Постанова

від 05.02.2019 по справі 911/1602/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа№ 911/1602/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

позивач Чурпіта Ю.М. довіреність № 31-10-01-100/62-18 від 26.12.18

відповідач Миндришова О.Д. довіреність № 4596/10 від 21.07.11

третя особа Миндришова О.Д. довіреність № 4596/10 від 21.07.11

розглянувши апеляційну скаргу

Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 (повний текст рішення складено 11.10.2018)

у справі №911/1602/18 (суддя П.В. Горбасенко)

За позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс"

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава Агро"

про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невідомими особами було виготовлено документи, візуально схожі на накази Головного управління про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (оренду), а також договори оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2018 року по справі №911/1602/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, не доведено суду існування підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання недійсним договору оренди землі від 28.09.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 року у справі №911/1602/18 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що накази, які могли бути підставою для укладення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222986700:02:211:0018, 3222986700:02:211:0045 за своєю структурою не відповідають вимогам нумерації встановленим за період з 2014 року по 2015 рік. Також, позивач зазначає, що ним не приймалось жодних розпорядчих документів щодо передачі в оренду земельних ділянок з зазначеними вище кадастровими номерами. Крім того, апелянт звертає увагу, що спірний договір підписано ОСОБА_5, який звільнений з посади першого заступника начальника. Додатково скаржник зазначає, що за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів зареєстровано кримінальне провадження, передбачене ч. 1, ст. 358 КК України від 23.07.2016 року №120116110220000444.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 залишено без руху, в зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Роз'яснено апелянту, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки.

21.11.2018 року від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 року у справі №911/1602/18 та призначено її на 24.01.2019 року.

14.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

14.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 року розгляд справи відкладено на 05.02.2019 року.

В судовому засіданні 05.02.2019 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.08.2012 року між Приватним акціонерним товариства "Науково-виробнича фірма "Урожай" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель. (а.с. 105).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу нежитлових будівель Товариство з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" придбало у власність нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23, а саме: свинарник № 1 загальною площею 1623,8 кв.м., свинарник № 2 загальною площею 1573,3 кв.м.; вагову загальною площею 13,4 кв.м.; свинарник № 3 загальною площею 732,6 кв.м.; свинарник № 4 загальною площею 1543,8 кв.м.; свинарник № 5 загальною площею 1387,4 кв.м.; свинарник № 6 загальною площею 1543,8 кв.м.; свинарник № 7 загальною площею 1088,2 кв.м.; кормоцех загальною площею 439,1 кв.м.; будинок тваринника (адміністративна будівля) загальною площею 224,5 кв.м.

Відповідно до наказу Головного Управління Держземагенства у Київській області № 105396/15-14-сг від 14.07.2015 року надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 5,9854 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного виробництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. (а.с. 102).

В матеріалах справи наявний договір на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 69/03/09-15 від 03.09.2015 року. (а.с. 118-119).

На виконання договору на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається в оренду ТОВ "Миронівський агрокомплекс" загальною площею 5,9854 га (об'єкт оцінки) кадастровий номер 3222986700:04:211:0018. (а.с. 76-122).

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи містять договір оренди землі від 28.09.2015 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" (Орендар). (а.с. 63-66).

Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець зобов'язався надати в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори), загальною площею 5,985 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області.

Згідно з п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3222986700:04:211:0018, площею 5,9855 га для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори). Форма власності - державна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 5 396 525,38 грн. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна.

Пунктом 6 договору оренди договір укладено на 21 рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 13 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори).

Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для іншого сільськогосподарського призначення (господарські будівлі та двори). (п. 14 договору оренди).

На підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди від 28.09.2018 року позивач передав відповідачу у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,9855 га, яка знаходиться на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області. (а.с. 67).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3211359342018 від 30.03.2018 року за відповідачем зареєстровано право оренди на 21 рік. (а.с. 73).

Окрім цього, в матеріалах справи наявна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" вх. № 19-9258/0/1-17 від 03.07.2017 року про добровільну відмову від права користування (оренди) земельною ділянкою загальною площею 5,9855 га, кадастровий номер 3222986700:04:211:0018, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області. (а.с. 43-44).

Позивачем розглянуто вказану вище заяву та надано лист № 19-9258/0-13210/6-17 від 31.07.2017 року в якому зазначено, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області відсутні відомості щодо видачі наказів "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" і щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222986700:04:2111:0018, а тому до з'ясування всіх обставин відповідач не має можливості задовольнити вказану заяву. (а.с. 45).

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що невідомими особами було виготовлено документи, візуально схожі на накази Головного управління про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (оренду), а також договори оренди земельної ділянки.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності законодавчо визначених підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору оренди земельної ділянки, та, відповідно, задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Отже, колегією суддів встановлено, що 14.08.2012 року відповідач набув право власності на майно розташоване на спірній земельній ділянці, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель. (а.с. 105).

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, вбачається, що позивач з моменту набуття права власності на нерухоме майно, набуває права оренди земельної ділянки, на якій це майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у третьої особи.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до п. 2, ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Так, ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Позивач заперечує щодо наявності наказу Головного управління про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (оренду). Колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять клопотання відповідача зареєстроване в головному управлінні Держгеокадстру у Київській області за №27-11191/0/16-15-кгс від 04.06.2015 року в якому відповідач просив відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 5,98547 га, як розташована на території Росавської сільської ради Миронівського району на 49 років для ведення товарного виробництва. (а.с. 41).

Втім, головне управління Держгеокадстру у Київській області листом №27-10-0.31-3601/0/38-15-СГ від 09.07.2015 року надало відповідачу відповідь в якій відмовив ТОВ Миронівський агрокомплекс у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 5,98547 га, як розташована на території Росавської сільської ради Миронівського району на 49 років для ведення товарного виробництва. Окрім цього, у вказаному листі зазначено, що враховуючи вимоги ст. 118, 123 Земельного кодексу України, при повторному зверненні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою подається нове клопотання , до якого додається повний пакет документів, згідно діючого земельного законодавства. (а.с. 42).

З матеріалів справи вбачається та не спростовано представником відповідача, що інших клопотань про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду до головного управління Держгеокадстру у Київській області ТОВ Миронівський агрокомплекс не подавало.

Колегією суддів встановлено, що матеріли справи містять лист заступника начальника головного управління Держгеокадстру у Київській області Субботіна О.В. №-10-0.62-13486/2-17 від 21.08.2017 року в якому останній зазначає, що наказ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ТОВ Миронівський агрокомплекс на земельні ділянки площею 5,9855 га з кадастровим номером 3222986700:04:2111:0018 та 5,5000 га з кадастровим номером 3222988000:03:001:0045, які знаходяться на території Росавської та Тулинських сільських рад Миронівського району Київської області головним управлінням Дергеокадастру у Київській області не видавалися та договір оренди не укладався, доручення щодо укладання оренди не видавалося . (а.с. 48-49).

Отже, колегія суддів дослідивши вищезазначені листи та враховуючи по перше наявність відмови позивача у видачі відповідного наказу 09.07.2015 року та відсутність потворного клопотання відповідача, по друге, відсутності відомостей щодо видачі такого наказу, ставить під сумнів належність, допустимість та достовірність такого доказу, як наказ головного управління Держгеокадастру №10-5396/15-14-сг від 14.07.2015 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та не бере його до уваги.

Відповідно до ч. 3, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частин недійсними) недійсними.

Позивач у своїй позовній заяві звертає увагу, що спірний договір підписано від орендодавця ОСОБА_5, який на момент вчинення правочину був звільнений з управління. (а.с. 66).

Колегія суддів критично ставиться та не погоджується з висновком суду першої інстанції що у договорі оренди землі ОСОБА_5 вказаний як виконуючий обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а звільнено його з посади першого заступника управління виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявний наказ від 22.09.2015 року про звільнення ОСОБА_8 з посади першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області за угодою сторін відповідно до п. 1, ст. 36 Кодексу Законів про працю України. (а.с. 224).

Також, наявний в матеріалах справи наказ від 24.09.2015 року про оголошення наказу від 22.09.2015 року про звільнення ОСОБА_5 (а.с. 225).

Відповідно до п.2 наказу від 24.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_8 звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

В пункті 3 наказу від 24.09.2015 року наказано провести розрахунки з ОСОБА_5 та виплатити компенсацію за 6 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки.

Згідно з п. 4 наказу від 24.09.2015 року відділу кадрової політики наказано видати ОСОБА_5 належним чином оформлену трудову книжку.

Отже, з зазначених вище наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з 24.09.2015 року ОСОБА_5 в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області не працює.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний правочин вчинено саме ОСОБА_5 28.09.2015 року, тобто вже після звільнення його з управління.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на відсутність наступного схвалення позивачем оспорюваного правочину.

Відповідно до ч.1, ч. 3, ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оспорюваний договір оренди землі від 28.09.2015 року підписаний з боку головного управління Держгеокадастру не уповноваженою не те особою.

Отже, відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору, на переконання колегії суддів, свідчить про порушення його прав і є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Колегія суддів також звертає увагу на твердження скаржника в апеляційній скарзі стосовно того, що за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів зареєстровано кримінальне провадження, передбачене ч. 1, ст. 358 КК України від 23.07.2016 року №120116110220000444.

Отже, враховуючи те, що договір оренди землі від 28.09.2015 року визнається недійсним вимога позивача про скасування запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №13193344 від 02.02.2016 року у Державному реєстрі речового права на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 року у справі №911/1602/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2018 року у справі № 911/1602/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 28.09.2015 року укладений між ТОВ Миронівський агрокомплекс та Головним управлінням Держгеокадастру у Київський області на території Росавської сільської ради Миронівського району Київської області та скасувати запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №13193344 від 02.02.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київський області та ТОВ Миронівський агрокомплекс у Державному реєстрі речового права на нерухоме майно.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" (08835, Київська обл., Миронівський район, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23, код ЄДРПОУ 38164261) на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні) 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський агрокомплекс" (08835, Київська обл., Миронівський район, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23, код ЄДРПОУ 38164261) на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три гривні) 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1602/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун