Рішення

від 28.01.2019 по справі 916/2272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2272/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від Громадської організації „Могутні Кияни» : ОСОБА_1 (на підставі ордеру);

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Овід Вінд ІІ» : ОСОБА_2 (на підставі ордеру);

від Овідіопольської районної Державної адміністрації Одеської області : не з'явилися;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: ОСОБА_3 (на підставі довіреності);

за позовом: Громадської організації „Могутні Кияни» (02232, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 68, офіс 233);

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Овід Вінд ІІ» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38); 2. Овідіопольської районної Державної адміністрації Одеської області (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Овідіополь, вул. Т.Шевченка, 169);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83);

про визнання протиправним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 року позивач - Громадська організація „Могутні Кияни» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю „Овід Вінд ІІ» та Овідіопольської районної Державної адміністрації Одеської області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Овідіопольської РДА Одеської області №378/А-2018 від 09.07.2018 року „Про затвердження проектів відведення щодо зміни цільового призначення та передачу ТОВ „Овід Вінд II» в оренду земельних ділянок на території Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) та визнати недійсним Договір оренди земельних ділянок серія та номер: - від 14.08.2018р. укладений між Овідіопольською РДА Одеської області та ТОВ „Овід Вінд ІІ» , а також встановити відповідний порядок виконання рішення суду.

Підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено, зокрема, порушення Овідіопольською РДА Одеської області при прийнятті оскаржуваного розпорядження положень ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 150, 151 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 4-11 Закону України „Про оцінку впливу на довкілля» . При цьому позивач зазначає, що при зміні цільового призначення земельних ділянок, які передані в оренду ТОВ „Овід Вінд ІІ» для розміщення вітрових електроустановок, Овідіопольська РДА не отримала висновок про оцінку впливу на довкілля, тоді як, за твердженням позивача на території с. Роксолани Овідіопольського району Одеської області знаходяться цінні ґрунти, а саме, чорнозем південний середньосуглинковий.

Так, позивач зазначає, що на його запит було отримано Матеріали обстеження сільськогосподарських угідь с.Роксолани Овідіопольського району Одеської області від 2018 року, що проведені Одеською філією державної установи Інститут охорони ґрунтів України Міністерства аграрної політики та продовольства України за замовленням ТОВ Ріальто-Центр . Відповідно до табл.2.18 Матеріалів обстеження сільськогосподарських угідь с.Роксолани Овідіопольського району Одеської області від 2018 року Агрохімічна оцінка основних типів ґрунтів по ТОВ Ріальто-Центр на 13 ділянках підприємства, що знаходяться на території Роксоланівської сільської ради, було встановлено наявність наступних видів ґрунтів: чорноземи південні середньосуглинкові (71д) площею 994,17 га; чорноземи південні слабозмиті важкосуглинкові і легкоглиннисті (74е) площею 204,80 га; намиті чорноземи і лучно-чорноземні важкосуглинкові і легкоглиннисті грунти (209е) площею 75,58 га.

Отже, позивач стверджує, що відповідно до Переліку особливо цінних груп провінції Степова посушлива Придунайська, що зазначений в Наказі №245 від 06.10.2003р. Державного комітету України по земельних ресурсах Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів , до особливо цінних груп ґрунтів відноситься - Чорнозем південний середньосуглинковий (71д), що якраз наявний на території с.Роксолани Овідіопольського району Одеської області. Проте, як встановлено з оскаржуваних розпоряджень Овідіопольської РДА за 2017-2018 роки, в порушення ст.150 Земельного кодексу України, викуп земельних ділянок проводився саме Овідіопольською РДА. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.151 Земельного Кодексу України погодження матеріалів місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також земельних ділянок для розміщення та обслуговування будівель і споруд дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

Також позивач зазначає, що в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля відсутні дані щодо будь-яких висновків з оцінки впливу на довкілля стосовно побудови або експлуатації вітроелектростанцій біля села Роксолани Овідіопольського району Одеської області, а також зміни цільового призначення відповідних земель.

Обґрунтовуючи звернення з відповідним позовом, ГО „Могутні кияни» зазначає, що вона, як громадська організація, що здійснює захист екологічних прав громадян, є представником зацікавленої громадськості у розумінні Орхуської конвенції. Виходячи з цього, позивач має право звертатись до суду з метою оскарження законності рішень, дій або бездіяльності, що порушують положення законодавства України, що стосуються навколишнього середовища. Такими порушеннями можуть бути, наприклад, як завдання фактичної шкоди навколишньому середовищу, так і не додержання органами державної влади або місцевого самоврядування процедури ухвалення рішень у сфері охорони навколишнього середовища.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018 року було відкрито провадження у справі №916/2272/18 із призначенням підготовчого засідання на 14.11.2018 року. Також даною ухвалою було залучено Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за заявою позивача, викладеною в позові.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-5184/18 від 17.10.2018 року), в порядку ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої, позивач просив суд заборонити ТОВ „Овід Вінд ІІ» та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо зняття ґрунтового покриву (верхнього шару ґрунту) та здійснювати підготовчі або будівельні роботи на земельних ділянках щодо яких виник спір.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2018 року заяву Громадської організації „Могутні Кияни» про забезпечення позову було задоволено частково та заборонено ТОВ „Овід Вінд ІІ» здійснювати дії щодо зняття ґрунтового покриву (верхнього шару ґрунту) та здійснювати підготовчі або будівельні роботи на спірних земельних ділянках.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2018 року було задоволено клопотання Громадської організації „Могутні Кияни» про витребування доказів (вх.ГСОО №21130/18 від 17.10.2018р.) та зобов'язано Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області надати до Господарського суду Одеської області належним чином засвідчені копії витребуваних документів.

Також позивачем було подано до суду клопотання про призначення експертизи, оскільки, за думкою позивача, для встановлення належності того чи іншого ґрунту до певної категорії ґрунтів можливе лише за умови дослідження його агрохімічних властивостей, може бути здійснено лише за наявності спеціальних знань. Отже, за клопотанням позивача, він вважав, що підлягають встановленню обставини в межах якої зони та провінції відповідно до агрогрунтового районування України розміщені спірні земельні ділянки, який агрохімічний склад ґрунту та яким видом ґрунтів представлений ґрунтовий покрив. Між тим, проведення експертизи було запропоновано доручити ДП „Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , який не є експертною установою.

13.11.2018р. до суду надійшов від ТОВ „ОВІД ВІНД ІІ» (відповідач 1) відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що у обстеженні сільськогосподарських угідь с. Роксолани Овідіопольського району Одеської області здійсненого ТОВ Ріальто-центр ні у табл. 2.18. ні у будь-якій іншій частині матеріалів обстеження, про яке позивач зазначає у заяві, не згадується жодна з 16 земельних ділянок (зокрема жоден кадастровий номер) щодо яких позивачем заявлені позовні вимоги Крім того, відповідач зазначає, що матеріали обстеження виконанні ТОВ Ріальто-центр без забору ґрунтових зразків з жодної з 16 земельних ділянок, тільки на підставі узагальнених даних. Між тим, за матеріалами обстеження ТОВ Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення на замовлення ТОВ Овід Вінд ІІ виконано детальне ґрунтове обстеження земельних ділянок, на підставі якого було складено Технічний звіт по детальному ґрунтовому обстеженню земельних ділянок загальною площею 7,3980 га, цільове призначення яких змінюється з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на розміщення, будівництво та обслуговування вітрових електроустановок і об'єктів необхідних для їх експлуатації на території Роксоланівської сільської ради (за межами населених пунктів) Овідіопольського району Одеської області виконане 22.05.2018 року. А згідно ОСОБА_1 відбору проб ґрунту від 03.05.2018 року, як вказує відповідач, було відібрано 48 проб ґрунту по 1 кілограму та у складеному Технічному звіті зазначено, що в результаті проведених досліджень (ґрунтова зйомка, лабораторні аналізи та камеральна обробка) встановлено, що на обстежуваних земельних ділянках сформувалися чорноземи південні слабогумусні слабосолонцюваті середньосуглинкові на лесах та чорноземи південні слабогумусні слабосолонцюваті слабозмиті середньосуглинкові на лесах. Вищезазначені ґрунти мають ознаки як фізичної, так і хімічної солонцюватості. Фізична солонцюватість виражена у вигляді ущільнення та злитості горизонтів, що дуже ускладнює їх обробіток, а також у горіхуватості та мілкопризматичності структурних окремостей. Отже, відповідач зазначає, що при винесені оскаржуваних розпоряджень РДА Овідіопольського району було відомо, що ґрунти на оскаржуваних ділянках не відносяться до особливо цінних, а відтак не потрібно було будь-яких погоджень від Верховної Ради України.

Отже, ТОВ Овід Вінд ІІ зазначає, що ним та РДА Овідіопольського району було дотримано всі норми законодавства України при погодженні проекту Роксоланівська вітрова електростанція (ВЕС) , зокрема щодо врахування при проектуванні цінності ґрунтів, погодження ОВНС, проведено громадські слухання та проведено екологічної експертизу, а відтак порушення прописані позивачем є безпідставними та необґрунтованими. Позивач належним чином не скористався своїм правом на участь у громадських слуханнях, які були проведені по місцезнаходженню оскаржуваних земельних ділянок, про що було складено протокол № 1209-2017 громадських слухань з оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) проект будівництва Роксоланівської вітрової електростанції у Овідіопольському районі Одеської області (поза межами населених пунктів) від 12 вересня 2017 року. При цьому відповідач зазначає, що позивач не навів в чому полягає порушення прав ГО „Могутні Кияни» , оскільки жодного відношення позивач до оскаржуваних земельних ділянок не має.

14.11.2018р. до суду надійшли від ТОВ „ОВІД ВІНД ІІ» заперечення проти клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач -1 зазначає, що оскільки Технічним звітом від 29.03.2018 року та Технічним звітом від 22 травня 2018 року фактично надано відповіді на всі питання, які зазначенні у клопотанні про проведення експертизи позивача, то задоволення такого клопотання призведе до затягування розгляду справи, а не до з'ясування обставини, що мають значення для справи. Фактично всі обставини, які може з'ясувати експертиза вже наявні у матеріалах справи.

Овідіопольська районна Державна адміністрація Одеської області (Відповідач-2) відзив на позов не надала про дату, час та місце судових засідань повідомлялася належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень, між тим у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзиву на позов не надав, як і будь-яких інших заперечень по суті спору.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача-2 Овідіопольської районної Державної адміністрації Одеської області за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надала свої пояснення по справі, в яких зазначила, що у складі проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок наявні довідки про ґрунтову характеристику земельних ділянок надані ТОВ „Південний інститут грунтів та грунтоведення» в яких міститься інформація про відсутність особливо цінних земель в межах наведених позивачем земельних ділянок. Також, третя особа зазначила що позивачем не обґрунтовано належним чином правові підстави здійснювати представництво громадян у спірних правовідносинах та не надано доказів звернення громадян права яких порушено.

В своїй відповіді на відзив (вх 24540/18 від 27.11.2018) позивач заперечує проти наведених у відзиві ТОВ „ОВІД ВІНД ІІ» обставин, підтримує свій позов та зазначає, що розпорядження Овідіопольської РДА Одеської області №378/А-2018 від 09.07.2018 року Про затвердження проектів відведення щодо зміни цільового призначення та передачу ТОВ Овід Вінд ІІ в оренду земельних ділянок на території Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). прийнято з порушенням положень ст. ст. 3, 12 Закону України Про оцінку впливу на довкілля є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2272/18 на 30 днів до 20.01.2019 року.

Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. було задоволено клопотання Громадської організації „Могутні Кияни» про витребування доказів (вх.ГСОО №21130/18 від 17.10.2018р.) та зобов'язано Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області надати до Господарського суду Одеської області належним чином засвідчені копії розпоряджень Овідіопольської РДА Одеської області щодо спірних земельних ділянок.

В судовому засіданні 14.01.2019 р. представник позивача просив надати час для уточнення клопотання про призначення судової експертизи, в зв'язку з чим суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи.

На виконання ухвали суду від 10.12.2018р. Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області 14.01.2019р. надіслала належним чином засвідчені копії витребуваних розпоряджень голови Овідіопольської РДА.

15.01.2019р. позивачем було надано до матеріалів справи уточнене клопотання про призначення експертизи, в якому фактично було замінено експертну установу на Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

16.01.2019р. до суду надійшло заперечення від ТОВ „ОВІД ВІНД ІІ» про призначення експертизи, в якому зазначено, що в матеріалах справи наявні технічні звіти від 29.03.2018р. та 22.05.2018р., виконані ТОВ „Південний інститут грунтів і грунтоведення» висновки яких не поставлені під сумнів сторонами у справі, а зазначеними звітами надано відповіді на всі питання, які зазначені позивачем в клопотанні про призначення експертизи. При цьому відповідач-2 зазначив, що проведення даної експертизи ніяким чином не вплине на обставини щодо неотримання відповідачем-2 висновку про оцінку впливу на довкілля, а задоволення такого клопотання призведе виключно до затягування розгляду справи, а не до з'ясування обставин.

В судовому засіданні 16.01.2019р., за результатом розгляду клопотання позивача про призначення грунтознавчої експертизи, судом було відмовлено у його задоволенні з огляду на те що в матеріалах справи наявні технічні звіти від 29.03.2018р. та 22.05.2018р., виконані ТОВ „Південний інститут грунтів і грунтоведення» , в яких було досліджено поставлені позивачем питання та надано висновки, при цьому позивачем не наведено обґрунтованих сумнівів щодо їх правильності. При цьому суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2019р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.01.2019р.

У судових засіданнях 21.01.2019р. та 23.01.2019 р. було оголошено перерву до 23.01.2019р. та 28.01.2019р. відповідно.

У судовому засіданні 28.01.2019 року представник ГО „Могутні Кияни» підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ТОВ „ОВІД ВІНД ІІ» у судовому засіданні 28.01.2019 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області проти позову заперечував, з підстав викладених у поясненнях.

В судовому засіданні 28.01.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін, що повне рішення буде складено 07.02.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч.1, 2 ст.18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки , це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення особливо цінних земель, відповідно до ч.6 ст.20 Земельного Кодексу України, допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах а і б частини першої статті 150 ЗКУ, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення. Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах а і б частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

До особливо цінних земель, відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, зокрема, відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини.

Класифікація ґрунтів за групами здійснюється на підставі даних природно-сільськогосподарського районування території України Наказом Держкомзему від 06.10.2003 N 245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів" визначено склад, кількість та групи ґрунтів кожної провінції України. Документом, що містить різні, в тому числі визначальні для оцінки якості земель, показники ґрунту, є паспорт ґрунту, що складається відповідно до ГОСТу.

Як зазначає позивач, чорнозем південний середньосуглинковий (71д), якраз наявний на території с.Роксолани Овідіопольського району Одеської області, між тим, позивачем не доведено жодним доказом, що саме на території спірних 16 земельних ділянок за кадастровим номером: 5123783700:01:001:0903, 5123783700:01:001:0905, 5123783700:01:001:0908, 5123783700:01:001:0910, 5123783700:01:001:0911, 5123783700:01:001:0914, 5123783700:01:002:0756, 5123783700:01:002:0759, 5123783700:01:002:0757, 5123783700:01:002:0749, 5123783700:01:002:0744, 5123783700:01:002:0742, 5123783700:01:002:0745, 5123783700:01:002:0751, 5123783700:01:002:0747, 5123783700:01:002:0753, наявні ці особливо цінні ґрунти.

Згідно з ст. 5 Закону України „Про охорону земель» , регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.

Отже, як вбачається із змісту позовних вимог ГО „Могутні Кияни» , звертаючись з даним позовом про усунення порушень земельного законодавства, громадська організація фактично реалізовує повноваження органу державної влади/місцевого самоврядування в сфері охорони земель, посилаючись при цьому на законодавство про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.9 Закону України Про охорону навколишнього середовища проголошені екологічні права громадян України, до яких у тому числі належать:

- право на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

- право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

- право на участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

- право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

- право на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

- право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Як вказує позивач, він, як громадська організація, здійснює захист вищенаведених прав громадян, для чого збирає інформацію про стан навколишнього природного середовища, її обробку та аналіз на відповідність стану навколишнього середовища та / або діяльності фізичних та юридичних осіб вимогам законодавства України щодо захисту навколишнього природного середовища. Як вказує позивач, у випадку, якщо він дійде висновку про порушення природоохоронного законодавства та про завдання шкоди довкіллю або можливості завдання такої шкоди, він звертається із відповідними запитами, пропозиціями або скаргами до підприємств, установ організацій незалежно від форми власності, органів державної влади або місцевого самоврядування. А за необхідності, позивач звертається до судових органів у порядку встановленому чинним процесуальним законодавством України.

06 липня 1999 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) Законом України Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля .

Відповідно до ст. 1 Орхуської конвенції з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Відповідно до ч.4 ст.3 Орхуської конвенції кожна зі Сторін забезпечує належне визнання об'єднань, організацій або груп, що сприяють охороні навколишнього середовища, та надає їм відповідну підтримку і забезпечує відповідність своєї національної правової системи цьому зобов'язанню.

Відповідно до ст. 6 Орхуської конвенції встановлені засади участі громадськості у прийнятті рішень щодо конкретних видів діяльності:

Зацікавлена громадськість адекватно, своєчасно та ефективно одержує інформацію залежно від обставин шляхом публічного повідомлення або в індивідуальному порядку на початковому етапі процедури прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, серед іншого, про:

а) запропонований вид діяльності та заявку, за якою буде прийматися рішення;

б) характер можливих рішень або проект рішення;

в) державний орган, відповідальний за прийняття рішення;

г) передбачувану процедуру, включаючи те, яким чином і коли така інформація може бути надана:

- про початок виконання процедури;

- про можливості для участі громадськості;

- про час і місце будь-якого запланованого громадського слухання;

- про наявність державного органу, в якому можна отримати відповідну інформацію, та про те, куди відповідну інформацію було передано на розгляд громадськості;

- про наявність відповідного державного органу або будь-якого іншого офіційного органу до якого можуть надсилатися зауваження чи запитання, та про строки подання зауважень і запитань; і

- про те, яка екологічна інформація, що стосується запропонованого виду діяльності, є в наявності; і з охоплення даного виду діяльності національною або транскордонною процедурою оцінки впливу на навколишнє середовище.

Процедури участі громадськості дають їй можливість подавати в письмовій формі або, у разі потреби, під час громадських слухань або розгляду питання за участю заявника будь-які зауваження, інформацію, аналіз або міркування, які, на її думку, стосуються запланованої діяльності.

Кожна зі Сторін забезпечує, щоб у відповідному рішенні належним чином було враховано результати участі громадськості.

Стаття 4 Орхуської Конвенції „Доступ до екологічної інформації» передбачає, що Кожна зі Сторін гарантує, що за умови виконання зазначених нижче пунктів цієї Статті державні органи у відповідь на запит про надання екологічної інформації надаватимуть громадськості таку інформацію у рамках національного законодавства; включаючи, за наявності запиту і відповідно до підпункту б) нижче, копії фактичних документів, які містять або охоплюють таку інформацію:

а) без потреби формулювати свою зацікавленість;

б) у формі, відповідно до запиту, якщо тільки:

- державний орган не має підстав надати її в іншій формі, причому повинні бути вказані причини, що виправдовують надання інформації саме в такій формі; або

- інформація вже не була надана громадськості в іншій формі.

Екологічна інформація, про яку згадувалося вище в пункті 1, надається в максимально стислі строки, але не пізніше одного місяця після подання заяви, якщо тільки обсяги та складність відповідної інформації не виправдовують продовження цього терміну до двох місяців після подання заяви. Подавця заяви інформують про будь-яке продовження строків і про причини, які є підставою для цього.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Конвенції, якщо запит про надання інформації подавався у письмовій формі або якщо того вимагає подавець запиту, відмова у запиті також надсилається у письмовій формі. У відмові зазначаються її причини і наводиться відповідна інформація про доступ до процедур перегляду прийнятого рішення відповідно до Статті 9.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Орхуської конвенції кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості,

а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,

б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3 , наведеному нижче.

Частиною третьою статті 9 Конвенції встановлено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям , якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

При цьому, частиною 1 статті 9 „Доступ до правосуддя» Орхуської Конвенції зазначено, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства гарантує кожній особі, яка вважає, що її запит з отримання інформації відповідно до умов Статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом .

Згідно зі статтею 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Через положення частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України реалізується принцип доступності правосуддя, відповідно до якого до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З аналізу наведених норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, зазначено, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (пункт 54 рішення), також стосується визначення критерію суспільного інтересу щодо обґрунтованості втручання держави в мирне володіння особи майном, а не правомірності ініціювання визначеної процесуальним законом процедури судового розгляду .

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону України Про громадські об'єднання громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання має містити його статут (стаття 11 Закону України Про громадські об'єднання ), а статтями 21, 22 Закону України Про громадські об'єднання визначені права громадських об'єднань, які утворюються в Україні, та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Статтями 1, 21 Закону України Про громадські об'єднання громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами. При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України Про громадські об'єднання громадським об'єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

Зокрема, статтею 21 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено повноваження громадських об'єднань у галузі охорони навколишнього середовища.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації Дім авторів музики в Україні щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір у взаємозв'язку із положеннями пункту г частини 1 статті 49 Закону України Про авторське право і суміжні права зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Закон України Про громадські об'єднання не передбачає право громадських об'єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі, і засновників таких об'єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; відсутні такі положення і в законодавстві, що регламентує земельні правовідносини, Законі України Про державні адміністрації . Правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом суспільних інтересів або спільних інтересів територіальної громади, у правовідносинах, що пов'язані з наданням у оренду земельних ділянок, чинним законодавством наразі не визначені.

Втім, можливість захисту суспільних інтересів незалежно від категорії спірних правовідносин згідно з вимогами чинного законодавства, закріплена, зокрема, за прокуратурою (стаття 23 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас позивач не довів, у розумінні ст. 9 Орхуської Конвенції, наявності порушеного права, що його запит з отримання інформації відповідно до умов Статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом.

Крім того, у позовній заяві ГО „Могутні Кияни» не доведено наявність порушеного спільного інтересу зацікавленої громадськості , представником якої себе вважає згідно позову, до спірного розпорядження землями, зокрема, щодо відмови їм в участі у проведенні громадських слухань, незалученні громадськості до слухань, відмови в обговоренні питань пов'язаних із незаконною передачею землі, наявності звернення з запитами або заявами позивача до правоохоронних або природоохоронних органів або до відповідачів з приводу наявності порушень законодавства і будь-яке неправомірне відхилення, ігнорування відповідних органів даних звернень. При цьому, під час розгляду справи, у судовому засіданні представником позивача були надані пояснення, що звернення до суду з відповідним позовом та встановлення порушення вимог екологічного законодавства відбулось після особистого моніторингу інформації в мережі Інтернет.

Враховуючи викладене, оскільки Громадська організація Могутні Кияни недоведено незабезпечення з боку органів державної влади або місцевого самоврядування належного захисту екологічного законодавства та поданий позов фактично має на меті реалізацію повноважень державного правоохоронного органу, що не відповідає вимогам національного законодавства України, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що вищенаведені обставини є єдиною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ГО „Могутні Кияни» .

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України за умови відмови судом в задоволені заявлених позовних вимог, сплачений судовий збір в сумі 3524 грн. за подання позову до суду, відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2018р.у справі №916/2272/18, шляхом зняття заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Овід Вінд ІІ» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38; код ЄДРПОУ 37066727) здійснювати дії щодо зняття ґрунтового покриву (верхнього шару ґрунту) та здійснювати підготовчі або будівельні роботи на наступних земельних ділянках:

земельній ділянці, площею 0,5 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 5, земельній ділянці № 3/1, кадастровий номер 5123783700:01:001:0903;

земельній ділянці, площею 0,3997 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 3, земельна ділянка № 25/1, кадастровий номер 5123783700:01:001:0905;

земельній ділянці, площею 0,5 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 4, земельна ділянка № 15/1, кадастровий номер 5123783700:01:001:0908;

земельній ділянці, площею 0,4996 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 4, земельна ділянка № 8/1, кадастровий номер 5123783700:01:001:0910;

земельній ділянці, площею 0,5 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 5, земельна ділянка № 27/1, кадастровий номер 5123783700:01:001:0911;

земельній ділянці, площею 0,5058 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 3, земельна ділянка № 12/1, кадастровий номер 5123783700:01:001:0914;

земельній ділянці, площею 0,3821 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 14, земельна ділянка № 3/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0756;

земельній ділянці, площею 0,4791 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 19, земельна ділянка № 76/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0759;

земельній ділянці, площею 0,3983 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 23, земельна ділянка № 21/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0757;

земельній ділянці, площею 0,5 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 23, земельна ділянка № 36/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0749;

земельній ділянці, площею 0,4443 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 14, земельна ділянка № 7/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0744;

земельній ділянці, площею 0,4951 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 23, земельна ділянка № 44/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0742;

земельній ділянці, площею 0,4858 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 12, земельна ділянка № 22/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0745;

земельній ділянці, площею 0,5 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 20, земельна ділянка № 60/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0751;

земельній ділянці, площею 0,4388 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 21, земельна ділянка № 3/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0747;

земельній ділянці, площею 0,3694 га, місце розташування якої Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська сільська рада, масив 21, земельна ділянка № 13/1, кадастровий номер 5123783700:01:002:0753.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська