Постанова

від 04.02.2019 по справі 910/2897/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 910/2897/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Шевченко Д.А., адвокат, довіреність № 370/41 від 11.12.2017;

від відповідача - Янукович Г.П. - директор ТОВ "Срібна Хвиля", Сергєєв П.О., адвокат довіреність № 1 від 19.09.2018,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/2897/18 (суддя Баранов Д.О., повний текст складено - 27.07.2018) за позовом публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" про стягнення 479 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" про стягнення неустойки у розмірі 479 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 515 від 25.10.2016 в частині не прийняття рішення щодо виконання ремонтних робіт згідно з Актом дефектування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/2897/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, враховуючи висновки викладені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №910/6356/17, а також з урахуванням недоведеності позивачем обставин вручення листа № 17-9/285 від 25.10.2017 уповноваженій особі саме замовника, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/2897/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на безпідставність неприйняття судом першої інстанції, наданих позивачем, доказів направлення відповідачу Акту дефектування.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, якими просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 207 000 грн. неустойки, з прийняттям в цій частині нового рішення - про його задоволення, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" (замовник) та публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (виконавець) 25.10.2016 укладено договір № 515, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи в обсязі та в строк згідно додатку № 1 до цього договору на плавзасобі "Жюль Верн" пр. S574, розмірами: довжина - 39 м., ширина - 7 м., осадка - 1,8 м., що належить замовнику на правах власності. Свідоцтво PV№ 02441.

Відповідно до п. 4.1.1. договору виконавець зобов'язаний виконати у повному обсязі роботи, вказані в додатку № 1, відповідно до вимог діючої на підприємстві технологічної інструкції Т.156.1.0038.09 від 15.05.2012, технічної документації на плавзасіб, наданої замовником та вимог "Правил огляду суден Регістра судноплавства України" (ПОС).

Згідно п. 5.5. договору, замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасне (протягом 3х робочих днів з дня отримання) надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування, не надання письмової відповіді на запит виконавця, несвоєчасна оплата вартості робіт або додаткових послуг згідно договору) тощо, він оплачує неустойку у розмірі 1 000, 00 грн. з ПДВ за кожну добу. Замовник оплачує неустойку на підставі претензії.

Договір набирає чинності з дня підписання його представниками обох сторін та діє до 31.12.2016 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п. 8.11. договору).

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до акту №14-2016 від 27.12.2016 виконавцем були виконані роботи з дефектування підводної частини металевого корпусу судна. З метою узгодження об'єму ремонтних робіт даний акт було неодноразово надіслано замовнику поштовим відправленням (листи за вих. № 1709/50 від 17.02.2017 та за вих. № 17-9/285 від 25.10.2017).

Як зазначає позивач, на даний час замовником не прийнято рішення щодо ремонтних робіт згідно з актом дефектування, а відтак, судно продовжує займати виробничі площі виконавця, завдаючи зрив планової виробничої програми та наносить збитки підприємству.

Таким чином, за доводами позивача, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, відповідач повинен сплатити публічному акціонерному товариству "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" неустойку за 479 діб за період з 17.02.2017 по 11.06.2018 в розмірі 479 000, 00 грн. (з урахуванням прийнятої заяви про збільшення позовних вимог).

Місцевий господарський суд, враховуючи висновки викладені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №910/6356/17, а також з урахуванням недоведеності позивачем обставин вручення листа № 17-9/285 від 25.10.2017 уповноваженій особі саме замовника, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими, з огляду на наступне.

Стосовно наданих апелянтом вже на стадії апеляційного провадження додаткових доказів (додатки до заяви від 12.12.2018 №608/41), слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Позивач жодних доказів на підтвердження неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього не надав.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем документі не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, а тому колегія суддів розглядає дану справу за документами, наявними у матеріалах даної справи станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин від 25.10.2016 № 515 є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2. договору виконавець протягом 5-и робочих днів після завершення дефектувальних робіт передає оформлені акти дефектування замовнику під розписку.

Місцевий господарський суд, не приймаючи надані позивачем до позовної заяви докази направлення відповідачу Акту дефектування від 27.12.2016 №14-2016, послався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/6356/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" про стягнення 103 000,00 грн. по договору №515 від 25.10.2016, в якій зазначено наступне.

Колегія суддів зазначила, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем отримано акт дефектування № 14-2016, тобто відсутня можливість встановити з якого моменту можливо нараховувати неустойку.

Так, вказано, що надані позивачем докази відправлення вищевказаного акту не беруться до уваги, оскільки відповідно до п. 6.2. договору виконавець протягом 5-и робочих днів після завершення дефектувальних робіт передає оформлені акти дефектування замовнику під розписку. В матеріалах справи відсутні докази отримання замовником, тобто, відповідачем акту дефектування № 14-2016 від 27.12.2016 під розписку.

Крім того, колегія суддів у вказаній справі також відхилила докази направлення акту супровідним листом № 17-9/50 від 17.02.2017 наданого позивачем, що підтверджують належним чином вручення замовнику акту дефектування № 14-2016, оскільки, п. 5.6. договору передбачено, що акт вважається врученим, якщо він отриманий уповноваженою особою представника замовника або надісланий поштою рекомендованим листом, на адресу зазначену в реквізитах договору, із врученням з описом поштового вкладення.

Як вказано у постанові, позивачем не було надано повідомлення про вручення поштового відправлення, або ж поштового повернення.

Також, судом апеляційної інстанції вказано, що сторонами було погоджено календарний графік виконання робіт на плавзасобі "Жюль Верн" у додатку № 1 до договору, календарний графік фінансування виконання робіт на судні у додатку № 2 до договору та кошторис розрахунку вартості робіт на судні у додатку № 3 до договору.

Як передбачено календарним графіком виконання робіт, складання акту дефектування є одним з етапів виконання робіт.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що завершені роботи оформляються актом виконаних робіт, відтак, підписавши акт виконаних робіт № 218 від 10.05.2017 позивачем було визнано належне виконання зобов`язань за договором. Крім того, колегія суддів звернула увагу, що якщо відповідачем не було б погоджено акт дефектування, позивач не міг би приступити до виконання наступних етапів робіт за договором.

Як вказав суд апеляційної інстанції, враховуючи погодження позивачем шляхом підписання акту виконаних робіт № 218 від 10.05.2017 факту, що відповідачем не порушено зобов`язань за договором.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки, умовами договору не передбачено прийняття робіт шляхом укладення акту виконаних робіт окремо по кожному етапу виконання робіт, навпаки відповідно до п. 1.2. роботи, потреба в яких виникла після підписання цього договору, підлягають узгодженню з замовником, з наступним оформленням письмових додаткових угод. В матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди, які б підтверджували, що сторонами було погоджено виконання додаткових робіт, що дає підстави вважати акт виконаних робіт № 218 від 10.05.2017 саме актом виконаних робіт, які передбачені в додатку № 1 до договору.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду при розгляді вказаної справи дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" про стягнення неустойки 103 000, 00 грн. по договору №515 від 25.10.2016.

При цьому, в оскаржуваному наразі рішенні, суд першої інстанції посилається на імперативні приписи частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якими закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Крім цього, згідно ч. 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку у постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №910/6356/17 апеляційним судом була надана саме оцінка поданим позивачем доказам направлення акту дефектування відповідачу.

Окрім цього, судом було оцінено підписаний між сторонами акт виконаних робіт № 218 від 10.05.2017.

Враховуючи те, що судом у іншій справі №910/6356/17 була надана саме правова оцінка вказаним вище доказам та обставинам, посилання місцевого господарського суду на преюдиціальність встановлених в межах вказаної справи обставин визнаються апеляційним судом необґрунтованими.

Крім цього, слід зазначити, що позивачем вже після прийняття вказаної постанови було направлено відповідачу лист від 25.10.2017 №17-9/285 разом з Актом дефектування від 27.12.2016 №14-2016. Оцінка вказаному доказу у іншій справі №910/6356/17 судом не надавалася.

Так, позивачем було складено і направлено на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням та з описом вкладення Акт дефектування від 27.12.2016 №14-2016 (лист від 25.10.2017 №17-9/285, а.с.22).

Отримання відповідачем вказаного листа від 25.10.2017 №17-9/285 разом із Актом дефектування підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22, зворотній бік).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відхиляючи доводи позивача про направлення ним відповідачу вказаного Акту дефектування разом з листом 25.10.2017 №17-9/285, зазначив, що згідно наявного в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення також вбачається, що лист вручений 09.11.2017 за довіреністю, проте не зазначено прізвище та посада кому саме вручено лист, а отже, суд не може дійти висновку, що вказаний лист вручено уповноваженій особі саме замовника.

Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком та вважає, що за наявності підпису отримувача на повідомленні про вручення поштового відправлення, кореспонденція була доставлена саме відповідачу. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Стосовно способу передачі вказаного Акту дефектування, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, хоча п. 6.2 Договору і містить посилання на те, що виконавець передає оформлені Акти дефектування замовнику під розписку, проте п. 6.6 передбачає також і інший спосіб вручення вказаного Акту.

Згідно п. 6.6 Замовник зобов'язаний підписати та повернути Акти виконаних робі, Акти надання послуг, Акти дефектування, Додаткові Угоди або відповіді на листи, протягом п'яти робочих днів з дати вручення або отримання їх поштою. Акт , Угода або лист Виконавця вважаються врученими, якщо ці документи отримані уповноваженою особою представника Замовника або надіслані поштою рекомендованим листом із врученням та з описом поштового вкладення на адресу вказану в реквізитах договору . Якщо протягом п'яти робочих днів Замовник не відреагує належним чином, вони вважаються такими, що прийняті без застережень та зауважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає належним направлення позивачем відповідачу на адресу вказану в реквізитах договору Акту дефектування від 27.12.2016 №14-2016 рекомендованим листом з повідомленням та з описом поштового вкладення.

При цьому, слід також зазначити, що вказаним п. 6.6 договору передбачено, що Акт вважається врученим замовнику лише в силу його надіслання поштою рекомендованим листом та з описом поштового вкладення на адресу вказану в реквізитах договору, а тому відповідно посилання суду першої інстанції на не зазначення у поштовому відправленні прізвища та посади кому саме вручено лист не можуть бути підставою для неприйняття наданого позивачем доказу направлення відповідачу Акту дефектування (лист від 25.10.2017 №17-9/285).

Замовник протягом 5-х робочих днів має підписати оформлені та передані йому Виконавцем Акти дефектування, прийняти рішення щодо обсягів за планових робіт та письмово повідомити про це виконавця (п.6.3 договору).

Крім цього, як вже зазначалось, згідно п. 6.6 договору Замовник зобов'язаний підписати та повернути Акти дефектування протягом п'яти робочих днів з дати вручення або отримання їх поштою.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.22 зворотній бік) відповідач 09.11.2017 отримав лист позивача від 25.10.2017 №17-9/285 разом з Актом дефектування від 27.12.2016 №14-2016.

Отже, враховуючи встановлений п.п. 6.3 та 6.6 договору строк (протягом п'яти робочих днів з дати отримання) відповідач повинен був підписати та повернути позивачу вказаний Акт дефектування 16.11.2017, проте наведеного не здійснив.

Якщо протягом п'яти робочих днів Замовник не відреагує належним чином, Акти вважаються такими, що прийняті без застережень та зауважень (п. 6.6 договору).

Таким чином, вказаний Акт дефектування від 27.12.2016 №14-2016 вважається прийнятим відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно п. 5.5. договору, замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасне (протягом 3х робочих днів з дня отримання) надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування, не надання письмової відповіді на запит виконавця, несвоєчасна оплата вартості робіт або додаткових послуг згідно договору) тощо, він оплачує неустойку у розмірі 1 000, 00 грн. з ПДВ за кожну добу. Замовник оплачує неустойку на підставі претензії.

Позивачем надсилалися на адресу відповідача претензії за вих. № 51/41 від 27.02.2017 та за вих. № 85/41 від 15.03.2017 щодо сплати неустойки, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення у цінні листи (а.с.24-25 та їх зворотні сторони).

Враховуючи те, що відповідачем не було своєчасно підписано та повернуто позивачу Акт дефектування від 27.12.2016 №14-2016 та відповідно не прийнято рішення щодо ремонтних робіт згідно з цим актом, колегія суддів дійшла висновку про набуття позивачем права на нарахування неустойки за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Стосовно наданого відповідачем до суду першої інстанції Акту від 10 травня 2017 року №218, яким, на думку замовника, підтверджується виконання сторонами належним чином та в повному обсязі своїх зобов'язань за договором, слід зазначити наступне.

Так, відповідач, посилаючись на п. 6.5 договору, яким передбачено, що завершені роботи оформлюються актом виконаних робіт, вказує, що сторони, підписавши Акт від 10 травня 2017 року №218, дійшли згоди про відсутність претензій один до одного.

Колегія суддів вважає, що даний Акт не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати неустойки, з огляду на наступне.

Так, п. 2 договору передбачено, що вартість робіт на момент підписання договору складає 151 924,28 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до Кошторису розрахунку вартості робіт на судні "Жюль Верн" (додаток №3 до договору) загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 151 924,28 грн.

В свою чергу, згідно Акту від 10 травня 2017 року №218 загальна вартість виконаних робіт з ПДВ за договором складає 61 924,28 грн.

При цьому, згідно п. 2.2 договору вартість робіт та сума договору за згодою сторін переглядаються при зміні обсягів та складності робіт. Зміна вартості робіт оформлюється шляхом укладення Додаткової угоди до Договору .

Доказів укладення сторонами додаткових угод до договору від 25.10.2016 №515, якими було б змінено вартість робіт за ним, сторонами до суду не надано.

Враховуючи те, що загальна вартість робіт за договором з урахуванням ПДВ складає 151 924,28 грн., тоді як згідно Акту від 10 травня 2017 року №218 робіт за договором було виконано лише на суму 61 924,28 грн., підстави вважати вказаний акт остаточним та таким, що підтверджує виконання всіх робіт, передбачених договором, а не окремих їх етапів, відсутні.

З огляду на викладене, вказаний Акт не спростовує обставин несвоєчасності підписання відповідачем акту дефектування та відповідно не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з ним, а тому відповідно його наявність не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Отже, як було вказано, позивач набув права на нарахування неустойки за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Стосовно визначеного позивачем періоду нарахування неустойки (з 17.02.2017 по 11.06.2018), слід зазначити наступне.

Як вже було вказано, враховуючи встановлений п.п. 6.3 та 6.6 договору строк (протягом п'яти робочих днів), відповідач повинен був підписати та повернути позивачу вказаний Акт дефектування 16.11.2017, отже відповідно з наступного дня, а саме з 17.11.2017 розпочалося прострочення відповідачем свого зобов'язання.

Таким чином, обґрунтованим періодом нарахування неустойки є з 17.11.2017 по 11.06.2018, тобто 207 днів.

Враховуючи те, що згідно п. 5.5. договору неустойка нараховується у розмірі 1 000, 00 грн. з ПДВ за кожну добу, обґрунтованою сумою неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 207 000 грн. (1 000 грн. х 207 днів). Решта вимог про стягнення суми неустойки, нарахованої за період з 17.02.2017 по 16.11.2017, залишається апеляційним судом без задоволення у зв'язку з невірністю, визначеного позивачем, періоду нарахування.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, слід зазначити наступне.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Крім цього у п. 2.3 цієї Постанови вказано, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Як вже було вказано, апеляційним судом частина вимог позивача про стягнення неустойки, нарахованої за період з 17.02.2017 по 16.11.2017, залишена без задоволення у зв'язку з невірністю визначення позивачем періоду її нарахування.

Отже, враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у вказаній частині, позовна давність не може бути застосована до вимоги про стягнення неустойки, нарахованої за період з 17.02.2017 по 16.11.2017.

Стосовно решти вимог, які були визнані апеляційним судом обґрунтованими, слід зазначити наступне.

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258).

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане (п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Умовами договору (п.п. 6.3 та 6.6) встановлено строк у який відповідач мав виконати своє зобов'язання з підписання та повернення позивачу Акту дефектування, а саме протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.

Так, як вже вказувалося, відповідач повинен був підписати та повернути позивачу вказаний Акт дефектування 16.11.2017.

Отже, враховуючи положення ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення неустойки з відповідача розпочався на наступний день після дня у який зобов'язання з підписання та повернення Акту дефектування мало бути виконане відповідачем, а саме з 17.11.2017.

Відповідно річний строк протягом якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки нарахованої 17.11.2017 сплив 17.11.2018.

Відповідно для кожного наступного дня (після 17.11.2017) у якій була нарахована неустойка строк позовної давності спливає у послідуючі відповідні дати.

Із наведеним позовом позивач звернувся згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції 13.03.2018, тобто без пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки нарахованої за період (та задоволеної апеляційним судом) з 17.11.2017 по 11.06.2018.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 207 000 грн. неустойки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 207 000 грн. неустойки, з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення позовної вимоги. В решті рішення суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/2897/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/2897/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 207 000 грн. неустойки та прийняти в цій частині нове - про його задоволення. В решті - рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" про стягнення 479 000, 00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, будинок 2, код 32252870) на користь публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 8, код 03149949) 207 000 грн. неустойки та 3 105 грн. судового збору.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, будинок 2, код 32252870) на користь публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 8, код 03149949) 4 657, 50 грн. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.02.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко