Рішення

від 05.02.2019 по справі 295/9641/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/9641/18

Категорія 38

2/295/890/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

05.02.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

у складі: головуючого судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря Бойченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із указаним позовом, в якому просять визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності за кожним по 1/3 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1, до складу якої входять приміщення: коридор 3-1 площею 4,30 кв.м., кухня 3-2 площею 8,00 кв.м., кімната 3-3 площею 15,30 кв.м., кладова 3-4 площею 3,10 кв.м., сходова клітка 3-5 площею 4,00 кв.м., санвузол 3-6 площею 2,80 кв.м., прихожа 3-7 площею 8,10 кв.м., кімната 3-8 площею 9,40 кв.м., кімната 3-9 площею 9,10 кв.м., кімната 3-10 площею 10,00 кв.м., сарай Б , сарай В , уборна У , огорожа №4,5 як за спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, який помер 31 січня 2015 року та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності за кожним по 17/300 частки земельної ділянки, що разом складає 17/100 частки земельної ділянки, за кадастровим номером 1810136300:08:009:0004, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г, як за спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, який помер 31 січня 2015 року.

Вимоги позову умотивовані тим, що 31 січня 2015 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ТП № 255224, яке видане Відділом реєстрації АЦС ОСОБА_4 міського управління юстиції у Житомирській області. Померлий ОСОБА_5 був чоловіком позивачки ОСОБА_6 та батьком позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 9/100 частин житлового будинку, який розташований в м. Житомирі по вулиці Домбровського, 29-г, та на 17/100 частки земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:08:009:0004, площею 0,1000 га за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г. Після смерті ОСОБА_5 позивачі у визначений ст. 1268 ЦК України термін прийняли спадщину, але оформити свої спадкові права не мають можливості, оскільки право власності на дані об'єкти нерухомого майна не зареєстровано відповідно до ст. 182 ЦК України, у зв'язку з чим нотаріусом було винесено постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомлено, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву, у якій просили розглядати справу у їх відсутність, позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити , проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, оскільки існує сукупність умов, визначених ст. 280 ЦПК України, за яких суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи думки позивачів, які у заяві вказали, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

Як убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 належала на праві приватної власності ОСОБА_5, що підтверджується копією договору купівлі-продажу частини будинку від 26.05.1999 року (а.с. 19) та копією договору про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності від 28 вересня 2007 року (а.с. 21).

Також ОСОБА_5 на праві приватної власності належала 17/100 часток земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:08:009:0004, площею 0.1000 га за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №068819 від 28 березня 2002 року (а.с. 22).

31.01.2015 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ТП № 255224, яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_4 міського управління юстиції у Житомирській області (а.с. 9).

Померлий ОСОБА_5 був чоловіком позивачки ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 17) та батьком позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцт про народження (а.с. 18).

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_7 ч. 1 ст. 1258 ЦК України , спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.

ОСОБА_7 положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

ОСОБА_7 10 п. 4.15, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 , видача Свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, проводиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

Як встановлено з постанови в.о. державного нотаріуса Другої житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 № 270/02-31 від 14.04.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках кожному на 17/100 частин земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:08:009:0004, площею 0,1000 га за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г, оскільки у поданому Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку інформація щодо 17/100 частин земельної ділянки, що належить померлому, відсутня (а.с. 35).

Як встановлено з постанови в.о. державного нотаріуса Другої житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 № 1710/02-31 від 03.03.2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках кожному на 9/100 частин житлового будинку за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г, оскільки згідно з поданими документами, за померлим гр. ОСОБА_5 зареєстровано 9/100 частин вищевказаного житлового будинку, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського та районного нотаріального округу 26.05.1999 року за реєстраційним № 1810. 28 вересня 2007 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу за реєстром № 3899, посвідчений договір про виділ із майна, що є у спільній частковій власності, укладеного між співвласниками житлового будинку № 29г, розташованого в місті Житомирі по вулиці Домбровського, згідно з яким спільна часткова власність сторін цього договору припиняється, та в особисту приватну власність гр. ОСОБА_5 переходить квартира № 3, виділена зі спільної часткової власності вищевказаного будинку.

Підпунктом 6.10. пункту 6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріат нотаріусами України, встановлено, що укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи (осіб), частка якої виділяється за цим договором. Укладення договору про поділ спільного майна припиняє спільну власність для усіх співвласників.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації (а.с. 36).

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України , право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_7 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

А тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути позбавлені право власності у зв'язку з непроведенням належного оформлення спадкодавцем спадкового майна - квартири АДРЕСА_3 та 17/100 частин земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:08:009:0004, площею 0,1000 га за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г .

Як передбачено п. 4.18 ОСОБА_7 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 , якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття документів для заведення спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_5, однак у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_5 було неналежно оформлено права власності на об'єкти нерухомо майна, що входить до спадкової маси, а саме не було здійснено державної реєстрації права власності, тому оформити спадкові права позивачі можливості не мають.

В той же час обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набув або володів нерухомим майном, що входить до спадкової маси неправомірно чи на спадкове майно претендують інші особи, судом не встановлено, також в межах даного спору відповідачем ОСОБА_4 міською радою не висунуто заперечень щодо правомірності набуття позивачами майна після померлого спадкодавця.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР , зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

ОСОБА_7 з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Відповідно до частини першої статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За нормою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що відповідно до вимог закону позивачі у зв'язку з неналежним оформленням права власності на об'єкти нерухомого майна не можуть оформити на це майно право власності, що унеможливлює в повній мірі володіти та користуватись ним, а також виходячи з положень ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, тому у сукупності встановлених обставин є підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1216 , 1217 , 1233 , 1236 , 1258 , 1261 , 1274 ЦК України та ст. ст. ст. 10 , 12 , 13 , 18 , 76 , 81 , 89 , 141 , 258 , 259 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності у рівній частині за кожним на квартиру АДРЕСА_4, як за спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, який помер 31 січня 2015 року.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності у рівній частині за кожним на 17/100 частки земельної ділянки, за кадастровим номером 1810136300:08:009:0004, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 29-г, як за спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, який помер 31 січня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Перехідних Положень ЦПК України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1, місце проживання: 10029 м. Житомир, Домбровського, 29-г, РНОКПП НОМЕР_1;

ОСОБА_3, місце проживання: 10029 м. Житомир, Домбровського, 29-г, РНОКПП НОМЕР_2;

ОСОБА_2, місце проживання: 10029 м. Житомир, Домбровського, 29-г, РНОКПП НОМЕР_3.

Відповідач: Територіальна громада в особі ОСОБА_4 міської ради, місце знаходження: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2.

Повне судове рішення складено 07.02.2019 року.

Суддя