Рішення

від 05.02.2019 по справі 193/755/18

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/755/18

Провадження №2/193/49/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

05 лютого 2019 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Кащука Д. А.

при секретарі судового засідання Ратушній В. В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить усунути відповідача від права на спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, загальною площею 7,6646 га, кадастровий номер НОМЕР_1, власником якої був її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту від 08.07.2002 НОМЕР_2, виданого головою Софіївської райдержадміністрації від 08.07.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №91.

Спадкоємцями за законом є позивач та три його доньки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стверджує, що померлий ОСОБА_5 був особою похилого віку, часто хворів, починаючи з 2007 року, перебував на обліку та лікуванні в Дніпропетровському обласному клінічному діагностичному центрі, м. Дніпро (Дніпропетровськ) вул. Плеханова,28 та КЗ Софїївська Центральна районна лікарня ДОР смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, маючи ряд хронічних захворювань серцевої системи та супутніх хвороб. Стверджує, що в грудні 2007 року, коли чоловік перебував у Дніпропетровському обласному клінічному діагностичному центрі, м. Дніпро, йому необхідна була операція, на яку було потрібно було - 8000,00 доларів США, що на той час в гривнях було еквівалентно 40 тисяч гривень. Її чоловік через родичів попросив ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була його донькою від першого шлюбу, приїхати до нього в лікарню та попросив допомоги на лікування, на що отримав відповідь, що ніякої помочі не надасть та знати його не бажає, оскільки він її кинув з матір'ю та вона росла без батька, незважаючи на те, що померлий справно платив аліменти. Зазначає, що останні роки ОСОБА_5 не міг вже самостійно себе обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги, був як мала дитина. Доглядом ОСОБА_5 - забезпеченням його ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займались близькі люди, зокрема позивач - ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Посилається на те, що про безпорадний стан ОСОБА_5 було відомо відповідачу ОСОБА_3, яка проживаючи в Дніпропетровскій обл., проте жодного разу відповідач не приїжджала до свого батька і не мала наміру надавати йому (померлому) будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Відповідач спілкувалась з братами ОСОБА_5-Анатолієм та ОСОБА_9 (помер), а тому знала про стан батька як від родичів, так і від нього самого. Лише після смерті ОСОБА_5, відповідач подала заяву про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, просить усунути відповідача від права спадкування за законом.

Позивач у судовому засіданні, позов підтримала, просить його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та досліджених в судовому засіданні обставин справи.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позов, вважає його обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі, надала відзив на позов, згідно якого вказує на те, що вона ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, місце реєстрації Миколаївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, актовий запис № 22. Зазначає, що з народження вона проживала з матір'ю ОСОБА_11 та батьком ОСОБА_5 у АДРЕСА_1, разом з бабусею та дідусем з боку матері. 08.10.1979 року батьки розлучилися, батько переїхав до іншого місця мешкання, а вона з мамою до 1985 року проживали за зазначеною адресою. В літку 1985 року вона з мамою переїхала проживати у місто Дніпропетровськ, але ж постійно продовжували та продовжували приїжджати гостювати до бабусі у село Володимирівка, де проживав до смерті її батько з другою дружиною ОСОБА_1 та їхніми доньками. Стверджує, що всі викладені обставини та твердження у позові не відповідають дійсності, вважає, що позовна заява про усунення її від права спадкування за законом подана ОСОБА_1 тільки з метою збільшення своєї частки у спадковому майні, не дивлячись на не обгрунтованість, безпідставність та без доказовість усіх посилань у позовній заяві. Звертає увагу суду на те, що начебто вона ухилялася він надання допомоги її батькові, не відповідає дійсності. Зазначає, що відповідач є спадкоємицею за законом першої черги спадкування, у передбачений законодавством шестимісячний строк прийняла спадщину, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса, підстав для усунення її від спадкування за законом немає, доказів ухилення, з її боку, у наданні допомоги спадкодавцеві матеріали справи не містять, тому просить відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову, адже вважає його необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Допитаний свідок зі сторони позивача ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що є донькою ОСОБА_5. Батько хворів, в 2007 році, перебуваючи в кардіоцентрі звонив своїй доньці ОСОБА_10 з лікарні попрохати допомоги, телефон він взяв у знайомих, раніше до цього їй не звонив, казав, що якщо вона не хоче спілкуватись то не треба, підросте, то він її прийме. Другий інфаркт в її батька був в 2013 році. Після нього батько себе погано почував, ходив метрів сто, якщо далі, то пересувався на машині. Її мати перешкод у спілкуванні ОСОБА_5 з її донькою ОСОБА_10 не чинила. Вікторія постійно навідувалась в с.Володимирівка до своєї бабці, але до батька жодного разу не заходила.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_9 у судовому засіданні, надав пояснення згідно яких зазначив, що він є зятем ОСОБА_5. Неодноразово возив його в лікарню, дві інші його доньки також завжди допомагали ОСОБА_5, як ліками, так і в побутовому житті. Зазначив, що вже двадцять років одружений з його донькою ОСОБА_12, але його доньки ОСОБА_9 ніколи не бачив. Тесть йому казав, що в 2007 році дзвонив доньці ОСОБА_9 про допомогу, але вона відмовилась йому допомагати. Практично весь час його тесть керував транспортним засобом по селі, потім вже його теща сідала за кермо. Стосунки між його тещею та померлим ОСОБА_5 були добрі. По Ощадбанку в нього є кредитний борг, який він брав на лікування для тестя, бувало ліки знаходив у м.Дніпро. Сам ОСОБА_5 міг їсти, сам міг рухатись, зір був поганий, але дорогу бачив. Якщо треба, міг їхати за кермом. Взутися міг з трудом. На день його смерті викликали фельдшера, але постійно возили його в с.Миколаївку в лікарню.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що є подругою позивача з 70 років та добре знала їх подружжя. ОСОБА_5 про доньку ОСОБА_9 говорив, але вони не спілкувались. В 2007 році ходили до лікарні, ОСОБА_5 необхідна була операція, її чоловік дав ОСОБА_5 телефон, вона знаходилась при розмові поруч, але не чула розмови. ОСОБА_5 дістав з паспорта номер телефона, позвонив з телефона Сони-Еріксон своїй доньці ОСОБА_9 за допомогою в його лікуванні, але вона йому відмовила, після чого ОСОБА_5 стало погано. ОСОБА_5 за станом здоров'я тільки ходив, але не далеко, взуватися йому допомагала дружина, фізично останнім часом не працював, великі гроші йшли на лікування, бо серцеві препарати дуже дорогі. В селі знали, що ОСОБА_5 хворіє.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_14, в судовому засіданні, пояснив, що знає позивача з 90-х років, оскільки та є подругою його дружини. В 2007 році ОСОБА_5 був на лікуванні в кардіоцентрі, набрав з його телефона номер доньки ОСОБА_9, який був на бумажному листку та просив гроші на операцію, ОСОБА_9 відмовила, сказала, що він до того без неї справлявся, тому гроші не дасть. Фізичних робіт ОСОБА_5 не виконував, пройде декілька метрів, і задихається, ходив з аерозолем та без палочки. Їздив на машині рідко, на тракторі не міг їздити, але цього він не бачив. Після 2007 року ОСОБА_5 вже не намагався дзвонити та спілкуватись зі своєю донькою ОСОБА_9.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_15 пояснила, що являється подругою позивача. Знає ОСОБА_5 з 1992 року, знає добре його сім'ю, але доньку ОСОБА_9 ніколи у подружжя ОСОБА_5 не бачила, як не бачила і колишньої його дружини. Бачила, що ОСОБА_9 приїзджала до своєї бабці влітку. Стан ОСОБА_5 був поганий, не міг ні нахилятись, ні ходити, їздив на машині, так йому було легше. ОСОБА_16 замість нього їздила на тракторі, на сівалці, людей наймали, зять їздив та обробляв землю на тракторі МТЗ голубого кольору. На запитання, чи бачив свідок на тракторі ОСОБА_5 в процесі його керування відповів, що на полі важко розглядіти. ОСОБА_5 говорив йому, що хотів налагодити відносини зі своєю донькою ОСОБА_9, навіть зупинявся на машині, щоб її підвезти, але вона відмовила. Платив аліменти на доньку ОСОБА_9. Далі магазина на машині не їздив, останні два роки керувала автомобілем його дружина ОСОБА_9, пішки не ходив, ложку міг тримати, сам їв, чи міг сам себе обслуговувати гігієнічно не знає. Всі в селі знали, що ОСОБА_5 ходить з інгалятором.

Допитаний свідок зі сторони позивача ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що є кумов'ями з позивачем. Жили подружжя ОСОБА_5 добре. Коли ОСОБА_5 захворів, в 2016 році позичали їм гроші на лікування в сумі 400 доларів. Стверджує, що ОСОБА_5 звонив своїй доньці ОСОБА_9 щоб попрохати грошей на лікування, але вона повідомила, що його знати не хоче і щоб батько їй не дзвонив. Багато людей знало, що він хворів. ОСОБА_5 сплачував аліменти на користь першої доньки ОСОБА_9. Родина відповідача ображала ОСОБА_1, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 увела їх батька.

Допитаний свідок зі сторони відповідача ОСОБА_18 у судовому засіданні, пояснила, що знає як позивача та і відповідача, з якими у неї добрі стосунки. Зазначила, що померлий ОСОБА_5 сплачував аліменти як на першу доньку ОСОБА_9, так і на своїх двох дітей від другого шлюбу. Про доньку ОСОБА_9 йому не розповідав. Про його хворобу взнала десь за два роки до смерті, знала що він хворіє на гіпертонію та страждав серцем, фельшер їй не повідомляв про характер його захворювань. Інгалятором при ній ОСОБА_5 не користувався. В 2016 році іздив на машині, коли приїзджала до них за сівалкою, за кермом сидів ОСОБА_5, бачила його машину біля поля, коли вони родиною сіяли пшеницю, тоді бачила його останній раз. В 2016 році обробляв землю його зять, в 2010 році бачила як обробляв землю на тракторорі сам ОСОБА_5 2-3 рази на рік ОСОБА_9 приїзджала в село провідати свою бабцю. Чи відвідувала ОСОБА_9 в той час свого батька їй не відомо.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що є донькою брата ОСОБА_5 ОСОБА_31. Стверджує, що ОСОБА_9 не спілкувалась з батьком, оскільки їй перешкоджала позивач - ОСОБА_1, в садочку ОСОБА_9 обзивали байстрючкою. Люди по селі казали, шо ОСОБА_5 хворіє, але сама безпосередньо про це не знала. Останній раз бачила його в магазині на початку вересня 2017 року .

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що приходиться матір'ю ОСОБА_3 та колишньою дружиною померлого ОСОБА_5. Коли вони з ОСОБА_5 на прикинці 70 років одружились, в них народилась донька ОСОБА_3, проживали разом. Дитині був 1 рік, коли вони розійшлися. Позивач називала її доньку байстрючкою. Вони з донькою були змушені переїхати жити в м.Дніпро. Зазначає, що позивач всіляко перешкоджав у спілкуванні ОСОБА_3 з її батьком ОСОБА_5. Коли батько хотів бачити ОСОБА_3, вчиняла йому скандали. ніхто їм не казав, що ОСОБА_5 був хворий, взнала тільки після його смерті, про яку їх ніхто не повідомив, дізналася про смерть ОСОБА_5 від її однокласника - ОСОБА_21. Про поховання ОСОБА_5 їй та її доньці ОСОБА_3 ніхто не повідомив. Фельдшер про стан здоров'я її колишнього чоловіка не повідомляв. Бачила, приблизно в жовтні 2010 року як ОСОБА_5 обробляв город. В 2014 році бачила його на мотоциклі, в 2015-2016 роках бачила як ОСОБА_5 їхав на машині.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснила, що приходиться сестрою померлого ОСОБА_5. Зазначила, що його друга дружина ОСОБА_1 не давала можливості спілкуватися своєму чоловікові з першою донькою ОСОБА_3, ревнувала його до неї. Як сестра вона не знала про захворювання ОСОБА_5. Зі слів дружини брата ОСОБА_9 в 2015 році узнала, що її брат хворіє, але на її думку це не був безпорадний стан. Про смерть брата їй повідомила однокласниця ОСОБА_23. ОСОБА_24, її двоюрідна сестра сказала, що бачила ОСОБА_5 на ринку в суботу ІНФОРМАЦІЯ_7, а вже в понеділок він помер.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснила, що є дружиною брата ОСОБА_5. Вони дружили сім'ями. Зазначила, що дружина ОСОБА_25 перешкоджала спілкуватися своєму чоловікові ОСОБА_5 з першою донькою ОСОБА_25, ревнувала та вчиняла скандали. Весною 2017 року бачила, як ОСОБА_5 обробляв город. Літом 2017 року останній раз бачила, як ОСОБА_5 сидів за кермом автомобіля. Також знала, що у ОСОБА_5 був високий тиск.

Допитаний за ініціативи суду свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що працює на посаді завідувача фельдшерсько-акушерського пункту 26 років. Зазначила, що давно знає померлого ОСОБА_5, той хворів, перебував під наглядом медичного пункту, неодноразово йому викликали швидку допомогу. Повідомила про характер захворювань ОСОБА_5: ішемічна хвороба, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, епікризи в них відсутні. Останній раз викликала йому швидку допомогу, після чого ОСОБА_5 був госпіталізований. Раніше приїзджав до медичного пункту на машині за кермом, з боку сиділа дружина ОСОБА_25 для призначення ліків. В нього була сильна віддишка. Ходив сам, в домі йому рідні надавали допомогу. Останнім часом до підсобного господарства відношення не мав, не бачила, чи керував ОСОБА_5, але фізичну роботу не виконував. Вважає, що міг керувати трактором, але за характером захворювання йому було це важко. Чи сам пересувався по селі, вона не бачила. Бачила відповідача в селі, але не часто. У відповідача також був важко хворий дід. На запитання суду, чи потребував ОСОБА_5 сторонньої допомоги, чи перебував в безпорадньому стані, повідомила, що на її думку частково потребував допомоги та частково перебував в безпорадньому стані. Чи міг сам взутись- не бачила.

Суд, вислухавши сторони по справі, пояснення свідків надані у судовому засідання як з боку позивача так і з боку відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 31.10.2017 року, видане Софіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 5).

Померлий був чоловіком позивача, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_27 серії НОМЕР_4 від 01.06.1983 року, після одруження подружжя отримало спільне прізвище "ОСОБА_32" (а.с. 6).

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, загальною площею 7,6646 га, кадастровий номер НОМЕР_1, власником якої був ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту від 08.07.2002 НОМЕР_2 (а.с.49).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач - ОСОБА_1 та три його доньки: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про народження НОМЕР_6 (а.с.38), ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про народження НОМЕР_6 (а.с.43) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про народження НОМЕР_7 (а.с.55).

Позивач - ОСОБА_1 та дві її доньки: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_28. ІНФОРМАЦІЯ_3, прийняли 04.12.2017 року спадщину після померлого ОСОБА_5 на підставі заяв, поданих до приватного нотаріуса Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_29, зазначаючи при цьому, що інші спадкоємці відсутні.

В свою чергу, відповідач-ОСОБА_33 прийняла 19.04.2018 року спадщину після померлого ОСОБА_5 на підставі заяви, поданої до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гуніної І.О., зазначаючи при цьому, що крім неї, спадкоємцями є дружина та діти померлого.

Позивач-ОСОБА_34 звернулась до суду з позовом про усунення від права спадкування за законом ОСОБА_3.

Частиною 5 ст.1224ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про усунення від права спадкування за законом, позивач посилався на ті обставини, що ОСОБА_5 був особою похилого віку, часто хворів, починаючи з 2007 року перебував на обліку та лікуванні в Дніпропетровському обласному клінічному діагностичному центрі , м. Дніпро (Дніпропетровськ) вул. Плеханова,28 та КЗ Софїївська Центральна районна лікарня ДОР смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, маючи такі діагнози: Стабільна стенокардія III ф. кл. Стенозуючий конорасклероз, многососудного урожнення (коронарографія з 11.12.2007р). Кардіосклероз атеросклеротичний СНІ зі збереженою систоличною функцією ЛШ. Гіпертонічна хвороба II ст.. Супутні діагнози:Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст. сл. Генезу, ГЕРХ з явищами езофагіту. Хр. Холецістіто-панкреатит. Солітарна кіста лівої нирки. Атеросклероз черевного відділу аорти. Сахарний діабет II ст. та всі ці захварювання тільки прогресували. На думку позивача, ОСОБА_5 перебував в безпорадному стані, а відповідач мав можливість допомогти спадкодавцеві на лікування, оскільки згідно наданих на вимогу суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_3 отримувала за 2007 рік -39956,54 грн., за 2008 рік-1831,37 грн., за 2009 рік-1344,16 грн., 2010 рік-відсутня інформація про доходи, 2011 рік-5776,81 грн., 2012 рік-17400 грн., 2013 рік-17400 грн., 2014 рік-13972,75 грн.,2015 рік-2320,00 грн., за 2016-2017 року відсутня інформація про доходи (а.с.123-125).

Через родичів ОСОБА_5 попросив ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була його донькою від першого шлюбу, приїхати до нього в лікарню та попросив допомоги на лікування, на що отримав відмову.

В зв'язку з ухиленням особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання та перебуванням спадкодавця в безпорадному стані просить суд усунути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 від права спадкування за законом.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що про стан здоров'я ОСОБА_5 медичну інформацію містять наступні докази: копія направлення до обласного кардіологічного центру КП Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії на обстеження ОСОБА_5 у 2007 року; копія довідки про медично проведені обстеження від 14.12.2007 року; копія ехокардіографії серця, 2007 року;копія епікризу з лікарні 2007 року;копія УЗІ органів брюшної полості та забрюшного пространства.

Вказані документи підтверджують проходження обстеження у центрі кардіології у 2007 році, та не підтверджують знаходження ОСОБА_5 у безпорадному стані.

Як вбачається з відповідді № 822 від 10.07.2018 року на запит суду, КП Дніпропетровського обласного клінічного центру кардіології та кардіохірургії , яка знаходиться в матеріалах справи, на протязі 9 років ніяких звернень до лікарів центру кардіології, з боку померлого - не було. У 2016-2017 роках ОСОБА_5 був консультований амбулаторно кардіологом центру та рекомендації щодо лікування було видано йому на руки (а.с.62).

Що стосується наданого позивачем аркуша, який був приєднаний до матеріалів справи, з переліченими на ньому захворюваннями ОСОБА_5 та його постійною госпіталізацією до лікарень, суд вважає його не допустимим та не належним доказом, оскільки вказані аркуші щодо стану здоров'я ОСОБА_5, внесені не відомо з яких джерел та не являються офіційними медичними документами.

В матеріалах справи є відповідь Комунального некомерційного підприємства Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Софіївської районної ради Дніпропетровської області № 624 від 25.10.2018 року, в якій зазначено, що ані громадянин ОСОБА_5 ані будь-яка інша особа в його інтересах до їх закладу не зверталися із заявою про визнання ОСОБА_5 особою, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги (а.с.114).

Згідно відповіді № 3104/04-15 від 18.10.2018 року Управління соціального захисту населення зазначено, що ОСОБА_5 на обліку в управлінні соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не перебував та державні соціальні допомоги не отримував (а.с.112).

Померлий ОСОБА_5 отримував пенсію за віком, що підтверджується відповіддю №1542/0412-07 від 16.10.2018 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян, Довгинцівський відділ обслуговування громадян, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.115).

Зазначене свідчить про те, що позивач не довела належними та допустими доказами, що ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані та потребував будь-якої допомоги, що вона зверталась до компетентних організацій по допомогу та фіксацію, у встановленому законодавством України порядку, безпорадного стану здоров'я її чоловіка. Тобто, докази викладені позивачем у позовній заяві, щодо безпорадного стану ОСОБА_5 відсутні, оскільки як вбачається з пояснень позивача та відповідача, а також допитаних в судових засіданнях свідків, як з боку позивача так і з боку відповідача, ОСОБА_5 майже до останнього їздив за кермом свого автомобілю, що само по собі не може свідчити про його безпорадній стан. Судом також встановлено, що допитом свідків не підтверджено знаходження ОСОБА_5 у безпорадному стані, який потребував постійної сторонньої допомоги та був начебто як мала дитина, оскільки його бачили у селі біля магазину, він у разі необхідності відвідував сільський фельдшерський пункт, він спілкувався з односільчанами, контролював під час обробки його земельних паїв роботу сільської техніки та здійснював інші дії для самостійного забезпечення своїх потреб.

Щодо посилань позивача та свідків з його боку на ті обставини що начебто знаходячись у кардіологічному центрі в 2007 році батько ОСОБА_5 дзвонив доньці ОСОБА_3 з телефона приятеля ОСОБА_14, на думку суду їх не можна вважати доведеними поза розумним сумнівом, тому що пояснення його та його дружини ОСОБА_13, по цим обставинам, різняться між собою.По-перше, свідок, ОСОБА_13, дружина приятеля, яка начебто була присутня при зазначених обставинах пояснила, що оператор мобільного зв'язку, на той час, був КИЇВСТАР , а особисто її чоловік ОСОБА_14, який начебто надав свій мобільний телефон ОСОБА_5, надав свідчення, що оператор мобільного зв'язку, на той час, був МТС на контрактній основі, тобто свідчення осіб, які начебто були присутні при одній події - різні, а тому викликають сумніви. По-друге, ані свідок ОСОБА_14, ані свідок ОСОБА_13, ані інші свідки не змогли взагалі пояснити, звідки у ОСОБА_5 взявся номер телефону доньки. Допитані в судовому засіданні свідки також не змогли пояснити обставини, чому при наявності у ОСОБА_5 особистого телефону, йому необхідно було дзвонити з телефону приятеля.

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суд від 08.11.2018 року по справі №193/449/17-ц, провадження №61-26491св18.

Як зазначено у статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно абз.2 ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання, а також потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону та власним переконанням, суд вважає, що позивачем у судовому засіданні не було доведено та не надано належних, допустимих та

безспірних доказів, щодо ухилення ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Крім того, належними доказами не підтверджено, що

спадкодавець мав потребу у постійному, сторонньому догляді.

Судом враховується, що тільки одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності дає можливість усунути спадкоємця першої черги за законом від права спадкування за законом.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, досліджуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані, не підтверджені поданими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року №7, ст. ст. 15, 16, 328,392, 1216, 1218,1224, 1266, 1297, 1298, ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Дніпровському апеляційному суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, котрі не були присутні при проголошенні рішення, мають право його оскаржити у той же строк з дня отримання повного тексту рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя Д. А. Кащук