Постанова

від 07.02.2019 по справі 1240/2613/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року справа №1240/2613/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Арабей Т.Г.

Казначеєва Е.Г.

при секретарі судового засідання Кобець О.А.

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2 (за ордером)

відповідач: Агурбаш О.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Чиркін С.М.) від 29 листопада 2018 року по справі №1240/2613/18, повний текст складений 04 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1301-1209 від 19.06.2018 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1301-1209 від 19.06.2018 року; зобов'язання внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 143 171,72 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1301-1209 від 19.06.2018 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб на суму 99009,11 грн та зобов'язання внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 143 171,72 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин положень ст.1, ст.6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Позивач вважає, що не дивлячись на те, що предметом спору є дії ДФС при формуванні та надсиланні/врученні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд не надав належної оцінки доводом позивача про дані факти, а в основу рішення поклав той факт, що відповідач з підстав, не пов'язаних з позовними вимогами відкликало оскаржуване податкове повідомлення-рішення вже під час судового розгляду. Позивач зазначив, що суд першої інстанції протиправно застосував не ту норму права, котра регулює спірні правовідносини, а саме п.286.5 ст.286 ПК України, а ту котра більш вигідна відповідачу, порушивши тим самим принцип рівності сторін (ст.ст. 2,8,44 КАС України).

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Між позивачем (Орендар) та Лисичанською міською радою (орендодавець) 12.03.2014 р. укладено договір оренди землі , згідно з пунктом 1 якого орендодавець на підставі рішення від 27.02.2014 № 62/1056 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації будівлі магазину продовольчих товарів, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Договір укладено строком на 5 (п'ять) років (пункт 8 договору). Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 52186,80 грн. за рік (пункт 9), обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням цільового призначення землі та індексів інфляції (пункт 10), орендна плата вноситься орендарем щорічно до 29 серпня звітного року у розмірі відповідно до пункту 9 договору (пункт 11).

Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, державна реєстрація відбулась 13.05.2014 р. за реєстраційним номером 5661244.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 19.06.2018р. № 585004-1301-1209, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 99009,11 грн. за податковий період 2018 рік.

Згідно з інформацією, зазначеною в листі представника позивача від 02.10.2018р. на адресу відповідача, представник позивача повідомляє, що згідно з договором купівлі продажу від 06.07.2018р. здійснено продаж будівлі магазину продовольчих товарів, та звертає до відповідача вимогу про перерахунок грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.

Відповідно до пояснень відповідача від 12.10.2018 р. станом на 12.10.2018 р. інформація про дострокове розірвання договору оренди від 27.02.2014р. до ГУ ДФС Луганської області не надходила.Таких доказів представником позивача не надано і до суду.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями пунктів 288.1 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами пункту 286.5. статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим повідомлення-рішенням позивачеві було визначено суму грошового зобов'язання зі сплати плати за землю згідно договору оренди землі від 12.03.2014 р., за податковий звітний період 2018 року.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено, зокрема, м.Лисичанск, Луганської області.

Статтею 6 Закону№1669 (в редакції, чинної до 08.06.2016р.) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, в силу норм ст..6 Закону№1669 (чинної до 08.06.2016р.) були звільнені безпосередньо від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З 08.06.2016р. статтею 6 Закону№1669 (з урахуванням змін, внесених Законом № 1365-VIII від 17.05.2016 ) передбачено звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, а саме - перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону №1669 (в редакції, чинній з 08.06.2016 року) передбачено скасування суб'єктам господарювання орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , до яких місто Лисичанск Луганської області не віднесено.

Пунктом 38.7 Прикінцевих Положень Податкового Кодексу України також передбачено звільнення від нарахування та сплати за землю (земельний податок та орендна плата за землю за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований на території м. Северодонецьк, Луганської області. Земельна ділянка, яка належить позивачу на праві користування, також розташована на території м. Лисичанск Луганської області. Тобто, спірна земельні ділянка не розташована на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

За таких обставин, з 08.06.2016р. позивач не звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Таким чином, посилання позивача при оскарженні податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 585004-1301-1209 на положення ст.ст.1,6 Закону №1669, колегія суддів вважає безпідставним.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як встановлено судом, спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем 19.06.2018р. та отримано позивачем 03 липня 2018 року, про що свідчить його особистий підпис на корінці податкового повідомлення рішення.

Позивач вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення було вручено позивачеві з порушенням строку, встановленого пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України,то це є підставою для його скасування.

Наведений висновок позивача колегія суддів вважає помилковим виходячи з наступного.

Підпунктом 288.7 статті 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 287.9 статті 287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобовязання.

Тобто, за приписами наведеної норми, фізичні особи звільняються тільки від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Щодо сплати самої суми податкового зобов'язання, то у пункті 287.10 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання з орендної плати може бути нараховане за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України .

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вручення позивачеві спірного податкового повідомлення-рішення після 01 липня поточного року, не спростовує правомірність донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018р. № 585004-1301-1209 .

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованих карток із земельного податку та орендної плати позивача шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 143171,72 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з даними облікової картки з орендної плати з фізичних осіб позивачу в 2014 році нараховано орендної плати в сумі 52186,80 грн., зменшено внаслідок переплати на 49756,18 грн, станом на 31.12.2014 сформувалась недоїмка 2430,63 грн.

В 2015 році згідно з даними облікової картки з орендної плати з фізичних осіб нараховано орендної плати в сумі 52186,80 грн, станом на 31.12.2015 сформувалась недоїмка 54617,42 грн (52186,80 грн + 2430,63 грн).

В 2016 році згідно з даними облікової картки з орендної плати з фізичних осіб нараховано орендної плати в сумі 93404,82 грн, станом на 31.12.2016 сформувалась недоїмка 148022,24 грн (93404,82 грн + 52186,80 грн + 2430,63 грн).

В 2017 році згідно з даними облікової картки з орендної плати з фізичних осіб нараховано орендної плати в сумі 93404,82 грн, станом на 31.12.2017 сформувалась недоїмка 241427,06 грн (93404,82 грн + 93404,82 грн + 52186,80 грн + 2430,63 грн).

В 2018 році згідно з даними облікової картки з орендної плати з фізичних осіб нараховано орендної плати в сумі 99009,11 грн, станом на 31.08.2017 сформувалась недоїмка 36151560,19 грн (21124,02 грн +99009,11 грн + 93404,82 грн + 93404,82 грн + 52186,80 грн + 2430,63 грн), 12.09.2018 скасовано нарахований в минулих роках податок в розмірі - 262551,08 грн, в наслідок чого станом на 30.09.2018 за позивачем рахується недоїмка в сумі орендної плати з фізичних осіб в сумі нарахованої орендної плати на 2018 рік в сумі 99009,11 грн.

Тобто, відповідачем під час судового розгляду самостійно скасовано нарахований в 2014-2017 роках податок в розмірі - 262551,08 грн, що підтверджується інтегрованою карткою позивача. Відсутність податкового боргу, незалежно від причин, за якими цей борг був самостійно скасований податковим органом, унеможливлює прийняти рішення про зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки цієї суми боргу, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позову в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року по справі №1240/2613/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року по справі №1240/2613/18 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 лютого 2019 року.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 07 лютого 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв