Постанова

від 29.01.2019 по справі 911/3572/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3572/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

прокуратури - Збарих С. М. (посвідчення від 05.09.2014 в„– 028728 ),

позивача - Сінько А. А. (довіреність від 04.01.2019 № 7-5/70),

відповідача - Захарчук І. А. (адвокат, довіреність від 14.01.2019),

третьої особи-1 - не з'явилися,

третьої особи-2 - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2018 (суддя Шевчук Н. Г.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 (судді: Гаврилюк О. М. (головуючий), Тищенко О. В., Куксов В. В.) у справі

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний природний парк "Голосіївський",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10,

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 93 711 грн у порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачі її у приватну власність.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, позов задоволено повністю.

4. Судові рішення аргументовано положеннями статей 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статей 330, 387, 388 ЦК України, а також тим, що спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак набуття відповідачем у власність на підставі акта прийому-передачі від 30.12.2015 № 1 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест"), відбулося з порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглянувши у судовому засіданні 07.06.2018 заяву ТОВ "Грінінвест" про застосування позовної давності, додану до апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення її без розгляду, оскільки така заява може бути подана лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Грінінвест" просить рішення і постанови скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ТОВ "Грінінвест" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 268, 388 ЦК України, статті 47 Закону України "Про землеустрій", статей 118, 151, 174 ЗК України, порушення вимог статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом, та частини 4 статті 75 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи, що: 1) наявність позитивних висновків державних органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку виключають підстави витребування земельної ділянки з власності відповідача на користь держави у порядку статті 388 ЦК України, як такої що вилучена з власності держави без її згоди; 2) приналежність земельних ділянок до складу земель природно-заповідного фонду визначається лише на підставі проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду; 3) висновки судів побудовані на припущеннях не підтверджених належними доказами; 4) прокурором не доведено підтвердження повноважень щодо представництва інтересів Кабінету Міністрів України саме у цій справі; 5) суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення про позовну давність.

У судовому засідання 29.01.2019 представником ТОВ "Грінінвест" усно заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3572/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/44/17 та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду справи № 487/10128/14-ц, посилаючись на вирішення у цих справах аналогічного питання, а саме моменту застосування строків позовної давності.

Розглянувши це клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наведені нижче мотиви відхилення доводів касаційної скарги щодо не застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень про позовну давність. До того ж, 17.10.2018 Велика Палата Верховного Суду вже ухвалила остаточну постанову у справі № 362/44/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. У відзиві на подану касаційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії п'ятого скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Ірпінська, 21/16 в смт Коцюбинське" від 25.12.2008 № 2064/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_9; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га гр. ОСОБА_9 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

9. На підставі цього рішення селищної ради гр. ОСОБА_9 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

10. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2009 земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, придбав ОСОБА_10

11. На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" від 28.12.2015 № 1 та акта прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 30.12.2015 № 1 ОСОБА_10 передав належну йому земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.07.2016 за № 15590448 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, за ТОВ "Грінінвест".

12. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.08.2013 у справі № 367/3689/13-ц визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2064/25-5 та державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2.

Цим судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, тому спірне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства.

13. У позовній заяві прокурор зазначив, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський"), що підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

14. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський змінено межі НПП "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувача. Відповідно до пояснювальної записки та проектних матеріалів до цього указу, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

15 . Відповідно до листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014 №472 земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства увійшли до території НПП "Голосіївський".

За змістом акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області дотримання вимог земельного законодавства від 24.09.2016 № А203/180 спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає у 18 квартал.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

17. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

18. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області, яке набрало законної сили, тобто є доведеним.

При цьому у судів у даній справі відсутні повноваження щодо надання оцінки належності та допустимості доказів, з оцінки яких суди виходили, приймаючи зазначене судове рішення, тому посилання скаржника на те, що рішення у цивільній справі прийняте за наявності іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежні факти, неналежні.

19. За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частинами 1, 3 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

20. Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом частини 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

21. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

22. Згідно з частинами 2 та 3 статті 1, частиною 1 та 2 статті 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується, що "суспільним", "публічним" інтересом звернення Прокуратури Київської області з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ТОВ "Грінінвест" у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільний інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

23. Верховний Суд погоджується, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що результат розгляду судом позову Першого заступника прокурора Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу і заперечення скаржника з цього приводу є безпідставними.

У даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на підставі статті 388 ЦК України.

24. Заява ТОВ "Грінінвест" про застосування позовної давності, додана до апеляційної скарги, була залишена судом апеляційної інстанції без розгляду, з тих підстав, що така заява може бути подана лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України фактично не застосував положення Цивільного кодексу України про позовну давність, посилаючись на положення про набувальну давність (стаття 344 Цивільного кодексу України), оскільки взагалі не розглядав заяву про застосування позовної давності по суті, а залишив її без розгляду з підстав зазначених вище.

Колегія суддів вважає посилання суду апеляційної інстанції на положення про набувальну давність помилковими, оскільки до позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Разом з тим, колегія суддів враховує, що зазначене помилкове посилання апеляційного суду не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, тому не може бути достатньою підставою для її скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

25. Твердження скаржника про те, що прокурором не дотримано положень статті 29 ГПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом, та частини 4 статті 75 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає безпідставним, оскільки у матеріалах справи наявний лист Генеральної прокуратури України від 31.05.2017 № 05/1-324вих-17, в якому зазначено, що Генеральною прокуратурою України розглянуті листи прокуратури області від 17.05.2017 № 05/1-1426вих-17 та від 26.05.2017 № 05/1-1426-1вих-17 щодо можливості пред'явлення 42 позовів в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ "Грінінвест", ТОВ "Білдгрупінвест", треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, а оскільки надані матеріали свідчать про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, пред'явлення таких позовів відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" доручається прокуратурі Київської області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдерліспроект" від 08.10.2014, спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд" на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-56, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалось.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокуратура правомірно звернулась з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 на підставі статей 122, 149 ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду України - НПП "Голосіївський".

26. Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що оскільки на даний час не розроблено документацію із землеустрою на розширені межі НПП "Голосіївський" відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014, то спірна територія не відноситься до земель природно-заповідного фонду, оскільки відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх меж визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До того ж, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що прокуратурою надано схему розширення НПП "Голосіївський", із якої вбачається, яка територія увійшла до розширених меж національного природного парку та надано карту-схему із нанесеними межами НПП "Голосіївський" та 501 земельної ділянки, виділених Коцюбинською селищною радою. Згідно із актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 24.09.2016 № А203/180, спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування знаходиться в 18 кварталі, у зв'язку із чим, спірна земельна ділянка знаходиться в межах НПП "Голосіївський".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

28. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови немає.

Щодо судових витрат

29. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі № 911/3572/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков