Рішення

від 25.01.2019 по справі 907/852/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.2019 м. Ужгород Справа № 907/852/16

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В.,

розглянувши матеріали справи №907/852/16

за позовом Закарпатської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Ужгород

до відповідача - 1 Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу

Товариства сприяння обороні України, м. Мукачево

до відповідача - 2 виконавчого комітету Мукачівської міської ради,

м. Мукачево

за участі третьої особи 1,

яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору на

стороні позивача Товариства сприяння обороні України, м. Київ

за участю третьої особи 2,

яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача ОСОБА_2, м. Мукачево

за участю третьої особи 3,

яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача Мукачівської міськрайонної організації ТСО України,

м. Мукачево

про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно- технічного клубу ТСО України, оформлене протоколом №1 від 15.01.2007; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора рєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про:1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн.; ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн.; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування.

За участі представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

від третьої особи 1 (Товариства сприяння обороні України) - не з'явився

від третьої особи 2 (ОСОБА_2) - не з'явився

від третьої особи 3 (Мукачівської міськрайонної організації ТСО України) - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформлене протоколом №1 від 15.01.2007 року; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про: 1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн.; ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн.; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.07.2017 року справу №907/852/16 прийнято до провадження судді Васьковського О.В.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2017 року зупинено провадження у справі №907/852/16 до вирішення Вищим господарським судом України справи №907/852/16.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.18 провадження у справі №907/852/17 поновлено, у відповідності до ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України (в ред. з 15.12.17) в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2018 року відкладено підготовче засідання у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі №907/852/16 та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.11.18, 27.11.18, 12.12.18, 21.12.18, 16.01.19 та 21.01.19 року розгляд справи відкладено та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформленого протоколом №1 від 15.01.2007 року, всупереч статутних положень ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в тому числі всупереч Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, прийняті з порушенням на те відповідних повноважень, оскільки Статут відповідача, затверджений бюро Мукачівської міськрайонної організації ТСО України 20.06.2002 року не передбачає повноважень загальних зборів членів Мукачівської міськрайонної організації спортивно- технічного клубу ТСО України на внесення змін до статуту та затвердження нових редакцій статуту.

Крім того, в протоколі №1 від 15.01.2007 року відсутній представник Мукачівської міськрайонної організації товариства сприяння обороні України, а також рішення Мукачівської міськрайонної організації товариства сприяння обороні України що вона є засновником Мукачівського об'єднаного спортивно-технічний клубу ТСО України та вносить у статутний фонд 250 грн. Позивач вказує? що рішення загальних зборів працівників Клубу, оформлене протоколом №1 від 15 січня 2007 року прийняті з перевищенням повноважень, передбачених статутом Клубу, усупереч Статуту ТСОУ, Статуту ЗОО ТСО України, Положення про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України та порушують права позивача.

Зазначає, що реєстрацію відповідних змін до Статуту Мукачівського ОСТК ТСОУ, внесених на підставі оспорюваного рішення, в установленому законом порядку не здійснено. Разом з тим, позивач зауважує, що прийняття незаконного рішення загальних зборів працівників Мукачівського ОСТК ТСОУ від 15.07.2007 призвело до тих наслідків, що після смерті колишнього директора Клубу ОСОБА_4, спадкоємець останнього ОСОБА_2 прийняла спадщину, на яку було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається з: права власності на 75% статутного (складеного) капіталу (включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02720035, що знаходиться за адресою: 89600, м. Мукачеве, площа Миру, будинок №30, Закарпатської області, що визначено в розмірі 750 гривень станом на 31.12.2007 року (загальна вартість статутного капіталу станом на 31 грудня 2007 року становить -1000 гривень), який належав померлому ОСОБА_4.

Посилається на те, що прийняте рішення щодо визначення розміру статутного фонду Клубу, складу учасників та розподілу між учасниками часток статутного фонду грубо суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства України, а також статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в т.ч. Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСОУ, щодо організаційно-правової форми створення та функціонування вказаних громадських формувань. Наголошує, що жодним статутним документом організацій в системі ТСО України не передбачено створення статутного фонду, визначення його розміру, розподілу на частки, оскільки це суперечить загальним організаційно-правовим засадам створення об'єднання громадян.

Наводить доводи, щодо того, що створення юридичної особи із формуванням статутного капіталу, поділеного на частки між учасниками не відповідає організаційно- правовій формі юридичної особи -товариство, створення та діяльність якого регламентується відповідно до Закону України Про господарські товариства , а громадські організації за своїм правовим статусом жодним чином не підпадають під ознаки господарські товариства. Зауважує, що чинним на час створення ТСОУ та підпорядкованих йому організації, а також на час прийняття оспорюваного рішення, Законом України Про об'єднання громадян , положеннями якого керувались усі організації системи ТСОУ, передбачалось, що кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.

З посиланням на ст.3 Закону України Про громадські об'єднання вказує, що оспорюване рішення прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, визначених його Статутом, з грубим порушенням норми чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутних положень ТСОУ та підпорядкованих організацій, а як наслідок здійснено протиправне втручання у право власності на майно ТСОУ. Вказує, що достовірно знаючи, що одноосібним засновником спортивно- технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України є Мукачівська міськрайонна організація ТСО УСО України, майно клубу належить юридичній особі на засадах повного господарського відання і є власністю ТСО України та не підлягає приватизації, викупу, відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального Комітету ТСО України та може використовуватись клубом виключно в цілях, що не суперечить статутним завданням, керівником ОСОБА_4 у 2007 року, без відома засновника, проведено загальні збори працівників, на яких вирішено питання про внесення доповнень до Статуту Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України. Зазначає, що Мукачівським ОСТК ТСО України, який створений на базі власності ТСО України відповідно до діючих нормативних документів ТСО України, надано в реєстраційну службу Мукачівського міськрайонного управління юстиції для внесення в ЄДР неправомірні відомості про засновників ОСТК зі створенням статутного фонду. Створення фактично незаконної приватної структури, з формуванням статутного фонду, поділеного на частки у тому числі значної (75%) частки фізичної особи, вважаємо незаконним захопленням власності ТСО України та порушенням прав та інтересів як Закарпатської ООТСО України, як титульного володільця майна ТСОУ (згідно зі Статутом ЗООТСОУ майно ТСОУ належить йому на праві ітеративного управління), так і ТСО України в цілому, як законного власника усього майна, що перебуває у віданні організацій системи ТСОУ.

Відтак, позивач доводить, що наявні законні підстави для звернення до суду за захистом порушеного права власності на майно ТСОУ, титульним володільцем якого є Закарпатська обласна організація ТСОУ. З метою забезпечення ефективного захисту судом порушеного права позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме, до прийняття оспорюваного рішення, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСОУ країни, оформленого протоколом №1 від 15.01.2007 р. та про скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України про внесення інформації.

Відповідач 1 у поданих письмових поясненнях проти позову заперечує, вказуючи, що зловживаючи процесуальними правами на звернення до господарського суду Закарпатської області, а саме: після закінчення 10-ти річного строку позовної давності позивач - Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України повторно у не передбачений чинним законодавством України спосіб намагається із суб'єктивних мотивів переглянути судові рішень в адміністративному судочинстві, що набрали законної сили, де сторонами і учасниками судового були ті самі особи, що і в даній господарській справі по тому самому предмету спору щодо недійсним та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо запису переліку засновників Мукачівського об'єднаного спортивного клубу Товариства сприяння обороні України та запису в підрозділі даних про розмір капіталу та про дату закінчення його формування (ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду України від 18.03.2016 справі №876/3013/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного зливного суду від 05.07.2016 року). Також, відповідач вказує, що позивач і 3-тя особа вводить в оману господарський суд надаючи письмові пояснення, що про протокол №1 загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України від 15.01.2007 року про запис щодо переліку засновників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного товариства сприяння обороні України та запис в підрозділі даних про розмір статутного капіталу та про дату закінчення його формування, довідалися тільки після 14.04.2016 року, оскільки в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2016 року, де позивачем була Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України відображено, що представник Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України міг скористатися ст.20 Закону України Про державну рою юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції станом на час спірних правовідносин) та одержав витяг з ЄДР про відкриті і загальнодоступні відомості з Єдиного то реєстру по предмету спору, які приєднані судом ще 19.03.2014 року в цивільній справі №308/1891/14-ц, де стороною був позивач - Закарпатська обласна організація Товариства сприяння забороні України.

Крім того, відповідач 1 заперечує правонаступництво позивача щодо відокремленого підрозділу господарської організації „Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" в Закарпатській області.

Також, зазначає, що позивач оскаржує письмовий документ, що носить дорадчий характер для керівника клубу і не є єдиною безумовною підставою проведення державної реєстрації і внесення відомостей про запис щодо переліку засновників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України та запис в розділі даних про розмір статутного капіталу та про дату закінчення його формування.

Більш того, у справі №907/852/16 позивач - Закарпатська обласна організація Товариства обороні України не оскаржує запис щодо переліку засновників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України та запис в даних про розмір статутного капіталу відносно гр.ОСОБА_4, а оскаржує запис переліку засновників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу Товариства обороні України гр. ОСОБА_2, яка не є відповідачем у цій справі і яка отримала право на частку в порядку спадкування за гр.ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право на спадщину від 24.05.2014 року, виданого державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори, яке позивачем не оскаржується.

Вказує, що жодних відомих гр. ОСОБА_2, відповідачу у справі №907/852/16 Мукачівському об'єднаному спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України та третій особі на відповідача - його засновнику Мукачівській міськрайонний організації Товариства обороні України, умов, передбачених законом і загальних принципів міжнародного права про можливість позбавлення не сторони у справі гр. ОСОБА_2 права власності на спадкове майно, набуття якого не оскаржується позивачем немає.

З огляду на викладені в цих поясненнях обґрунтувань і наявних судових рішень, що набрали законної сили та враховуючи належні і допустимі докази наявні у матеріалах цієї справи відповідач 1 просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом позовної давності звернення з таким позовом.

Відповідач 2 відзив на позов не подав, та у надісланих до суду клопотаннях про розгляд справи без участі уповноваженого представника просив суд розглянути справу з наявними в матеріалах справи доказами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, м. Мукачево у поданому відзиві та письмових поясненнях посилаючись на п.4.17 Статуту ЗОО 7СО України не погоджується з доводами позивача, який стверджує, що рішення про створення та реорганізацію всіх спортивно-технічних об'єднань громадян приймає виключно бюро ЗОО ТСО України, оскільки, як вважає, таке не відповідає дійсності, бо ч.3 п.4.13 Статуту від 28.11.2002 року Мукачівської MO ТСО України (наданого суду п.2) визначає, що бюро Мукачівської MO ТСО України створює, ліквідує та реорганізовує спортивно- технічні клуби.

Посилається на те, що позивач завідомо неправдиво стверджує, що Статут відповідача від 2012 року „не передбачає повноважень загальних зборів членів СТК ММО ТСОУ на внесення змін до статуту та затвердження нових редакцій статуту", тоді як ч.2 п.5.4 вказаного Статуту, приведеного в додатку до позовної заяви містить норму: „Загальні збори уповноважені вносити пропозиції про зміни та доповнення до Статуту клубу". Заперечує доводи позовної заяви, в яких позивач стверджує, що рішення загальних зборів працівників СТК ММО ТСОУ від 15.01.2007 року прийняті з перевищенням повноважень і порушують права позивача, які ним не зазначені у позові та не зазначені окремі від ТСО України права ЗОО ТСО України та власні права ТСО України, яке не заявляє про порушення своїх прав та вважає, що позивач безпідставно стверджує, що він є титульним володільцем майна, право власності на яке було порушено рішенням №1 загальних зборів працівників СТК ММО ТСОУ від 15.01.2007 року. Зазначає, що загальні збори працівників СТК ММО ТСОУ від 15.01.2007 року нічим не порушили норми чинного законодавства в сфері регулювання створення громадських організацій, бо СТК ММО ТСОУ не створював і не міг створювати ніяких громадських організацій на Загальних зборах працівників СТК ММО ТСОУ від 15.01.2007 року, вказує, що СТК ММО ТСОУ не є громадською організацією і Загальні збори працівників СТК ММО ТСОУ від 15.01.2007 року вирішували витання в порядку п.5.4 Статуту від 2002 року СТК ММО ТСОУ про „внесення пропозицій про зміни та доповнення до Статуту клубу", що є серед повноважень загальних зборів і тому ніяк не може бути кваліфіковано як перевищення повноважень, визначених Статутом. Крім того, зазначає, що рішення Загальних зборів працівників СТК ММО ТСОУ від 15.01.2007 року прийнято без порушень статутних положень ТСОУ та впорядкованих організацій, оскільки СТК ММО ТСОУ на 15.01.2007 року був непідконтрольним ТСОУ, а лише своєму засновнику, статутних положень якого прийнятим рішенням порушено не було. Також, заперечує твердження позивача щодо протиправного втручання у право власності на майно ТСОУ, оскільки на момент прийняття такого рішення і дотепер СТК ММО ТСОУ не мало жодної дотичності до майна ТСОУ у формі відання, володіння, користування, розпорядження, управління.

Зазначає, що у позові не доведено прямих наслідків від прийняття рішення загальних зборів від 15.07.2007 року. Також не доведено, що саме цей протокол загальних зборів від 15.07.2007 року подавався державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій, оскільки вказане рішення згідно позову є лише пропозицією дня засновника щодо змін до Статуту, а рішення про здійснення змін приймає Бюро ММО ТСОУ, яке згідно повноважень п.4.13 Статуту 2002 року ММО ТСОУ „створює, ліквідовує та реорганізовує клуби". Тому вважає, що позивач не довів, що заме рішення загальних зборів від 15.07.2007 року щодо „внесення пропозицій про зміни до Статуту", яке ніяк не перевищує повноважень таких зборів, було підставою для державного реєстратора при здійсненні ним реєстраційних дій, чи можливо державна реєстрація була здійснена Головою ММО ТСОУ в порядку 3.4.14 Статуту 2002 року ММО ТСОУ. Відтак, третя особа 3 зазначає, що законних підстав та доказів для скасування протоколу, який у позові називається позивачем рішенням загальних зборів трудового колективу СТК ММО ТСОУ від 15.07.2007 року щодо внесення зборами пропозицій засновнику про необхідність змін до статуту у позивача немає, у зв'язку з чим та з урахуванням спливу позовної давності поросить суд відмовити у позові повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство сприяння обороні України, м. Київ та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 письмові пояснення по суті позову не подали.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 25.01.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.12.2016 Закарпатська обласна організація ТСО України звернулася в Господарський суд Закарпатської області з позовом до Мукачівського ОСТК ТСО України та Мукачівського міськвиконкому про: 1) визнання недійсним рішення загальних зборів працівників відповідача-1, оформленого протоколом №1 від 15.01.2007, яким змінено склад засновників клубу і внесено зміни до статутного фонду; 2) скасування запису державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі оспорюваного рішення даних про перелік засновників клубу та про зміни до статутного фонду клубу (а.с. 8-16, том 1).

Як вбачається з постанови XIV (позачергового) з'їзду Товариства сприяння обороні України від 07.12.2016 (а.с. 105, том 3), з метою приведення у відповідність до чинного законодавства найменування товариства було вирішено, зокрема, змінити його найменування на "Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" та затвердити нову редакцію статуту товариства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.12.2016 (а.с. 106, том 3) вбачається, що до Єдиного державного реєстру було внесено відповідні зміни щодо ГО "ТСО України" (ідентифікаційний код 00014611).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22547392 від 26.01.2017 (а.с. 15-19, том 3), станом на 26.01.2017 в ЄДР містилися наступні відомості про позивача: повне найменування - Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України; організаційно-правова форма - громадська організація; ідентифікаційний код - 02726942; перелік засновників - Товариство сприяння обороні України (ідентифікаційний код 00014611); дата державної реєстрації - 25.10.1993, 03.10.2006.

Згідно ст.1 Закону України Про громадські об'єднання громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до статуту Закарпатської організації ТСО України (а.с. 20-36, том 3), вказана організація є складовою частиною всеукраїнського громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об'єднання громадян, яка керується в своїй діяльності Конституцією України, чинним законодавством, статутом ТСО України та власним статутом.

Відповідно до п.5.1 статуту, вищим органом управління обласної організації є конференція.

27.01.2017 відбулася конференція Закарпатської обласної організації ТСО України, порядок денний якої, а також прийняті на ній рішення зафіксовані в протоколі конференції від 27.01.2017 (а.с. 61-64, том 3). Зокрема, на вказаній конференції у зв'язку зі змінами в статуті ТСО України та змінами в Законі України "Про громадські об'єднання" вирішено: змінити найменування на Відокремлений підрозділ Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області; змінити органи управління на вищий - загальні збори, виконавчий - правління, розпорядчий - рада правління, у зв'язку з чим викласти установчий документ в новій редакції.

Установчий документ в новій редакції прийнято у формі Положення ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області (а.с. 45-57, том 3). Вказане положення було затверджено протоколом №03 засідання ради правління ГО "ТСО України" від 15.03.2017 року (а.с. 58-60, том 1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідні зміни щодо Закарпатської обласної організації ТСО України були внесені державним реєстратором на підставі його рішення від 24.03.2017 (а.с. 108, том 3).

Відповідні зміни повного та скороченого найменувань, органів управління та інші зміни були зареєстровані державним реєстратором 24.03.2017 за №13241050011002500.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22828615 від 27.04.2017 (а.с. 10-12, том 3), станом на 27.04.2017 в ЄДР містилися відомості про цю юридичну особу: повне найменування - Відокремлений підрозділ Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області; організаційно-правова форма - громадська організація; ідентифікаційний код - 02726942; перелік засновників - Товариство сприяння обороні України (ідентифікаційний код 00014611); дата державної реєстрації - 25.10.1993, 03.10.2006.

Відповідач 1, заперечуючи доводи позивача у справі за позовом Закарпатської обласної організації ТСО України (ідентифікаційний код 02726942), у поясненнях вказує, що остання припинила діяльність і станом на час судового розгляду не значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), натомість згідно витягу з ЄДР від 27.04.2017 під цим же кодом зазначено іншу юридичну особу - Відокремлений підрозділ громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області (надалі - ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області), яка не є правонаступником позивача у справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2017 р. з наведених підстав припинено провадження у справі №907/852/16 (суддя - Ушак І.Г.). Проте, Постановою Львівського апеляційного господарського від 22.06.17, яка залишена в силі постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.18 суду вказану ухвалу суду скасовано.

Так, в ході апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2017 р. , якою припинено провадження у справі №907/852/16 (суддя - Ушак І.Г.) судом апеляційної інстанції, з висновками якої погодився суд касаційної інстанції, встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що 27.01.2017 вищим органом управління Закарпатської організації ТСО України не приймалося рішення про припинення цієї юридичної особи. Рішення відповідної конференції стосувалися зміни найменування, органів управління та інших змін , а зміни до установчих документів, які були прийняті 27.01.2017 вищим органом його управління не стосуються зміни організаційно-правової форми вказаної юридичної особи, не спрямовані на саморозпуск, ліквідацію, виокремлення з його структури окремого громадського об'єднання чи злиття декількох об'єднань в одне.

Тобто, зміни в найменуванні позивача та в структурі його органів управління відбулися у зв'язку із рішеннями, прийнятими 07.12.2016 на XIV позачерговому з'їзді вищестоящого громадського об'єднання - ТСО України, а також у зв'язку змінами в законодавстві України, які відбулися із прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 26.11.2015 № 835-VIII, що набрав чинності 13.12.2015.

Таким чином, виходячи з вказаних фактичних обставин справи та положень ч.1 ст. 104 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про громадські об'єднання" припинення діяльності громадського об'єднання, п. 8.1, 8.2 статуту Закарпатської організації ТСО України, вбачається, що позивач не припиняв своєї діяльності.

З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що до ЄДР не вносилось запису про припинення Закарпатської організації ТСО України.

Зважаючи на вищенаведене, хибним є висновок суду першої інстанції про те, що Закарпатська організація ТСО України є припиненою, оскільки за ідентифікаційним кодом 02726942 в ЄДР зазначено іншу юридичну особу - ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області. Як було зазначено вище, це пов'язано із зміною найменування позивача. Крім того, з відомостей, що містяться в ЄДР вбачається, що Закарпатська організація ТСО України та ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області, крім однакового ідентифікаційного коду, мають однакову організаційно-правову форму, одного і того ж засновника та однакову дату та номер державної реєстрації.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо факту наявності чи відсутності правонаступництва у ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області щодо Закарпатської організації ТСО України, то суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що при зміні найменування юридичної особи відносини правонаступництва не виникають, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що Закарпатська організація ТСО України припинила свою діяльність, не відповідає дійсності, через що підстави для припинення провадження у справі в порядку п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України - відсутні. У зв'язку з чим, оскаржувану ухвалу суду від 04.05.2017 р. про припинення провадження у справі №907/852/16 (суддя - Ушак І.Г.). скасовано, а матеріали справи скерувати до Господарського суду Закарпатської області для розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Частиною 2 цієї статті передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про громадські об'єднання" припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється: 1) за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації; 2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання. Припинення діяльності громадського об'єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Пунктами 26 та 27 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог; дані про скасування рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Частинами 8-18 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік документів, які є підставою для державної реєстрації припинення юридичних осіб.

З огляду на вищенаведене та те, що факт правонаступництва встановлений в судовому порядку, а судові рішення набрали законної сили є преюдиційним, у відповідності до ст.75 ГПК України та не потребує доказуванню. Відтак, доводи відповідача 1 та третіх осіб - ТСО України щодо відсутності правонаступництва позивача щодо прав та обов'язків ВП ГО "ТСО України" в Закарпатській області судом відхиляються.

Згідно Статуту Товариства сприяння обороні України, затвердженого VII (позачергового) з'їзду ДТСААФ України від 26.09.1991 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991 року (з подальшими змінами та доповненнями) (в редакції від 14.06.2005 року), відповідно до п.1.1 та п.1.4 Статуту, ТСО України є всеукраїнським громадським добровільно оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян та є правонаступником ДТСААФ УРСР. Товариство будується за виробничо-територіальним принципом, організаційну основу товариства складають первинні організації, які об'єднуються по територіях в районні. Міжрайонні, міські та об'єднані рай міські організації, які входять до складу обласних організацій, які є для них вищестоящими і складають ТСО України (п.4.1).

Згідно п.4.17 Статуту ТСО України бюро комітету обласної організації, з тому числі створює, ліквідує або реорганізовує школи, професійно-технічні, промислові, ремонтні, будівельні, комерційні, інші госпрозрахункові організації у встановленому порядку за рахунок коштів товариства.

Закарпатська обласна організація ТСО України діє на підставі Статуту, затвердженого XVI конференцією Закарпатської обласної організації товариства сприяння обороні України 29.04.1993 року, затвердженого рішенням Бюро ЦК ТСО України, протокол №11 від 02.08.2005 року, затвердженого Бюро ЦК ТСО України, протокол №5 від червня 2007 року, реєстрованого головним управлінням юстиції Закарпатської області 06.07.2007 року.

У відповідності до п.4.1 Статуту Закарпатська обласна організація ТСОУ будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу обласної організації складають первинні організації, які об'єднаються тю території в В.Березнянському, Перечинському, Воловецькому, Свалявському, Рахівському, Виноградівському, Іршавському, Тячівському, Міжгірському, Ужгородському районах, Хустському, Мукачівському, Берегівському об'єднаних міськрайонних організаціях, Ужгородську міськорганізацію та об'єднані рай міські організації.

Закарпатська обласна організація ТСОУ для них є вищестоящою організацією. Вказані організації є складовими частинами обласної організації ТСОУ.

Відповідно до п.1.1 Статуту, ЗОО ТСО України є обласним громадським оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян, складовою частиною ТСО України.

Відповідно до положень розділу VII Статуту Закарпатської обласної організації ТСОУ все майно, яке знаходиться у віданні обласної та підпорядкованих їй організацій, належить їм на засадах оперативного управління та є колективною власністю ТСО України, не підлягає приватизації, викупу, вилученню, передачі іншим організаціям і відчуженню без рішення уповноважених органів, згідно із Статутом ТСОУ.

Пунктом 2.2. статуту визначено, що для виконання статутних завдань ЗОО ТСО України здійснює необхідну господарську, комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи.

Пунктом 4.17 статуту ЗОО ТСО України передбачено, що рішення про створення, ліквідацію або реорганізацію таких установ і організацій (в тому числі і спортивно-технічних об'єднань громадян) приймає бюро обласного комітету.

На підставі рішення зборів бюро Закарпатського обласного комітету ТСО України №14 п.2 від 16.12.1994 року при Мукачівськійрайміськ- організації ТСО України (яка в подальшому перейменована на Мукачівську міськрайорганізацію ТСО України, а на даний час Мукачівську об'єднану організацію ТСО України) створено Мукачівський об'єднаний райміськспортклуб, у подальшому перейменований у Спортивно-технічний клуб Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, а з 08.12.2005 року Мукачівський об'єднаний спортивно-технічний клуб.

Відповідно до Статуту спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації товариства сприяння обороні України в редакції 2002 року, зареєстрований розпорядженням Мукачівського міськвиконкому №107 від 28 листопада 2002 року Закарпатська обласна організація ТСО України діє на підставі Статуту, затвердженого XVI конференцією Закарпатської обласної організації Товариства сприяння обороні України 29.04.1993 року, затвердженого рішенням Бюро ЦК ТСО України, протокол №11 від 02.08.2005 року, затвердженого Бюро ЦК ТСО України, протокол №5 від червня 2007 року, зареєстрованого головним управлінням юстиції Закарпатської області 06.07.2007 року та Статуту ТСОУ.

Клуб є навчально-спортивним закладом, який здійснює спортивно- професійну навчально-виховну діяльність і тим самим входить до системи освіти за висновками акредитації згідно з рішенням бюро комітету Закарпатського обласного комітету ТСО України від 15 грудня 1994 року протокол №124 і являється правонаступником Мукачівського об'єднаного райміськ спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. У своїй діяльності клуб дотримується законності і керується Законами України Про об'єднання громадян , Про підприємництво , Про освіту та іншими діючими законодавчими актами, а також цим Статутом, Положенням про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України.

Згідно п.5.1 вказаного Статуту управління клубом здійснюється Мукачівською міськрайонною організацією ТСО України - засновником клубу.

Пунктом 5.2 Статуту вказано, що безпосередньою діяльністю клубу керує начальник клубу, який призначається на посаду засновником клубу за погодженням з головою Закарпатської обласної організації ТСОУ.

Пунктами 5.3, 5.4 Статуту передбачені повноваження загальних зборів працівників трудового колективу як органу громадського самоврядування клубу.

Пунктом 6 Статуту передбачено джерела формування майна і зокрема передбачено п.6.4, а саме: майно клубу належить йому на засадах повного господарського відання, є власністю Товариства сприяння обороні України і не підлягає приватизації, викупу чи відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального Комітету ТСО України та використовується клубом в цілях, що не суперечать статутним завданням. Протоколом №1 від 15.01.2007 року оформлено рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, відповідно до якого вирішено внести зміни до Статуту клубу, а саме, до пункту 6.1 Статуту ОСТК ТСО України, який має назву: Джерела формування коштів та майна клубу , додати абзац слідуючого змісту: - є кошти статутного фонду, внесені засновниками в сумі 1000 гривень, а саме 250 гривень - міськрайонна організація ТСО України та 750 гривень - п. Черепаня Г.І. .

Позивач, звернувшись до суду з метою захисту своїх порушених прав в обґрунтування вимог, вказаних в позовній заяві доводить, що вказані рішення всупереч статутних положень ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в тому числі всупереч Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, прийняті з порушенням на те відповідних повноважень, оскільки Статут відповідача, затверджений бюро Мукачівської міськрайонної організації ТСО України 20.06.2002 року, не передбачає повноважень загальних зборів членів Мукачівської міськрайонної організації спортивно- технічного клубу ТСО України на внесення змін до статуту та затвердження нових редакцій статуту.

З посиланням на ст.13 Закону України "Про об'єднання громадян" (чинного на час прийняття оспорюваного рішення), Статуту ССК Мукачівської МРО ТСО України (в редакції 2002 року), Клуб повинен керуватись у своїй діяльності статутами ТСО України, ЗООТСОУ, Положення про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України, Мукачівської міськрайонної організації ТСО України та своїм Статутом. Позивач вважає, що рішення загальних зборів працівників Клубу, оформлене протоколом №1 від 15 січня 2007 року прийняті з перевищенням повноважень, передбачених статутом Клубу, усупереч Статуту ТСОУ, Статуту ЗОО ТСО України, Положення про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України та порушують права позивача. Водночас, прийняття незаконного рішення загальних зборів працівників Мукачівського ОСТК ТСОУ від 15.07.2007 призвело до тих наслідків, що після смерті бувшого директора Клубу ОСОБА_4, спадкоємець останнього ОСОБА_2 прийняла спадщину, на яку було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається з: права власності на 75% статутного (складеного) капіталу (включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02720035, що знаходиться за адресою: 89600, м. Мукачеве, площа Миру, будинок №30, Закарпатської області, що визначено в розмірі 750 гривень станом на 31.12.2007 року (загальна вартість статутного капіталу станом на 31 грудня 2007 року становить -1000 гривень), який належав померлому ОСОБА_4.

Позивач вважає, що прийняте рішення щодо визначення розміру статутного фонду Клубу, складу учасників та розподілу між учасниками часток статутного фонду грубо суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства України, а також статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в т.ч. Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСОУ, щодо організаційно-правової форми створення та функціонування вказаних громадських формувань, у зв'язку з чим просить суд задоволити позов повністю.

Як вбачається з матеріалів справи до ЄДР внесено відомості про юридичну особу - Мукачівський об'єднаний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України (ід. код 02720035) із зазначенням даних про розмір статутного капіталу - 1000,00 грн., дату закінчення його формування - 31.12.2007, перелік засновників та розмір внеску до статутного фонду кожного з них: Мукачівська міськрайонна організація товариства сприяння оборони України 250 грн.), ОСОБА_2 (750грн.).

Як зазначено вище, ТСО України та підпорядковані організації будуються за виробничо-територіальним принципом, на засадах членства Товариства (членство може бути індивідуальним і колективним).

Зазначені організації за організаційно-правовими засадами їх формування мають статус громадських організацій, відтак правове регулювання їх діяльності здійснювалось відповідно до норм Закону України Про об'єднання громадян (втратив чинність згідно із Законом 4572-VI ( 4572-17 ) від 22.03.2012). Вказаним Законом передбачалось, що кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави (ст.21 вказаного Закону).

Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

Як вбачається з положень статуту, все майно належить на праві власності ТСО України та закріплюється за обласними, іншими підпорядкованими організаціями на праві оперативного управління чи господарського відання.

Як зазначалось вище, позивач за організаційно-правовою формою є громадською організацією, тобто громадським об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, яке може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (ст.1 Закону України Про громадські об'єднання ).

Також, ст.3 Закону України Про громадські об'єднання серед основоположних принципів утворення та діяльності громадських формувань закріплено принцип відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), який передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем 1 з перевищенням повноважень, визначених його Статутом, з грубим порушенням норми чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутних положень ТСОУ та підпорядкованих організацій, а як наслідок здійснено протиправне втручання у право власності на майно ТСОУ.

Вказує, що достовірно знаючи, що одноосібним засновником спортивно- технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України є Мукачівське міськрай організація ТСО УСО України, майно клубу належить юридичній особі на засадах повного господарського відання і є власністю ТСО України та не підлягає приватизації, викупу, відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального Комітету ТСО України та може використовуватись клубом виключно в цілях, що не суперечить статутним завданням, керівником ОСОБА_4 у 2007 року без відома засновника, проведено загальні збори працівників, на яких вирішено питання про внесення доповнень до Статуту Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України.

Так, Мукачівським ОСТК ТСО України, який створений на базі власності ТСО України відповідно до діючих нормативних документів ТСО України, надано в реєстраційну службу Мукачівського міськрайонного управління юстиції для внесення в ЄДР неправомірні відомості про засновників ОСТК зі створенням статутного фонду.

Позивач вважає, що створення фактично незаконної приватної структури, з формуванням статутного фонду, поділеного на частки у тому числі значної (75%) частки фізичної особи є незаконним захопленням власності ТСО України та порушенням прав та інтересів як Закарпатської ОО ТСО України, як титульного володільця майна ТСОУ (згідно зі Статутом ЗООТСОУ майно ТСОУ належить йому на праві оперативного управління), так і ТСО України в цілому, як законного власника усього майна, що перебуває у віданні організацій системи ТСОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини встановлювались Мукачівською місцевою прокуратурою в ході об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070040000818 від 15.04.16 року за ознаками кримінальних правопорушень„ передбачених ч.5 ст.191., ч.1 ст.366 КК України.

Так, матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_4 з 1994 року обіймав посаду голови Мукачіваської об'єднаної організації ТСО України (з врахуванням перейменування).

Відповідно до положень п.п.6.2, 6.3 Статуту Мукачівської міськрай організації ТСО України у редакції 2002, вказана організація є громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян і входить доскладу Закарпатської обласної організації ТСО України, має право на майно та засоби,придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових підприємств, організацій і установ.

Наказом №121 від 12.12.1994 року Закарпатського обласного комітету ТСО, начальником Мукачівського об'єднаного райміськ СТК ТСОУ призначено ОСОБА_4

Згідно п.4.14 Статуту визначено, що ОСОБА_4 як голова вказаної організації ніс відповідальність за правильне і ефективне використання майна і коштів, що знаходяться в організації, уповноважений представляти її інтереси в державних органах і громадських організаціях, підприємствах усіх форм власності, за рішенням бюро організації укладає і припиняє договори і угоди, затверджує статути створених комітетом госпрозрахункових підприємства організацій. Отже, ОСОБА_4 службовою особою громадської організації- Мукачівської міськрай організації ТСО України та був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками. Водночас, вказану посаду ОСОБА_4 суміщав із посадою начальника Мукачівського об'єднаного раймісьхспортклубу, у подальшому перейменованого у Спортивно- технічний клуб Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, а з 08.12.2005 року Мукачівський об'єднаний спортивно-технічний клуб, засновником якого є Мукачівська міськрайонна організація ТСО України.

Відповідно до положень п.п.1.2,5.1 статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, в редакції 2002 року, СТК ММО ТСОУ є юридичною особою, управління якою здійснюється Мукачівською міськрайонною організацією ТСО України - засновником клубу.

Пунктом 6.4 вказаного статуту встановлено, що майно клубу належить йому на засадах повного господарського відання, є власністю ТСО України і не підлягає приватизації, викупу, відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та

Центрального Комітету ТСО України та використовується клубом в цілях, що не суперечать статутним завданням.

Згідно п.5.8 вказаного статуту, ОСОБА_4, як начальник клубу ніс персональну відповідальність за результати роботи клубу, ефективність використання і збереження закріпленого за клубом майна.

Відповідно до п.5.9 вказаного Статугу, начальник клубу наділений правами діяти від імені клубу, представляти його інтереси в усіх установах, організаціях і підприємствах, розпоряджатись майном клубу, відкривати в банках рахунки.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що вказана особа, достовірно знаючи розмір статутного фонду СТК ММО ТСОУ -72472 грн та реальну балансову вартість перебуваючого у господарському віданні клубу рухомого та нерухомого майна - 266600 грн., одноосібним засновником якого є Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, майно якого є власністю ТСО України, не підлягає приватизації, викупу, відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСОУ та Центрального комітету ТСО України, використовуючи документ, що містить недостовірну інформацію, а саме протокол №1 загальних зборів працівників Мукачівські об'єднаного спортивно - технічного клубу ТСО України від 15.01.2007 про внесення доповнень до пункту 6.1 Статуту вказаної юридичної особи, будучи одночасно службовою особою юридичної особи та службовою особою громадської організації, діючи умисно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, достовірно знаючи що вказані взагалі не проводились і протокол №1 загальних зборів працівників Мукачівські об'єднаного спортивно - технічного клубу ТСО України від 15.01.2007 р. є підробленим, діючи всупереч інтересів очолюваних ним юридичної особи та громадської організації, 15.01.2007 року вжив заходів для відчуження майна Мукачівського об'єднаного спортивно - технічного клубу ТСО України на власну користь, а саме виготовив та видав доповнення №2 до статуту Мукачівського об'єднаного спортивно - технічного клубу ТСО України пунктом 6.1, відповідно якого він став засновником клубу.

Встановлено, що продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заволодіння майном клубу, ОСОБА_4, зловживаючи службовими повноваженнями начальника спортивно - технічного клубу Мукачівської міькрайонної організації ТСО України, організував подання до реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області - підроблених офіційних документів, а саме протоколу №1 загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно - технічного клубу ТСО України від 15.01.2007, та доповнення №2 до статуту Мукачівського об'єднаного Ф спортивно-технічного клубу ТСО України та після здійснення 23.01.2007 незаконної реєстрації змін статуту вказаної юридичної особи у частині статутного фонду та в частині засновників клубу, 23.01.2007 фактично заволодів майном очолюваної ним юридичної особи, балансова вартість якого на момент вчинення злочину становила 266600 гривень.

Таким чином, внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, що полягали у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою становищем, ТСО України в особі Закарпатської обласної організації ТСО України втратила законне право власності на майно Мукачівського об'єднаного спортивно - технічного клубу ТСО України, балансова вартість якого становить 266600 гривень, що є особливо великим розміром. Вказані дії кваліфіковано як кримінальне правопорушення. Передбачене ч.5 ст.191 КК України. Крім того, вказаній особі інкріміновано криміанальне правопорушення , передбачене ч.2 ст.366 КК України, а саме складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, які спричинили тяжкі наслідки.

14.06.2016 матеріали кримінальних проваджень №12016070040000818 та №12016070040001017 процесуальними керівником, прокурором Мукачівської місцевої прокуратури Прохоров С.А., об'єднані в одне провадження з визначенням основного номера кримінального провадження №12016070040000818.

24.06.2016 слідчим СВ Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенантом поліції Меца М.В., перекваліфіковано дії ОСОБА_10 із ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст.366 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень передбачених повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: реєстраційною справою Мукачівського об'єднаного спортивно - клубу Товариства сприяння обороні України, яка містить неправдиві відомості щодо засновників та розміру статутного фонду, як клубу, так і організації та які в подальшому дали можливість вносити не правдиві відомості щодо відчуження майна ТСО України; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відображенням повної інформації щодо юридичної особи Мукачівського ОСТК ТСО України, документами отриманими з Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області щодо даних податкової звітності з податку на додану вартість та декларацій з податку на прибуток, а також інформації щодо отриманих фінансових результатів Мукачівського ОСТК ТСО України, документами отриманими з територіального сервісного центру 2142 РЦС МВС в Закарпатській області, щодо наявності у власності Мукачівського ОСТК ТСО України транспортних засобів, документами отриманими з Мукачівської державної нотаріальної контори, а саме спадковою справою ОСОБА_4, щодо передачі у спадок майна Мукачівського ОСТК ТСО України, документами наданими представником потерпілого Закарпатської ОО ТСО України, щодо створення Мукачівського ОСТК ТСО України, порядку його діяльності, підпорядкування, призначення керівника та працівників, балансової вартості майна клубу та інше, допитом представника потерпілого Закарпатської ОО ТСО України ОСОБА_11, який повідомив про процедуру створення ТСО України, обласні, міські, міськрайонні організації, їх підпорядкування, процедуру призначення керівників, їх обов'язки, загальні порушення, які допускав у свої діяльності ОСОБА_4, допитами свідків - колишніх працівників Мукачівського ОСТК ТСОУ ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, щодо скликання, проведення та голосування на загальних зборах колективу працівників Мукачівського ОСТК ТСО України від 15.01.2007 р., щодо внесення змін до Статуту Мукачівського об'єднаного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України та оформлення за результатами голосування на даних зборах протоколу №1 від 15.01.2007 р. і їх показами про те, що даних зборів взагалі не відбувалося та жодні рішення з цього приводу не приймалися, допитами державних реєстраторів ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які повідомили про обставини вчинення ними злочинів передбачених ч.1 ст.366 та ч.2 ст. 367 КК України, пов'язаних із внесення неправдивих відомостей до реєстраційних карток Мукачівського ОСТК ТСО України та подальшими повідомленнями про підозру державним реєстраторам ОСОБА_18 та ОСОБА_19, у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.366 та ч.2 сг.367 КК України, які ухвалами Мукачівського міськрайонного суду від 19.05.16 у справі №303/2827/416-к та від 23.05.16 у справі №303/2710/15-к звільнені від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Відтак, враховуючи зібрані під час розслілдування кримінального провадження докази, прокуратурою встановлено, що такі в повному обсязі вказують на те, що саме ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення передбачені п.5 ст.191 КК України та п.1 ст.366 КК України, однак, внаслідок смерті останнього вказане кримінальне провадження закрито на підставі ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку зі смертю підозрюваного, згідно постанови Мукачівської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження від 24.06.16.

Водночас, суд зауважує, що прийняте рішення щодо визначення розміру статутного фонду Клубу, складу учасників та розподілу між учасниками часток статутного фонду грубо суперечить нормам чинного на час його прийняття законодавства України, а також статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій, в т.ч. Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСОУ, щодо організаційно-правової форми створення та функціонування вказаних громадських формувань, оскільки за організаційно-правовими засадами їх формування такі мають статус громадських організацій, правове регулювання діяльності яких визначено нормами Закону України Про об'єднання громадян (втратив чинність згідно із Законом 4572-VI ( 4572-17 ) від 22.03.2012).

Так, ст.3 Закону України Про громадські об'єднання серед основоположних принципів утворення та діяльності громадських формувань закріплено принцип відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), який передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави (ст.21 Закону України Про громадські об'єднання ).

Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян (ст.23 Закону України Про громадські об'єднання ).

Як визначено вище, статутними документами організацій ТСО України не передбачено створення статутного фонду, визначення його розміру, розподілу на частки, оскільки це суперечить загальним організаційно-правовим засадам створення об'єднання громадян, оскільки створення юридичної особи із формуванням статутного капіталу, поділеного на частки між учасниками, не відповідає організаційно- правовій формі юридичної особи та суперечить положенням Закону України Про громадські об'єднання .

Таким чином, позивачем доведено, що оспорюване рішення прийнято відповідачем 1 з порушенням норми чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутних положень ТСОУ та підпорядкованих організацій, а як наслідок, - здійснено протиправне втручання у право власності на майно ТСОУ, чим порушено його права та законні інтереси.

Відповідно п. 8 ч. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як: перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду.

Таким чином, відновлення порушених прав позивача можливе шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України та скасування внесених змін, на підставі оскаржуваного рішення, визнаного судом недійсним.

З огляду на встановлені в ході кримінального провадження факти, а також статутні положення щодо повноважень загальних зборів (п.5.4), повноважень керівника Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України (п.5.8, п.5.9), а також правовий режим майна клубу (п.6.4), суд вбачає підстави для визнання оскаржуваного Протоколу №1 від 15.01.2007 року оформлено рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України недійсним, а відтак і скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про: 1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн.; ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн.; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування.

Щодо заявленого відповідачем 1 клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд констатує наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, відповідно до наведених норм позовна давність це строк для захисту особою свого суб'єктивного матеріального права, якщо воно порушено.

Згідно з нормами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України, згідно яких початком перебігу строку є день, коли особа могла довідатися про порушення свого права.

Суд вважає за доцільне зазначити, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Позивач в заперечення клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності посилається на те, що про витяг із переліком засновників ОСОБА_20 дізнався з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015 року, якою позов ОСОБА_20 про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення його з посади директора Мукачівського ОСТК залишено без розгляду.

Відповідачем 1 не подано суду доказів того, що позивач був обізнаним або мав можливість дізнатися про прийняття спірних рішень та внесення відповідних змін до статуту раніше, ніж як із моменту прийняття вказаної ухвали суду Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015 року.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 20.12.16, тобто в межах трирічного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд не вбачає підстав пропуску строку позовної давності, відтак визнає клопотання відповідача 1 про застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності таким, що не підлягає задоволенню.

Водночас, з метою захисту порушених прав позивача та забезпечення позивачу права на захист, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений його або обмежений у здійсненні .

Виходячи із змісту норм щодо захисту права власності, закріплених нормами ЦК України положень, позивачем у спорі про захист права власності може бути особа, яка вважає себе власником майна, а також особа, у якої майно власника перебувало у законному володінні на відповідних правових підставах (титульний володілець).

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 року N 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Аналогічні положення містяться і у приписах ст.41 Конституції України.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішенням вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами держави та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, що відображено в ст.1, зокрема необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагається досягти шляхом позбавлення особи її права власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано принцип справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на досліджені обставини спірних правовідносин, прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення свідчать про непропорційне втручання у право власника майна на мирне володіння своїм майном, всупереч статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року (Справа Стретч проти Сполученого Королівства ).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем у відповідності до ст.ст.73-74, 76-79 ГПК України позовні вимоги доведено належними та допустимими доказами та встановлено в ході розгляду справи порушення його прав та законних інтересів. Відповідачем 1 не було надано суду жодних доказів в спростування заявлених позивачем вимог та не доведено належним в установленому чинним законодавством порядку доводи, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо позову, а наведені в письмових поясненнях доводи спростовані вищенаведеними висновками суду в ході розгляду справи.

Згідно ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

При цьому, суд зазначає, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). У зв'язку з чим, інші доводи відповідача 1 судом відхиляються. Доводи третьої особи 3 щодо позову належним чином не обґрунтовані та спростовуються вищенаведеними висновками суду з урахуванням обставин встановлених в ході розгляду справи.

З огляду на наведене, позов належить задоволити повністю.

Судові витрати в сумі 2740 грн. у відшкодування судового збору, у відповідності до ст.129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 129, 169-170, 202, 222, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформлене протоколом №1 від 15.01.2007 року.

Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи - Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про: 1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн.; ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн.; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування.

Стягнути з Мукачівського об'єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (89600, Закарпатська обл., м.Мукачево, пл.Миру, 30, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02720035) на користь Відокремленого підрозділу громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Собранецька, 147, код ЄДРЮОФОПтаГФ 02726942) суму 2740 грн. на відшкодування судового збору.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.02.19.

Суддя О.В. Васьковський