на себе зобов`язання та несе відповідальність, в тому числі за вантаж, як безпосередній Перевізник згідно умов даного договору та чинного українського законодавства.

За змістом п.4.13 договору Перевізник відшкодовує Експедитору всі збитки, які останній поніс перед своїм клієнтом по вині Перевізника, на підставі виставлених Перевізнику претензій Експедитора.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення і до його передачі Вантажоодержувачу (п.4.14 договору).

Згідно із п. 7.2 договору, кожна із сторін має право звернутися безпосередньо до суду за захистом порушеного права і відшкодування понесених збитків без предявлення попередніх претензій.

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє весь період співробітництва сторін. Кожна із сторін може розірвати даний договір, проінформувавши в письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення всіх зобов`язань Перевізника, прийнятих до повідомлення про розірвання договору, і розрахунків за здійснення перевезень (п. 8.1 договору).

Відповідно до Заявки № КИМА05180066 від 23.05.2018р. на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом по договору №82430 від 05.05.2011р. відповідач взяв на себе зобов`язання виконати перевезення вантажу (безпечна хімія) по маршруту Блоне (Польща) - Фастів (Україна). Крім того, у вказаній Заявці відповідач підтвердив свою відповідальність і зобов`язання за основним договором, а також обов`язок: не залишати вантаж без догляду; використовувати під час відпочинку тільки цілодобово охоронювані стоянки; на стоянці ставити контейнер таким чином, щоб зробити неможливим доступ до його дверей, тощо (т. 1, а.с. 26-27).

В Заявці відповідач зазначив номер машини НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , номер страхового поліса FO-00055443, прізвище водія ОСОБА_1 та інші дані. При завантаженні товару ніяких зауважень щодо його кількості та упакування представником відповідача (Перевізника) задекларовано не було.

Відповідно до разової перепустки №2 для в`їзду на територію ТзОВ Митний термінал Калинівка від 01.06.2018р., автомобіль прибув з порушеною пломбою. Під час розвантаження автотранспортного засобу виявлено нестачу вантажу (гербіциди), що зафіксовано в Акті №546022 від 01.06.2018р. про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату, складеному митним органом (т. 1, а.с. 38, 39-42).

Відповідно до вказаного Акту встановлено, що у вантажному відсіку напівпричепу знаходиться 18 палет з товаром без пошкоджень та одна палета з відкритою коробкою, в якій не вистачає однієї каністри об`ємом 10 л; невідповідність товарів відомостям становить 730 л препарату Agritox SL, що складає одну цілу палету та одну каністру об`ємом 10 л. Вартість відсутнього товару складає 1671,70 Євро.

Наведені обставини додатково підтверджує експертне заключення №В-015 від 01.06.2018р., згідно із яким при догляді в атомобілі знаходилося 19 дерев`яних піддонів з маркуванням фірми-відправника, на яких встановлено картонні ящики, стики склеєні клейкою стрічкою, обмотані полімерною плівкою, із них 1 (один) пошкоджено (розірвана плівка та відкрита картонна коробка, в якій відсутня одна каністра об`ємом 10 л), при перерахуванні товару згідно документів невідповідність товарів складає 730 л препарату Agritox SL, що складає один цілий піддон та одну каністру об`ємом 10 л (т. 1, а.с. 45-46).

У зв`язку з нестачею вантажу позивачем отримано претензію від F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD від 25.07.2018р. про відшкодування втраченого вантажу на суму 1671,70 Євро (т. 1, а.с. 48).

В свою чергу, позивачем направлено відповідачу - ТзОВ Тернотранс претензію №1-ю від 26.07.2018р. про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 52035,01 грн., яку ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна просило задовольнити та відшкодувати вартість часткової втрати вантажу, посилаючись на неналежне виконання ТзОВ Тернотранс умов договору від 05.05.2011р. №82430 та Заявки № КИМА 05180066 від 23.05.2018р. до нього (т. 1, а.с. 55-58).

23.08.2018р. ТзОВ Тернотранс на розрахунковий рахунок позивача перерахувало платіжним дорученням №583 суму в розмірі 31921,00 грн., а 27.08.2018р. платіжним дорученням №587 перераховано 27671,96 грн., всього сплачено 59592,96 грн. Про перерахунок вказаних сум свідчать виписки по особовому рахунку ТзОВ Тернотранс № НОМЕР_3 за 23.08.2018р. (сформовано 30.08.2018р. 07:44) та 27.08.2018р. (сформовано 30.08.2018р. 07:45) (т.2, а.с. 7, 8).

27.08.2018р. відповідач направив позивачу лист вих. №1, у якому ТзОВ Тернотранс просить вище перераховані кошти вважати перерахованими, зокрема 16808,27 грн. по претензії №1-ю від 26.07.2018р. про відшкодування вартості втраченого вантажу на суму 52035,01 грн. (перевезення вантажу виконувалось автомобілем ВО5933ВІ/ НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 ). Вказує, що заборгованість відповідача по зазначеній вище претензії складає 35226,74 грн. (52035,01 грн. - 16808,27 грн.). Одночасно відповідач зазначає, що сплачені кошти складають франшизу (суму яку не компенсує страховик) по відшкодуванню вартості втраченого вантажу, а залишок заборгованості має бути відшкодований його страховиком ПАТ Страхова Група ТАС на підставі договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO - 00055443 від 26.02.2018р. (т. 1, а.с. 66).

В подальшому ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-Україна задоволено претензію F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD та платіжним дорученням №3412 від 13.09.2018р. сплачено на розрахунковий рахунок останнього 1420,94 Євро, що на момент сплати еквівалентно 46135,41грн. Дана операція підтверджується випискою по рахунку 26006302718053 EUR ТОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ- Україна за 13.09.2018р. (т. 1, а.с. 103, 104).

Крім того, позивачем платіжним дорученням №3431 від 13.09.2018р. сплачено до бюджету України 8142,00 грн. податку на прибуток іноземної юридичної особи F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD (т. 1, а.с. 65).

17.09.2018р. позивачем надіслано ТзОВ Тернотранс доповнення до претензії №1-ю від 26.07.2018р. про збільшення витрат на відшкодування вартості втраченого вантажу. В даній претензії позивач просить відшкодувати залишок суми претензії в розмірі 37469,14 грн. При розрахунку суми боргу позивач виходив з того, що загальна сума збитків, які поніс позивач, складає 54277,41 грн. (46135,41 грн. + 8142,00 грн.), з них 16808,27 грн. ТзОВ Тернотранс сплачено по претензії, а тому відшкодуванню підлягають збитки в розмірі 37469,14 грн. (т. 1, а.с. 100-101).

Як видно з матеріалів справи, 26.02.2018р. між ПрАТ Страхова Група ТАС (Страховик) та ТзОВ Тернотранс (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00055443, предметом названого договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про договір Міжнародного перевезення вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978р. та транспортного законодавства тієї держави, на території якої сталася подія, що призвела до страхового випадку (п.1 договору) (т. 1, а.с. 126-129).

Згідно із п.п. 3.1 та 3.3 договору страхова сума за договором №FO-00055443 становить 280000,00 євро, безумовна франшиза за страховим ризиком відповідальність за втрату або пошкодження вантажу складає 1400 євро по вантажах підвищеного ризику, 350 євро по інших вантажах і збільшується на 175 євро за кожну наступну претензію до Страхувальника за цим ризиком.

Відповідно до пункт 12.1 розділу 12 договору страховим випадком за договором є настання відповідальності Страхувальника внаслідок страхових ризиків, що визнана рішенням суду або Страхувальником у добровільному порядку за умови, якщо Страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

У відповідності до пунктів 12.2.1, 12.2 вищеназваного розділу страховим ризиком у разі відповідного значення у п. 3.3 договору може бути відповідальність за втрату або пошкодження вантажу - відповідальність "страхувальника" за повну або часткову втрату або загибель, викрадення, пошкодження вантажу застрахована в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу тільки у відношенні відповідальності, що виникає за умовами: а) транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-СМR, що застосовується до страхувальника в обов`язковому порядку; б) якщо законодавство, яке застосовується до перевезення, містить положення, згідно з яким відповідальність страхувальника може збільшитись у випадку оголошення вартості вантажу або за згодою страхувальника з власником вантажу, то таке збільшення відповідальності може бути застраховане шляхом укладання додаткового договору до цього договору та за умови сплати додаткової страхової премії. При цьому збільшення відповідальності повинне бути оформлене відповідно до вимог транспортного законодавства.

Для отримання страхового відшкодування Страхувальник повинен надати Страховику документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (пункт 18.1 розділу 18 договору).

Так, у пунктах 18.1, 18.1.12 названого розділу договору встановлено, що для отримання страхового відшкодування Страхувальник повинен надати Страховику документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, серед інших документів зазначено в тому числі рішення суду, яке набуло законної сили та зобов`язує Страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну майну, життю або здоров`ю третіх осіб, якщо справа розглядалась в суді.

За змістом пункту 19.1 розділу 19 договору №FO-00055443 страхування здійснюється Страховиком за принципами відшкодування, що означає, що Страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як Страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

Строк дії договору №FO-00055443: з 00 год. 00 хв. 28.02.2018р. до 24 год. 00 хв. 27.02.2019р. (п.10 договору).

06.06.2018р. ТзОВ Тернотранс (Страхувальник за Договором №FO-00055443) звернувся до ПрАТ Страхова Група ТАС (Страховик за Договором №FO-00055443) із заявою про настання події за договором добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) (т.1, а.с. 153).

ТзОВ Тернотранс в добровільному порядку спірний розмір збитків сплачено не було з огляду на те, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у встановлений законом строк повідомив стараховика про настання страхового випадку та оформив відповідну заяву, а тому вважає, що відшкодування вартості втраченого вантажу має бути здійснено страховою компанією ПАТ Страхова Група ТАС .

Норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ході розгляду справи суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) № 82430 від 05.05.2011р., відповідно до умов якого сторони набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно із статтею 3 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та статтею 316 Господарського кодексу України.

Як зазначалось вище, згідно умов укладеного між сторонами договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) № 82430 від 05.05.2011р., Перевізник - ТзОВ Тернотранс взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу, переданого Вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (Вантажоодержувачу) (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 договору).

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

01.08.2006р. Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу", якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч.ч.1, 2 ст.17 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умовами договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) №82430 від 05.05.2011р., а саме підпунктами 3.2.4, 3.2.5 пункту 3.2 договору сторони узгодили, що Перевізник зобов`язаний нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його Вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного договору, якщо не доведе, що втрата, нестача чи пошкодження (псування) вантажу відбулася внаслідок надзвичайних та невідворотних за даних умов обставин; відшкодувати Експедитору всі збитки та витрати в повному обсязі, які він поніс перед своїм клієнтом внаслідок невиконання або неналежного виконання Перевізником своїх зобов`язань за даним договором, які призвели до збитків клієнта, що пов`язані з недостачею, пошкодженням, втратою вантажу по вині Перевізника, а також до витрат Експедитора, пов`язаних з оплатою штрафних санкцій клієнту через неналежне виконання Перевізником своїх обов`язків.

За приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач (Перевізник) не виконав своїх зобов`язань згідно укладеного договору перевезень вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування) № 82430 від 05.05.2011р. та заявки № КИМА05180066 від 23.05.2018р. до нього, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж Вантажоодержувачу у повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Разом з тим, відповідачем (Перевізником) не доведено наявності жодної підстави, передбаченої вищенаведеними нормами права та умовами договору звільнення від відповідальності за спричинення позивачу (Експедитору) збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (стаття 224 Господарського кодексу України).

Згідно зі ч.1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Матеріалами господарської справи підтверджено нестачу вантажу, яка сталась під час здійснення перевезення, а саме: актом №546022 від 01.06.2018р. про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату, складеному митним органом, яким зафіксовано, що під час розвантаження автотранспортного засобу виявлено нестачу вантажу (гербіциди). Вартість відсутнього товару складає 1671,70 Євро. Наведені обставини додатково підтверджує експертне заключення №В-015 від 01.06.2018р.

За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, як зазначено у частині 1 статті 225 Господарського кодексу України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Матеріалами справи підтверджено недотримання Перевізником умов укладеного між сторонами договору, згідно якого на Перевізника покладено повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі Вантажоодержувачу. Перевізник в повній мірі не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов`язання. В свою чергу ТзОВ Тернотранс (Перевізник) не доведено, що часткова втрата вантажу сталася не з його вини або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Крім того, як зазначалось вище, відповідачем частково задоволено претензію позивача та відшкодовано частину збитків у розмірі 16808,27 грн., що вказує на визнання вини та факту неналежного виконання своїх зобов`язань за договором перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) № 82430 від 05.05.2011р.

З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 37469,14 грн., понесених позивачем внаслідок часткової втрати вантажу.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, стосовного того, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення стягнув з відповідача не лише вартість вантажу в місці завантаження, а й сплачений позивачем за свого контрагента F.S. MACKENZIE INERNATIONAL LTD податок на прибуток в розмірі 8142,00грн. та враховує таке.

Як зазначалось вище, в результаті втрати вантажу збитки склали 1671,70 Євро, що на момент сплати еквівалентно 54277,41 грн. Платіжним дорученням № 3412 від 13.09.2018р. позивач задоволив претензію F.S. MACKENZIE INERNATIONAL LTD та сплатив на розрахунковий рахунок останнього 1420,94 Євро, що на момент сплати по курсу НБУ (32.468232) становить - 46135,41 грн., а іншу частину втраченого та пошкодженого вантажу в сумі 8142,00 грн. з ціллю усунення подвійного оподаткування було сплачено до державного бюджету України.

Отже, заперечення скаржника щодо стягнення суми в розмірі 8142,00 грн. є помилковим. Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем, внаслідок якого виникла часткова нестача вантажу та позивачем понесено реальні збитки у розмірі сплаченої клієнту вартості втраченого товару та сплаченого до бюджету України податкового зобов`язання в сумі 8142,00 грн. Таким чином, позивачем відшкодовані кошти у відповідності до норм міжнародного та національного законодавства України.

З наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України унормовано: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків по суті спору, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами скаржника, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції безпідставно задоволив у повному обсязі заяву позивача про стягнення з відповідача на його користь витрати на правову допомогу. При ціні позову 37469,14 грн. суд стягнув з ТОВ Тернотранс на користь позивача 23500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката. Суд апеляційної інстанції вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення від 04.02.2019р. у даній справі в частииі задоволення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 23500,00 грн. необхідно змінити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних із сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у рішенні зі справи Баришевський проти України від 26.02.2015р., рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р. зазначив заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим .

Позивач подав до суду першої інстанції заяву № 1-ю від 09.01.2019р. про розподіл судових витрат (вх. № 475 від 09.01.2019р.) (з врахуванням заяви про збільшення стягнення на правничу допомогу вих. № 1-ю/01-02 від 01.02.2019р. (вх. № 1941 від 04.02.2019р.), в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені по сплаті правничої допомоги в розмірі 23500,00 грн. (т. 2, а.с. 117-119, 207-208).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано: - договір №01-02/2018 від 01.02.2018 року про надання правничої допомоги (юридичних послуг); - договір №01-01/2019 від 01.01.2019 року про надання правничої допомоги; - оригінал ордеру серії КВ №3881909 від 02.01.2019р. на надання правової допомоги ТОВ "ЕФ ЕС "Маккензі Україна" адвокатом Ткач В.Д.; - завдання-доручення від 26.07.2018р., від 05.11.2018р., від 14.11.2018р., від 03.12.2018р., від 02.01.2019р. до договору №01-02/2018 від 01.02.2018р. та завдання-доручення від 31.01.2019р. до договору №01-01/2019 про надання правничої допомоги від 01 січня 2019 року; - копію платіжного доручення №673 від 21.12.2018р. на суму 14000грн, сплачених адвокату згідно з договором від 19.11.2018р.; - Акти виконаних робіт про надання правничої допомоги, юридичних послуг по договору №01-02/2018 від 01.02.2018р.: №24 від 11.10.2018р., №27 від 13.11.2018р., № 29 від 11.12.2018р. та Акт виконаних робіт №1 від 10.01.2019р., Акт виконаних робіт №6 від 31.01.2019р. про надання правничої допомоги по договору №01-01/2019 від 01.01.2019р.; - платіжні доручення (платник ТОВ "ЕФ ЕС Маккензі-Україна", отримувач ОСОБА_3 ) №3699 від 11.10.2018р. на суму 7500,00 грн., №3939 від 05.11.2018р. на суму 4000,00 грн., №4045 від 14.11.2018р. на суму 4000,00 грн., №6 від 03.01.2019р. на суму 4000,00 грн., №242 від 31.01.2019р. на суму 4000,00 грн. (т.1, а.с. 71-74, 76, т. 2, а.с. 110-113, 116, 120-131, 171, 209-211).

При визначенні розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходив із приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Приймаючи до уваги підтвердження позивачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат (з урахуванням заяви про збільшення стягнення на правничу допомогу судових витрат на правничу допомогу) в розмірі 23500,00грн.

Проте, задовільняючи дану заяву в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що ступінь складності даної справи незначний, а саме при ціні позову 37469,14 грн. стягнуто на користь позивача 23500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, усі витрати на виплату гонорару адвокатові, якщо керуючись принципом справедливості та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд не врахував критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 11750,00 грн. - 50 % від заявленого розміру витрат на правничу допомогу. В частині заяви позивача про стягнення з відповідача на його користь решти зазначених витрат належить відмовити.

Щодо заяви ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна б/н від 25.03.2019р. (вх. № 01-04/1930/19 від 25.03.2019р.) про розподіл судових витрат, поданої до Західного апеляційного господарського суду, в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 7250,00 грн. по сплаті правничої допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано: копію завдання-доручення від 25.02.2019р.; платіжні доручення - № 661 на суму 2250,00 грн., № 662 на суму 5000,00 грн. від 15.03.2019р.; Акти виконаних робіт №12 від 07.03.2019р. та № 13 від 26.03.2019р.

08.04.2019р. на адресу Західного апеляційного господарського суду від ТзОВ Тернотранс надійшло клопотання б/н від 04.04.2019р. (вх. № 01-04/2284/19) про зменшення суми витрат на правову допомогу, в якому відповідач просить зменшити розмір витрат сторони позивача на правову допомогу до 500,00 грн.

З врахуванням вищеописаних обставин справи та обґрунтування колегією суддів підстав зменшення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, заява позивача б/н від 25.03.2019р. (вх. № 01-04/1930/19 від 25.03.2019р.) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом господарської справи № 921/389/18 у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково у розмірі 3625,00 грн. - 50 % від заявленого розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд враховує незначну складність справи, а також те, що спір виник з вини відповідача, який неналежно виконував свої договірні зобов`язання. В іншій частині заява підлягає відхиленню.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції належить змінити в частині задоволення заяви про стягнення з ТзОВ Тернотранс на користь ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна 23500,00 грн. витрат на правничу допомогу. Стягнути з відповідача на користь позивача 11750,00 грн. - 50% від заявленого розміру витрат на правничу допомогу. В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.

В частині стягнення з ТзОВ Тернотранс на користь ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна 37469,14 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат та 1343,00 грн. судових витрат по перекладу документів рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у справі №921/389/18 підлягає залишенню без змін.

Згідно положень ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги необхідно розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тернотранс б/н від 11.02.2019р. (вх. № 01-05/673/19 від 15.02.2019р.) задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у справі №921/389/18 змінити в частині задоволення заяви про стягнення з ТзОВ Тернотранс на користь ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна 23500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тернотранс (47704, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Івачів Долішній, код ЄДРПОУ 21139593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна (04060, м.Київ, вул. Ак. Щусєва, 36, код ЄДРПОУ 33835710) 11750,00 грн. - 50% від заявленого розміру витрат на правничу допомогу. В іншій частині - відмовити.

В частині стягнення з ТзОВ Тернотранс на користь ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна 37469,14 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат та 1343,00 грн. судових витрат по перекладу документів рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019р. у справі №921/389/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна (04060, м. Київ, вул. Ак. Щусєва, 36, код ЄДРПОУ 33835710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тернотранс (47704, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Івачів Долішній, код ЄДРПОУ 21139593) 1022,93 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Заяву ТзОВ ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції б/н від 25.03.2019р. (вх. № 01-04/1930/19 від 25.03.2019р.) (з урахуванням заяви б/н від 26.03.2019р.) задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тернотранс (47704, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Івачів Долішній, код ЄДРПОУ 21139593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС МАККЕНЗІ - Україна (04060, м.Київ, вул. Ак. Щусєва, 36, код ЄДРПОУ 33835710) 3625,00 грн. - 50% від заявленого розміру витрат на правничу допомогу. В іншій частині - відмовити.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя О.С. Скрипчук