Постанова

від 08.01.2019 по справі 185/4365/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/468/19 Справа № 185/4365/18 Головуючий у першій інстанції: Головін В.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання необґрунтованої відмови у прийомі на роботу, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у березні 2018 року вона дізналась про те, що Павлоградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги подав заявку до Павлоградського центру зайнятості про наявність вакансії головного спеціаліста. Позивач подала відповідачу резюме та з 26 березня 2018 року по 30 березня 2018 року проходила кожного дня з 08-00 години до 17-00 години стажування у відповідача, тобто фактично була допущена до роботи. Під кінець стажування позивачу було повідомлено, що необхідно трохи почекати, доки звільниться вакантна посада та їй зателефонують, коли необхідно буде виходити на роботу. Однак ніхто не зателефонував, а на письмову заяву про укладення трудового договору позивачу було відмовлено. ОСОБА_3 вважає, що їй було відмовлено через те, що вона має малолітню дитину і є одинокою матір'ю. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила визнати дії Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо ненадання письмової відмови в прийнятті на роботу головним спеціалістом незаконними; визнати відмову Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в прийнятті на роботу головним спеціалістом необґрунтованою; зобов'язати відповідача укласти трудовий договір шляхом видання наказу про прийняття позивача на посаду головного спеціаліста Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 26 березня 2018 року з внесенням відповідного запису до трудової книжки; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 17013,81 грн., починаючи з 26 березня 2018 року по день постановлення судового рішення у справі та стягнути упущену вигоду у розмірі 42450,20 грн., починаючи з 26 березня 2018 року по день постановлення судового рішення у справі та покласти на відповідача судові витрати (а.с. 36-43).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 з 02.07.2012 року прийнята на посаду фахівця із соціальної роботи II категорії Павлоградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на підставі наказу №18-к від 02.07.2012 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 23-27).

Згідно листа Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №133 від 20.04.2018 року на звернення позивача від 17.04.2018 року повідомлено, що за період з 02.04.2018 року по 17.04.2018 року до вказаного центру заява ОСОБА_3 про прийняття на посаду головного спеціаліста не надходила і по суті не може бути розглянута (а.с. 9).

Також згідно листа Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 07-17/477 від 27.04.2018 року, зокрема, повідомлено позивачу, що вказаний центр надавав заявку до Павлоградського центру зайнятості про наявність вакансії головного спеціаліста відділу з кваліфікаційними вимогами згідно посади; відповідно до поданої заявки Центр зайнятості направив кандидата для проходження стажування, за підсумками стажування кандидата було прийнято на посаду 03 квітня 2018 року (а.с. 12-13).

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП України).

Статтею 22 КЗпП України встановлено, що забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ч.ч. 1, 2 статті).

Згідно ч. 2 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Положеннями ч. 3 ст. 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам; приймаючи до уваги встановлення факту, що ОСОБА_3 не було подано до Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги заяви про прийняття її на роботу (укладення трудового договору), паспорту або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, диплому про юридичну освіту (даний факт не оспорюється позивачкою; згідно змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивачкою було надано відповідачу тільки резюме у письмовій формі); враховуючи встановлення факту, що відповідачем не видавався наказ про прийняття позивачки на роботу, в тому числі за умови випробування, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо ненадання письмової відмови в прийнятті на роботу та визнання відмови в прийнятті на роботу необґрунтованою.

Також не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача укласти з нею трудовий договір з 26 березня 2018 року, оскільки вказана вимога є похідною, а факту необґрунтованої відмови відповідача у прийнятті позивачки на роботу не встановлено.

Посилання позивача на те, що вона була фактично допущена до роботи та з 26.03.2018 року по 30.03.2018 року проходила стажування у відповідача - є безпідставними, спростовані відповідачем. Так, у період з 26.03.2018 року по 30.03.2018 року позивачка до штату працівників відповідача зарахована не була, заробітна плата їй не нараховувалась, що визнається позивачкою, згідно змісту позовної заяви, апеляційної скарги.

Крім того, трудова книжка ОСОБА_3 не містить будь-яких записів щодо трудових правовідносин позивачки з відповідачем. Натомість у трудовій книжці наявний запис від 02.07.2012 року про прийняття позивачки на посаду фахівця із соціальної роботи II категорії Павлоградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на підставі наказу №18-к від 02.07.2012 року; у копії трудової книжки, що завірена директором Павлоградського міського центру соціальних служб та надана суду позивачкою, запис про звільнення ОСОБА_3 із Павлоградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - відсутній (а.с. 23 - 27). Отже, доказів припинення трудових правовідносин з Павлоградським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у період з 26.03.2018 року та до часу звернення з даним позовом до суду - позивачкою не надано. Відповідачем не оголошувалось про наявність вакантної посади для роботи за сумісництвом. Оскільки факту необґрунтованої відмови відповідача у прийнятті позивачки на роботу чи факту перебування сторін у трудових стосунках не встановлено, - відсутні підстави для твердження про порушення відповідачем трудових прав позивачки, тому відсутні і підстави для задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, упущеної вигоди. Крім того, діючим законодавством про працю не передбачено відшкодування упущеної вигоди.

Колегія також звертає увагу, що клопотань про надання апеляційному суду будь-яких доказів чи про витребування відповідних доказів судом - позивачем, відповідачем не заявлено, що стверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді