Постанова

від 24.05.2019 по справі 910/2897/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2897/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Мамалуй О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Мальченко А.О.

від 04.02.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля"

про стягнення 479 000, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля", в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 517/41 від 15.06.2018 (т.1, а.с. 140, 141), яка була прийнята судом до розгляду, просило стягнути з відповідача 479 000,00 грн неустойки за неналежне виконання умов договору № 515 від 25.10.2016 за період з 17.02.2017 по 11.06.2018

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов зазначеного договору, зокрема пункту 5.5. договору, не прийняв рішення щодо ремонтних робіт згідно з актом дефектування плавзасобу, який був йому надісланий позивачем, не підписав у визначені договором строки цей акт, що призвело до затримки виконання робіт з вини відповідача, у зв`язку з чим відповідно до пункту 5.5. договору має сплатити передбачену договором неустойку за несвоєчасне виконання своїх договірних зобов`язань у передбаченому договором розмірі 1000,00 грн з ПДВ за кожну добу.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (виконавець, позивач) укладений договір № 515 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи в обсязі та в строк згідно додатку № 1 до цього договору на плавзасобі "Жюль Верн" пр. S574, розмірами: довжина - 39 м., ширина - 7 м., осадка - 1,8 м., що належить замовнику на правах власності. Свідоцтво PVв„– 02441 .

У пункті 2.1. договору сторони узгодили вартість робіт на момент підписання договору у розмірі 151 924,28 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1. договору замовник здійснює передоплату робіт викладених у пункті 1 на поточний рахунок виконавця відповідно до "Календарного графіку фінансування ремонту", додаток № 2 до цього договору.

Згідно з підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. договору виконавець зобов`язаний виконати у повному обсязі роботи, вказані в додатку № 1, відповідно до вимог діючої на підприємстві технологічної інструкції Т.156.1.0038.09 від 15.05.2012, технічної документації на плавзасіб, наданої замовником та вимог "Правил огляду суден Регістра судноплавства України".

У додатку 1 до договору сторони визначили виконання робіт за договором на плавзасобі "Жюль Верн" в чотири етапи. Зокрема другий етап виконання робіт на плавзасобі передбачав проведення робіт з дефектування підводної частини корпусу судна та складання попереднього акту дефектування.

Відповідно до пунктів 6.2., 6.3., 6.6. договору виконавець протягом 5-ти робочих днів після завершення дефектувальних робіт передає оформлені акти дефектування замовнику під розписку. Замовник протягом 5-ти робочих днів має підписати оформлені та передані йому виконавцем акти дефектування, прийняти рішення щодо обсягів запланованих робіт та письмово повідомити про це виконавця.

Замовник зобов`язаний підписати та повернути, зокрема акт дефектування, протягом 5-ти робочих днів з дати вручення або отримання його поштою. Акт вважаються врученими, якщо цей документ отриманий уповноваженою особою представника замовника або надісланий поштою рекомендованим листом із врученням та з описом поштового вкладення на адресу, вказану в реквізитах договору. Якщо протягом 5-ти робочих днів замовник не відреагує належним чином, акт вважається таким, що прийнятий без застережень та зауважень.

Згідно з пунктом 5.5. договору замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасне (протягом 3х робочих днів з дня отримання) надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування, не надання письмової відповіді на запит виконавця, несвоєчасна оплата вартості робіт або додаткових послуг згідно договору) тощо, він оплачує неустойку у розмірі 1 000,00 грн з ПДВ за кожну добу. Замовник оплачує неустойку на підставі претензії.

Договір набирає чинності з дня підписання його представниками обох сторін та діє до 31.12.2016 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (пункт 8.11. договору).

На виконання умов договору виконавець провів роботи з дефектування підводної частини корпусу судна "Жюль Верн" (зовнішня обшивка корпусу), за наслідками чого склав попередній акт дефектування № 14-2016 від 27.12.2016 та виклав результати дефектації підводної частини корпусу у додатку № 1 до акту.

За твердженням виконавця він 17.02.2017 направив замовнику разом із супровідним листом № 17-9/50 від 17.02.2017 акт дефектування № 14-2016 від 27.12.2016. Однак, Київський апеляційний господарський суд в постанові від 04.10.2017 у справі № 910/6356/17 встановив обставини того, що відповідач акт дефектування № 14-2016 від 27.12.2016 не отримував, докази вручення поштового відправлення із зазначеним актом уповноваженій особі замовника або повернення поштового відправлення відсутні в матеріалах зазначеної справи.

30.10.2017 виконавець повторно направив замовнику разом із супровідним листом № 17-9/285 від 25.10.2017 акт дефектування № 14-2016 від 27.12.2016, який був отриманий замовником 09.11.2017.

Однак, замовник не прийняв рішення щодо обсягів запланованих ремонтних робіт згідно з актом дефектування, письмово не повідомив виконавця про своє рішення та не підписав отриманий акт дефектування, судно знаходиться у виконавця, продовжує займати виробничі площі виконавця, завдаючи зрив планової виробничої програми та наносить збитки підприємству, у зв`язку з чим виконавець, керуючись пунктом 5.5., який встановлює відповідальність замовника за затримку виконання робіт з вини замовника внаслідок несвоєчасного підписання акта дефектування, нарахував замовнику неустойку за неналежне виконання умов договору за період з 17.02.2017 по 11.06.2018 (за 479 діб) в розмірі 479 000, 00 грн, стягнення якої є предметом спору у цій справі № 910/2897/17.

У заперечення позовних вимог відповідач посилається на те, що він акт дефектування № 14-2016 від 27.12.2016 не отримував та, відповідно, не підписував.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 27.07.2018 відмовив у задоволенні позовних вимог.

Місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для стягнення з відповідача неустойки за невиконання умов договору щодо підписання акта дефектування 14-2016 та прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актом дефектування відсутні, оскільки Київський апеляційний господарський суд у постанові від 04.10.2017 по справі № 910/6356/17 встановив обставини, які є преюдиційними для цієї справи № 910/2897/18, а саме: встановив, що відповідач не отримував від позивача акт дефектування, направлений йому позивачем супровідним листом № 17-9/50 від 17.02.2017, передбачені договором роботи були виконані позивачем в повному обсязі, за наслідком чого між сторонами був підписаний акт виконаних робіт № 218 від 10.05.2017, в якому позивач визнав належне виконання відповідачем зобов`язань за договором. Суд також дійшов висновку, що відповідач в межах цієї справи № 910/2897/18 не довів і обставини отримання саме уповноваженою особою відповідача акту дефектування, направленого йому позивачем за супровідним листом № 17-9/285 від 25.10.2017.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.02.2019 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі № 910/2897/18 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 207 000,00 грн неустойки та прийняв в цій частині нове рішення про його задоволення. В решті рішення залишив без змін. Виклав резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" 207 000,00 грн неустойки та 3 105,00 грн судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" 4 657,50 грн судового збору за апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що

- обставини, встановлені Київським апеляційним господарським судом у постанові від 04.10.2017 по справі № 910/6356/17, є висновками суду, зробленими за наслідком правової оцінки наявних в матеріалах справи доказів та обставин справи, і не мають преюдиційного значення для цієї справи в розумінні частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України;

- в укладеному між сторонами договорі сторони передбачили порядок передачі актів виконавця як шляхом їх вручення замовнику особисто, так і шляхом їх надіслання поштою рекомендованим листом із врученням та з описом поштового вкладення на адресу, вказану в реквізитах договору (пункти 6.2., 6.6. договору). Позивач дотримався встановленого договором порядку направлення відповідачу акту дефектування № 14-2016 супровідним листом № 17-9/285 від 25.10.2017 та довів обставину отримання зазначеного акта відповідачем 09.11.2017;

- відповідач, отримавши акт дефектування, не підписав акт, не прийняв рішення щодо ремонтних робіт згідно з цим актом та не повернув його позивачу у визначені договором строки, чим допустив порушення умов договору, у зв`язку з чим позивач набув права на нарахування неустойки за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором;

- обґрунтованим періодом нарахування неустойки є період з 17.11.2017 по 11.06.2018 (з наступного дня після спливу встановленого договором замовнику п`ятиденного строку на підписання акта та прийняття рішення щодо ремонтних робіт по дату, на яку позивач здійснив нарахування неустойки згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог), у зв`язку з чим суд задовольнив позовні вимоги частково, відмовивши у стягнення неустойки, нарахованої за період з 17.02.2017 по 16.11.2017 з огляду на неправильно визначений позивачем період нарахування;

- акт виконаних робіт № 218 від 10.05.2017, підписаний між сторонами договору, не є остаточним та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати неустойки, оскільки не підтверджує виконання всіх робіт, передбачених договором, на повну загальну їх вартість (151 924,28 грн), погоджену сторонами в договорі, засвідчує виконання робіт лише на суму 61 924,28 грн, а докази внесення сторонами змін договору в частині його ціни матеріали справи не містять;

- спеціальна позовна давність в один рік до позовних вимог, заявлених за період з 17.02.2017 по 16.11.2017, не застосовується з огляду на необґрунтованість позовних вимог в цій частині, а позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 17.11.2017 по 11.06.2018 заявлені позивачем 13.03.2018 в межах річного строку позовної давності;

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в порушення статті 76, 77, 79, 269 та частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не повно з`ясував обставини справи, а саме:

- не врахував того, що позивач не надав доказів отримання відповідачем акту дефектування № 14-2016, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити, з якого моменту можливо нарахувати неустойку; в матеріалах справи відсутні докази вручення поштового відправлення із зазначеним актом замовнику, докази отримання замовником акту дефектування під розписку, як це передбачено договором № 515 від 25.10.2016, або докази наявності поштового повернення;

- безпідставно взяв до уваги докази відправлення акту дефектування замовнику, які не є належними доказами у справі, оскільки не підтверджують факту отримання акту замовником під розписку, як це передбачено договором № 515 від 25.10.2016;

- не взяв до уваги, що в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не зазначено прізвище та посада особи, яка отримала лист від позивача, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що лист № 17-9/285 від 25.10.2017 був вручений уповноваженій особі;

- прийняв до уваги лише доводи позивача та не надав належної оцінки аргументам відповідача, чим порушив принцип рівності сторін.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що відповідач в касаційній скарзі, пославшись на неправильне застосування норм матеріального права, не зазначив які саме норми були неправильно застосовані судом, не обґрунтував, в чому саме полягає порушення судом норм процесуального права норм процесуального права, суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, не спростовують правильні висновки апеляційного господарського суду та зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій укладений між сторонами у справі договір № 515 від 25.10.2016 є за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Як встановили суди попередніх інстанцій, визначений сторонами в договорі № 515 від 25.10.2016 порядок виконання робіт передбачав обов`язок виконавця виконати у складі другого етапу робіт, зокрема роботи з дефектування підводної частини корпусу судна та скласти за наслідком проведення таких робіт і передати замовнику попередній акт дефектування (пункти 1.1., 4.1., 6.2. договору та додатком № 1 до договору), а також передбачали обов`язок замовника (відповідача у справі) розглянути протягом п`яти робочих днів з дня отримання оформлені та передані йому виконавцем акти дефектування, прийняти рішення щодо обсягів запланованих робіт згідно з актами, письмово повідомити виконавця про таке рішення, підписати та повернути зазначені акти виконавцю (пункти 6.3., 6.6. договору).

У зв`язку з цим суди встановили, що на виконання умов договору виконавець склав акт (попередній) часткового дефектування підводної частини металевого корпусу судна № 14-2016 від 27.12.2016.

При цьому, обставини надсилання зазначеного акта виконавцем замовнику у період з 14.01.2017 по 09.05.2017 та отримання акту замовником були предметом дослідження господарських судів у справі № 910/6356/17. Київський апеляційний господарський суд в постанові від 04.10.2017 у справі № 910/6356/17, яка забрала законної сили, відмовив у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна Хвиля" про стягнення 103 000,00 грн неустойки, нарахованої за період з 14.01.2017 по 09.05.2017 з підстав недоведення обставин отримання замовником такого акту.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій у цій справі № 910/2897/18 позивач після прийняття Київським апеляційним господарським судом зазначеної постанови від 04.10.2017 у справі № 910/6356/17 направив відповідачу лист № 17-9/285 від 25.10.2017 разом з актом дефектування № 14-2016 від 27.12.2016. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що оцінку зазначеному листу як доказу суд в іншій справі № 910/6356/17 не надавав з огляду на відсутність такого доказу.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору № 515, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що в договорі (пункти 6.2., 6.6. договору) сторони передбачили порядок передачі актів виконавця, зокрема акту дефектування, як шляхом їх вручення замовнику особисто, так і шляхом їх надіслання поштою рекомендованим листом з повідомленням про врученням та з описом поштового вкладення на адресу замовника, вказану в реквізитах договору.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, при направленні акту дефектування відповідачу із супровідним листом № 17-9/285 від 25.10.2017 позивач дотримався встановленого договором порядку направлення акту, оскільки зазначений лист разом з актом був направлений позивачем на юридичну адресу відповідача, вказану в реквізитах договору, рекомендованим листом з повідомленням та з описом вкладення.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач 09.11.2017 отримав зазначений лист № 17-9/285 від 25.10.2017 разом з актом дефектування, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією про вручення поштового відправлення на офіційному сайті Укрпошти в мережі Інтернет.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач довів факт отримання зазначеного акта дефектування відповідачем 09.11.2017. При цьому, суд правильно встановив, що сторони в другому реченні пункту 6.6. договору погодили вважати врученими акти у разі, якщо вони були отримані уповноваженою особою представника замовника або були надіслані поштою рекомендованим листом із врученням та з описом поштового вкладення на адресу, вказану в реквізитах договору. Отже, з огляду на зміст другого речення пункту 6.6. договору, який містить сполучник "або", отримання актів уповноваженою особою представника замовника не є виключною підставою вважати акт врученим. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував висновок місцевого господарського суду про те, що акт вважається таким, що отриманий замовником, лише у разі його вручення безпосередньо уповноваженій особі замовника, оскільки зазначений висновок є таким, що зроблений без належного дослідження та аналізу судом погоджених сторонами умов договору № 515 від 25.10.2016.

Наведеним спростовують доводи відповідача в касаційній скарзі про те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем акту дефектування № 14-2016 в порядку, передбаченому договором № 515 від 26.10.2016.

Відповідно до пункту 6.3. договору замовник протягом п`яти робочих днів має підписати оформлені та передані йому виконавцем акти дефектування, прийняти рішення щодо обсягів за планових робіт та письмово повідомити про це виконавця. Згідно з пунктом 6.6. договору замовник зобов`язаний підписати та повернути акти дефектування протягом п`яти робочих днів з дати вручення або отримання їх поштою.

Як встановив суд апеляційної інстанції, лист позивача № 17-9/285 від 25.10.2017 разом з актом дефектування № 14-2016 від 27.12.2016 відповідач отримав 09.11.2017. Відповідно до встановленого в пунктах 6.3. та 6.6. договору строку (протягом п`яти робочих днів з дати отримання) та передбачених зазначеними пунктами обов`язків замовника останній зобов`язаний був у строк до 16.11.2017 розглянути акт дефектування, прийняти рішення щодо обсягів запланованих робіт згідно з актом, письмово повідомити про своє рішення виконавця, підписати та повернути виконавцю акт дефектування. Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зазначених договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що обставини порушення відповідачем умов договору є доведеними, оскільки відповідач, отримавши акт дефектування, не прийняв рішення щодо ремонтних робіт згідно з цим актом, не підписав акт та не повернув його позивачу у визначені договором строки.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України штрафні санкції є одним із видів господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у пункті 5.5. договору сторони визначили, що замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасне (протягом 3-х робочих днів з дня отримання) надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування, не надання письмової відповіді на запит виконавця, несвоєчасна оплата вартості робіт або додаткових послуг згідно договору) тощо, він оплачує неустойку у розмірі 1 000,00 грн. з ПДВ за кожну добу.

Врахувавши те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань з розгляду у визначені договором строки акта дефектування, прийняття рішення щодо обсягів запланованих робіт згідно з актом, письмового повідомлення виконавця про своє рішення, підписання та повернення виконавцю акта дефектування є доведеним, стягнення неустойки як вид відповідальності замовника за порушення умов договору передбачений пунктом 5.5. договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач набув права на нарахування неустойки за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно визнав неналежним доказом у справі акт № 218 від 10.05.2017, наданий відповідачем в підтвердження виконання сторонами належним чином та в повному обсязі своїх зобов`язань за договором та обґрунтовано відхилив зазначені посилання відповідача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач з посиланням на пункт 6.5. договору, яким передбачено, що завершені роботи оформлюються актом виконаних робіт, вказує, на те, що акт № 218 від 10.05.2017 є саме актом виконаних робіт, підписавши який сторони дійшли згоди про відсутність претензій один до одного.

Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підписаний між сторонами договору акт № 218 від 10.05.2017 не є актом виконаних робіт, тобто не є остаточним актом, який підтверджує виконання всіх робіт, передбачених договором, оскільки не підтверджує виконання робіт на повну погоджену сторонами в договорі загальну їх вартість (151 924,28 грн), а засвідчує виконання робіт лише на суму 61 924,28 грн. При цьому, докази внесення сторонами змін до договору в частині його ціни в порядку, передбаченому договором шляхом укладення додаткової угоди до договору (пункт 2.2. договору), матеріали справи не містять.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний акт № 218 від 10.05.2017 не спростовує обставин несвоєчасного підписання відповідачем акту дефектування та не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з цим актом, а тому існування акту № 218 від 10.05.2017 не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати неустойки.

Встановивши обставини того, що позивач набув права на нарахування неустойки за порушення відповідачем як замовником умов договору, суд апеляційної інстанції також встановив, що обґрунтованим періодом нарахування неустойки є період з 17.11.2017 по 11.06.2018 (з наступного дня після спливу встановленого договором замовнику п`ятиденного строку на прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актом дефектування та строку на підписання акта по дату, на яку позивач здійснив нарахування неустойки згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог). Касаційний господарський суд погоджується із зазначеним висновком та вважає, що суд апеляційної інстанції правильно задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача неустойку лише за період з 17.11.2017 по 11.06.2018 у сумі 207 000,00 грн (з розрахунку 1000,00 грн х 207 днів) та відмовив у стягнення неустойки, нарахованої за період з 17.02.2017 по 16.11.2017 з огляду на неправильно визначений позивачем період нарахування.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявив про застосування до позовних вимог у цій справі про стягнення неустойки спеціального строку позовної давності в один рік.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позовна давність не застосовується до позовних вимог, заявлених за період з 17.02.2017 по 16.11.2017, з огляду на необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

У Цивільному кодексу України встановлено як загальну, тривалістю у три роки, так і спеціальну позовну давність (статті 257, 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 5 якої за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач за умовами пунктів 6.3. та 6.6. договору зобов`язаний був розглянути акт дефектування та прийняти рішення щодо обсягу запланованих робіт згідно з актом, підписати та повернути позивачу вказаний акт протягом п`яти робочих днів з дати його отримання, тобто до 16.11.2017. Отже, перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення неустойки з відповідача розпочався відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України на наступний день після дня, у який зазначені зобов`язання мали бути виконані відповідачем, а саме: з 17.11.2017. Річний строк, протягом якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки нарахованої з 17.11.2017, сплив 17.11.2018.

При цьому, згідно з відбитком штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції на першому аркуші позовної заяви позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі 13.03.2018, тобто без пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки в розмірі 207 000,00 грн, нарахованої за період з 17.11.2017 по 11.06.2018.

Отже, Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 17.11.2017 по 11.06.2018 були заявлені позивачем 13.03.2018 в межах річного строку позовної давності.

Доводи відповідача в касаційній скарзі зводяться до встановлення обставин справи, переоцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим Верховним Судом до уваги не приймаються.

Крім того, відповідач в касаційній скарзі, пославшись на неправильне застосування норм матеріального права, не зазначив, які саме норми були неправильно застосовані судом, про що обґрунтовано зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Східного апеляційного господарського суду.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/2897/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Мамалуй