Рішення

від 06.02.2019 по справі 910/15577/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2019Справа № 910/15577/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л. Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17 А корп. 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3)

про стягнення 85 284,58 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК"

про стягнення 17 839,60 грн.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: Третьяк С.Ю.

від відповідача за первісним позовом: Роєнко Є.В.

В судовому засіданні 06.02.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 85 284,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 545 375,28 грн., що був попередньо оплачений відповідачем на суму 163 612,58 грн., інша частина вартості товару була сплачена останнім 11.10.2018 на підставі рішення Господарського суду міста Києва №910/7361/18 від 03.10.2018. За доводами позивача, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, останньому на підставі 8.1 договору було нарховано пеню у розмірі 85 284,58 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15577/18 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

13.12.2018 через відділ діловодства господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" надійшла зустрічна позовна заява, яка мотивована неналежним виконанням ТОВ "Селком Електронік" умов додаткової угоди №1 до договору №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017, за якою сторони встановили та підтвердили, що постачальник має заборгованість перед покупцем за несвоєчасну поставку товару у вигляді штрафних санкцій на суму 13 659,56 грн., які ТОВ "Селком Електронік" зобов'язалось сплатити до 12.04.2018 включно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2018 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до розгляду з первісним позовом у справі №910/15577/18, вирішено перейти до розгляду справи №910/15577/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.01.19.

21.12.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача за зустрічним позовом по справі, в якому позивач зазначає, що у додатку до зустрічної позовної заяви відповідач надав незавірену ксерокопію довіреності на свого представника. Також, позивача звертає увагу, що за змістом довіреності у представника відповідача відсутнє право підпису позовної заяви, оскільки термін розписуватись не дає підстав вважати, що зустрічний позов підписаний представником на законних підставах. На підставі викладеного, позивач за первісним позовом просить суд відмовити позивачу за зустрічним позовом у розгляду зустрічного позову.

10.01.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив відповідача на зустрічний позов, зі змісту якого вбачається, що останній вважає не правомірним посилання позивача за зустрічним позовом на додаткову угоду № 1 від 10.04.2018 до Договору, яка визначає погоджену між сторонами суму штрафних санкцій, оскільки відповідачем за зустрічним позовом було направлено проект додаткової угоди № 1 від 10.04.2018 позивачу за зустрічним позовом. Проте, екземпляр проекту додаткової угоди № 1 від 10.04.2018 не було повернуто ТОВ Селком Електронік . Відповідач за зустрічним позов зазначає, що оплата позивачем за зустрічним позовом не відбулась відповідно до п. 7 додаткової угоди до договору у термін до 13.04.2018, а тому цей проект додаткової угоди не був прийнятий ТОВ "Комплекс Агромарс" в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України. Так, відповідач за зустрічним позовом вважає, що вимога щодо сплати штрафних санкцій по договору поставки може стосуватись лише відповідальності відповідача за зустрічним позовом за прострочення поставки і тільки відповідно до договору. Крім того, позивач за зустрічним позовом у позову здійснив нарахування пені на суму штрафних санкцій, що відповідно до положень ч. 2 ст. 550 ГК України заборонено, а саме проценти на неустойку не нараховуються, а також 3 % річних за прострочення поставки не може застосовуватись відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

17.01.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача за первісним позов про відкладення розгляду справи у зв'язку перебуванням представника відповідача у іншому судовому засіданні, яке буде проходити у Господарському суду Київської області.

17.01.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій позивач за зустрічним позовом вказує, що з врахуванням змісту п.п. 8.3.1, 8.3.2 Договору відповідачем за зустрічним позовом віднесено пеню, основний вид відповідальності, а штраф додатковою відповідальністю за невчасно поставлений товар. Оскільки, всупереч вимогам Додаткової угоди, відповідач за зустрічним позовом не виконав грошове зобов'язання та не сплатив суму у розмірі 13 659,56 грн., позивачем за зустрічним позовом було застосовано норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та норми ст. 625 ЦК України.

17.01.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення позивача за зустрічним позовом на клопотання відповідача за зустрічним позовом, з яких вбачається, що відповідно до довіреності № 04/КАМ/Ю від 29.12.2017 ТОВ Комплекс Агромарс уповноважив ОСОБА_3 бути представником Товариства в судах будь-яких інстанцій з правом пред'явлення позову, а тому твердження відповідача за зустрічним позовом щодо не погодження зустрічного позову із позивачем. Крім того, вірність копії Статуту ТОВ Комплекс Агромарс лише засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 та ОСОБА_5

22.01.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача за зустрічним позовом на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що претензія відносно не поставлення товару від 25.01.2018 №25 на суму 12 944, 87 грн. не було вручення відповідачу за зустрічним позовом, поштове відправлення № 0209417486514 не було вручено адресату і повернулось відправнику. Також, зі змісту заперечень вбачається, що позивач за зустрічним позовом у відповіді на відзив не спростовує заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо неправомірності одночасного застосування пені та штрафу.

23.01.2019 у судовому засіданні, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача за первісним позовом та відкласти підготовче засідання на 06.02.2019.

У судове засідання, призначене на 06.02.2019, з'явилися представники сторін та просили суд закрити підготовче провадження у справі й призначити справу по сутій у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.02.2019 з у рахуванням положення ч. 6 ст. 185 ГПК України судом оголошувалась протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той же день.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі та заперечив щодо задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою відповідно до позиції викладеної у поданому відзиві на зустрічний позов та запереченнях на відповідь на відзив щодо зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, заперечив щодо задоволення позовних вимог за первісних позовом та підтримав позовні вимоги за зустрічною позовною заявою, з врахуванням відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 травня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" було укладено договір № 14/17/140/2017/КАМ/О поставки електротехнічного обладнання (надалі - договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку Товару та передати його у власність Покупця , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору предметом даного Договору є поставка товару, перелік, найменування, асортимент якого вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Строк поставки товару на кожну окрему поставку зазначається у Специфікації до даного договору (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що поставка товару по даному Договору відбувається на підставі замовлення Покупця засобами телефонного зв'язку. У разі погодження замовлення Постачальник в телефонному режимі дає згоду на поставку товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п.11.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" укладено специфікацію № 1 від 19.05.2017 на суму 202 350,00 грн. з ПДВ та специфікацію № 2 від 05.10.2017 на суму 545 375,28 грн.

Відповідно до п. 3 Специфікації №2 оплата Товару здійснюється Покупцем на наступних умовах:

- передоплата у розмірі 30% - 163612 (сто шістдесят три тисячі шістсот дванадцять) гривень 58 копійок з ПДВ, сплачується Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Специфікації (п.3.1.).

- решта оплати у розмірі 70% - 381762 (триста вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 70 копійок з ПДВ, сплачується Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, після виконання наступних умов: постачання всієї кількості Товару згідно даної Специфікації №2; підписання Сторонами належним чином оформленої видаткової накладної; Постачальник надав Покупцю документи, що вказані в п.4.7. цього Договору; Постачальник у визначений законодавством строк, засобами електронного зв'язку надіслав Покупцю податкову накладну зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних (п.3.2.).

З матеріалів первісного позову вбачається, що поставка обладнання відбувалась в два етапи: на виконання умов договору № 14/17/140/2017/КАМ/О, відповідно до видаткової накладної № 76 від 14.12.2017 на підставі рахунку № 94 від 31.08.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" поставлено обладнання ТОВ Комплекс Агромарс на суму 382 336,08 грн., а також на виконання умов договору №14/17/140/2017/КАМ/О, відповідно до видаткової накладної № 6 від 30.01.2018 на підставі рахунку № 94 від 31.08.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" поставлено обладнання ТОВ Комплекс Агромарс на суму 163 039,20 грн.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 381 762,70 грн. за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, а саме 381 762,70 грн. - боргу за поставлене обладнання, 5 726,44 грн. - судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі № 910/7361/18 судом встановлено факт наявності заборгованості у ТОВ "Комплекс Агромарс", позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" 381 762, 70 грн. - боргу за поставлене обладнання, 5 726, 44 грн. - судового збору, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Як зазначено у рішенні Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі №910/7361/18 09.10.2017 відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на виконання п. 3.1. Специфікації №2 здійснено передоплату в розмірі 163 612,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9623040024 від 09.10.2018.

Судом досліджено матеріали первісної позовної заяви у даній справі та встановлено, що ТОВ "Комплекс Агромарс" сплачено борг на користь ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" відповідно до рішення суду від 03.10.2018 по справі №910/7361/18 у розмірі 381 762,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9623080652 від 11.10.2018, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 у справі №910/7361/18 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

В обґрунтування позовних вимог, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом порушено умови договору та п. 3.2. Специфікації № 2 від 05.10.2017, оскільки оплата вартості товару повинна здійснюватись протягом 15 календарних днів з моменту постачання всієї кількості товару, а отже до 15.02.2018 включно, з врахуванням поставки товару ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" - 30.01.2018.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з ТОВ "Комплекс Агромарс" пеню за прострочення оплати товару у розмірі 85 284,58 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі №910/7361/18 та підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № 76 від 14.12.2017 та видатковою накладною № 6 від 30.01.2018, товарно-транспортною накладною № Р76 та № Р6 від 30.01.2018, на виконання умов спірного Договору та специфікації №2, в період час з 14.12.2017 року по 30.01.2018 року (включно), ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" поставлено, а ТОВ "Комплекс Агромарс" прийнято товар на суму 545 375,28 грн.

У відповідності до п. 3.2. Специфікації № 2 від 05.10.2017 решта оплати у розмірі 70% - 381 762,70 грн. сплачується покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів, після виконання наступних умов: постачання всієї кількості товару згідної даної Специфікації № 2, підписання сторонами найденим чином оформленої видаткової накладної, постачальник надав покупцю документи, що вказані в п. 4.7. Договору, постачальник у визначений законодавством строк, засобами електронного зв'язку надіслав Покупцю податкову накладну зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи, а саме платіжним дорученням № 9623080652 підтверджується про оплату відповідачем за первісним позовом боргу за рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у розмірі 381 762,70 грн. - 11.10.2018.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" претензію № 539/у від 18.10.2018 про сплату пені у розмірі 85 284,58 грн. у зв'язку із затримкою оплати вартості товару за спірним договором. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази відповіді відповідача за первісним позовом на претензію ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" № 539/у від 18.10.2018.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного Договору винна сторона несе відповідальність, визначену даним Договором та чинним законодавством України. Сторони погодили збільшити строк позовної давності для стягнення неустойки. За домовленістю сторін зазначений строк становить 10 років. Пеня нараховується протягом 10 років з дня, наступного за днем порушення виною стороною свого зобов'язання. До закінчення спливу зазначених 10 років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов'язання.

Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару (п. 8.2. Договору).

Таким чином, враховуючи останню поставку позивачем за первісним позовом товару - 30.01.2018 та повне фактичне виконання зобов'язання за спірним Договором відповідачем, яке було здійснено лише 11.10.2018, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, отже має місце прострочення оплати другої частини поставленого товару на суму 381 762,70 грн. (основний борг відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі №910/7361/18), яке складає 237 днів, а тому ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" має право на нарахування пені, передбачених ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, суд встановив, що розрахунок пені наданий позивачем є обґрунтованим та вірним, а тому враховуючи наявність прострочення у 237 днів оплати поставленого товару на суму 381 762,70 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 85 284,58 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" про стягнення 17 839,60 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 19 травня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" було укладено договір № 14/17/140/2017/КАМ/О поставки електротехнічного обладнання та специфікація № 2 від 05.10.2017 до договору про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом поставити товар позивачу за зустрічним позовом на загальну суму 545 375,28 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору строк поставки товару на кожну окрему поставку зазначається у Специфікації до даного договору.

У пункті 6 специфікації №2 від 05.10.2017 сторонами погоджено, що строк поставки товару протягом 70 календарних днів з моменту підписання Специфікації.

Згідно з п. 4.8. спірного договору Постачальник повинен забезпечити поставку повного асортименту (переліку) товару, вказаного в рахунку-фактурі, шляхом організації разової одночасної поставки всього асортименту в строки, передбачені даним договором. Поставка неповного асортименту (переліку) товару, вказаного в рахунку-фактурі та товарно-транспортній накладній, заборонена.

Пунктом 4.1. розділу 5 договору зазначається, що асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару визначаються у специфікації до даного договору та передбачаються у накладних документах на кожну окрему партію товару.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.16 договору).

Так, відповідно укладеної між сторонами специфікації № 2 від 05.10.2017, а саме у п. 1 визначено, що постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує товар (згідно переліку) на загальну суму 545 375,28 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 76 від 14.12.2017 ТОВ Селком електронік поставив товар ТОВ Комплекс Агромарс на підставі договору №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017 та рахунку № 94 від 31.08.2017 на загальну суму 382 336,08 грн.

Проте, позивач за зустрічним позовом вважаючи, що відповідач за зустрічним позовом порушив умови спірного договору та специфікації №2, направив на адресу останнього претензію № 25 від 25.01.2018 про не поставлення товару на суму 163 039,20 грн., що підтверджується доказами направлення (копію опису вкладення в цінний лист № 0209417486514 від 30.01.18 та копія поштової квитанції № 6831 від 30.01.2018).

В подальшому, відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар позивачу на загальну суму 163 039,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 30.01.18.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" було укладено Додаткову угоду № 1 до договору №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017, в якій сторони встановили та підтверджують, що Постачальник має заборгованість перед Покупцем за несвоєчасну поставку товару по договору №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017 у вигляді штрафних санкцій у загальному розмірі 13 659,56 грн. (п. 2 додаткової угоди).

Сторони прийшли до згоди про оплату Постачальником штрафних санкцій зазначених в п. 2 даної додаткової угоди періодичними частковими платежами або одноразовим платежем у строк до 12.04.2018 включно. Платежі здійснюються в банківську дні починаючи з наступного банківського дня після підписання даної додаткової угоди до повного погашення суми заборгованості (п. 4 додаткової угод).

Отже, ТОВ "Комплекс Агромарс" звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" про стягнення заборгованості у розмірі 13 659,56 грн. за несвоєчасно поставлений товар та порушенням умов Додаткової угоди № 1 від 10.04.2018 до спірного договору.

В обґрунтування своїх заперечень проти зустрічних позовних вимог, відповідач за зустрічним позовом вважає, що позивач не правомірно посилається на додаткову угоду № 1 від 10.04.2018 до Договору, оскільки оплата позивачем за зустрічним позовом не відбулась у визначений строк, а тому відповідно до п. 7 додаткової угоди до договору цей проект додаткової угоди не був прийнятий ТОВ "Комплекс Агромарс" в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Дослідивши зміст Додаткової угоди № 1 від 10.04.2018, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, судом встановлено, що відповідно до п. 7, дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання повноваженими представниками сторін та виконання покупцем обов'язку визначеного п. 4 цієї додаткової угоди.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 від 10.04.2018 визначено, що сторони прийшли до згоди про оплату покупцем постачальнику за поставлений товар, зазначений в п. 1 даної додаткової угоди періодичними частковими платежами у строк до 20.04.2018 включно. Платежі здійснюються в банківські дні починаючи з наступного банківського дня після підписання даної додаткової угоди до повного погашення суми заборгованості.

Проте, як підтверджується доказами наданими сторонами та як встановлено судом при дослідженні первісного позову, позивач за зустрічним позовом не виконав умови передбачені у п. 4 Додаткової угоди № 1 від 10.04.2018 та не сплатив заборгованість відповідачу за зустрічним позовом у строк до 20.04.2018. Відповідно до платіжного доручення №9623080652 на суму 381 762,70 грн. повна оплата позивачем за зустрічним позовом поставленого товару була здійснена лише 11.01.2018 та на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі №910/7361/18.

З огляду на викладене, суд відхиляє позицію та посилання позивача за зустрічним позовом щодо порушення відповідачем вимог Додаткової угоди № 1 до спірного договору, оскільки враховуючи приписи п. 7 Додаткової угоди № 1, така додаткова угода не набрала чинності у зв'язку з не невиконанням умов, визначених угодою (сторони не приступили до її виконання).

Однак, крім вищезазначеного, позивач обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, вказує, що відповідачем було порушено п. 4.8. спірного договору та п. 6 специфікації № 2 щодо своєчасного та повного поставлення товару у строк до 14.12.2017, а тому відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 13 659,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, судом встановлено, що договором поставки №14/17/140/2017/КАМ/О від 19.05.2017 сторони погодили про строк поставки товару на кожну окрему поставку, яка зазначається у Специфікації до даного договору.

Як зазначалось, у пункті 6 специфікації №2 від 05.10.2017 визначено, що строк поставки товару протягом 70 календарних днів з моменту підписання Специфікації, тобто до 14.12.2017 включно.

Однак, відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам спірного договору та специфікації № 2, не здійснив повну поставку оплаченого товару у встановлений строк до 14.12.2017.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3.1. та 8.3.2 договору передбачено, що постачальник за даним договором відшкодовує завдані збитки покупцю у повному обсязі:

за порушення строків поставки товару вказаного у п. 4.2. договору понад 2 робочих днів, сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості непоставленого/недопоставленого товару, рахуючи від дати, коли товар мав бути поставлений покупцю.

за порушення строків поставки товару вказаного у п. 4.2. даного договору більше ніж на 5 робочих дні, додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого/недопоставленого товару.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем за зустрічним позовом поставлено товар на суму 545 375,28 грн. у два етапи, а саме 14.12.2017 та 30.01.2018, суд погоджується з твердженням позивача про прострочення ТОВ Селком Електронік строку поставки товару відповідно до п. 4.8 спірного до договору та п. 6 специфікації № 2, а тому суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.

Так, судом здійснено перевірку розрахунку заборгованості позивача за зустрічним позовом та встановлено, що розрахунок становить суму більшу, ніж заявлено позивачем (пеня - 6012,35 грн. та штраф - 8151,96 грн.) за період з 15.12.2017 по 29.01.2018. Оскільки, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі 13 659,56 грн.

Крім того, за прострочення відповідачем за зустрічним позовом оплати штрафних санкцій у розмірі 13 659,56 грн. щодо несвоєчасної поставки товару у повному обсязі, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 198,21 грн., інфляційні витрати у розмірі 707,89 грн., 3% річних у розмірі 273,89 грн.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

При цьому, обов'язок сплатити суму неустойки (пені), за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позов нараховані санкції на заборгованість у розмірі 13 659,56 грн., яка складається з пені та штрафу, а також враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з пені у розмірі 3 198,21 грн., інфляційні витрати у розмірі 707,89 грн., 3% річних у розмірі 273,89 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача за первісним позовом, який мав довести суду, що він виконав своєчасно зобов'язання щодо сплати грошових коштів за поставлений товар. Проте, відповідач не надав суду доказів своєчасного виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача за первісним позов щодо прострочення оплати поставленого товару та порушення умов договору та специфікації № 2 відповідачем за зустрічним позовом щодо прострочення поставки товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі та задоволенню позовних вимог за зустрічним позовом частково.

З огляду на вищезазначене, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення судового збору у розмірі 1762,00 грн. за первісним позовом з ТОВ "Комплекс Агромарс" та стягнення з ТОВ "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" судового збору в частині задоволення зустрічних позовних вимог у розмірі 1 349,14 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 А, корп. 2; ідентифікаційний код 38679759) пеню у розмірі 85 284 (вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛКОМ ЕЛЕКТРОНІК" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 А, корп. 2; ідентифікаційний код 38679759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 30160757) штрафні санкції у розмірі 13 659 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 14 коп.

5. В іншій частині зустрічних вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.02.2019.

Суддя Л. Г. Пукшин