Постанова

від 30.01.2019 по справі 910/5217/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/5217/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від прокуратури : згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" та Київської міської ради на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.08.2018 суддя Котков О.В., м. Київ повний текст складений 10.08.2018 за позовомзаступника прокурора міста Києва, м. Київ в інтересах держави до 1) Київської міської ради, м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон", м. Київ провизнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою

За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави (надалі-прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі-відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" (надалі -відповідач-2) про:

- визнання незаконним та скасувати рішення (оформлене висновком до кадастрової справи № А-23983) постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 12.12.2017 про поновлення ТОВ "Галеон" на 10 років договору оренди земельної ділянки від 03.08.2007 № 66-6-00406 площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042);

- визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" (ЄДРПОУ 31927909, вул. Пироговського Олександра, буд. 18, м. Київ, 03110) права користування земельною ділянкою площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042).

В обґрунтуванні позову прокурор вказав, що оскаржене рішення комісії суперечить вимогам ст.ст. 52, 96, 123, 124, 152 Земельного кодексу України та ст. 16, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки товариство втратило переважне право на поновлення договору оренди землі. При цьому вказав, що товариство неналежним чином виконувало обов'язки орендаря в частині своєчасного внесення орендної плати та використання земельної ділянки, оскільки забудова землі у визначені договором строки не завершена.

Прокурор у відповідності до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 Господарського процесуального кодексу України з даним позовом звернувся як самостійний позивач, посилаючись на те, що оскарженим рішенням порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а орган до компетенції якого віднесено повноваження із захисту наведеного відсутній.

В свою чергу, Держгеокадастр в силу приписів п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5217/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржене рішення постійної комісії про поновлення договору оренди здійснено без дотримання встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та відповідачем-2 рахується заборгованість з орендної плати.

Крім того, судом вказано, що положеннями ст. 152 Земельного кодексу України не встановлено вичерпного переліку способів захисту порушених прав на земельні ділянки, а позовна вимога про визнання відсутнім у ТОВ "Галеон" права користування земельною ділянкою, виходячи з підстав заявлення позову заступника прокурора, направлена саме на вирішення існуючого між сторонами спору про майнові права (його наявності чи відсутності) та відповідає способам захисту, встановленим статтею 20 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Галеон" (надалі-скаржник1/ТОВ "Галеон") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5217/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник 1 вказував про те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки заявлені товариством клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним скасування рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 12.12.2017 про поновлення ТОВ "Галеон" на 10 років договору оренди земельної ділянки від 03.08.2007 № 66-6-00406, залишення без розгляду позовної заяви в порушення приписів ст. 207 ГПК України судом не ставились на обговорення, а в підготовчому судовому засіданні лише зазначено про їх відхилення без зазначення мотивів.

Щодо порушення норм матеріального права заявник апеляційної скарги наголосив на тому, що рішення постійної комісії відповідча-1 не може бути предметом спору, оскільки рішення постійної комісії не носять обов'язковий характер, є рекомендаційними, не відносяться до актів місцевого самоврядування. Оскаржене рішення комісії не створює, не змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, воно носить процедурний характер, а договір оренди на його підставі не продовжується автоматично.

Також ТОВ Галеон зазначило, що прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі, помилково не визначив в якості позивача орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Держгеокадастр.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 910/5217/18 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5217/18 та призначено її до розгляду на 24.09.2018.

Київська міська рада (надалі-скаржни 2), також не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5217/18, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила оскаржене рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження скаржник 2 наголосив, що згідно з приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру матеріали справи не містять належного обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Крім того, скаржник 2 зазначив, що матеріали справи, дозволяють стверджувати про правомірність дій постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування. При цьому, на час розгляду питання поновлення дії договору комісії не було надано інформацію про наявність заборгованості з орендної плати у відповідача-2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 910/5217/18 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради; об'єднано апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" та Київської міської ради в одне апеляційне провадження; розгляд справи № 910/5217/18 призначено на 24.09.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/5217/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19.10.2018, справу № 910/5217/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 910/5217/18 прийнято апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5217/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.; розгляд апеляційних скарг призначено на 14.11.2018.

Надалі, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, від 19.12.2018 у справі № 910/5217/18 оголошувалась перерва.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/211/19 від 16.01.2019 у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5217/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2019 для розгляду справи № 910/5217/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" та Київської міської ради прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Чорної Л.В., Тищенко А.І., розгляд скарг призначено на 30.01.2019 о 12:40.

Прокурор у поданому відзиві та додаткових поясненнях просив колегію суддів апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/5217/18 залишити без змін як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, прокурором зазначено що у органів уповноважених державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах відсутні повноваження на звернення до суду з вищезазначеним предметом позову. Відтак, враховуючи незаконне поновлення договору оренди землі, прокурор вважає, що належним чином обґрунтував звернення до суду з даним позовом в інтересах держави без зазначення органу та набув статусу позивача.

В судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги апеляційних скарг, з викладених у них підстав та просили суд апеляційні скарги задовольнити, а оскаржене рішення скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Прокурор вимоги апеляційних скарг заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача-1 та відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" та Київської міської ради підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2007 року у справі № 30/170 визнано право ТОВ "Галеон" на оренду земельної ділянки на просп. Броварському у Дніпровському районі м. Києва та вирішено вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва між ТОВ "Галеон" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) в редакції, яка підписана товариством (далі за текстом - договір, договір оренди земельної ділянки).

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка площею 8715 м 2 на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042) з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення.

Згідно з п. 3.1 договір укладено на 10 років. Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки від 03.08.2007 року сплив 03.08.2017р.

У п. 8.4 договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату; приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 11.7 договору встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідач-2 звертався до відповідача-1 з листами від 11.07.2017 року та 10.08.2017 про намір поновити договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Київської міської ради №241/2463 від 20.04.2017 року затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.

Пунктами 9.11-9.13 вказаного порядку встановлено: Договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів "будівництва", "реконструкції", "реставрації", в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують (сертифікат прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, декларація про готовність об'єкта до експлуатації тощо) (п. 9.11).

Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі - Комісія) на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою (п. 9.12).

Якщо Комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то за результатами розгляду голова та секретар Комісії підписують відповідний висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві. (п. 9.13).

12.12.2017 року на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування прийнято рішення про поновлення ТОВ "Галеон" на 10 років договору оренди земельної ділянки від 03.08.2007 року.

Предметом даного спору серед іншого є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 12.12.2017 про поновлення ТОВ "Галеон" на 10 років договору оренди земельної ділянки від 03.08.2007 №66-6-00406 площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Правовий статус постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування визначено статтею 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , згідно з якою постійні комісії є органами ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Статтею 11 Регламенту Київради, затвердженого рішенням від 07.07.2017 № 579/579 визначено, що постійні комісії є органами Київради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та актів її виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації). Постійні комісії Київської міської ради є підзвітними Київській міській раді та відповідальними перед нею.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Регламенту Київради, затвердженого рішенням від 07.07.2017 № 579/579 постійні комісії Київської міської ради попередньо розглядають та приймають висновки з питань, що вносяться на розгляд ради, актів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

За результатами опрацювання питань постійні комісії Київської міської ради більшістю голосів від загального складу комісії приймають висновки і рекомендації, що викладаються у протоколі засідання комісії ( ч. 8 ст. 11 Регламенту Київради, затвердженого рішенням від 07.07.2017 № 579/579).

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, висновок до кадастрової справи № А-23983 постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 12.12.2017, який прокурор просить визнати протиправним та скасувати, не є актом органу місцевого самоврядування в розумінні положень статті ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , що виключає можливість визнання його незаконним в судовому порядку.

На вищезазначене місцевий господарський суд увагу не звернув, обмежившись лише посиланнями на пункти 9.11-9.13 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017, не дослідив правову природу та характер рішень постійної комісії Київради.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 12.12.2017 згідно висновку до кадастрової справи № А-23983 є такою, що не підлягає задоволенню. Вимоги прокурора в цій частині є передчасними, а рішення суду першої інстанції помилковим та таким, що суперечить вимогам закону.

Щодо вимоги про визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" права користування земельною ділянкою площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042) слід відзначити наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В силу наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом .

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Позов про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою заявлений прокурором не в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача, більше того власник земельної ділянки має статус відповідача-1 у справі.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Заявлена вимога не є ефективним способом захисту у розумінні приписів статті 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, задоволення цієї вимоги не призведе до відновлення прав відповідача-1 у обраний спосіб, прав та інтересів держави про порушення яких наголошує прокурор. Задоволення цієї вимоги передбачає намір встановити преюдиціальні обставини (факти), що в подальшому може обмежувати права як відповідача-1, так і відповідача-2 на законне володіння, розпорядження майном. Вказана вимога за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував, що вимога про визнання відсутнім права, яка за своєю суттю є втановленням юридичного факту, не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає із матеріальних правовідносин. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 провадження № 12-187гс18)

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення.

Заявлена прокурором у цій справі вимога про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042) не призводить до поновлення порушеного права відповідча-1 та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" права користування земельною ділянкою площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042), як безпідставної та необґрунтованої.

Окремо, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Прокурор у відповідності до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 Господарського процесуального кодексу України з даним позовом звернувся як самостійний позивач, посилаючись на те, що оскарженим рішенням постійної комісії Київради порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а орган до компетенції якого віднесено повноваження із захисту наведеного відсутній. В свою чергу, Держгеокадастр в силу приписів п.5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

З урахуванням положень ст.ст. 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини 3 цієї статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; або у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У справі, що переглядається, звертаючись із позовною заявою, прокурор зазначив, що оскаржуване рішення постійної комісії суперечать нормам чинного законодавства, порушують інтереси держави у сфері земельних відносин. При цьому вказав, що товариство неналежним чином виконувало обов'язки орендаря в частині своєчасного внесення орендної плати, що позбавляє бюджет наповнення коштами від оренди земельних ділянок державної владності та позбавляє законного розпорядника земельними ділянками права отримувати кошти за їх користування. Також вказав на нелажене використання земельної ділянки, оскільки забудова землі у визначені договором строки не завершена. Таким чином, на думку прокурора, товариство втратило переважне право на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

При цьому прокурор у поясненнях зазначав, що органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірними земельними ділянками (земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населеного пункту), є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, проте його посадові особи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

При цьому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

За таких підстав прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Прокурором при зверненні з позовом у цій справі в інтересах держави безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.

Посилання прокурора на те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадаструу м. Києві, проте у зазначеного органу немає повноважень щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що таке твердження суперечить приписам наведених вище нормативно-правових актів. При цьому прокурор не враховує того, що положення таких нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Аналогічна правова позиція щодо повноважень Держгеокадастру та подачі позову прокурором як самостійним позивачем викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 № 926/03/18, від 23.10.2018 № 906/240/18, від 23.10.2018 № 906/166/18.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, адже безпідставно не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Судом апеляційної інстанції враховано посилання прокурора в письмових поясненнях на постанови Верховного Суду від 30.05.2018 № 910/9373/17, від 26.07.2018 № 926/1111/15, однак у названих постановах обставини справи не є цілком тотожними обставинам у даній господарській справі. У зазначених постановах предметом розгляду були рішення органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, а не рішення тимчасової комісії Київради.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судовий збір за подачу апеляційних скарг у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на прокурора.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" та Київської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 скасувати та прийняти нове.

3. У задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" про визнання незаконним та скасувати рішення (оформлене висновком до кадастрової справи № А-23983) постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 12.12.2017 про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Галеон" на 10 років договору оренди земельної ділянки від 03.08.2007 №66-6-00406 площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042) та визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон" (ЄДРПОУ 31927909, вул. Пироговського Олександра, буд. 18, м. Київ, 03110) права користування земельною ділянкою площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042)- відмовити.

4. Стягнути з прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Галеон ( 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 18, ідентифікаційний код 31927909) 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видати накази.

7. Справу № 910/5217/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст.327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення підписано та складено на 07.02.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Л.В. Чорна