ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/60/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.01.2018 по 31.07.2018;
зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки апеляційного суду Полтавської області № 06-12/379/75/18 від 03.09.2018 за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Під час розгляду справи суд
В С Т А Н О В И В:
04 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - впозивач, ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі також - відповідач, Полтавське ОУПФУ Полтавської області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді починаючи із 01 січня 2018 року. Стверджував, що відмова у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 є протиправною з огляду на таке. З 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлений виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 гривні. Отже, саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Відповідач у відзиві на позов /а.с. 21-22/ зазначив, що Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторських прав і (або) суміжних прав" від 15 травня 2018 року №2415-VIII (набрав чинності 22 липня 2018 року) внесено зміни до законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року, як розрахункової величини. Оскільки Закон України від 15.05.2018 № 2415-VІІ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права та (або) суміжних прав" набрав чинності з 22.07.2018, перерахунок позивачу його щомісячного грошового утримання судді у відставці здійснений з 01.08.2018.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Полтавському ОУПФУ та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем була отримана довідка Апеляційного суду Полтавської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03 вересня 2018 року № 06-12/379/75/18.
Позивач звернувся зі заявою від 10.12.2018 до Полтавського ОУПФУ щодо проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання із 01 січня 2018 року на підставі довідки № 0 -12/379/75/18 /а.с. 21-24/.
Листом № 1018/Ч-14/5 від 11 січня 2019 року Полтавське ОУПФУ повідомило позивачу, що Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15 травня 2018 року №2415-VIII (набрав чинності 22 липня 2018 року) внесено зміни до Законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року, як розрахункової величини. Оскільки Закон №2415 набрав чинності з 22 липня 2018 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 01 серпня 2018 року /а.с. 31-32/.
Позивач не погоджуючись із діями відповідача, які полягали у нездійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із 01 січня 2018 року, звернувся до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06 грудня 2016 року було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
21 липня 2018 року опубліковано Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15 травня 2018 року №2415-VIII.
Цим законом внесено зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06 грудня 2016 року, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".
Отже, дію цього закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме починаючи з 01 січня 2017 року.
Разом з тим, оскільки Закон України "Про судоустрій і статус суддів" пов'язує здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому виникли підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання для суддів у відставці.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.
Тобто, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні. Тому, саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Висновки щодо правозастосування
Посилання відповідача на те, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22 липня 2018 року, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01 серпня 2018 року, оскільки закони не мають зворотної дії у часі, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22 липня 2018 року та містить застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600 грн, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, відповідач помилково тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", як такі, що підлягають застосуванню з моменту набрання законної сили. Адже сам текст Закону містить пряму вказівку на їх застосування з 01 січня 2018 року. Відповідно позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання саме з цього часу.
При цьому, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частинами першої та шостої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12. липня 2001 року у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі з 01 січня 2018 року передбачені чинними нормами законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв'язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.
У даному випадку, законне сподівання позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року пов'язане з поширенням дії Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" на правовідносини, які виникли до його прийняття, у співвідношенні зі зміною Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, відповідачем порушено право ОСОБА_1, яке захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає визнання протиправними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного утримання з 01 січня 2018 року, а також зобов'язання Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області № 06-12/379/75/18 від 03.09.2018, з урахуванням виплачених сум.
Однак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести йому перерахунок та виплату недоотриманої пенсії без обмеження граничного розміру.
Суд звертає увагу на те, що права позивача в частині виплати йому пенсії з обмеженням граничним розміром на час розгляду даної справи не порушені, оскільки перерахунок пенсії не проведено, а суд не може під час прийняття постанови вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що пенсія позивача після проведеного перерахунку буде перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 як інвалід ІІ групи звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Крюківським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області 10.10.2014) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного утримання з 01 січня 2018 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-12/379/75/18 від 03.09.2018.
Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Крюківським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області 10.10.2014) з 01 січня 2018 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-12/379/75/18 від 03.09.2018, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2019 |
Оприлюднено | 10.02.2019 |
Номер документу | 79692799 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
І.С. Шевяков
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні