Постанова

від 06.02.2019 по справі 815/2955/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа №815/2955/17

адміністративне провадження №К/9901/21653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу №815/2955/17

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 (суддя Потоцька Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (колегія у складі суддів Запорожана Д.В., Яковлєва О.В.,Танасогло Т.М.) у справі №815/2955/17

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення"

до державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Кравця Олександра Володимировича, Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень",

за участю третіх осіб - Державного підприємства "Санаторій "Лермонтовський", Міністерства юстиції України,

про скасування рішення.

І.РУХ СПРАВИ

1. Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Лермонтовський" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення" звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко - правових та технічних експертних досліджень" Кравець Олександра Володимировича, Одеської філії Державного підприємства "Державний інститут судових економіко - правових та технічних експертних досліджень, за участю третіх осіб: Державне підприємство "Санаторій "Лермонтовський", Міністерство юстиції України про скасування рішення про державну реєстрацію № 34724819 від 11 квітня 2017 року.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задоволено. Скасовано спірне рішення.

3. 13.02.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга третьої особи Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017.

4. У касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 було відкрито провадження у справі. 26.03.2018 надійшов відзив від Позивача. Позивачем та Третьою особою було заявлено клопотання про розгляд справи за його участі, однак ухвалою від 05.02.2019 в задоволенні такого клопотання було відмовлено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є фактичним користувачем нерухомого майна, яке розташовано за адресою м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2.

7. Факт користування позивачем вищенаведеною нерухомістю підтверджується рішеннями судів, що набрали законної сили: ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2017 (справа № 2/522/3816/17), ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (справа № 815/2243/17), постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 (справа № 815/1468/15) тощо. Окрім того, позивач реально знаходиться у вищенаведеній нерухомості та здійснює там свою діяльність.

8. Державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень Кравцем О.В. 11.04.2017 прийнято рішення № 34724819, яким поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №8932400 від 02 березня 2015 року о 13:05:11 год. щодо реєстрації за Державним підприємством Санаторій Лермонтовський, код ЄДРПОУ: 39608495, права господарського відання на нежитлові будівлі майнового комплексу, загальною площею 12 663 м2, розміщені за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2. Чинною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року накладено арешт на вищенаведену нерухомість.

9. На час прийняття спірного рішення право власності за державою не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищенаведену нерухомість.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржуване рішення торкається прав Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Лермонтовський ЗАТ Укрпрофоздоровниця , які полягають у визначені власника, користувача новозбудованих за кошти Позивача будівель та споруд Санаторію Лермонтовський , а також зроблених останнім за власних рахунок поліпшень існуючих будівель та споруд. Також порушення оскаржуваним рішенням прав позивача підтверджується судовими рішеннями.

11. Так, державна реєстрація за Міністерством юстиції України права власності на будівлі та споруди Санаторію Лермонтовський , яка є обов'язковою передумовою для проведення реєстрації права господарського відання, була вчинена повторно після скасування первинної реєстрації Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 815/1468/15, що набрала законної сили, за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Лермонтовський ЗАТ Укрпрофоздоровниця .

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахуванням того, що спірне рішення про реєстрацію похідного права було прийнято відповідачем у відсутності виникнення (реєстрації) основного права власності та під час знаходження нерухомості під арештом, оскаржуване рішення державного реєстратора є неправомірним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У своїй касаційній скарзі третя особа не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав:

А) не було допущено порушення прав позивача оскаржуваними реєстраційними діями, оскільки в нього відсутнє право власності ті інше речове право на спірний об'єкт нерухомого майна;

Б) суди не встановили, яким чином позивач набув, на його думку, право власності на спірний об'єкт;

В) суди неповно з'ясували обставини справи.

14. У своєму відзиві Позивач не погоджується з доводами касаційної скарги, вважаючи рішення попередніх інстанцій правомірними та обґрунтованими.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, Суд дійшов таких висновків.

16. До компетенції адміністративних судів, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

17. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

18. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

19. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

20. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Позивач, звертаючись до адміністративного суду з позовом та порушуючи питання про скасування рішення про державну реєстрацію № 34724819 від 11 квітня 2017 року у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора Позивач був і є користувачем спірного нерухомого майна, розташованого за адресою м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2. Сам Позивач а позовній заяві зазначає про наявність спору про право власності між Позивачем та Міністерством юстиції України.

22. Тобто у цій справі позивач просить захистити майновий інтерес шляхом скасування рішення державного реєстратора та припинення права господарського відання третьої особи, а тому спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

23. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

24. Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.

25. Тобто, заявляючи в позові вимогу про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за третьою особою права господарського відання, позивач фактично оскаржує підставу набуття третьою особою права власності на це майно.

26. Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

27. Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

28. Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

29. Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

30. Така ж позиція вже була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 813/4609/16 та від 17.10.2018 у справі № 820/5999/16.

31. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку господарського судочинства

32. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

33. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №815/2955/17 скасувати.

Провадження у справі № 815/2955/17 закрити.

Повідомити позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб