Постанова

від 30.01.2019 по справі 911/1420/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Справа№ 911/1420/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анна Агро Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2018

у справі №911/1420/18 (суддя Карпечкін Т. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"

до Фермерського господарства "Анна Агро Плюс"

про стягнення 297 546,70 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" про стягнення 297 546,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення положень договору поставки відповідач провів часткові платежі по договору, тобто повністю не виконав договірні зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором поставки № 43/024А від 30.03.2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.09.2018 у справі №911/1420/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" до Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" про стягнення 297 546,70 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" 214 235 грн. 42 коп. основного боргу, 17 491 грн. 00 коп. пені, 64 270 грн. 63 коп. 30 % штрафу, 1 549 грн. 54 коп. 3 % річних та 4 463 грн. 19 коп. судового збору.

В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" до Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" про стягнення 297546,70 грн. відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки сторонами погоджено та відповідачем визнано існування заборгованості за Договором з врахуванням Додаткової угоди в розмірі 214 235,42 грн., судом встановлено заборгованість відповідача саме в сумі 214 235,42 грн.

Крім того, судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок пені, штрафу, 3% річних на фактичну суму боргу (214235,42 грн.) за заявлені позивачем періоди, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 17491,00 грн. пені, 64270,63 грн. 30% штрафу, 3% річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 1549,54 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2018, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що договір поставки виконаний продавцем належним чином і посилався на накладні, оскільки спірні накладні не містять жодної інформації про те, що продавець передав, а покупець прийняв товар.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/1420/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2018 залишено без руху.

При цьому, Фермерському господарству "Анна Агро Плюс" встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом сплати суми судового збору у розмірі 6 694,80 грн.

Фермерським господарством "Анна Агро Плюс" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1420/18 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2018 у справі №911/1420/18 та призначено справу до розгляду на 30.01.2019.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання 30.01.2019 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (далі - позивач, Продавець) та Фермерським господарством "Анна Агро Плюс" (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 43/024А (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю у встановлений строк товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Предметом постачання по Договору є засоби захисту рослин (далі - Товар), виробник, асортимент, вартість та кількість яких передбачаються в Додатках до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Покупець сплачує Продавцю за Товар, який підлягає поставці за даним Договором по цінам та на умовах, передбачених у Додатках до Договору (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором , становитиме сукупну вартість Товару, фактично поставленого за цим Договором, що визначається на підставі накладних.

Згідно з п. 6.3. Договору розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в порядку та строки, що передбачаються в Додатках до даного Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе обов'язків по цьому Договору (п. 9.1 Договору).

Додатками до Договору № № 1-12, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками, Сторони погодили, що ціна Товару, що підлягає поставці на умовах даного Договору, вказується у Специфікації до цього Додатку, яка є невід'ємною частиною. Сторони встановлюють ціну Товару в гривні та визначають її еквівалент в доларах США.

Зважаючи на те, що Товар є імпортованим, Сторони в Додатках домовилися, що ціна та вартість Товару, вказана в Специфікації до Додатку, може бути змінена Продавцем для кожної партії Товару у випадках зміни офіційного курсу НБУ гривні до долара США на дату виписки рахунку або накладної на відповідну партію Товару (у випадку коли сплата попередньої оплати не передбачається), відносно до офіційного курсу НБУ гривні до долара США, що діяв на дату укладення цього Додатку.

Додатком № 1 від 10.04.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 10.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 10.04.2017 року до Додатку № 1 відповідачу мав бути поставлений Зенкор Ліквід в кількості 30л вартістю 31 583, 88 грн.

Додатком № 2 від 17.04.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 10.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 17.04.2017 року до Додатку № 2 відповідачу мав бути поставлений Дерозал в кількості 35л вартістю 16 878,96 грн.

Додатком № 3 від 18.04.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений до 25.09.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 18.04.2017 року до Додатку № 3 відповідачу мав бути поставлений Рімакс в кількості 3 кг вартістю 13556,34 грн.

Додатком № 4 від 21.04.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 01.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 21.04.2017 року до Додатку № 4 відповідачу мав бути поставлений Хармоні в кількості 0,1 кг вартістю 1 019,71 грн.

Додатком № 5 від 24.04.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 10.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 24.04.2017 року до Додатку № 5 відповідачу мав бути поставлений Агрітокс в кількості 20 л вартістю 4 808,64 грн.

Додатком № 6 від 10.05.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 10.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 10.05.2017 року до Додатку № 6 відповідачу мав бути поставлений Солігор в кількості 80 л вартістю 57 948,48 грн.

Додатком № 7 від 15.05.2017 року до Договору Сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 01.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 10.05.2017 року до Додатку № 7 відповідачу мав бути поставлений Тренд 90 в кількості 65 л., Хармоні в кількості 2 кг загальною вартістю 33 468,55 грн.

Додатком № 7 від 18.05.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 10.11.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 18.05.2017 року до Додатку № 7 відповідачу мав бути поставлений Нурел Д в кількості 5 л вартістю 2 797,38 грн.

Додатком № 8 від 18.05.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений до 10.11.2017 року включно. Згідно Специфікації укладеної 18.05.2017 року до Додатку № 8 відповідачу мав бути поставлений Пантера в кількості 60 л вартістю 30 751,92 грн.

Додатком № 9 від 29.05.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений до 01.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 29.05.2017 року до Додатку № 9 відповідачу мав бути поставлений Хармоні в кількості 0,6 кг вартістю 6 118,26 грн.

Додатком № 10 від 29.05.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 20.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 29.05.2017 року до Додатку № 10 відповідачу мав бути поставлений Базагран в кількості 40 л вартістю 14 703,36 грн.

Додатком № 11 від 29.08.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 10.12.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 29.08.2017 року до Додатку № 10 відповідачу мав бути поставлений Ламардор Про в кількості 5 л вартістю 5 342,34 грн.

Додатком № 12 від 20.09.2017 року до Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за Товар поставлений на виконання даного Додатку повинен бути здійснений не пізніше 30.10.2017 року. Згідно Специфікації укладеної 20.09.2017 року до Додатку № 12 відповідачу мав бути поставлений Ачіба в кількості 45 л, Фолікур 65 л загальною вартістю 60 421,80 грн.

На виконання вищезазначених Додатків та укладених до них Специфікацій, позивач за період квітень - вересень 2017 року поставив відповідачу Товар у кількості та асортименті передбаченому Додатками № № 1-12 та Специфікаціями укладеними до них на загальну суму 264 035,55 грн. згідно наступних видаткових накладних: № 43/053 від 13.04.2017 року на суму 31 595,76 грн. (Додаток та Специфікація № 1); № 43/065 від 24.04.2017 року на суму 31 455,01 грн. (Додатки та Специфікації № 2, № 3 та № 4); № 43/070 від 26.04.2017 року на суму 4 808,64 грн. (Додаток та Специфікація № 5); № 43/080 від 12.05.2017 року на суму 57 948,48 грн. (Додаток та Специфікація № 6); № 43/085 від 18.05.2017 року на суму 33 468,56 грн. (Додаток та Специфікація № 7 від 15.05.2017 року); № 43/094 від 25.05.2017 року на суму 18 173,34 грн. (Додаток та Специфікація № 7 від 18.05.2017 року та Додаток та Специфікація № 8); № 43/110 від 31.05.2017 року на суму 6118,26 грн. (Додаток та Специфікація № 9); № 43/104 від 01.06.2017 року на суму 14703,36 грн. (Додаток та Специфікація № 10 від 29.05.2017 року); № 43/131 А від 30.08.2017 року на суму 5342,34 грн. (Додаток та Специфікація № 10 від 29.08.2017 року); № 43/138 А від 22.09.2017 року на суму 19737,00 грн. (Додаток та Специфікація № 12), № 43/145 А від 25.09.2017 року на суму 40 684,80 грн.

Однак, відповідач в порушення умов підписаних Додатків до Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

У зв'язку з чим, Сторони 13.02.2018 року уклали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), якою підтвердили наявність у відповідача станом 13.02.2018 року заборгованості за спірним Договором в розмірі 202876,99 грн., зокрема за Товар поставлений на виконання Додатків № 1 від 10.04.2017 року, № 2 від 17.0.42017 року, № 5 від 24.04.2017 року, № 6 від 10.05.2017 року, № 7 від 15.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 9 від 29.05.2017 року, № 10 від 29.05.2017 року, № 12 від 20.09.2017 року. Окрім того, зазначили, що Товар поставлений Продавцем згідно з Додатками № 3 від 18.04.2017 року, № 4 від 21.04.2017 року та № 8 від 18.05.2017 року оплачено повністю (п. 1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 Додаткової угоди Сторони погодили, що Продавець надає згоду на перенесення строків розрахунку за Товар, отриманий Покупцем за Додатками № 1 від 10.04.2017 року, № 2 від 17.0.42017 року, № 5 від 24.04.2017 року, № 6 від 10.05.2017 року, № 7 від 15.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 9 від 29.05.2017 року, № 10 від 29.05.2017 року, № 12 від 20.09.2017 року до Договору поставки, а Покупець дає згоду на збільшення ціни поставленого Товару Продавцем відповідно до Специфікації, що закріплена в п. 3 даної Додаткової угоди.

Дана Специфікація погоджена Сторонами і закріплює асортимент і кількість Товару, поставленого за Договором поставки, а також нову ціну на вартість Товару, погоджену Сторонами станом на 13.02.2018 року згідно Додатків № 1 від 10.04.2017 року, № 2 від 17.0.42017 року, № 5 від 24.04.2017 року, № 6 від 10.05.2017 року, № 7 від 15.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 9 від 29.05.2017 року, № 10 від 29.05.2017 року, № 12 від 20.09.2017 року на загальну суму 245442,04 грн. з ПДВ (п. 3 Додаткової угоди).

Зважаючи на положення п. 2 і п. 3 даної Додаткової угоди, а також враховуючи суми часткових оплат, сплачених Покупцем на виконання умов Додатків № 1 від 10.04.2017 року, № 2 від 17.0.42017 року, № 5 від 24.04.2017 року, № 6 від 10.05.2017 року, № 7 від 15.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 9 від 29.05.2017 року до Договору поставки, Сторони погодили, що залишок вартості Товару, який Покупець зобов'язується оплатити Продавцю не пізніше 23.02.2018 року становить 214 235,50 грн. в т. ч. ПДВ (п. 4 Додаткової угоди).

Однак, відповідач в порушення умов Додаткової угоди в строк до 23.02.2018 року включно Товар за спірними Додатками на загальну суму 214235,50 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено, на підтвердження постачання товару відповідачеві на загальну суму 264 035,55 грн. позивачем було надано наступні видаткові накладні: № 43/053 від 13.04.2017 року на суму 31595,76 грн. (Додаток та Специфікація № 1); № 43/065 від 24.04.2017 року на суму 31455,01 грн. (Додатки та Специфікації № 2, № 3 та № 4); № 43/070 від 26.04.2017 року на суму 4808,64 грн. (Додаток та Специфікація № 5); № 43/080 від 12.05.2017 року на суму 57948,48 грн. (Додаток та Специфікація № 6); № 43/085 від 18.05.2017 року на суму 33468,56 грн. (Додаток та Специфікація № 7 від 15.05.2017 року); № 43/094 від 25.05.2017 року на суму 18173,34 грн. (Додаток та Специфікація № 7 від 18.05.2017 року та Додаток та Специфікація № 8); № 43/110 від 31.05.2017 року на суму 6118,26 грн. (Додаток та Специфікація № 9); № 43/104 від 01.06.2017 року на суму 14703,36 грн. (Додаток та Специфікація № 10 від 29.05.2017 року); № 43/131 А від 30.08.2017 року на суму 5342,34 грн. (Додаток та Специфікація № 10 від 29.08.2017 року); № 43/138 А від 22.09.2017 року на суму 19737,00 грн. (Додаток та Специфікація № 12), № 43/145 А від 25.09.2017 року на суму 40 684,80 грн.

Твердження апелянта про те, що вказані накладні не містять інформації, що продавець передав, а покупець прийняв вищезазначений товар, спростовуються самими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без заперечень і зауважень та в яких зазначено, що ТОВ Українська аграрно-хімічна компанія відпустила, а ФГ Анна Агро Плюс прийняв спірний товар.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в ході розгляду спору позивачем було надано підписаний уповноваженими представниками Сторін та скріплений їх печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період з 30.03.2017 року по 02.04.2018 року по спірному Договору, яким відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 214 235,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, враховуючи суми часткових оплат, сплачених Покупцем на виконання умов Додатків № 1 від 10.04.2017 року, № 2 від 17.0.42017 року, № 5 від 24.04.2017 року, № 6 від 10.05.2017 року, № 7 від 15.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 9 від 29.05.2017 року до Договору поставки, Сторони погодили, що залишок вартості Товару, який Покупець зобов'язується оплатити Продавцю не пізніше 23.02.2018 року становить 214235,50 грн. в т. ч. ПДВ (п. 4 Додаткової угоди).

Таким чином уклавши Додаткову угоду до Договору, сторони тим самим змінили ціну Товару і строк проведення розрахунків за поставлений за період з 13.04.2017 року по 25.09.2017 року Товар згідно спірних Додатків № 1 від 10.04.2017 року, № 2 від 17.04.2017 року, № 5 від 24.04.2017 року, № 6 від 10.05.2017 року, № 7 від 15.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 7 від 18.05.2017 року, № 9 від 29.05.2017 року, № 10 від 29.05.2017 року, № 12 від 20.09.2017 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що за договором поставки позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 214 235,42 грн.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 24.02.2018 р. по 22.05.2018 р., погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1549,54 грн. 3 відсотків річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. Додаткової угоди покупець розуміє та погоджується, що у випадку невиконання/неналежного виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості Товару, вказаної в п. 4 даної Додаткової угоди, у строк до 23.02.2018 року, Продавець вправі вимагати від Покупця пеню, передбачену п. 10.3 Договору поставки та штраф, передбачений п. 10.4 Договору поставки.

Згідно з п. 10.3. договору в разі прострочення розрахунку за поставлений Товар, на вимогу Продавця, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.

В разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покупцем за цим Договором та відповідними Додатками до нього, понад тридцять календарних днів, окрім пені, передбаченої п. 10.3 Договору, Покупець на вимогу Продавця, зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі тридцяти відсотків від вартості неоплаченого Товару (абз. 3 п. 10.4 Договору).

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. №3-88гс11, від 06.11.2013 р. № 116цс13.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З огляду на встановлений факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати за договором, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені та штрафу, погоджується з ним і вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 491,00 грн. пені та 64 270,63 грн. 30% штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За договором поставки позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 214235,42 грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 26.09.2018 року у справі № 911/1420/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анна Агро Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2018 року у справі № 911/1420/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2018 року у справі № 911/1420/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/1420/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко