Постанова

від 16.01.2019 по справі 543/668/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 543/668/14-ц

провадження № 61-13693св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представник позивачів - ОСОБА_8,

відповідач - фермерське господарство Відродження-2008 ,

третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління

юстиції Полтавської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, подану представником ОСОБА_8, на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року у складі судді Грузман Т. В. та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року у складі колегії суддів: Омельченко Л. М., Гальонкіна С. А., Винниченка Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до фермерського господарства Відродження-2008 (далі - ФГ Відродження-2008 ), у якому:

- ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 просили визнати недійсним договори оренди земельних ділянок (паїв) від 07 грудня 2008 року, укладені між ними та ФГ Відродження-2008 ;

- ОСОБА_7 просила визнати недійсними договори оренди двох земельних ділянок від 14 лютого 2012 року, укладені між нею та ФГ Відродження-2008 .

Свої вимоги обґрунтовували тим, що кожен із них, відповідно до державних актів на право приватної власності на землю, є власником однієї чи кількох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У лютому - березні 2014 року їм стало відомо, що ФГ Відродження-2008 без їх згоди виготовило письмовий текст договору оренди належних їм земельних ділянок від 07 грудня 2008 року та від 14 лютого 2012 року, виконало підписи від їх імені та зареєструвало ці договори в Оржицькому виїзному офісі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру та у Оржицькому відділі Держземагенства Полтавської області.

Зазначали, що оригіналів зазначених договорів у них немає.

04 лютого 2014 року та 06 березня 2014 року вони звернулися до Оржицького районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Оржицький РВ УМВС України в Полтавській області) із заявами про вчинення кримінального правопорушення.

Під час проведення перевірки слідчим слідчого відділу Оржицього РВ УМВС України в Полтавській області призначено судову почеркознавчу експертизу, відповідно до якої встановлено, що підписи у спірних договорах оренди земельних ділянок в графі Орендодавець виконані не ними (позивачами), а іншими особами.

Крім того, підпис у договорі оренди земельної ділянки від 07 грудня 2008 року між ОСОБА_6 та ФГ Відродження-2008 нанесений електрографічним способом з використанням копіювально-розмножувальної техніки.

З матеріалів кримінального провадження їм стало відомо, що строк дії вказаних договорів складає 5 та 10 років, у зв'язку з чим вони не мають можливості вільно здійснювати свої права власників відносно належних їм земельних ділянок, у тому числі користуватися ними, передавати їх у встановленому законом порядку в оренду та інше.

Посилаючись на наведене, просили позов задовольнити.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 14 лютого 2012 року між ОСОБА_7 та ФГ Відродження-2008 , зареєстрований у відділі Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області 02 листопада 2012 року за № 532365514004843.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 14 лютого 2012 року між ОСОБА_7 та ФГ Відродження-2008 , зареєстрований у відділі Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області 02 листопада 2012 року за № 532365514004844.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 договори оренди земельних ділянок не підписувались, проте ними пропущено строки звернення до суду з позовними вимогами і відсутні поважні причини для їх поновлення. ОСОБА_7 не пропустила строку звернення до суду з позовом та свого підпису на договорах не ставила, що свідчить про відсутність її вільного волевиявлення за даними правочинами.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 грудня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_5 від позову до ФГ Відродження-2008 , третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року в частині вирішення позову ОСОБА_5 до ФГ Відродження-2008 , третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди скасовано та закрито апеляційне провадження.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_7 протягом 2012-2013 років отримувала кошти за оренду її земельних паїв за двома договорами. Підписи від імені ОСОБА_7 у графі Орендодавець у двох примірниках договору оренди землі від 14 лютого 2012 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів особисто нею.

У червні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через свого представника ОСОБА_8 подали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позови.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Документи про видачу готівки мають підписуватись керівником і головним бухгалтером підприємства, а до видаткових ордерів додаватися заява на видачу готівки. Журнал розрахунків не містить таких відомостей, а тому не може бути доказом отримання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 грошових коштів за оренду землі. Також відсутні докази того, що підписи від їх імені в журналах розрахунків виконані саме ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Про існування оспорюваних договору їм (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6) стало відомо у лютому 2014 року, а тому строк звернення до суду не пропущений. Крім того, перебіг позовної давності повинен обчислюватися з моменту, коли вони ознайомились із текстом оспорюваних договорів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7 з посиланням на те, що висновок почеркознавчої експертизи є більш чітким, обґрунтованим, та проведений з дотриманням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, суд не роз'яснив позивачу його право на проведення повторної експертизи.

У вересні 2016 року ФГ Відродження-2008 надіслало заперечення на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу № 543/668/14-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не повністю відповідають.

Суди встановили, що на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 3,51 га, що розташована на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області.

07 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ФГ Відродження-2008 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 10 років, за умовами якого сторони погодили розмір орендної плати, терміни розрахунків за договором та інші необхідні умови. Договір зареєстрований в Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 20 листопада 2009 року.

ОСОБА_4 відповідно до державного акта на право приватної власності є власником земельної ділянки, площею 3,53 га, що розташована на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області.

07 грудня 2008 року між ОСОБА_4 та ФГ Відродження-2008 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 10 років, згідно якого сторони погодили розмір орендної плати, терміни розрахунків за договором та інші необхідні умови. Договір зареєстрований в Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 20 листопада 2009 року.

ОСОБА_7 відповідно до державного акта на право приватної власності є власником земельних ділянок, площею 3,45 га та 3,5 га, що розташовані на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області.

14 лютого 2012 року між ОСОБА_7 та ФГ Відродження-2008 укладено два договори оренди указаних вище земельних ділянок на 5 років, згідно з якими погоджено розмір орендної плати, терміни розрахунків за договором та інші необхідні умови. Ці договори зареєстровані у відділі Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області 02 листопада 2012 року.

ОСОБА_6 відповідно до державного акта на право приватної власності є власником земельної ділянки, площею 3,51 га, що розташована на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області.

07 грудня 2008 року між ОСОБА_6 та ФГ Відродження-2008 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 10 років, згідно з яким погоджено розмір орендної плати, терміни розрахунків за договором та інші необхідні умови. Договір зареєстрований в Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії 20 листопада 2009 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що до лютого 2014 року їм не було відомо про існування договорів оренди землі, укладених між ними та відповідачем 07 грудня 2008 року строком на 10 років, їх вони не підписували і підпис у договорах їм не належить.

Спірні правовідносини урегульовані нормами як цивільного, так і земельного законодавства.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (пункт 2 частини першої статті 216 ЦК України).

Відповідно до висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27 травня 2014 року № 463, виконаного у кримінальній справі, підпис від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 у договорах оренди земельної ділянки (паю) від 07 грудня 2008 року у графі Орендодавець виконаний не ОСОБА_3, не ОСОБА_4, а іншою особою.

Отже судами встановлено, що спірні договори, укладені 07 грудня 2008 року від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, підписані не ними, а іншою особою, що підтверджено вищезазначеним висновком експертизи.

Експертизою науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 26 травня 2014 року № 464 питання належності підпису у договорі оренди земельної ділянки (паю) від 07 грудня 2008 року ОСОБА_6 не вирішувалось у зв'язку тим, що досліджуваний підпис у вищевказаному документі нанесений електрофотографічним способом із використанням копіювально-розмножувальної техніки.

У висновку експертизи також не зазначено, що на дослідження експерту був наданий саме оригінал вказаного договору.

Пославшись на це експертне дослідження та зазначивши, що договір оренди від 07 грудня 2007 року не містить оригінального підпису ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив висновок про те, що вона його не підписувала.

При цьому, свої висновки нічим не обґрунтував та не врахував вимоги статті 57, частини четвертої статті 60 (у редакції, чинній на час розгляду справи) про те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ФГ Відродження-2008 подало заяву про застосування позовної давності.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 посилались на те, що про укладені 07 грудня 2008 року від їх імені договори оренди з ФГ Відродження-2008 вони дізнались лише у лютому 2014 року.

Заперечуючи проти позову, ФГ Відродження зазначало, що про наявність договорів оренди позивачам було відомо раніше, оскільки у 2009 році виготовлялася загальна технічна документація на належні їм земельні ділянки і вони особисто надавали свої паспортні дані.

Матеріали прокурорської перевірки, проведеної у березні 2009 року, також свідчать про обізнаність ОСОБА_3 щодо існування договору оренди землі, укладеного з ФГ Відродження-2008 і підписаного ним особисто, про що він повідомляв прокурору.

Згідно з довідками про доходи та майновий стан для призначення субсидії за 2010-2011 роки, виданих та отриманих особисто ОСОБА_4 вона отримувала орендну плату від ФГ Відродження за переданий нею в оренду пай.

Відмовляючи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачам із 2010 року було відомо про наявність орендних відносин із відповідачем, оскільки протягом 2010-2013 років вони отримували орендну плату за користування належними їм земельними ділянками.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), перебіг строку позовної давності починається не з моменту отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення договору від його імені.

Суди першої та апеляційної інстанції, пославшись лише на отримання позивачами орендної плати, вищезазначеним доводам ФГ Відродження та іншим обставинам оцінки не надали, їх не спростували, не перевірили та не встановили, з якого саме часу позивачі могли дізнатися про порушення їх майнових прав.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від липня 2014 року).

За таких обставин, судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ФГ Відродження-2008 , третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції, про визнання недійсними договорів оренди не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

В частині вирішення позову ОСОБА_7 до ФГ Відродження-2008 , третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції, про визнання недійсними договорів оренди колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20 квітня 2016 року № 54/55/16-32 підписи від імені ОСОБА_7 у графі Орендодавець у договорах оренди землі від 14 лютого 2012 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів особисто позивачем ОСОБА_7

Відхиляючи висновок почеркознавчої експертизи, проведений у межах кримінального провадження, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що висновок судової експертизи є більш чітким, обґрунтованим та проведений відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 січня 2013 року за №1/22533, вимог Методики дослідження підписів та методики Почеркознавче дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів та з урахуванням наданих обома сторонами доказів для проведення цієї експертизи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_7 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки , що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення в частині вирішення вимог ОСОБА_7 до ФГ Відродження-2008 про визнання недійсними договорів оренди , а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного не вбачає підстав для скасування рішення апеляційного суду в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу, подану представником ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, задовольнити частково, в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до фермерського господарства Відродження-2008 , третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції, про визнання недійсними договорів оренди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 травня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_7 до фермерського господарства Відродження-2008 , третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції, про визнання недійсними договорів оренди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило