Постанова

від 09.10.2019 по справі 193/755/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4836/19 Справа № 193/755/18 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Голуб О.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року, яке ухвалено суддею Кащук Д.А. в сел. Софіївка Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 лютого 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, загальною площею 7,6646 га, кадастровий номер 1225284400:01:002:0205, власником якої був її чоловік ОСОБА_3 , на підставі Державного акту від 08.07.2002 ІІІ-ДП 057153, виданого головою Софіївської райдержадміністрації від 08.07.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №91.

Спадкоємцями за законом є позивачка та три його доньки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 був особою похилого віку, часто хворів, починаючи з 2007 року, перебував на обліку та лікуванні в Дніпропетровському обласному клінічному діагностичному центрі, м. Дніпро та КЗ Софїївська Центральна районна лікарня ДОР смт. Софіївка, маючи ряд хронічних захворювань серцевої системи та супутніх хвороб. В грудні 2007 року, коли чоловік перебував у Дніпропетровському обласному клінічному діагностичному центрі, м. Дніпро, йому необхідна була операція, на яку було потрібно було - 8000,00 доларів США, що на той час в гривнях було еквівалентно 40 тисяч гривень. Її чоловік через родичів попросив ОСОБА_2 , яка була його донькою від першого шлюбу, приїхати до нього в лікарню та попросив допомоги на лікування, на що отримав відповідь, що ніякої допомоги не надасть та знати його не бажає, оскільки він її кинув з матір`ю та вона росла без батька, незважаючи на те, що померлий справно платив аліменти.

Зазначає, що останні роки ОСОБА_3 не міг вже самостійно себе обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги, був як мала дитина, його доглядом, забезпеченням ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займались близькі люди, зокрема, позивачка та доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Посилається на те, що про безпорадний стан ОСОБА_3 було відомо відповідачу ОСОБА_2 , яка проживаючи в Дніпропетровскій області жодного разу не приїжджала до свого батька і не мала наміру надавати йому будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Відповідач спілкувалась з братами померлого ОСОБА_3 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а тому знала про стан здоров`я батька як від родичів, так і від нього самого. Лише після смерті ОСОБА_3 , відповідачка подала заяву про прийняття спадщини.

Просила суд усунути відповідача від права спадкування за законом.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до постановлення необґрунтованого та незаконного рішення.

Зазначає про те, що суд першої інстанції неправильно зазначив у рішенні суду пояснення свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Звертає увагу суду на те, що суд умисно не зазначив норми похилого віку, які зазначались позивачем в позові при зверненні до суду.

Вважає, що судом не оцінено і не взято до уваги факт хворобливого та безпорадного стану померлого ОСОБА_3 , який підтверджується як матеріалами справи, а саме епікризами, виписками захворювань, так і показаннями допитаних в суді першої свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, винесеним з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки зазначені в ній обставини не відповідають дійсності, описані в апеляційній скарзі пояснення свідків, які були допитані у судовому засіданні перекручені апелянтом.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_11 , які кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, відповідача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_12 , які кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з 01 червня 1983 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, загальною площею 7,6646 га, кадастровий номер 1225284400:01:002:0205, власником якої він був на підставі Державного акту від 08.07.2002 ІІІ-ДП 057153 (а.с. 49).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.38), ОСОБА_5 (а.с.43) та відповідач ОСОБА_13 (а.с.55).

Позивачка та дві її доньки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 04.12.2017 року прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 на підставі заяв, поданих до приватного нотаріуса Софіївського районного нотаріального округу Кот Л.І., зазначаючи при цьому, що інші спадкоємці відсутні (а.с. 29, 34,39).

Відповідач ОСОБА_2 19.04.2018 року прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 на підставі заяви, поданої до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гуніної І.О., зазначаючи при цьому, що крім неї, спадкоємцями є дружина та діти померлого (а.с. 50).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних, допустимих доказів, щодо перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача, ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1258 ЦК України , спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно абз.2 ч.3 ст.1224 ЦК України , не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

При ухваленні рішення про усунення від спадкування враховується, що окремо закон виділяє усунення від спадкування особи, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 ЦК України). Цей потенційний спадкоємець також усувається від права на спадкування за законом, але на відміну від осіб, зазначених у ч. 3 та 4, щодо яких закон говорить про безумовну втрату права на спадкування у разі встановлення певних фактів, він визнається негідним спадкоємцем на розсуд суду. Іншими словами, навіть у випадку встановлення у судовому засіданні зазначених у ч. 5 обставин усунення особи від спадкування є виключною прерогативою суду. Таке вирішення питання викликано складністю однозначного тлумачення термінів "ухилення від надання допомоги спадкодавцеві", "тяжка хвороба" та "безпорадний стан спадкодавця".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в 2007 році звертався до КП Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії , що підтверджується направленням до обласного кардіологічного центру КП Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії та копією довідки про медично проведені обстеження ОСОБА_3 від 14.12.2007 року; копією ехокардіографії серця; копією епікризу з лікарні 2007 року; копії УЗІ органів брюшної полості та забрюшного пространства, однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи лише підтверджують проходження ОСОБА_3 обстеження у центрі кардіології у 2007 році, та не підтверджують знаходження ОСОБА_3 у безпорадному стані.

Відповідно до довідки територіального центра соціального обслуговування Софіївського району від 22 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи будь - яка інша особа в його інтересах, із заявою про надання соціальних послуг не зверталися (а.с. 113).

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Софіївський районний центр первинної медико - санітарної допомоги Софіївської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ані будь - яка інша особа в його інтересах, до даного закладу із заявою про визнання ОСОБА_3 особою, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги не звертався (а.с. 114).

Відповідно до довідки №1542/0412-07 від 16.10.2018 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян, Довгинцівський відділ обслуговування громадян ОСОБА_3 отримував пенсію за віком (а.с. 115).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем по справі, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не було доведено факту, що ОСОБА_3 знаходився у безпорадному стані та потребував будь-якої допомоги, що позивач зверталась до компетентних організацій по допомогу та фіксацію, у встановленому законодавством України порядку, безпорадного стану здоров`я її чоловіка.

На думку колегії суддів не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не зазначив норми похилого віку, які зазначались позивачем в позові, оскільки знаходження особи в похилому віці не є підтвердженням знаходження його у безпорадному стані.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно зазначив у рішенні суду пояснення свідків, які були допитані в судовому засіданні, оскільки як вбачається з матеріалів справи з пояснень позивача, відповідача, а також допитаних в судових засіданнях суду першої інстанції свідків, як з боку позивачки, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 так і з боку відповідачки, а саме ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , що померлий ОСОБА_3 майже до моменту смерті їздив за кермом свого автомобілю, не є підтвердженням знаходження його у безпорадному стані, який потребував постійної сторонньої допомоги та був начебто як мала дитина, оскільки як пояснили вищевказані свідки вони бачили його у селі біля магазину, він у разі необхідності відвідував сільський фельдшерський пункт, спілкувався з односільчанами, контролював під час обробки його земельних паїв роботу сільської техніки та здійснював інші дії для самостійного забезпечення своїх потреб.

Матеріали справи не містять доказів того, що померлий ОСОБА_3 потребував допомоги саме від доньки, враховуючи те, що він проживав разом із дружиною позивачем по справі, та, за необхідності, міг отримати допомогу від неї. Згідно відповіді № 3104/04-15 від 18.10.2018 року Управління соціального захисту населення, ОСОБА_3 на обліку в управлінні соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не перебував та державні соціальні допомоги не отримував (а.с.112), отримував пенсію за віком, що підтверджується відповіддю №1542/0412-07 від 16.10.2018 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян, Довгинцівський відділ обслуговування громадян.

Крім того, надані позивачем медичні виписки з амбулаторної картки померлого ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції також свідчать про звернення до медичних організацій, але не підтверджують факт безпорадного стану останнього, оскільки від оформлення посильного листа на МСЕК ОСОБА_3 відмовився.

На думку колегії суддів, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно врахував роз`яснення, надані у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем у сукупності не доведено як факту перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані через тяжку хворобу, його потребу у наданні допомоги саме відповідачкою, так і настання факту ухилення ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві, померлому ОСОБА_3 , допомоги, що в силу ст. 77-78 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Тобто, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадкування.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий:

Судді: