Постанова

від 30.09.2019 по справі 320/6593/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6593/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" (далі - ТОВ "Гірничодобувна компанія - СБК" , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0069865601, яким нараховано штраф у сумі 24589, 71 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що при винесенні оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України. Апелянт вказує на порушення терміну сплати грошового зобов`язання з орендної плати за землю на 1 день, чим порушено пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, посадовими особами Ірпінського відділення ГУ ДФС у Київській області у серпні 2018 року проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з екологічного податку за ІІІ квартал 2017 року - І квартал 2018 року, рентної плати за ІV квартал 2017 року та орендної плати за землю за червень 2018 року.

За результатами перевірки, відповідачем було складено акт від 21.08.2018 №1517/10-36-56/38029157, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України - платником податку несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання з орендної плати за землю за червень 2018 року.

На підставі акту перевірки від 21.08.2018 №1517/10-36-56/38029157, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0069865601, яким позивача зобов`язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10% на суму 24589,71 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За визначенням наданим у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з екологічного податку, рентної плати та орендної плати за землю, посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення позивачем граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю за червень 2018 року.

Натомість позивачем на підтвердження своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов`язання за червень 2018 року було надано платіжне доручення № 179 від 27.07.2018, згідно якого платник ТОВ Гірничодобувна компанія-СБК сплатила 245936,09 грн, отримувач -УК у Бород.р-ні/с.Озера/18010600, призначення платежу -*;101;Орендна плата за землю за червень 2018 р, зг. договору оренди зем. ділянки від 25.12.2014 р. за №2 Без ПДВ.(арк.с.8).

Однак, згідно виписки по поточному рахунку ТОВ Гірничодобувна компанія-СБК , яка міститься в матеріалах справи, зазначена сума податку 30.07.2018 була повернута на рахунок позивача з приміткою: уточніть реквізити отримувача 33212812010146 Ук у Бород.р-ні/с.Озера/18010600.

Після чого, позивачем 31.07.2018 була здійснена повторна операція з оплати орендної плати за землю за червень 2018 року, яка успішно проведена банком о 09:04 год 31.07.2018 року, що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача та платіжним дорученням №188 від 31.07.2018(арк.с.8; 12).

Проаналізувавши надані докази, що містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції вірно встановив обставини сплати позивачем податку з орендної плати за землю за червень 2018 року

Пунктом 287.3. статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

На підтвердження виконання зазначеної норми платником податку надано платіжне доручення, яке вказує на самостійну сплату суми податкового зобов`язання протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги що сума податку може бути відображена відповідачем в інтегрованій картці позивача тільки у разі отримання податковим органом відомостей від органів Державної казначейської служби України про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

В абзаці 1 частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 №449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

З аналізу норм вказаного Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в результаті кваліфікується як дія, хоча й помилкова. А тому, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, оскільки помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: