Ухвала

від 08.02.2019 по справі 914/2565/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2565/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Будівельний Проект"

про визнання недійсним договору № 28/04-17ВПВ-АГ-3-1 від 28.04.2017 про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 Фізична особа-підприємець Лисак О. О. звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 914/2565/17.

Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Лисак О. О. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Будівельний Проект" про визнання недійсним договору № 28/04-17ВПВ-АГ-3-1 від 28.04.2017 про відступлення права вимоги, сплативши судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги у цій справі Фізична особа-підприємець Лисак О. О. мав сплатити судовий збір у сумі 3 200,00 грн, однак доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі до касаційної скарги не додав, що також підтверджує опис додатків до касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві № 05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: 31219207026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

- Символ звітності банку: 207.

Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 3 200,00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Лисак О. О. не погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваних рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 514, 516, 612, 613, 621, 849, 853, 882, 883, 1077, 1084 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку (у взаємозв'язку з статтями 76 - 79 Податкового кодексу України), при порушенні норм процесуального права, які полягають в неповному з'ясуванні обставин справи, неповної та неналежної оцінки доказів, а відтак підлягають скасуванню. При цьому, скаржник не зазначає обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування наведених норм права і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, Фізичній особі-підприємцю Лисаку О. О. необхідно обґрунтувати, в чому, на його думку, полягає неправильне застосування наведених норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисака О. О. на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 914/2565/17 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 25.02.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К. М. Пільков