Постанова

від 23.04.2019 по справі 910/5217/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5217/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Т.І. Разіна, судді А.І. Тищенко, Л.В. Чорна) від 30.01.2019 у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до Київської міської ради

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.

Учасники справи:

представник позивача - Кравчук О.А., Генеральна прокуратура України,

представник відповідача 1 - Пилипчук І.І.,

представник відповідача 2 - Фрідман О.О., адвокат.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 26.04.2018 Заступник прокурора міста Києва (далі - Прокурор) подав в інтересах держави позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення (оформленого висновком до кадастрової справи № А-23983) постійної комісії Київської міської ради (далі - Відповідач-1) з питань містобудування, архітектури та землекористування від 12.12.2017 (далі -Рішення) про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Галеон" (далі - Відповідач-2) на 10 років договору від 03.08.2007 № 6-6-00406 (далі - Договір) оренди земельної ділянки площею 0,8715 га на проспекті Броварському у Дніпропетровському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:66:099:0042) (далі - Земельна ділянка), та про визнання відсутнім у Відповідача 2 права користування Земельною ділянкою.

1.2 Позовна заява мотивована незаконністю оскаржуваного Рішення через відсутність у Відповідача переважного права на поновлення Договору в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з відсутністю рішення, а відповідно і волевиявлення власника - Відповідача-1, як цього вимагає встановлений законом порядок, на передачу Земельної ділянки в оренду, оскільки Відповідач 2 набув право користування Земельною ділянкою за Договором незаконно, не за рішенням Відповідача-1, а на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2007 у справі 30/170. При цьому Прокурор вказав про неналежне виконання Відповідачем-1 умов Договору через існування у Відповідача-2 заборгованості з орендної плати ( з січня 20016 року по 12.12.2017 в сумі 346 570 грн 21 коп.) та через незавершення ним забудови Земельної ділянки у визначені Договором строки відповідно до мети, з якою надавалась Земельна ділянка - для будівництва, експлуатації і обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення, оскільки згідно з актом обстеження від 14.08.2017 основна частина Земельної ділянки не використовується, а ній ростуть дерева та зелені насадження, а незавершення забудови Земельної ділянки у встановлені законом і Договором строки в силу норм статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України припиняє права користування Відповідачем-2 Земельною ділянкою. Прокурор також вказав на порушення строків звернення з вимогою про поновлення Договору - лише 11.07.2017 (а не до 03.07.2017 - останній день строку), пізніше ніж у передбачений законом місячний строк до спливу строку Договору. Втрата Відповідачем-2 як орендарем переважного права на поновлення Договору свідчить про порушення вимог статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки Земельна ділянка була надана для будівництва, експлуатації і обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення за відсутністю плану зонування або детального плану території, який не розроблявся та Відповідачем-1 не затверджувався. Земельна ж ділянка відповідно до чинної містобудівної документації відповідно до чинної документації (Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони до 2020, затвердженої рішенням Відповідача-1) належить за функціональним призначенням до зелених насаджень загального користування). Необхідність захисту інтересів держави обумовлена прийняттям оскаржуваного Рішення всупереч та з порушенням інтересів територіальної громади міста Києва, а звернення Прокурора - відсутністю у органів Держгеокадастру, на які покладені завдання з державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, надання у користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок тощо, повноважень на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсним договорів оренди.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 02.08.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення: позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати Рішення, визнати відсутність у Відповідача-2 права користування Земельною ділянкою.

2.2 Рішення суду мотивоване прийняттям оспорюваного Рішення без дотримання встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядку з огляду на те, що Відповідач-2 з порушенням встановлених строків (пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору) направив орендодавцю повідомлення про намір поновити (продовжити дію) Договір, а також з огляду на неналежне виконання Відповідачем-2 як орендарем своїх обов'язків за Договором щодо своєчасного внесення орендної плати, щодо використання Земельної ділянки за цільовим призначенням та щодо завершення забудови Земельної ділянки у встановлені строки. Через незаконність Рішення відсутні підстави для поновлення Договору. Вимоги про відсутність у Відповідача-2 права користування Земельною ділянкою підлягають задоволенню з огляду на похідний характер цих вимог від вимог про визнання незаконним та скасування Рішення, які задоволені.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3.1 30.01.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив : апеляційні скарги відповідачів задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 скасувати та прийняти нове рішення: у задоволенні позову Прокурора відмовити.

3.2 Рішення суду мотивоване передчасністю позову Прокурора з огляду на те, що оскаржуване Рішення не є актом органу місцевого самоврядування у розумінні положень статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що виключає можливість визнання його незаконним в судовому порядку, оскільки Рішення є висновком комісії постійної комісії Київської міської ради, що вносяться на розгляд ради, актів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та є висновком за результатами попереднього вивчення, розгляду та підготовки комісією з питань, які належать до відання цієї комісії. Позов у справі заявлений не в інтересах власника Земельної ділянки, який у цій справі має статус Відповідача-1, обраний Прокурором спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призведе до відновлення прав Відповідача-1, а у разі задоволення вимоги ця вимога не зможе бути виконана у примусовому порядку через відсутність механізму виконання такого рішення, оскільки заявлена Прокурором позовна вимога є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, тобто має намір встановити преюдиціальні обставини (факти), які в подальшому можуть обмежувати права відповідачів на законне володіння та розпорядження майном. Вимога Прокурора не може бути самостійним предметом розгляду в господарському судді, до повноважень якого належать справи за позовами, в основі яких є правова вимога -спір про право, що виникає із матеріальних відносин. Також апеляційний суд виходив з того, що у цій справі не має передбачених законом виключних обставин, коли прокурор може звернутись до суду за захистом інтересів держави без визначення позивача (відповідного органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення), оскільки Прокурор у цій справі фактично звернувся з позовом на захист прав і інтересів Головного управлінця Держгеокадастру у місті Києва, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження Земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, а тому Прокурор не підтвердив правових підстав для самостійного представництва інтересів держави та не набув спеціальної процесуальної правоздатності. При цьому суд послався на правові позиції, що викладені в рішеннях Верховного Суду, ухвалених у справах за результатами розгляду спорів у подібних правовідносинах.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2007 року у справі № 30/170 визнано право Відповідача-2 на оренду земельної ділянки на просп. Броварському у Дніпровському районі міста Києва та вирішено вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення на проспекті Броварському у Дніпровському районі м. Києва між Відповідачем-2 (орендар) та Відповідачем-1 (орендодавець) в редакції, яка підписана Відповідачем-2.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єктом оренди є Земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення.

Згідно з пунктом 3.1 Договір укладено на 10 років.

Пунктом 11.7 Договору встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.2 Строк дії Договору сплив 03.08.2017.

4.3 Відповідач-2 звертався до Відповідача-1 з листами від 11.07.2017 року та 10.08.2017 про намір поновити Договір.

4.4 12.12.2017 на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування прийнято Рішення про поновлення Відповідачу-2 на 10 років Договору.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 27.02.2019 Прокурор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018.

6. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

6.1 Рішення є таким, що може бути оскаржено в судовому порядку, оскільки на підставі Рішення у вигляді висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про погодження поданих Департаментом земельних ресурсів документів та про можливість поновлення Договору та з урахуванням пункту 9.12 Порядку розгляду питання про поновлення договорів без прийняття Відповідачем-1 рішення у Відповідача-2 виникають цивільні права, зокрема право укласти додаткову угоду до Договору. Без цього висновку неможливе подальше підписання додаткової угоди про поновлення Договору та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав.

6.2 Обраний Прокурором спосіб захисту права є ефективним, оскільки у разі визнання відсутнім у Відповідача-2 права користування Земельною ділянкою підлягає поновленню права територіальної громади міста Києва щодо цієї земельної ділянки, застосований Прокурором спосіб захисту спрямований на поновлення інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів; положення статті 152 Земельного кодексу України не встановлюють вичерпного переліку способів захисту порушених прав на земельні ділянки.

6.3 Вимога про визнання відсутнім права користування Земельною ділянкою у цій справі не є самостійною, а похідною від вимоги про визнання незаконним Рішення.

6.4 Звернення Прокурора без визначення позивача (відповідного органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення) обумовлено тим, що Земельна ділянка належить до комунальної власності, а органи Держгеокадастру здійснюють функції лише щодо нагляду за використанням та охороною земель всіх форм власності та функції з нагляду за дотриманням земельного законодавства та не наділені правом звернення з позовами про скасування рішень щодо розпорядження земельними ділянками.

6.5 Необхідність захисту інтересів держави у цій справі зумовлена порушенням оскаржуваним Рішенням прав та інтересів держави в особі територіальної громади міста Києва, яка є власником Земельної ділянки, а також тим, що місцевий бюджет недоотримав значної суми коштів у вигляді несплаченої Відповідачем-2 орендної плати за користування Земельною ділянкою.

7. Позиція Відповідача-2, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 Рішення постійної комісії не може підміняти собою рішення органу місцевого самоврядування, тобто рішення Відповідача-1, а оскаржуване Рішення не має обов'язкового характеру для Відповідача-1 або Відповідача-2 та не створює, не змінює та не припиняє цивільні права та обов'язки, так як має процедурний характер, а на його підставі Договір не продовжує своєї дії автоматично.

7.2 Визнання відсутнім права користування Земельною ділянкою не є належним способом захисту порушеного права з огляду на те, що додаткова угода до Договору не укладена, а тому належною у спірних правовідносинах є вимога про звільнення Земельної ділянки, з огляду на положення частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

7.3 Через неукладення між відповідачами додаткової угоди до Договору у Відповідача-2 не виникло право оренди Земельної ділянки, а оскаржуване Рішення не реалізоване, у зв'язку із чим адміністративні правовідносин між відповідачами не припинилися, а договірні - не виникли, через що між сторонами у справі відсутній спір про цивільне право.

7.4 Комунальна форма власності Земельної ділянки передбачає, що належним органом, який має право реалізувати захист прав та інтересів є представницький орган власника - Відповідач-1, який у цій справі визначений як відповідач, а не позивач, тоді як прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1 Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновленняпорушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд звертається до власної правової позиції, викладено в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.

8.2 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 4 статті 11 ЦК України).

8.3 Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною 2 статті 16 ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів визначені, серед яких є визнання права (пункт 1), визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

Статтею 21 цього кодексу передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

8.4 Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу ( mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17. пункт 16 постанови від 04.09.2018 у справі № 915/1284/17, пункт 15 постанови від 04.09.2018 у справі № 915/1283/17, пункт 16 постанови від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17).

8.5 Спір у цій справі виник стосовно існування чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення, на підставі якого, на думку Прокурора, незаконно може бути поновлено дію Договору, відповідно предметом спору також є право Відповідача-2 щодо подальшого користування Земельною ділянкою після спливу 03.08.2017 строку дії Договору, а об'єктом захисту є права територіальної громади міста Києва щодо користування та розпоряджання Земельною ділянкою.

8.6 Відносини, пов'язані з орендою землі, врегульовані, зокрема Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон), яким визначені умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

8.7 Статтею 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї статті).

8.8 Частиною 6 статті 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Суд звертається до правових позицій щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, які викладені Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та cудовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 № 920/739/17.

8.9 У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою за договором оренди, строк якого сплив, поноволюється у орендаря у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону . За відсутності укладеної додаткової угоди відсутні також права орендаря за таким договором оренди земельної ділянки у розумінні пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України. Оспорюване Рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування таких прав не породжує.

8.10 Згідно з частинами 1, 3, 6, 10, 11 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування" постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

8.11 Враховуючи наведені норми, а також положення пунктів 9.11-9.13 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №241/2463 від 20.04.2017 року, частин 5, 8 статті 11 Регламенту Київради, затвердженого рішенням від 07.07.2017 № 579/579, якими визначені порядок поновлення договору оренди земельної ділянки без прийняття рішення Позивачем, статусу та повноважень постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування при вирішенні цього питання, а також наслідків виготовлення та підписання цією комісією висновку за результатами розгляду поданих Департаментом земельних ресурсів документів та проектів документів з питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення, Суд дійшов висновку, що виготовлений постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування висновок за результатами розгляду поданих Департаментом земельних ресурсів документів та проектів документів з питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення, не породжує (не поновлює) право користування (оренди) земельною ділянкою, а також не є правовим актом індивідуальної дії органу місцевого самоврядування або нормативно-правовим актом органу державної влади, або органу місцевого самоврядування у розумінні пункту 2 частини 2 статті 16, статей 21, 393 ЦК України, прийняття якого має наслідком поновлення Договору на підставі статті 33 Закону Про оренду землі та який у зв'язку з цим відповідно до норм наведених тут статей може бути оскаржений, визнаний незаконним та скасований в судовому порядку.

8.12 У зв'язку із викладеним та враховуючи, що оскаржуване Рішення не призводить до виникнення прав та обов'язків за Договором, у тому числі не призводить до виникнення (поновлення) у Відповідача-2 права користування Земельною ділянкою, судами не встановлені обставини укладення між відповідачами додаткової угоди до Договору відповідно до вимог частини 6 статті 33 Закону, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для заперечення Прокурором права Відповідача-2 користування Земельною ділянкою на підставі Договору, яке в порядку частини 6 статті 33 Закону не виникло, про відсутність у зв'язку із цим підстав стверджувати про порушення права власника - територіальної громади міста Києва, а відповідно про відсутність об'єкта захисту у розумінні статті 4 ГПК України.

8.13 Дійшовши наведеного висновку, Суд погоджується із правильними висновками апеляційного суду про недоречність заперечення Прокурором у цій справі права користування Відповідачем-2 Земельною ділянкою на підставі Договору, яке в порядку частини 6 статті 33 Закону не виникло, а тому відхиляє протилежні аргументи Прокурора (6.1, 6.2, 6.5).

8.14 Поряд з цим Суд не погоджується з висновком апеляційного суду в оскаржуваній постанові щодо відсутності у Прокурора права на самостійне звернення із позовом у цій справі без визначення позивача (відповідного органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення), а також з висновком про те, що Прокурор у цій справі фактично звернувся з позовом на захист прав і інтересів Головного управління Держгеокадастру у місті Києва, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження Земельною ділянкою, не визначивши цю особу як позивача у справі, з огляду на таке.

8.15 Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (підпункт 1 пункту 3 Положення).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (пункт 4 Положення).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення).

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (пункт 5-1 Положення).

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

8.16 Отже, оскільки предметом спору у цій справі є право користування Відповідачем-2 на підставі Договору Земельною ділянкою, яка є ділянкою з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення (пункт 4.1 цієї постанови), тоді як до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (відповідного територіального органу Держгеокадастру) належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності , тому Суд дійшов висновку про існування у Прокурора права на самостійне звернення із позовом у цій справі без визначення позивача (відповідного органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення).

8.17 Суд зазначає, що апеляційний суд дійшов протилежних висновків, неправильно застосувавши наведені норми законодавства та врахувавши правові позиції, що викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, ухваленій за результатами розгляду спору у правовідносинах, що не є подібними із правовідносинами у цій справі, оскільки у цій справі об'єктом оренди за Договором є Земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення, тоді як у справі № 906/240/18 об'єктом оренди за оспорюваними угодами були земельні ділянки, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. Це порушення норм процесуального права однак не призвело до прийняття апеляційним судом незаконного рішення

8.18 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування Рішення, визнання відсутнім права користування Земельною ділянкою не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.19 Висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 910/5217/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І.В. Кушнір

Ю. Я. Чумак