Постанова

від 07.02.2019 по справі 554/7455/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7455/18 Номер провадження 22-ц/814/403/19Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року, прийнятого під головуванням судді Андрієнко Г.В. у м. Полтаві із складанням повного тексту рішення 14 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Полтаварибоохорона про стягнення середнього заробітку за час затримки по день кінцевого розрахунку за період з 10.02.2017 року по 10.09.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що 25 липня 2014 року був поновлений на посаді начальника Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області та цього ж дня звільнений у відповідності до ст. 116, ст. 117 КЗпП України, однак відповідач не провів розрахунок виплати заробітної плати та відпускних при звільненні. Просив стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Полтаварибоохорона на його користь грошові кошти в сумі 53934,35 грн., середній заробіток за час затримки по день кінцевого розрахунку за період з 10.02.2017 року по 10.09.2018 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, Полтаварибоохорона про стягнення середнього заробітку за час затримки по день кінцевого розрахунку за період з 10.02.2017 року по 10.09.2017 року.

Судові витрати в сумі 704,80 грн. віднесено на рахунок держави.

Рішення оскаржив ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області, (Полтаварибоохорона) вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач згідно наказу Державного комітету рибного господарства України №338-к від 10 серпня 2010 року перебував у трудових відносинах з роботодавцем на посаді начальника Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області.

Згідно наказу № 606-К від 23 грудня 2010 року ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади згідно п.1ст.40 КЗпП України.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12 вересня 2011р. ОСОБА_2 поновлено на посаді. Наказом Державного агентства рибного господарства України від 25 липня 2014 року № 42-ТО ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника Головного державного управління, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області з 23 грудня 2010 року та цим же наказом звільнено за угодою сторін на підставі п.1ст.36КЗпП України.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 06.09.2012 року по справі №2/1622/881/2012, яке набрало законної сили визнано незаконним та скасовано наказ Державного комітету рибного господарства України №606-К від 23.12.2010 року, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 42897,99 грн.

Зобов'язано видати дублікат трудової книжки ОСОБА_2

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.04.2013 року по справі №554/1472/13-ц стягнуто з Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області (Полтаварибоохорона) на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час затримки з розрахунком та видачі трудової книжки за період з 24.11.2011 року по 24.02.2013 року в сумі 57779,26 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 22.12.2015 року по справі №554/4456/15-ц стягнуто з Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 19870,55 грн.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.07.2016 року по справі №554/768/16-ц стягнуто з Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області (Полтаварибоохорона) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки з розрахунком за період з 10.05.2015 року по 10.02.2016 року в сумі 28386,90 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10596,72 грн., а всього 38983,62 грн.; вирішено питання про судові витрати по справі.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08.06.2017 року по справі №554/2004/17 стягнуто з Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області (Полтаварибоохорона) на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 34063,80 грн. середнього заробітку за час затримки по день кінцевого розрахунку за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року; вирішено питання про судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за даним позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що в день звільнення 25 липня 2014р. з ним не проведений повний розрахунок, не виплачена заробітна плата та відпускні. Вважав терміном заборгованості період з 10 лютого 2017р. по 10 вересня 2018р.

Відмовляючи в задоволенні цих вимог, районний суд своє рішення мотивував тим, що відповідачем були сплачені позивачу усі виплати, передбачені чинним законодавством України, та здійснено з ним повний розрахунок по примусовому виконанню вказаних рішень суду, що підтверджується наданими в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 визначено, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє

тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату.

Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або,

якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його

звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до

суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.07.2016 року по справі №554/768/16-ц стягнуто з Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Полтавській області (Полтаварибоохорона) на користь ОСОБА_2 всього 38983,62 грн. в тому числі з розрахунком за період з 10.05.2015 року по 10.02.2016 року компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10596,72 грн. (а.с. 66, 97).

Відповідно до копії меморіального ордеру №1 (#76145263) від 26.01.2017 року по справі №554/768/16-ц на користь ОСОБА_2 з Управління Державної казначейської служби України в м. Кременчуці проведено примусове списання коштів на суму 38983,62 грн. (а.с.101).

Отже, колегія суддів вбачає, що компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_2 вже була стягнута рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.07.2016 року та виплачена 26.01.2017 року, а до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну її виплату ОСОБА_2 звернувся 15 вересня 2018 року, що вбачається з відмітки на поштовому конверті, тобто, з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

В решті вимог районний суд вірно зазначив, що відповідачем за вище переліченими рішеннями суду сплатив позивачу усі виплати, передбачені чинним законодавством.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що належним чином не обгрунтовано та не доведено прохання ОСОБА_2, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день кінцевого розрахунку за період з 10.02.2017 року по 10.09.2018 року з огляду на виплати, здійснені відповідачем за рішеннями суду, що набрали законної сили.

Посилання позивача на те, що даний позов витікає з тих обставин, що відповідач систематично в різний період часу не розраховувався з ним ( а.с.58), внаслідок чого наявний борг,- є неконкретними, не доведеними, без зазначення конкретних дат, без відповідних розрахунків, що позбавляє можливості апеляційний суд перевірити доводи ОСОБА_2 в цій частині.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки по день кінцевого розрахунку за період з 10.02.2017 року по 10.09.2017 року.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

Г.Л. Карпушин

Повний текст постанови складено 07.02.2019 р.