Постанова

від 05.02.2019 по справі 922/1323/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 922/1323/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" (вх.№1040 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2018 (рішення ухвалено колегією суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Сальнікова Г.І., суддя Аюпова Р.М. у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 18.10.2018) у справі №922/1323/18

за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+", м. Харків,

про стягнення коштів 191537,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки №770778 від 31.07.2017 в сумі 191537,40 грн. та 2873,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив встановлені договором строки щодо поставки товару, надання митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, надання довідки про відсутність у відповідача податкового боргу, довідки про те, що продукція та інше майно відповідача не перебуває у податковій заставі, надання документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, надання установчих та інших документів щодо постачальника.

Відповідач із рішенням не погодився, у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4309,60 грн.

Апелянт зазначає, що датою поставки продукції за видатковою накладною №СА-0000503 є 12.12.2017, а не 14.12.2017 (як зазначено в оскаржуваному рішенні); документи, що засвідчують якість та комплектність продукції, входять до її комплекту та були передані відповідачем разом із продукцією, яку позивач отримав без заперечень, про що свідчить підписання ним відповідних видаткових накладних; вимоги щодо неналежної якості та/або некомплектності продукції відповідачем отримано не було; суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до п.1.3 договору сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю, а також копія митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України, вважаються одним комплектом документів, але штрафні санкції за ненадання та порушення строку надання зазначених документів були нараховані позивачем по кожному окремо; так само неправомірно, на думку апелянта, було нараховано пеню в порядку п.6.16 договору за порушення строку надання документів за кожних документ окремо; вартість несвоєчасно поставленої продукції становить 12000,00 грн. - що у 16 разів менше від суми нарахованих штрафних санкцій (191537,40 грн.), тому, на думку апелянта, місцевим господарським судом безпідставно не застосовано приписи ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, яка є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 17.12.2018.

04.12.2018 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата передачі продукції відповідачем позивачу, яка зазначена на обох примірниках підписаної обома сторонами видаткової накладної від 12.12.2017, і в даному випадку, це саме дата 14.12.2017, окрім того, відповідно до наявної в матеріалах справи експрес-накладної автоперевізника Нова Пошта, фактичною датою одержання відправлення представником позивача на складі автоперевізника є саме 14.12.2017; відповідач не надав суду жодних доказів передання позивачеві документів, передбачених п.1.3 та 4.2 договору, разом із продукцією, тому твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не були враховані обґрунтування відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем штрафних санкцій за ненадання документів відповідно до п.1.3 та п.4.2 договору, позивач вважає необґрунтованими; за умовами договору, відповідач повинен сплатити позивачу штраф за кожне порушення зобов'язань, перелічених у п.1.3 договору; документи, які підлягають переданню відповідачем позивачу у відповідності до умов договору, мають різні строки надання, отже, нарахувати пеню за ненадання всіх перелічених у договорі документів неможливо; під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, тому його посилання в апеляційній скарзі на надмірно великий розмір таких санкцій є безпідставними. Позивач просить апеляційний господарський суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

14.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою суду від 17.12.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2019.

22.01.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача до відзиву на апеляційну скаргу, в яких зазначається, що, на думку АТ "Дніпроазот", судом першої інстанції було вірно встановлено дату поставки продукції за видатковою накладною від 12.12.2017 №СА-0000503 - 14.12.2017, оскільки, відповідно до експрес-накладної автоперевізника фактичною датою одержання відправлення представником позивача є саме 14.12.2017; також позивач наполягає на тому, що суми штрафу та пені нараховані ним відповідачеві згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства; позивач звертався до відповідача листом №336 від 23.11.2017 з вимогою надати сертифікати відповідності та копію митної декларації, однак відповіді на цей лист позивач від відповідача не отримував; ні законом, ні договором не встановлено обов'язку позивача нагадувати відповідачеві про строки виконання зобов'язань за договором, як не встановлено і строків для відповідних вимог і претензій.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 розгляд справи відкладено на 05.02.2019.

04.02.2019 у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

05.02.2019 АТ "Дніпроазот" звернулося з клопотанням (вх.№1203), підписаним головою правління даного товариства, в якому просить долучити до матеріалів справи копії експрес-накладних автоперевізника Нова Пошта, які оформлювалися у листопаді та у грудні 2017 року. У клопотанні заявник зазначає, що копія експрес-накладної №59998056259744 містилася в додатках до заперечень, поданих ним 02.08.2018 до суду першої інстанції (на доказ відповідної обставини ним надано копію вказаних заперечень із відбитком вхідного штампу господарського суду Харківської області).

Також АТ "Дніпроазот" звернулося з клопотанням про відкладення розгляду справи (вх.№1209), в якому посилається на перебування представника (адвоката Кочури С.В. у відпустці) та з клопотанням (вх.№1202), в якому просить допустити до участі та представництва прав і інтересів даного товариства в апеляційному провадженні представників (працівників), які діють на підставі довіреності, виданої Головою Правління АТ "Дніпроазот", зі всіма правами та обов'язками представника, що передбачені ГПК України. В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначає, що, на його думку, дана справа є малозначною, оскільки не відноситься до переліку, вказаного у ч.4 ст.247 ГПК України; ціна позову складає лише 191537,40 грн., що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; також заявник посилається на інші обставини, які, за його переконанням свідчать про малозначний характер даної справи.

У судове засідання 05.02.2019 прибув представник АТ "Дніпроазот", який не має статусу адвоката, однак уповноважений за довіреністю від 27.12.2018 представляти інтереси товариства, у тому числі, в судах.

Колегія суддів, розглянувши клопотання АТ "Дніпроазот" про допущення представника за довіреністю до участі в судовому засіданні та заслухавши пояснення з даного питання вказаного представника (яким підтримано доводи, викладені у клопотанні), зазначає наступне.

Сторонами у даній господарській справі №922/1323/18 є юридичні особи.

Згідно з приписами ч.3 ст.56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.1, 2 ст.58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Отже, єдиною умовою для допущення до участі в судовому процесі представника юридичної особи, який не є адвокатом, законодавцем визначено таку обставину як віднесення відповідного спору (справи) до малозначних.

Вичерпні критерії такого віднесення визначено у ст.12 ГПК України, у ч.5 якої вказано, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з ціни позову в даній справі (191537,40 грн.) вона перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову у 2018 році (176200,00 грн.), при цьому судом першої та апеляційної інстанції справу не було визнано малозначною.

За таких обставин, посилання АТ "Дніпроазот" на ст.247 ГПК України є необґрунтованим, оскільки вказаною нормою врегульовано порядок розгляду справи у спрощеному або в загальному позовному провадженні, а не критерії віднесення справ до малозначних та підстави представництва. Представником вказаного товариства у судовому засіданні 05.02.2019 також не наведено переконливих аргументів щодо можливості допущення його до участі в розгляді даної справи.

Отже, враховуючи, що вказаний представник не є адвокатом і що дана господарська справа №922/1323/18 не відноситься до категорії малозначних, керуючись приписами ч.5 ст.12, ч.1, 2 ст.58 ГПК України, колегія суддів відмовляє у клопотанні АТ "Дніпроазот" про допущення представника за довіреністю в судове засідання 05.02.2019.

Відповідач, ТОВ "Сава+", належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не направив для участі в даному засіданні свого представника та не повідомив суд про причини його неявки.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, зокрема, було надано достатньо часу для подання суду усних та письмових пояснень в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою, відмовляє у задоволенні клопотання АТ "Дніпроазот" про відкладення розгляду справи та зазначає про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України в межах доводів апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

31.07.2017 (а не 26.04.2018, як невірно зазначено в позовній заяві та в оскаржуваному рішенні суду) між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (покупець), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпроазот", та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Сава+" (постачальник) було укладено договір поставки № 770778 (т.1, а.с.49), далі - договір.

Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку та строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставу продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного Договору.

Відповідно до п.1.3 договору, постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документації на продукцію: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою №1-ТН, яка наведена у додатку №7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та сертифікат відповідності, виданий уповноваженим органом сертифікації України, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, копію митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що постачальник підтверджує якість та комплектність продукції сертифікатом (паспортом) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та іншими документами, необхідними відповідно до стандартів, правил, вимог чинного законодавства України чи які додатково узгоджені сторонами. Документи, що засвідчують якість та комплектність продукції, передаються постачальником покупцеві разом з продукцією.

За змістом п.9.10 договору, постачальник зобов'язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцеві податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк у Єдиному реєстрі податкових накладних

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості продукції, яка підлягає поставці, на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний здійснити 100% (стовідсоткову) попередню оплату продукції, яка підлягає поставці відповідно до узгодженої обома сторонами специфікації на поставку продукції.

Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію. Право власності на продукцію та ризики її загибелі переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної на продукцію, якщо інше не буде узгоджено сторонами (п. 3.2 договору).

У розділі 6 договору визначено відповідальність сторін за порушення його умов, зокрема - встановлено численні санкції, які застосовуються до постачальника.

Відповідно до специфікації №1 на поставку продукції від 31.07.2017 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію на загальну вартість 61800,00 грн., разом з ПДВ 20% (т.1, а.с.54).

Відповідно до п.4 вказаної специфікації, постачальник зобов'язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 60 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно з п.2.3 договору.

Позивач здійснив попередню оплату шляхом перерахування відповідачу 61800,00 грн. платіжним дорученням №4307 від 21.09.2017; вказаний платіж проведено банком 25.09.2017 (т.1, а.с.55), отже, датою оплати є 25.09.2017.

Враховуючи, що останнім днем визначеного специфікацією №1 шістдесятиденного строку з моменту здійснення попередньої оплати (25.09.2017), є 24.11.2017, поставку товару мало бути здійснено відповідачем з дотриманням відповідного терміну.

Як вбачається з видаткової накладної №СА-0000462 від 14.11.2017 з відміткою АТ "Дніпроазот" про отримання товару 17.11.2017 (т.1, а.с.56), відповідач у межах встановленого сторонами строку здійснив поставку продукції, передбаченої специфікацією №1, частково, а саме - на суму 49800,00 грн.

Поставку решти продукції - на суму 12000,00 грн. - було здійснено відповідачем лише 14.12.2017, про що свідчить відмітка АТ "Дніпроазот" на видатковій накладній від 12.12.2017 №СА-0000503 (т.1, а.с.57).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, вказану продукцію було прийнято покупцем без зауважень.

В ході апеляційного провадження відповідач наполягав на тому, що датою поставки продукції за видатковою накладною №СА-0000503 є 12.12.2017, а не 14.12.2017, однак ним не надано доказів зазначеного твердження. Натомість, здійснення поставки саме 14.12.2017 додатково підтверджується наявною в матеріалах справи копією експрес-накладної №59998056259744 (т.1, а.с.158), згідно з якою вантаж було відправлено 12.12.2017 (ця дата зазначена як дата відправлення і в експрес-накладній, наданій до матеріалів справи відповідачем, т.1, а.с.88), а отримано 14.12.2017. Тобто, на думку колегії суддів, відповідну обставину щодо дати здійснення поставки (14.12.2017) місцевим господарським судом встановлено вірно.

Отже, АТ "Дніпроазот" у позовній заяві та місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначено, що період прострочення поставки товару на суму 12000,00 грн. складає 19 днів (з 25.11.2017 по 13.12.2017).

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції відповідач посилався на те, що між сторонами мало місце узгоджена домовленість стосовно відстрочення поставки недоставленої частини товару, що вбачається з телефонної розмови від 09.11.2017, запис якої здійснений на компакт-диск (т.1, а.с.95) - однак вказані аргументи були відхилені місцевим господарським судом як юридично неспроможні. В ході апеляційного провадження ТОВ "Сава+" на відповідні обставини не посилалося та не зазначало про будь-яку зміну сторонами встановлених договором та специфікацією строків поставки товару.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем умов договору, АТ "Дніпроазот" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Сава+" штрафних санкцій в загальній сумі 191537,40 грн. за прострочення як поставки товару, так і надання передбачених договором документів.

Місцевий господарський суд задовольнив позов у повному обсязі - з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено вище на підставі наявних у справі доказів, період прострочення відповідачем поставки товару на суму 12000,00 грн. складає 19 днів (з 25.11.2017 по 13.12.2017).

Пунктом п.6.8 договору встановлено, що за порушення строку поставки продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, відповідач додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує позивачу штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно, виходячи з обставин даної справи, умов договору та приписів чинного законодавства заявлено до стягнення:

-пеню за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 31.07.2017 до договору, згідно з п. 6.8 договору, в розмірі 2280,00 грн.,

-штраф за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 31.07.2017 до договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, згідно з п. 6.8 договору, в розмірі 1200,00 грн.

Колегія суддів перевірила розрахунки вищевказаних сум пені та штрафу, наведені у позовній заяві (т.1, а.с.7), та дійшла висновку про те, що вони є арифметично та методологічно вірними.

Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2280,00 грн. пені та 1200,00 грн. штрафу за порушення строку поставки продукції в порядку п.6.8 договору.

У позовній заяві АТ "Дніпроазот" також просило застосувати до ТОВ "Сава+" за це ж порушення (прострочення поставки продукції) штраф у сумі 15450,00 грн. згідно з умовами п.6.12. договору.

Відповідно до вказаного пункту договору, за кожне порушення зобов'язань, передбачених п. 1.3., 2.4, 4.2., 6.5., 6.21., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9. - 9.12., 9.14, 9.15 договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором чи законодавством України, та/або не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п.6.7. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

У переліку порушень, передбачених пунктом 6.7. договору (який встановлює зобов'язання сторони-порушника відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв'язку з цим збитки, у тому числі, упущену вигоду та моральну шкоду), дійсно міститься такий вид порушення як недопоставка чи прострочення поставки продукції .

Проте, як встановлено вище, відповідачем допущено одне порушення умов договору щодо поставки продукції - а саме, прострочено поставку її частини (вартістю 12000,00 грн.) на 19 днів.

Пунктами 6.8 та 6.12 договору за прострочення поставки продукції передбачено застосування штрафів у різному розмірі, водночас вказані санкції за своєю природою належать до юридичної відповідальності одного виду - а саме, вони є штрафом.

Колегія суддів зазначає, що одночасне стягнення штрафу в порядку п. 6.8 та 6.12 договору є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2018 у справі № 902/1054/17.

Пункт 6.7. договору (на який міститься посилання у п.6.12.) встановлює загальне формулювання: прострочення поставки продукції , тоді як у п.6.8 умови відповідальності за дане порушення конкретизовано: визначено розмір штрафу в залежності від вартості несвоєчасно поставленої продукції та від періоду прострочення (більше ніж на 10 календарних днів). Тобто вказана норма договору є спеціальною порівняно з п. 6.7, 6.12., а відтак, саме вона підлягає застосуванню виходячи з обставин справи, оскільки у даному випадку поставку прострочено більше, ніж на 10 днів, при цьому прострочення допущено лише щодо частини продукції.

Окрім того, в п.6.8 договору сторонами визначено, що передбачений цим пунктом штраф застосовується додатково до пені і не виключаючи її (як було зазначено вище, відповідне узгоджується з нормам чинного законодавства та висновками Верховного Суду).

Разом з тим, п.6.8 договору не містить подібного застереження щодо можливості застосування передбаченого ним штрафу додатково до штрафу, встановленого п.6.12 договору (відповідна норма відсутня і у п.6.12).

У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях позивач стверджував, що порушення строку поставки продукції (передбачене п.6.8 договору) та допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п.6.7. договору (у тому числі, допущення прострочення поставки продукції) є різними видами порушень, за які, відповідно, передбачено різні санкції, що підлягають одночасному стягненню.

Проте ним не пояснено наявність будь-якої змістовної різниці між формулюваннями: порушення строку поставки та допущення прострочення поставки , а відтак, і не доведено, що, прострочивши поставку частини продукції на 19 днів, відповідач тим самим вчинив не одне порушення вимог п.4 специфікації, яким встановлено шістдесятиденний строк поставки продукції, а два різні види порушень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, правомірно стягнувши з відповідача 1200,00 грн. штрафу в порядку 6.8 договору, водночас необґрунтовано, без урахування вищенаведеного конституційного принципу, змісту договору та обставин даної справи, задовольнив позов в частині стягнення за це ж порушення іще і штрафу в порядку п.6.12 договору, у розмірі 15450,00 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача наступні суми штрафних санкцій:

-штраф за ненадання документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000462 від 14.11.2017, згідно п. 6.12 Договору, в розмірі 15450,00 грн.;

-пеню за порушення строку надання документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000462 від 14.11.2017, згідно п. 6.16 Договору, в розмірі 10506,00 грн. за період з 18.11.2017 по 06.05.2018;

-штраф за ненадання документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000503 від 12.12.2017, згідно п. 6.12 Договору, в розмірі 15450,00 грн.;

-пеню за порушення строку надання документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000503 від 12.12.2017, згідно п. 6.16 Договору, в розмірі 8899,20 грн за період з 15.12.2017 по 07.05.2018.;

-штраф за ненадання копії митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000462 від 14.11.2017, згідно п. 6.12 Договору, в розмірі 15450,00 грн.;

-пеню за порушення строку надання копії митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000462 від 14.11.2017, згідно п. 6.16 Договору, в розмірі 10506,00 грн. за період з 18.11.2017 по 06.05.2018;

-штраф за ненадання копії митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000503 від 12.12.2017, згідно п. 6.12 Договору, в розмірі 15450,00 грн.;

-пеню за порушення строку надання копії митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, поставленої за видатковою накладною № СА-0000503 від 12.12.2017, згідно п. 6.16 Договору, в розмірі 8899,20 грн. за період з 15.12.2017 по 07.05.2018.

Відповідно до умов п.1.3, 4.2 договору, всі вищенаведені документи (ті, які засвідчують якість та комплектність продукції, а також копії митних декларацій) передаються постачальником покупцеві разом з продукцією.

При цьому сторонами не визначено окремого порядку письмової фіксації факту передачі вказаних супровідних документів, зокрема, не передбачено обов'язку зазначати про передачу таких супровідних документів у видатковій чи у товарно-транспортній накладній.

Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача про те, що вказані документи фактично не були передані разом із товаром, зазначивши в оскаржуваному рішенні, що суд не може оцінювати як належний доказ направлення відповідачем експрес-накладною №59998056259744 (т.1, а.с.88) через поштового оператора "Нова Пошта" товаросупровідних документів на поставлену позивачу продукцію, оскільки в графі "повний опис відправлення" відсутнє посилання на вищевказані документи.

Стосовно вказаного висновку колегія суддів зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За умовами п.5.1 договору, приймання-передача продукції за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на продукцію, а за якістю та комплектністю - згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність продукції. У п.5.2 договору сторонами також встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі - Інструкція П-6), а за якістю та комплектністю - відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7).

У п. 12, 14 Інструкції № П-6 визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах та договорі.

За результатами проведення перевірки відповідно до п. 29 Інструкції П-7 складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

Виходячи з умов договору та наведених положень Інструкції, загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акту). Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15.02.2018 у справі №914/4372/15, від 07.03.2018 у справі №911/1471/17, від 16.01.2019 у справі № 915/78/18.

З урахуванням положень ст. 666 ЦК України покупець не був позбавлений права, у разі не передачі постачальником документів, які мають бути передані разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відсутність документів, що підлягали переданню разом із товаром, не було зафіксовано шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акту), окрім того, матеріали справи не містять доказів встановлення покупцем постачальнику розумного строку для передання таких документів (у разі їх відсутності).

Натомість із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав поставлену відповідачем продукцію без жодних заперечень, прийнявши її шляхом підписання відповідних видаткових накладних - на що обґрунтовано посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, за відсутності складеного у встановленому порядку засвідчувального документа про ненадання постачальником документів, які підлягали передачі разом із товаром, зміст експрес-накладної №59998056259744, на яку послався суд в оскаржуваному рішенні, не може свідчити про порушення відповідачем обов'язку щодо надання вказаних документів позивачеві разом із продукцією - враховуючи також, що, як було встановлено вище, договором не передбачено обов'язку постачальника зазначати про передачу таких супровідних документів у накладній.

Відповідно, санкції, передбачені договором у разі допущення постачальником порушення вимог щодо надання покупцеві документів, які підлягають передачі разом із товаром, не підлягають застосуванню з огляду на недоведеність факту такого порушення, отже, місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу та пені, передбачених договором за порушення вимог п.1.3, 4.2 договору щодо надання разом із продукцією відповідних документів.

Позивач також наполягає на стягненні з відповідача

-штрафу за ненадання документів, передбачених п. 2.4 договору, згідно п. 6.12 Договору, в розмірі 15450,00 грн.;

- пені за порушення строку надання документів, передбачених п. 2.4 Договору, згідно п. 6.16 Договору, в розмірі 12607,20 грн. за період з 08.08.2017 по 27.02.2018;

-штрафу за ненадання документів, передбачених пунктом 9.15 договору, згідно п. 6.12 договору, в розмірі 15 450,00 грн.);

-пені за порушення строку надання документів, передбачених п. 9.15 договору, згідно п. 6.16 договору, в розмірі 12421,80 грн. за період з 11.08.2017 по 27.02.2018.

Як вбачається з умов договору, вказані документи підлягали переданню не разом із товаром, а у встановлені відповідними пунктами строки.

Так, згідно з п. 2.4 договору постачальник зобов'язався протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати укладання договору або відповідної специфікації на поставку продукції до договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 9.15 договору постачальник зобов'язався під час укладення договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцеві засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою наступні документи щодо постачальника:

-копії установчих документів (Статут, установчий договір тощо);

-копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов'язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи тощо);

-копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

-копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;

-копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

-копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов'язковим на момент взяття на податковий облік);

-копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;

-копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником нього податку);

-копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, граничним терміном надання відповідачем документів за п.2.4 договору є 05.08.2017, за п.9.15 договору - 10.08.2017.

За твердженням позивача, вказані у відповідних пунктах документи були отримані ним із значним пропуском встановленого договором строку, а саме, 28.02.2018 (т.1, а.с.75), разом із відповіддю на претензію позивача від 31.01.2018, направлену на адресу відповідача 01.02.2018 (т.1, а.с.60 - 71).

Своєю чергою, відповідач у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.86) стверджує, що документи, передбачені п.2.4 та 9.15 договору, направлялися позивачеві простим листом у встановлені договором строки, а у лютому 2018 року, у відповідь на претензію позивача, були надіслані вже повторно (про що зазначено у тексті вказаної відповіді).

Надаючи оцінку даним обставинам, колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту договору, у пунктах 2.4 та 9.15 хоч і було визначено певні строки для передання документів, однак, так само як і для товаросупровідних документів, сторонами не встановлено порядку засвідчення факту їх передання: не передбачено складання акту приймання-передачі або ж обов'язку відповідача надіслати документи позивачеві виключно рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сторонами у справі не було надано суду першої інстанції доказів, що підтверджували б або спростовували факт своєчасного виконання відповідачем вимог п.2.4 та 9.15 договору, однак місцевий господарський суд погодився з твердженнями позивача про наявність прострочення зі сторони відповідача, не мотивувавши при цьому, чому ним надано перевагу доводам саме цієї сторони.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору (відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

Нормами закону та укладеного між сторонами договору не передбачено обов'язку позивача нагадувати відповідачеві про строки виконання зобов'язань, не встановлено і строків для відповідних вимог та претензій (про що обґрунтовано зазначав позивач в ході апеляційного провадження).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на наявність певних обставин, а саме - на порушення відповідачем строків надання документів, передбачених п.2.4 та 9.15 договору та на порушення у зв'язку з цим прав АТ "Дніпроазот" як покупця.

Тому з урахуванням вищенаведених приписів ст.74 ГПК України та правової позиції Верховного Суду колегія суддів зазначає, що в обґрунтування вказаних тверджень АТ "Дніпроазот" мало надати суду першої та апеляційної інстанції докази, що будь-яким чином могли б свідчити про вчинення відповідачем такого порушення.

Окрім того, позивач повинен був надати переконливі пояснення стосовно того, чому, у разі порушення відповідачем встановлених договором термінів надання документів (05.08.2017 та 10.08.2017 відповідно), АТ "Дніпроазот" не зверталося до ТОВ "Сава+" з претензіями у розумні строки, зокрема, до здійснення передоплати та отримання товару - враховуючи, що вказані документи стосуються з'ясування обставин, що мають значення саме на етапі укладення договору (наявність або відсутність у постачальника поточного рахунку, дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю, наявність у представника постачальника повноважень на укладення договору, існування у даної юридичної особи податкового боргу тощо).

Натомість, як було встановлено вище, у вересні 2017 року позивач перерахував відповідачеві кошти, у листопаді та грудні 2017 року товар було прийнято ним без жодних зауважень, а відповідну претензію направлено постачальнику лише 01.02.2018, з нарахуванням значних сум пені та штрафу за нібито допущене постачальником прострочення виконання зобов'язання з надання документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (постанова від 09.11.2018 у справі №908/1661/17).

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, враховуючи вищенаведені обставини, дії позивача можуть свідчити саме про намагання, користуючись своїми правами як покупця за договором, отримати невиправдані додаткові прибутки шляхом безпідставного стягнення на свою користь штрафних санкцій - всупереч таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України) та приписам ч.3 ст.13 ЦК України щодо недопущення зловживання правом.

Однак місцевий господарський суд, який беззаперечно погодився з недоведеними твердженнями позивача про порушення відповідачем строків надання документів, передбачених п.2.4 та 9.15 договору, не надав відповідним обставинам належної оцінки та необґрунтовано задовольнив позов у частині стягнення штрафу та пені, встановлених договором за порушення вимог вказаних пунктів.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

-штрафу за порушення передбаченого п. 9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №56 від 25.09.2017, згідно п. 6.12. договору, в розмірі 15450,00 грн.;

-пені за порушення передбаченого п. 9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №56 від 25.09.2017, згідно п. 6.17. Договору, в розмірі 618,00 грн. за період з 29.09.2017 по 08.10.2017.

Відповідно до п. 9.10. договору, постачальник зобов'язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцеві податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2017 позивач, у відповідності до п.2.3. договору та до специфікації (якою було визначено вартість продукції в сумі 61800,00 грн., у тому числі ПДВ - 10300,00 грн.) здійснив попередню оплату продукції у розмірі 61800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4307 від 21.09.2017, платіж за яким проведено банком 25.09.2017 (т.1, а.с.55).

Таким чином, відповідно до п. 9.10 договору, останнім днем строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є 28.09.2017.

Проте, відповідач зареєстрував податкову накладну № 26 від 25.09.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.10.2017, що підтверджується витягом із вказаного реєстру за №4438481 (т.1, а.с.59).

Отже, порушення відповідачем строку реєстрації зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних склало 10 календарних днів. Відповідні обставини було встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження.

Пунктом 6.12 договору передбачено, що за кожне порушення зобов'язань, передбачених п. п. 1.3., 2.4, 4.2., 6.5., 6.21., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9. - 9.12., 9.14, 9.15 договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим Договором чи законодавством України, та/або не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п.6.7. Договору, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Пунктом 6.17. договору передбачено, що за кожний день прострочення постачальником строку складання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцеві зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в п. 9.10. договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення передбаченого п. 9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 56 від 25.09.2017, згідно п. 6.12. договору, в розмірі 15450,00 грн. та пені за вказане порушення згідно з п. 6.17. договору, в розмірі 618,00 грн. за період з 29.09.2017 по 08.10.2017 - у відповідності до наданого позивачем обґрунтованого розрахунку (т.1, а.с.11), який колегія суддів визнає арифметично та методологічно правильним і таким, що узгоджується з умовами договору та нормами чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що, як встановлено в ході апеляційного провадження, позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню в частині стягнення:

-пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 31.07.2017 до договору, згідно з п. 6.8 договору, в розмірі 2280,00 грн.,

-штрафу за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 31.07.2017 до договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, згідно з п. 6.8 договору, в розмірі 1200,00 грн.

-пені за порушення передбаченого п. 9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 56 від 25.09.2017, згідно п. 6.17. Договору, в розмірі 618,00 грн. за період з 29.09.2017 по 08.10.2017.

-штрафу за порушення передбаченого п. 9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 56 від 25.09.2017, згідно п. 6.12. договору, в розмірі 15450,00 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити - з наведених вище підстав.

Отже, враховуючи, що доводи апелянта частково знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження і що безпідставне нарахування штрафних санкцій призводить до порушення прав відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення має бути змінено, оскільки воно ухвалене при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо наявності порушень зі сторони відповідача ряду умов договору).

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до якого у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2018 у справі №922/1323/18 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САВА+" (адреса: 61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 12, корпус А, код в ЄДР 32938597) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" (адреса: 51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1, код в ЄДР 05761620) штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 770778 від 31.07.2017 в сумі 19548,00 грн., з яких:

-пеню за порушення строку поставки продукції, передбаченої Специфікацією №1 на поставку продукції від 31.07.2017 до Договору, згідно п. 6.8 Договору, в розмірі 2280,00 грн.;

-штраф за порушення строку поставки продукції, передбаченої Специфікацією № 1 на поставку продукції від 31.07.2017 до Договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, згідно п. 6.8 Договору, в розмірі 1200,00 грн.;

-пеню за порушення передбаченого п. 9.10. Договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 56 від 25.09.2017, згідно п. 6.17. Договору, в розмірі 618,00 грн.

-штраф за порушення передбаченого п. 9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 56 від 25.09.2017, згідно п. 6.12. договору, в розмірі 15450,00 грн.;

- витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 293,22 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (адреса: 51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1, код в ЄДРПО 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВА+" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 12, корпус А, код в ЄДРПО 32938597) 3869,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.02.2019

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна