Рішення

від 17.01.2019 по справі 810/4479/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року № 810/4479/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Медвідь Х.І.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАС Фастів" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАС Фастів" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18 травня 2018 року №0015051403, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції - пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 20867,61 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18 травня 2018 року №0015061403, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції - пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки зазначені в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, безпідставними, необґрунтованими, такими що суперечать нормам чинного законодавства України та не відповідають дійсності, оскільки направлення на проведення перевірки та копію наказу про проведення перевірки було отримано позивачем поштою вже після закінчення перевірки; жоден документ до перевірки не надавався, тому що товариство не було обізнано про її проведення; жодного запиту контролюючого органу про надання потрібних для перевірки документів до товариства не надходило; з акту перевірки вбачається, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку товариства, проте жоден представник контролюючого органу в період проведення перевірки (зазначений в акті) за місцезнаходженням позивача не з'являвся, пропускний пункт не перетинав; при проведенні перевірки контролюючий орган застосував положення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в старій редакції, якою було встановлено граничний термін отримання коштів 90 днів, однак в редакції яка діє станом на момент проведення перевірки граничним терміном отримання коштів встановлено 180 календарних днів; у зв'язку з чим, на думку позивача, проведення відповідачем виїзної позапланової перевірки товариства всупереч вимогам Податкового кодексу України є протиправним, що виключає можливість настання правових наслідків такої перевірки.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посадові особи контролюючого органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 01.10.2018.

Судове засідання, яке було призначено на 01.10.2018, було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Наступне судове засідання було призначено на 17.01.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. При цьому, представник позивача не заперечував, що товариством було порушено строк проведення розрахунків з нерезидентом, однак наголошував на тому, що контролюючим органом була порушена процедура проведення позапланової виїзної перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАС Фастів" є юридичною особою (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 04.04.2008 № 13501020000000486), як платник податків перебуває на обліку в Фастівському відділенні Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У квітні 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентом: "ALAS Slovakia, s.r.o." (Словаччина) по контракту від 05.02.2015 №022015, при здійсненні експортних операцій згідно повідомлення АТ "ОСОБА_3 Аваль" від 08.07.2015 №35-1-3-00/09/1071 за період з 20.03.2015 по 06.02.2018 (акт перевірки від 16.04.2018 №296/10-36-14-03/35628696).

За результатами перевірки посадовою особою контролюючого органу зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

1) статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", несвоєчасно проведено розрахунки з нерезидентом "ALAS Slovakia, s.r.o." (Словаччина) по контракту від 05.02.2015 №022015 в сумі 57036,00 євро терміном на 5 днів (з 19.06.2015 по23.06.2015 включно) та в сумі 10,00 євро терміном на 79 днів (з 24.06.2015 по 10.09.2015 включно);

2) статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" - не проведено декларування дебіторської заборгованості з нерезидентом "ALAS Slovakia, s.r.o." (Словаччина) в сумі 10,00 євро станом на 01.07.2015.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до Головного управління ДФС у Київській області заперечення.

За результатами розгляду заперечення, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАС Фастів", відповідачем було вирішено висновки Акту перевірки залишити без змін, а заперечення залишити без задоволення.

В подальшому Головним управлінням ДФС у Київській області, на підставі висновків акту, прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018: №0015051403, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 20867,61 грн.; №0015061403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафні (фінансові) санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящого податкового органу в порядку адміністративного оскарження, однак за результатом розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 30.07.2018 №24950/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час судового розгляду позивач зробив усну заяву про визнання факту порушення граничного терміну зарахування виручки в іноземній валюті на його валютний рахунок в уповноваженому банку, однак зазначив, що податкові повідомлення-рішення вважає неправомірними, оскільки вони прийняті податковим органом на підставі висновків акту виїзної позапланової перевірки, яку було проведено всупереч вимогам Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Жодних сумнівів у достовірності визнаних позивачем обставин та добровільності їх визнання у суду не виникло.

Таким чином, факт порушення позивачем граничного терміну зарахування виручки в іноземній валюті на його валютний рахунок в уповноваженому банку, суд вважає доведеним.

Разом з тим, суд зазначає, що дослідженню в межах розгляду даної справи, підлягають підстави для проведення перевірки та законність дій посадових осіб податкового органу при її проведенні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

В силу положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; добросовісно; розсудливо тощо.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Згідно статтею 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У силу положень пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З огляду на викладене, податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення. Невиконання вимог щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених податковим законодавством копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 по справі №826/1068/17 (ЄДРСР №77160125).

Судом, на підставі документів наявних в матеріалах справи, пояснень сторін в судовому засіданні, встановлено наступне.

З акту перевірки від 16.04.2018 №296/10-36-14-03/35628696, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема, вбачається, що виїзну позапланову перевірку було проведено у період з 02.04.2018 по 06.04.2018 на підставі наказу від 30.03.2018 №690, виданого Головним управлінням ДФС у Київській області, письмового повідомлення від 02.04.2018 №163 та з відома директора ТОВ "АЛАС Фастів" ОСОБА_4.

Проте, вищевказаний наказ та повідомлення про проведення перевірки відповідач направив на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення 02.04.2018, про що свідчить поштовий конверт з відміткою відділення поштового зв'язку, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявна роздруківка з веб-сайту "Укрпошта", з якої вбачається, що поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки було отримано поштовим відділенням зв'язку 02 квітня 2018 року о 18 год. 23 хв., тобто вже після закінчення першого дня перевірки, та вручено позивачу (за довіреністю представника товариства) тільки 10 квітня 2018 року, тобто вже після закінчення перевірки, датою завершення якої було 06.04.2018 (наказ від 30.03.2018 №690; акт перевірки від 16.04.2018 №296/10-36-14-03/35628696).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач розпочав позапланову документальну виїзну перевірку позивача в порушення вимог статей 78, 81 Податкового кодексу України.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 по справі №822/671/16 (ЄДРСР №73176489) вбачається, що платнику гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Невиконання вимог п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, який вказує, що оскільки до початку перевірки контролюючим органом не було надано копію наказу про проведення перевірки, що в свою чергу не надало йому право на її проведення, така перевірка є протиправною.

Оскільки, суд дійшов висновку, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "АЛАС Фастів" всупереч вимогам Податкового кодексу України, то податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі незаконної перевірки не можуть вважатись правомірними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 по справі №808/1746/15 (К/9901/31134/18), від 23.01.2018 по справі №804/12558/14 (К/9901/1367/18), від 16.01.2018 по справі №2а/1570/4582/11 (К/9901/924/18).

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного податкового законодавства, дії Головного управління ДФС у Київській області по проведенню перевірки позивача, оформленої актом від 16.04.2018 №296/10-36-14-03/35628696 є протиправними, в зв'язку з чим прийняті на підставі вказаного акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.05.2018 №№0015051403, НОМЕР_1 також є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 18 травня 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАС Фастів" (код ЄДРПОУ 35628696) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 січня 2019 р.