Постанова

від 04.02.2019 по справі 910/2873/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 910/2873/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Бойко Є.Г., адвокат, ордер №064742 від 13.12.2018;

від відповідача - Малеванчук І.В., адвокат, довіреність № б/н від 10.04.2018,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КТК на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/2873/18 (суддя Зеленіна Н.І., повний текст складено - 03.08.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро до товариства з обмеженою відповідальністю КТК про розірвання договору поставки та стягнення штрафу

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю КТК про стягнення штрафу у розмірі 210 433,54 грн. та розірвання договору поставки №08-09/2017-1 від 08.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання договору поставки №08-09/2017-1 від 08.09.2017 щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути штраф та розірвати вказаний договір.

Рішенням Господарського суду міста Києві від 18.07.2018 у справі №910/2873/18 позов задоволено частково; вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КТК на користь товариства з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро 210 433,54 грн. штрафу та 3 156,50 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, за висновками місцевого господарського суду, вимога позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 210 433,54 грн. є обґрунтованою, а вимога про розірвання договору поставки не підлягає задоволенню, у зв'язку з її безпідставністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з відповідача 189 390,18 грн. штрафу та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Вимоги апелянта зводяться до того, що товариство з обмеженою відповідальністю КТК припустилося до неналежного виконання зобов'язань за договором поставки внаслідок призупинення виготовлення товару через постійні поломки обладнання - грануляторів DBZ-3.0, за допомогою якого товар виготовляється. Також апелянт зауважує, що ще однією причиною затримки у постачанні товару було невчинення дій позивачем, які встановлені договором, а саме направлення рознарядки на поставку товару із зазначенням вантажоодержувача і точної кількості товару для відвантаження. Крім того, скаржник вважає розрахунок штрафу позивача неправомірним, оскільки вказаний розрахунок здійснено з урахуванням податку на додану вартість, зазначаючи при цьому, що стягнення суми штрафу у розмірі 210 433,54 грн. призведе до неплатоспроможності товариства. На думку відповідача, сума штрафу має бути зменшена на 90%, для забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю КТК (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро (покупець) 08.09.2017 укладено договір поставки №08-09/2017-1.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передавати, а покупець приймати та оплачувати продукцію, а саме: мінеральні добрива (далі -товар) на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору поставці підлягає товар, асортимент, кількість, ціна та вартість якого встановлюється в додатках, які підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами цього договору. Сторони погодили, що ціна, погоджена сторонами у відповідному додатку, є фіксованою і зміні не підлягає.

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором, визначається шляхом додавання сум вартості продукції, зазначених в додатках до цього договору (п. 2.2 договору).

Найменуванням товару, згідно додатку №1 від 08.09.2017 до договору поставки, є сульфат амонію гранульований (коксохімічного виробництва). При цьому, у вказаному додатку зазначена загальна вартість продукції поставки, що складає - 2 104 335,36 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.1 договору строк поставки товару визначається в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3 додатку №1 до договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити зазначений в даному додатку товар покупцю в термін до 20.12.2017.

Згідно п. 6.2 договору, до моменту постачання товару покупець зобов'язаний надати постачальнику письмову рознарядку на відвантаження товару, яка повинна містити:

- найменування вантажоодержувача та його повну адресу;

- код ЄДРПОУ вантажоодержувача;

- код вантажоодержувача по залізній дорозі;

- станція призначення;

- код станції призначення;

- кількість товару для відвантаження (у тоннах);

- особисті примітки (за бажанням покупця).

У розділі 8 договору поставки містяться положення щодо відповідальності сторін, у разі невиконання чи неналежного виконання умов договору.

Відповідно до п. 14.2 договір набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2017 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе по договору зобов'язань, до моменту їх повного виконання сторонами.

Враховуючи те, що станом на 29.12.2017 товар згідно умов договору не було поставлено покупцю, товариством з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро 29.12.2017 надіслано на адресу товариства з обмеженою відповідальністю КТК претензію №1592, в якій повідомлено відповідача про необхідність здійснити поставку продукції згідно умов договору поставки та у зв'язку з несвоєчасним виконанням взятого на себе зобов'язання за договором, сплатити на користь позивача штраф у розмірі 210 433,54 грн., протягом 5-ти банківських днів з дати отримання даної претензії.

Крім того, позивачем було надіслано відповідачу лист з повідомленням про односторонню відмову від договору поставки.

Проте, відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися з позовом до суду.

Як вже зазначалось, рішенням місцевого суду позов товариства з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір за своєю правовою природою відноситься до договору поставки.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однією із вимог заявлених позивачем у даній справі є вимога про розірвання договору поставки №08-09/2017-1 від 08.09.2017.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що відмова у задоволенні позову в частині розірвання договору не оскаржується, в такому разі рішення місцевого суду в цій частині судом апеляційної інстанції не підлягає перегляду.

Крім того, предметом розгляду даної справи є позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 210 433,54 грн. за несвоєчасну поставку товару за договором поставки №08-09/2017-1 від 08.09.2017.

Щодо заявленої вимоги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 8.1. договору поставки в разі несвоєчасної поставки товару більше, ніж на 5 робочих днів від строку поставки, вказаного в даному договорі та/або відповідному додатку до договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару, зазначеної у відповідному додатку до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник у строк обумовлений договором поставки, не поставив покупцю товар на суму 2 104 335,36 грн.

Докази, підтверджуючі належне виконання відповідачем зобов'язання на вказану суму за договором поставки у строки визначені договором, у справі відсутні. Крім того, відповідач не заперечує факту наявності такої заборгованості.

За таких обставин, сума штрафу за порушення термінів поставки товару, виходячи із суми непоставленої продукції, розраховується наступним чином: 2 104 335,36 грн. х 10% = 210 433,54 грн.

З огляду на наявність підстав для нарахування штрафу у відповідності до п. 8.1 договору поставки та враховуючи правильність здійсненого позивачем розрахунку, вимога про стягнення штрафу у сумі 210 433,54 грн. є обґрунтованою, а відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Разом з тим, в обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається, зокрема, на те, що звернення стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 210 433,54 грн. призведе до неплатоспроможності товариства з обмеженою відповідальністю КТК , і зауважує, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим відносно суми заборгованості, тому сума штрафу має бути зменшена на 90%, при цьому зауважуючи, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано ст. 233 Господарського кодексу України та не взято до уваги рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. Також скаржник зазначає, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку з наявною великою кредиторською заборгованістю.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

У даному випадку, нарахований позивачем штраф є співрозмірним невиконаному відповідачем зобов'язанню, доказів протилежного апелянтом не надано. Крім того, скрутне матеріальне становище та кредиторська заборгованість відповідача не є, на думку суду тими обставинами, які повинні враховуватися судом при розгляді даного спору, так як на момент укладення договору, відповідач вже перебував у тяжкому становищі та попри це підписав договір по поставці товару, розуміючи при цьому увесь спектр та обсяг взятих на себе зобов'язань і можливе настання наслідків у разі невиконання умов договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що договір поставки між сторонами було добровільно укладено, а відтак з огляду на наведені норми, покладені на сторони зобов'язання за договором мають виконуватись належним чином кожним із контрагентів.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена відповідачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що вказані вище доводи не спростовують факту порушення відповідачем у справі своїх договірних зобов'язань, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Щодо доводів скаржника про невірний розрахунок суми штрафу, зважаючи на включення до вартості не поставленого вчасно товару сум податку на додану вартість, то вони спростовуються наступним.

Якщо постачальник є платником ПДВ, зазначення у договорі суми ПДВ для нього є дуже важливим. Адже операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ (п.п. а п.185.1 Податкового кодексу України).

Базу оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів визначають на основі їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін). Водночас, якщо постачають самостійно виготовлені товари, база оподаткування ПДВ не може бути нижчою від їх собівартості (п.188.1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 194.1.1 Податкового кодексу України податок за ставкою 20% або 7% додається до ціни товарів (пп.194.1.1 ПК України). Отже, якщо у договорі зазначити ціну без ПДВ, договірне грошове зобов'язання боржника у такому разі буде неповним.

Оскільки грошовим зобов'язанням у договорі поставки є вартість продукції з урахуванням ПДВ, то сума штрафу вираховується з такої вартості продукції.

Отже, якщо сторони погодили умовами договору вартість товару, включаючи ПДВ і прописали це у договорі, то базою нарахування штрафу є вартість продукції, включаючи ПДВ, як це чітко передбачено пунктом 1.2 додатку №1 від 08.09.2017 до договору поставки №08-09/2017-1 від 08.09.2017.

Також, відповідач зазначає, що ним не виконано зобов'язання, крім іншого, з підстав невчинення дій позивачем, які встановлені договором - направлення рознарядки на поставку товару із зазначенням вантажоодержувача і точної кількості товару для відвантаження.

Щодо наведеного колегія суддів заважує, що неможливість постачальника виконати зобов'язання поставлено у залежність не з відсутністю письмової рознарядки покупця на відвантаження товару, що спростовує доводи апелянта, а з наявністю технічних труднощів виготовити товар і передати його покупцю у строки узгоджені сторонами. Крім того, у додатку №1 до договору поставки містяться реквізити, які сторони визначили як реквізити рознарядки на відвантаження товару, що свідчить про можливість апелянта здійснити поставку товару за відсутності останньої.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з частковим задоволенням позову товариства з обмеженою відповідальністю Юнігрейн-Агро місцевим господарським судом в частині стягнення на користь позивача 210 433,54 грн. штрафу, а наведені доводи за апеляційною скаргою підлягають залишенню без задоволення, у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю у встановленому законом порядку.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КТК залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/2873/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/2873/18.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.02.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко