ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2019 року
Київ
справа №820/5223/16
адміністративне провадження №К/9901/32083/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 (суддя - Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді: Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі №820/5223/16 за позовом Приватного підприємства Фасад-Сервіс до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Приватне підприємство Фасад-Сервіс (далі - ПП Фасад-Сервіс ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - центральна ОДПІ) від 08.07.2016 №00000821402.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Центральна ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Центральна ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 138, 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Центральною ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Фасад-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Компанія Інтеграл - центр , ТОВ Рейлтек , ТОВ Гравекс Плюс за жовтень 2015 року, про що складено акт від 01.06.2016 №1976/20-30-14-02/32438415.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 138, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) у ТОВ Рейлтек за договором поставки від 01.10.2015 № 0110, ТОВ Гравекс-Плюс за договором від 01.10.2015 № 110-2015 та у ТОВ Компанія Інтеграл-центр договором від 12.10.2015 № 1210, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій, що мотивовано відсутністю у цих суб'єктів господарювання необхідних трудових ресурсів, існуванням розбіжностей в номенклатурі придбаного та реалізованого ними товару позивачу та ненаданням доказів транспортування придбаного товару.
На підставі названого акту перевірки, контролюючим органом 08.07.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000811402, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 82991,00 грн., та №0000821402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74692,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ Компанія Інтеграл - центр , ТОВ Рейлтек , ТОВ Гравекс Плюс судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень.
Центральною ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Вподальшому придбаний товар позивачем було використано при організації господарської діяльності, зокрема при виконанні робіт за договором підряду № 64-Д від 11.08.2015, згідно умов якого ПП Фасад-сервіс (підрядник) виконувало для ОК ВЕП Держпром (замовник) роботи з капітального ремонту вхідної групи будівлі за адресою вул. Сумська, 64; за договором № 96-Д від 20.10.2015 для ОК ВЕП Держпром , згідно умов якого ПП Фасад-сервіс виконувало роботи по реконструкції та реставрації ВЕП Держпром ; за договором підряду № 679 від 10.08.2015 між ПП Фасад-сервіс та Харківським медичним університетом (замовник), виконано капітальний ремонт даху будівлі кафедри анатомії за адресою вул. Сумська, 39; за договором № 697 від 02.09.2015 про закупівлю послуг, укладеному між Національною академією Національної гвардії України (замовник) та ПП Фасад-сервіс (учасник), позивач поставляв послуги по поточному ремонту приміщень будівлі Кафедра , що підтверджується актами виконаних робіт.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП Фасад-Сервіс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, існуванням розбіжностей в номенклатурі придбаного та реалізованого ними товару позивачу правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету а також від його господарських та виробничих можливостей тощо. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Центральної ОДПІ під час здійснення перевірки доказів на підтвердження таких обставин не надано.
Відсутність товарно-транспортних накладних у даному випадку не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.02.2019 |
Оприлюднено | 10.02.2019 |
Номер документу | 79700443 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Хохуляк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні