Постанова

від 10.01.2019 по справі 2-504/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-504/10

провадження № 61- 28646св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2010 року в складі судді Боговськаого Д. Є. та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_9 Після його смерті відкрилася спадщина на кооперативну квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку батько набув внаслідок повної виплати пайових внесків, однак не отримав свідоцтво про право власності на квартиру у зв'язку зі смертю.

Позивач зазначав, що спадкоємцями першої черги після смерті батька є також відповідачі, однак вони у встановленому законом порядку спадщину не прийняли.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру в порядку спадкування після смерті батька.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа, інші спадкоємці на спадщину не претендують.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи судове рішення про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, суд неправильно застосував норми ЦК України в редакції 2003 року, однак установивши законність набуття права власності на спадкове майно спадкодавцем та факт прийняття спадщини позивачем, врахувавши заяви інших спадкоємців, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права позивача ОСОБА_8, який через відсутність правовстановлюючого документу не мав можливості оформити право на спадщину після смерті батька.

У жовтні 2017 року ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що подання до суду заяви про визнання позову не свідчить про відмову від прийняття спадщини. Суди не врахували, що відповідачі також є зареєстрованими у спірній квартирі, що свідчить про прийняття ними спадщини після смерті батька. Крім того, застосування положень норм ЦК України в редакції 2003 року свідчить про порушення судами норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_9 був членом житлового кооперативу Артема-2 та в повному обсязі сплатив пайові внески за квартиру АДРЕСА_1, набувши право власності на неї у встановленому законом порядку, однак не встиг отримати правовстановлюючий документ на своє ім'я.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Його син ОСОБА_8 після смерті батька прийняв спадщину, оскільки на момент його смерті проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем.

Інші спадкоємці - дружина померлого ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 подали до суду нотаріально посвідчені заяви про згоду з позовними вимогами про визнання права власності на спадкове майно за позивачем.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.

У червні 2017 року ОСОБА_7 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року до участі у справі залучено неповнолітню дочку померлого ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_10

Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Ураховуючи те, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК Української РСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Про фактичне прийняття спадщини може свідчити спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, наявність у спадкоємця документів померлого, квитанцій, свідоцтв, тощо.

Суди встановили, що позивач був зареєстрований разом зі спадкодавцем та фактично проживав разом з ним на момент смерті. На підтвердження позовних вимог позивач надав технічний паспорт на квартиру та довідку ЖК Артема-2 про відсутність у ОСОБА_9 заборгованості за пайовими внесками. Отже, ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті батька в розумінні статті 549 ЦК Української РСР.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що відповідач також зареєстрована у спірній квартирі, що свідчить про прийняття нею спадщини після смерті батька, є безпідставними, оскільки доказів про фактичне прийняття відповідачем спадщини суду не надано, адже сам по собі факт реєстрації за однією адресою з ним відповідача не дає підстав для висновку про фактичне спільне проживання зі спадкодавцем та фактичне прийняття нею спадщини відповідно до статті 549 ЦК УРСР.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм ЦК України в редакції 2003 року не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд виправив допущені порушення суду першої інстанції та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким установлена законність набуття права власності на спадкове майно спадкодавцем та факт прийняття спадщини позивачем.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх судових інстанцій не спростовують, а зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м Харкова від 04 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат