Постанова

від 07.02.2019 по справі 806/5086/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №806/5086/15

адміністративне провадження №К/9901/28916/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Т.В.К. Сервіс та постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 (колегія суддів у складі: Мацький Є.М., Євпак В.В., Шидловський В.Б.) у справі №806/5086/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Т.В.К. Сервіс доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 17.09.2015 №0000142202, №0000152202.

Позовні вимоги мотивовані правомірністю врахування у податковому обліку витрат, понесених по операціям з ТОВ "Торглайсенд", оскільки реальність виконання спірних господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 позовні вимоги задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 у даній справі скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в позові повністю, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що податкові накладні за спірними операціями підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торглайсенд" Демчиком О.М., стосовно якого в матеріалах справи є вирок Солом'янського районного суду м.Києва від "11" серпня 2015 року по кримінальній справі №1-кп\760\908\15, який набрав законної сили та яким Демчика О.М. визнано винним за ст. ст. 27 ч. 5, ч. 1 205 Кримінального кодексу України. Відповідно дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та складу витрат, виписані названим платником податків, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення місцевого суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 21.07.2015 №1075, головним державним ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, відповідно до наказу в.о. начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 21.07.2015 №1638, наказу голови комісії з реорганізації Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.07.2015 №1672 та відповідно до постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс".

За результатами позапланової перевірки складено акт №2/06-25-22-02/34586472 від 05.08.2015 з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торглайсенд" (код ЄДРПОУ 38872406).

Актом встановлено, що позивачем порушено: пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість 90585,00 грн.; підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2, пункт 138.4, пункт 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 19 041,00 грн.

На підставі акта перевірки складено:

- податкове повідомлення-рішення №0000142202 від 17.09.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 28562,00 грн., з яких: 19041,00 грн. - за основним платежем; 9521,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0000152202 від 17.09.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135878,00 грн., з яких: 90585,00 грн. - за основним платежем; 45293,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торглайсенд" надано договір купівлі-продажу №35/1 від 01.11.2013, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торглайсенд" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (покупець) уклали договір на постачання товарів. Перехід права власності на товар настає з моменту одержання та підписання "Покупцем" видаткової накладної на такий товар. Факт прийняття товару підтверджується відміткою в накладній.

Податкові накладні підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торглайсенд" Демчиком О.М., стосовно якого в матеріалах справи є вирок Солом'янського районного суду м.Києва від "11" серпня 2015 року по кримінальній справі №1-кп\760\908\15, який набрав законної сили.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Отже, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат до оподаткування, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів та послуг з огляду на доводи податкового органу про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ Торглайсенд , правомірно здійснив ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів. Та встановивши, що у справі, яка розглядається стосовно директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торглайсенд" Демчика О.М. є вирок Солом'янського районного суду м.Києва від "11" серпня 2015 року по кримінальній справі №1-кп\760\908\15, який набрав законної сили та яким Демчика О.М. визнано винним за ст. ст. 27 ч. 5, ч. 1 205 Кримінального кодексу України, дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції, а також місцевим судом в залишеній ним без змін частині, норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Т.В.К. Сервіс залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду