Рішення

від 14.01.2019 по справі 320/6593/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року           № 320/6593/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0069865601, згідно з яким до позивача засновано штраф у сумі 24589, 71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що своєчасно, у передбачені законом строк, порядок і спосіб перерахував до державного бюджету орендну плату за землю за червень 2018 року, однак гроші було повернуто на рахунок товариства з формулюванням "Уточнення реквізитів отримувача" (невірно вказаний код банку). Позивач пояснює, що у день повернення коштів на рахунок, який був кінцевим терміном сплати податкового зобов'язання не мав можливості відправити кошти, оскільки їх (кошти) було отримано в післяопераційний час, тому наступного дня, зранку, повторно перерахував на рахунок Держказначейства орендну плату за землю за уточненими реквізитами. Позивач зазначає, що допущена ним помилка не спричинила будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, не мала на меті ухилення від сплати податків та на наступний день товариством було невідкладно вжито весь комплекс заходів щодо належного виконання податкового обов'язку, у зв'язку з чим просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" є юридичною особою, що зареєстрована 05.06.2012 (номер запису в ЄДР: 1 331 102 0000 001629), як платник податків перебуває на обліку в Бородянському відділенні Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі платіжних доручень від 27.07.2018 за №179, від 31.07.2018 за №188, банківських виписок по рахунку №26001101359509 за 27.07.2018, 30.07.2018, 31.07.2018, позивачем було перераховано орендну плату за землю за червень 2018 року до державного бюджету платіжним дорученням за №179 від 27.07.2018 о 15 год. 54 хв. (граничний термін подання – 30.07.2018), але 30.07.2018 о 16:41 год. гроші було повернуто на рахунок ТОВ "ГДК-СБК" з формулюванням "Уточніть реквізити отримувача", 31.07.2018 о 09 год. 04 хв. позивачем повторно було перераховано до державного бюджету орендну плату за землю за червень 2018 року (платіжне доручення від 31.07.2018 №188).

У серпні 2018 року посадовими особами Ірпінського відділення ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з екологічного податку за ІІІ квартал 2017 року - І квартал 2018 року, рентної плати за ІV квартал 2017 року та орендної плати за землю за червень 2018 року (акт перевірки від 21.08.2018 №1517/10-36-56/38029157).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю за червень 2018 року. Так, граничний термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку становив 30.07.2018, а фактично сплачений він був 31.07.2018, з порушенням терміну сплати в один день.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0069865601, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10% на суму 24589,71 грн. за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до вищестоящого податкового органу, однак за результатом розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 28.11.2018 №38568/6/99-99-11-06-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі платіжних доручень від 27.07.2018 №179, від 31.07.2018 №188, банківських виписок по рахунку №26001101359509 за 27.07.2018, 30.07.2018, 31.07.2018, судом встановлено, що орендну плату за землю за червень 2018 року позивачем було перераховано до державного бюджету платіжним дорученням №179 27.07.2018 о 15 год. 54 хв. (граничний термін подання – 30.07.2018), але 30.07.2018 о 16:41 год. гроші було повернуто на рахунок ТОВ "ГДК-СБК" з формулюванням "Уточніть реквізити отримувача", 31.07.2018 о 09 год. 04 хв. позивачем повторно було перераховано до державного бюджету орендну плату за землю за червень 2018 року (платіжне доручення від 31.07.2018 №188).

Позивач вважає, що оскільки товариством було своєчасно сплачено грошові кошти, а в подальшому вчинено дії, а саме повторно перераховано суму сплаченого грошового зобов'язання на вірні реквізити, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків (п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України).

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідно до частин 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави дійти до висновку, що всі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту таких пунктів вказаного Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Крім того, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, орендну плату за червень 2018 року було перераховано ТОВ "ГДК-СБК" до державного бюджету 27 липня 2018 року платіжним дорученням №179 від 27.07.2018, але 30.07.2018 о 16:41 год. гроші було повернуто на рахунок ТОВ "ГДК-СБК" з формулюванням "Уточніть реквізити отримувача", 31.07.2018 о 09 год. 04 хв. позивачем повторно було перераховано до державного бюджету орендну плату за землю за червень 2018 року (платіжне доручення від 31.07.2018 №188).

Таким чином, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, а оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду банку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а отже і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі № 21-3920а15, а також у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № К/9901/2649/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, суд вважає, що помилкове зазначення коду банку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а отже і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, з огляду на те, що помилкове зазначення коду банку не вплинуло на виконання обов'язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних пояснень, заперечень, відзиву, доказів, які б підтверджували правомірність винесеного оскаржуваного рішення.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність буд-якої вини в діях позивача, як у формі умислу, так і у формі необережності, що виключає склад правопорушення, передбаченого пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначена, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0069865601- скасуванню, як безпідставне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.09.2018 №0069865601.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія-СБК" (код ЄДРПОУ: 38029157) судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.