Рішення

від 01.02.2019 по справі 910/16057/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2019Справа № 910/16057/18

За позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "АУСТЕНІТ ТРЕЙД" Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБ СЕРВІС" про стягнення 366 239, 45 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АУСТЕНІТ ТРЕЙД" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБ СЕРВІС" (надалі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 30 014, 40 грн, 24% річних в розмірі 113 870, 47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 60 354, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 2.23 від 23.02.2015, у визначений строк оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16057/18 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.12.2018 від позивача до суду надійшло уточнення до позовної заяви, у якому він просить суд про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 162 000,00 грн., штрафу в розмірі 30 014, 40 грн, 24% річних в розмірі 113 870, 47 грн, інфляції в розмірі 60 354, 58 грн.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що приписами Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, вказане вище уточнення позивача мотивоване тим, що у прохальній частині позову позивачем неповністю розписана сума основного боргу, а саме - не вказана сума основного боргу, а відтак, суд приходить до висновку, що дане уточнення є по суті зміною предмета позову, є обґрунтованим та приймається судом до розгляду.

26.12.2018 через канцелярію суду міста Києва від відповідача по справі надійшла заява із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій він просив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 залишено заяву відповідача із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без задоволення та при цьому вирішено призначити судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 01.02.2019.

30.01.2019 позивачем через канцелярію суду надано заяву, у якій він просив суд провести судове засідання призначене на 01.02.2019 за відсутністю представника позивача.

30.01.2019 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому він просить суд позов задовольнити частково - в сумі 162 000,00 грн. та у решті позовних вимог просить суд відмовити позивачеві.

01.02.2019 відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про виклик свідків, у якому він просить суд витребувати у позивача інформацію щодо місця реєстрації (проживання) свідка - ОСОБА_1 та викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_1.

Мотивуючи вказану заяву, відповідач вказує на те, що до обставин, які можуть бути підтверджені свідком в даному процесі відносяться підтвердження домовленостей між керівниками позивача та відповідача про надання відстрочки з оплатою за товар та підтвердження пропозиції повернути товар та надання додаткової відстрочки з оплатою без застосування будь-яких штрафних санкцій. При цьому відповідач зазначає, що не може повідомити суду адресу проживання свідка, так як не володіє даної інформацією, проте, така інформація перебуває у позивача та може бути надана останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Так, відзив подано відповідачем до суду 30.01.2019 та водночас клопотання про виклик свідків подане до суду 01.02.2019, тобто із пропуском строку, що встановлений ч. 3 ст. 80 ГПК України.

Окрім того, за приписами ч. 2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідачем, у свою чергу, не вказано про заходи, яких відповідач вжив для отримання інформації щодо місця реєстрації (проживання) свідка - ОСОБА_1 самостійно та доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання даної інформації у позивача.

З урахуванням вищезазначеного, клопотання відповідача про виклик свідків в частині витребування у позивача інформації щодо місця реєстрації (проживання) свідка - ОСОБА_1 залишається судом без задоволення.

Стосовно вказаного клопотання про виклик свідків в частині виклику та допиту у якості свідка ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1. ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Так, в матеріалах справи відсутня відповідна заява свідка, наявність якої передбачає можливість виклику свідка судом на підставі ч. 1. ст. 89 ГПК України та окрім того, відповідачем не вказується на те, яким саме доказам суперечить обставини, які мають бути викладені свідком у заяві, оскільки наявність усної домовленості між сторонами про відстрочення оплати за товар та пропозиції повернення товару та надання додаткової відстрочки з оплатою без застосування будь-яких штрафних санкцій, не є доказом у розумінні приписів ст. 73 ГПК України.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків в частині виклику та допиту у якості свідка ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

У судове засідання, що відбулось 01.02.2019, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка міститься у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

При цьому суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989)

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та останнім, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 01.02.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АУСТЕНІТ ТРЕЙД" (далі за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРБ СЕРВІС" (далі за договором - Покупець) було укладено договір поставки №2.23. (надалі - Договір), за умовами якого, (п.1.1. Договору) Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупця за його замовленням металопрокат (в подальшому - Товар ), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити оплату його вартості на умовах викладених в цьому Договорі.

За умовами п.1.2. Договору, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість товару та супутніх послуг (порізка, порубка, розвантаження або доставка) визначається в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату товару, що постачається за цим договором у національній валюті України на умовах 100%-ї попередньої оплати.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним, у зв'язку із чим є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи до видаткової накладної №АТ-0001155 від 29.12.2015, позивачем здійснено постачання товару відповідно до умов договору на загальну суму 300 144,00 грн.

Разом із тим, позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату за отриманий товар по вказаній вище накладній не у повному обсязі та має перед позивачем заборгованість у розмірі 162 000,00 грн. Разом із тим, в матеріалах справи містяться копії виписок по банківському рахунку позивача, які засвідчують часткову оплату товару з боку відповідача на суму 138 144,00 грн.

Відтак, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки відповідачеві товару на загальну суму 300 144,00 грн., а відповідач, у свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати його вартості в повному обсязі, чим порушено права позивача.

Доказів сплати вказаної заборгованості у розмірі 162 000,00 грн. відповідачем суду не надано. При цьому відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України відсутності підстав для виконання перед позивачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар та більш того, відповідач у своєму відзиві визнав вказану заборгованість перед позивачем.

Статтями 525 , 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача щодо своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, за захистом яких позивач звернувся до суду - порушені відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 162 000, 00 грн. основного боргу є обґрунтованою та позов в даній частині вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно п. 4.4. Договору, покупець у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, сплачує Постачальнику 24 % річних від простроченої суми.

Відтак, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних в розмірі 113 870, 47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 60 354, 58 грн. за загальний період з 30.12.2015 по 26.11.2018.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА", поданий позивачем розрахунок 24 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, у зв'язку із чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 24% річних в розмірі 113 870, 47 грн. та інфляційних втрат є обґрунтованими та позов у зазначеній частині підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, в разі прострочення Покупцем оплати Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10 % вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Так, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі своєчасної оплати товару, позивачем на підставі п. 6.1. Договору нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 30 014, 40 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд приходить до висновку, що даний розрахунок є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 014, 40 грн. штрафу, нарахованого у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який відповідає вимогам Закону та умовам Договору.

Судом дана належна оцінка доводам відповідача, що вкладені у відзиві на позовну заяву.

З приводу доводів відповідача з приводу того, що на момент поставки товару у відповідача виникло складне фінансове становище, про що було заздалегідь повідомлено керівництву позивача, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності домовленості про надання позивачем відстрочки з оплати товару, при тому що умови оплати визначені в п. 4.3. Договору та доказів на підтвердження того, що зазначені умови були змінені сторонами, суду не надано.

Доводи відповідача про те, що виходячи з п. 4.3. Договору, розрахунок проводиться на умовах 100% передплати, тобто не маючи повної попередньої оплати постачальник (позивач) не зобов'язаний надавати товар, не приймаються судом, оскільки відповідач, у свою чергу, не позбавлений можливості, як покупець, відмовитися від отримання товару, проте факт отримання товару підтверджується первинним документом видатковою накладної № АТ-0001155 від 29.12.2015, чим відповідач висловив своє волевиявлення щодо отримання товару та взяв на себе зобов'язання щодо його оплати, у строки, які обумовлені договором.

При цьому суд зазначає, що відсутність листів-вимог позивача щодо сплати відповідачем заборгованості, на що вказує позивач, не позбавляє останнього права на захист власних порушених законом інтересів, зокрема - шляхом звернення до суду, у строки та відповідно до приписів, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240,

241 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 180, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АУСТЕНІТ ТРЕЙД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБ СЕРВІС" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 25; код ЄДРПОУ 39278220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУСТЕНІТ ТРЕЙД" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 19-В, кв. 5, код ЄДРПОУ 39461031) основний борг в розмірі 162 000, 00 грн, штраф в розмірі 30 014, 40 грн, 24% річних в розмірі 113 870, 47 грн, інфляційні втрати в розмірі 60 354, 58 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 423, 60 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.02.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко