Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/15324/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2019Справа № 910/15324/18

За позовом Фізичної особи-підприємця Гафарової Ірини Андріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦУМ Лєйдіз Стайл

про стягнення 408927,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гафарова Ірина Андріївна (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦУМ Лєйдіз Стайл (відповідач) про стягнення 408927,00 грн., з яких: 166930,00 грн. заборгованості по сплаті за реалізоване майно та 241997,00 грн. вартості переданого на комісію, проте неповернутого та нереалізованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гафарової Ірини Андріївни залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

04.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 щодо усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15324/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 про відкриття провадження у справі №910/15324/18.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через відділ діловодства суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЦУМ Лєйдіз Стайл (відповідач, комісіонер) та Фізичною особою-підприємцем Гафаровою Іриною Андріївною (позивач, комітент), був укладений Договір комісії №00130/217/ДК (далі - Договір або Договір комісії №00130/217/ДК), відповідно до умов якого комісіонер надає комітенту комісійні послуги, визначені в цьому договорі, для забезпечення реалізації товарів в універмазі, в порядку та на умовах, встановлених в цьому договорі. Сторони також домовилися, що основною складовою предмету цього договору є послуги комісійної торгівлі товарами, а інші зобов'язання комісіонера є допоміжними та супутніми для забезпечення можливості комісійної торгівлі товарами в універмазі (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, комісіонер від свого імені та за рахунок комітента зобов'язується здійснювати реалізацію товарів в універмазі в порядку та на умовах, визначених цим договором. Під реалізацією товарів також розуміється продаж подарункових сертифікатів на товар, умови використання яких зазначаються на самих сертифікатах або описуються в програмі лояльності. Умови програм лояльності встановлені у відповідному додатку до Правил роботи.

Згідно з п.3.2.8 Договору, передача товарів на комісію здійснюється за Актом приймання-передачі товарів на комісію. Акт приймання-передачі товарів на комісію підписується уповноваженими представниками сторін в момент фактичної передачі товару на зовнішньому складі або в пункті доставки. У разі виявлення розбіжностей, щодо товарів згідно даних інформаційної системи, під час їх приймання на комісію та/або невідповідності товару вимогам статті 3.2.7 цього договору, сторони складають акт розбіжностей. Комісіонер не приймає на комісію товар, який пошкоджено або який не відповідає вимогам цього договору. Комісіонер не приймає на комісію товар, який не зазначений в акті приймання-передачі (надлишки).

У п.3.2.9 Договору сторони погодили, що комітент залишається власником товару і право власності на товар до комісіонера не переходить. З моменту прийняття товару на комісію, комісіонер несе відповідальність за схоронність товару, його втрату та/або пошкодження за виключенням випадків, які зазначені у статті 11.2 Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору, щоденно комісіонер готує та надає Звіт комітенту про надані послуги щодо реалізації товару, його повернення покупцями та Акт наданих послуг. Звіт комітенту та Акт наданих послуг складається в електронній формі та надсилаються комітенту через електронний документообіг. Комітент зобов'язаний підписати звіт комітенту та Акт наданих послуг особистим ключем в електронному вигляді. Підписані сторонами звіт комітенту та акт наданих послуг є підтвердженням відсутності претензій щодо послуг, наданих за відповідним актом наданих послуг.

За умовами п.3.6 Договору, протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання комітентом відповідного акту наданих послуг та звіту комітенту комісіонер перераховує комітенту суму коштів, підтверджену сторонами у відповідному звіті комітенту.

Пунктом 3.11 Договору встановлено, що комітент має право вимагати повернення товару з комісії. Така вимога надається комісіонеру через інформаційну систему та виконується комісіонером протягом 2 (двох) робочих днів з дня її отримання. Повернення товару комітенту здійснюється за Актом повернення товару комітенту та за обов'язковою участю представників комітента в пункті доставки. Підписаний сторонами Акт повернення товару є належним доказом відсутності претензій комітента щодо стану, кількості та комплектності повернутого товару. З моменту підписання Акту повернення товару комітенту комісіонер не несе ніякої відповідальності за такий товар перед комітентом. Комітент зобов'язаний вивезти товар із пункту доставки в момент підписання сторонами Акту повернення товару комітенту.

Відповідно до п.8.1 Договору, цей договір набирає чинність у дату набрання чинності в момент його підписання уповноваженими представниками сторін. Цей договір автоматично припиняє свою дію у разі, якщо протягом 30 днів з дати набрання чинності не буде укладено Договору оренди. Цей договір припиняє свою дію разом з припиненням строку дії Договору оренди.

У позовній заяві позивач зазначив, що доданий до позовної заяви Договір комісії №00130/2017/ДК не був підписаний з боку відповідача, проте дії сторін, які були спрямовані на виконання умов зазначеного договору свідчать про його укладеність.

Так, позивач вказує, що на виконання умов зазначеного договору комісії ним було передано відповідачеві майно на загальну суму 3242910,00 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі товару на комісію, перелік яких наведено у позовній заяві. В період з 15.12.2017 по 24.04.2018 відповідачем було повернуто позивачеві майно на загальну суму 2586146,00 грн., що підтверджується відповідними актами повернення товару з комісії, перелік яких наведено у позовній заяві. Позивач стверджує, що вартість майна переданого на комісію відповідачу, проте не повернутого та не реалізованого останнім становить 241997,00 грн. Позивач також вказує, що станом на 01.08.2018 відповідачем було реалізовано за Договором майно позивача на загальну суму 414767,00 грн. та сплачено на рахунок позивача грошові кошти за реалізоване майно в сумі 247837,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем залишилась заборгованість зі сплати коштів за реалізоване майно в сумі 166930,00 грн.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав умови Договору, у зв'язку з чим просить суд стягнути на свою користь 408927,00 грн., з яких: 166930,00 грн. заборгованості по сплаті за реалізоване майно та 241997,00 грн. вартості переданого на комісію, проте неповернутого та нереалізованого майна.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Положеннями ч.ч.1-3 ст.642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір комісії №00130/2017/ДК підписано позивачем, як комітентом, проте не підписано відповідачем, як комісіонером. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 02.12.2017 відповідачем було прийнято на комісію товар позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії Актів приймання-передачі товару на комісію на загальну суму 3242910,00 грн. Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені печаткою комісіонера (відповідача). Також, в період з 15.12.2017 по 23.04.2018 відповідачем було повернуто позивачу переданий на комісію товар на загальну суму 2586146,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів повернення товару з комісії, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печаткою комісіонера (відповідача). Також, в період з 08.12.2017 по 08.08.2018 відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти за реалізоване майно за Договором комісії №00130/2017/ДК в загальному розмірі 247837,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача за вказаний період. При цьому в наведених Актах приймання-передачі товару та Актах повернення товару з комісії в якості підстави їх складання зазначено Договір комісії №00130/2017/ДК та саме цей договір вказано в призначенні платежу при здійсненні оплати відповідачем згідно наведених банківських виписок. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме на виконання умов Договору комісії №00130/2017/ДК відповідачем у період з 03.12.2017 по 27.02.2018 надавались позивачу Звіти комітенту.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні у справі документи у сукупності, суд дійшов висновку, про укладеність між сторонами Договору комісії №00130/2017/ДК від 21.11.2017, оскільки зазначені обставини свідчать про акцептування відповідачем умов зазначеного договору та вчинення дій щодо реального його виконання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (стаття 1014 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Судом по матеріалах справи встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами

Договору позивач передав відповідачу на комісію товар на загальну суму 3242910,00 грн., що підтверджується копіями Актів приймання-передачі товару на комісію №ЦБ-7422 від 02.12.2017, №ЦБ-7555 від 08.12.2017, №ЦБ-7706 від 14.12.2017, №ЦБ-7712 від 14.12.2017, №ЦБ-7822 від 16.12.2017, №ЦБ-7825 від 16.12.2017, №ЦБ-26 від 21.12.2017, №ЦБ-80 від 27.12.2017, №ЦБ-82 від 27.12.2017, №ЦБ-91 від 28.12.2017, №ЦБ-108 від 28.12.2017, №ЦБ-109 від 28.12.2017, №ЦБ-129 від 30.12.2017, №ЦБ-130 від 30.12.2017, №ЦБ-131 від 30.12.2017, №ЦБ-13 від 04.01.2018, №ЦБ-53 від 12.01.2018, №ЦБ-54 від 12.01.2018, №ЦБ-55 від 12.01.2018, №ЦБ-56 від 12.01.2018, №ЦБ-92 від 18.01.2018, №ЦБ-111 від 23.01.2018, №ЦБ-112 від 23.01.2018, №ЦБ-113 від 23.01.2018, №ЦБ-114 від 23.01.2018, №ЦБ-115 від 23.01.2018, №ЦБ-160 від 31.01.2018, №ЦБ-7423 від 02.12.2017, №ЦБ-7426 від 02.12.2017, №ЦБ-7427 від 02.12.2017, №ЦБ-7429 від 02.12.2017.

В період з 15.12.2017 по 24.04.2018 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 2586146,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів повернення товару з комісії №ЦБ-6757 від 15.12.2017, №ЦБ-33 від 23.12.2017, №ЦБ-34 від 24.12.2017, №ЦБ-61 від 28.12.2017, №ЦБ-62 від 28.12.2017, №ЦБ-68 від 30.12.2017, №ЦБ-69 від 30.12.2017, №ЦБ-70 від 30.12.2017, №ЦБ-4 від 03.01.2018, №ЦБ-49 від 11.01.2018, №ЦБ-64 від 16.01.2018, №ЦБ-65 від 16.01.2018, №ЦБ-81 від 20.01.2018, №ЦБ-90 від 23.01.2018, №ЦБ-148 від 31.01.2018, №ЦБ-150 від 31.01.2018, №ЦБ-187 від 02.02.2018, №ЦБ-587 від 22.04.2018, №ЦБ-595 від 22.04.2018, №ЦБ-603 від 22.04.2018, №ЦБ-604 від 22.04.2018, №ЦБ-605 від 22.04.2018, №ЦБ-606 від 22.04.2018, №ЦБ-607 від 22.04.2018, №ЦБ-608 від 22.04.2018, №ЦБ-609 від 22.04.2018, №ЦБ-610 від 22.04.2018, №ЦБ-611 від 22.04.2018, №ЦБ-612 від 22.04.2018, №ЦБ-613 від 22.04.2018, №ЦБ-614 від 22.04.2018, №ЦБ-615 від 22.04.2018, №ЦБ-616 від 22.04.2018, №ЦБ-617 від 22.04.2018, №ЦБ-618 від 22.04.2018, №ЦБ-619 від 22.04.2018, №ЦБ-620 від 22.04.2018, №ЦБ-621 від 22.04.2018, №ЦБ-622 від 22.04.2018, №ЦБ-623 від 22.04.2018, №ЦБ-624 від 22.04.2018, №ЦБ-625 від 22.04.2018, №ЦБ-626 від 22.04.2018, №ЦБ-630 від 23.04.2018, №ЦБ-633 від 23.04.2018, №ЦБ-634 від 23.04.2018, №ЦБ-635 від 23.04.2018, №ЦБ-636 від 23.04.2018, №ЦБ-637 від 23.04.2018, №ЦБ-638 від 23.04.2018, №ЦБ-639 від 23.04.2018.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.08.2018 відповідачем було реалізовано товар за Договором на загальну суму 414767,00 грн., що підтверджується складеними відповідачем на виконання умов п.3.4 договору Звітами комітенту №00ЦБ-031220_1 від 03.12.2017, №00ЦБ-031416_1 від 05.12.2017, №00ЦБ-031490_1 від 06.12.2017, №00ЦБ-031558_1 від 07.12.2017, №00ЦБ-031640_1 від 08.12.2017, №00ЦБ-031727_1 від 09.12.2017, №00ЦБ-031823_1 від 10.12.2017, №00ЦБ-031912_1 від 11.12.2017, №00ЦБ-032029_1 від 12.12.2017, №00ЦБ-032371_1 від 16.12.2017, №00ЦБ-032476_1 від 17.12.2017, №ЦСЦБ-000020_1 від 18.12.2017, №ЦСЦБ-000063_1 від 19.12.2017, №ЦСЦБ-000087_1 від 20.12.2017, №ЦСЦБ-000108_1 від 21.12.2017, №ЦСЦБ-000129_1 від 22.12.2017, №ЦСЦБ-000151_1 від 23.12.2017, №ЦСЦБ-000173_1 від 24.12.2017, №ЦСЦБ-000201_1 від 25.12.2017, №ЦСЦБ-000245_1 від 26.12.2017, №ЦСЦБ-000278_1 від 27.12.2017, №ЦСЦБ-000302_1 від 28.12.2017, №ЦСЦБ-000324_1 від 29.12.2017, №ЦСЦБ-000349_1 від 30.12.2017, №ЦСЦБ-000377_1 від 31.12.2017, №ЦСЦБ-000019_1 від 02.01.2018, №ЦСЦБ-000040_1 від 03.01.2018, №ЦСЦБ-000063_1 від 04.01.2018, №ЦСЦБ-000084_1 від 05.01.2018, №ЦСЦБ-000102_1 від 06.01.2018, №ЦСЦБ-000122_1 від 07.01.2018, №ЦСЦБ-000147_1 від 08.01.2018, №ЦСЦБ-000224_1 від 10.01.2018, №ЦСЦБ-000242_1 від 11.01.2018, №ЦСЦБ-000278_1 від 13.01.2018, №ЦСЦБ-000297_1 від 14.01.2018, №ЦСЦБ-000318_1 від 15.01.2018, №ЦСЦБ-000351_1 від 16.01.2018, №ЦСЦБ-000375_1 від 17.01.2018, №ЦСЦБ-000395_1 від 18.01.2018, №ЦСЦБ-000414_1 від 19.01.2018, №ЦСЦБ-000434_1 від 20.01.2018, №ЦСЦБ-000454_1 від 21.01.2018, №ЦСЦБ-000475_1 від 22.01.2018, №ЦСЦБ-000534_1 від 24.01.2018, №ЦСЦБ-000553_1 від 25.01.2018, №ЦСЦБ-000588_1 від 27.01.2018, №ЦСЦБ-000606_1 від 28.01.2018, №ЦСЦБ-000623_1 від 29.01.2018, №ЦСЦБ-000714_1 від 01.02.2018, №ЦСЦБ-000733_1 від 02.02.2018, №ЦСЦБ-000752_1 від 03.02.2018, №ЦСЦБ-000773_1 від 04.02.2018, №ЦСЦБ-000791_1 від 05.02.2018, №ЦСЦБ-000830_1 від 06.02.2018, №ЦСЦБ-000847_1 від 07.02.2018, №ЦСЦБ-000867_1 від 08.02.2018, №ЦСЦБ-000906_1 від 10.02.2018, №ЦСЦБ-000926_1 від 11.02.2018, №ЦСЦБ-000954_1 від 12.02.2018, №ЦСЦБ-000995_1 від 13.02.2018, №ЦСЦБ-001054_1 від 16.02.2018, №ЦСЦБ-001071_1 від 17.02.2018, №ЦСЦБ-001088_1 від 18.02.2018, №ЦСЦБ-001108_1 від 19.02.2018, №ЦСЦБ-001150_1 від 20.02.2018, №ЦСЦБ-001166_1 від 21.02.2018, №ЦСЦБ-001183_1 від 22.02.2018, №ЦСЦБ-001200_1 від 23.02.2018, №ЦСЦБ-001218_1 від 24.02.2018, №ЦСЦБ-001235_1 від 25.02.2018, №ЦСЦБ-001292_1 від 27.02.2018.

У період з 08.12.2017 по 08.08.2018 відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти за реалізоване майно в загальному розмірі 247837,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача за вказаний період.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав умови Договору, зокрема, п.3.6 щодо перерахування позивачу суми коштів підтвердженої сторонами у відповідному Звіті комітенту. Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 166930,00 грн. (414767,00 грн. - 247837,00 грн. = 166930,00 грн.). Крім того, відповідач отримав майно на суму 241997,00 грн., проте не реалізував його та не повернув позивачу.

Вказані обставини належним чином підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 166930,00 грн. заборгованості по сплаті за реалізоване майно є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 241997,00 грн. вартості переданого на комісію, проте неповернутого та нереалізованого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, відповідно до п.3.2.9 Договору, комітент залишається власником товару і право власності на товар до комісіонера не переходить. З моменту прийняття товару на комісію, комісіонер несе відповідальність за схоронність товару, його втрату та/або пошкодження за виключенням випадків, які визначені у статті 11.2 Договору.

Згідно з п.3.11 Договору, комітент має справо вимагати повернення товару з комісії. Така вимога надається комісіонеру через інформаційну систему та виконується комісіонером протягом 2 (двох) робочих днів з дня її отримання. Повернення товару комітенту здійснюється за Актом повернення товару Комітенту та за обов'язковою участю представників комітента в пункті доставки. Підписаний сторонами Акт повернення товару є належним доказом відсутності претензій комітента щодо стану, кількості та комплектності повернутого товару. З моменту підписання Акту повернення товару комітенту комісіонер не несе відповідальності за такий товар перед комітентом. Комітент зобов'язаний вивезти товар із пункту доставки в момент підписання сторонами Акту повернення товару комітенту.

У позовній заяві позивач зазначив, що 08.02.2018 ним було направлено відповідачу Вимогу №1, зокрема, про необхідність повернення майна, проте станом на 24.07.2018 майно позивачу повернуто не було. Проте суд зазначає, що матеріали справи не містять копії такої вимоги, а також доказів її направлення відповідачу.

Також, відповідно до п.8.6.2 Договору, за умови відсутності заборгованості комітента перед комісіонером, комісіонер зобов'язаний повернути комітенту весь нереалізований товар протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня припинення цього Договору.

Згідно з п.8.1 Договору, цей договір набирає чинність у дату набрання чинності в момент його підписання уповноваженими представниками сторін. Цей договір автоматично припиняє свою дію у разі якщо протягом 30 днів з дати набрання чинності не буде укладено Договору оренди. Цей договір припиняє свою дію разом з припиненням строку дії Договору оренди.

Разом з тим, із преамбули укладеного між сторонами Договору комісії №00130/2017/ДК, вбачається, що даний договір укладено з метою правового регулювання та визначення порядку організації реалізації товарів в Універмазі на підставі раніше укладених Договорів оренди площ для здійснення комісійної торгівлі укладених, зокрема, між відповідачем та ТОВ Столичний ЦУМ .

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів припинення дії спірного Договору комісії №00130/2017/ДК.

Також в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про виникнення у відповідача обов'язку повернути позивачу вартість майна що не було реалізоване і не було повернуте позивачу.

Таким чином, враховуючи, що позов заявлено позивачем на підставі Договору комісії №00130/2017/ДК, умовами якого не передбачено повернення комісіонером (відповідачем) комітенту (позивачу) коштів за нереалізований та не повернутий товар, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача 241997,00 грн. вартості переданого на комісію, проте неповернутого та нереалізованого майна.

Враховуючи зазначене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається з суми судового збору в розмірі 6136,91 грн., а також витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 6133,91 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, зокрема, судовий збір в сумі 2503,95 грн. покладається на відповідача.

Разом з тим, як вбачається із наявного у справі платіжного доручення №62 від 02.08.2019 позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в розмірі 6136,91 грн., в той час враховуючи приписи чинного законодавства позивач мав сплатити 6133,91 грн.

Так, суд зазначає, що судовий збір в розмірі 3,00 грн., який сплачено позивачем підлягає поверненню в порядку встановленому ст. 7 Закону України Про судовий збір , а саме за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, тоді як станом на час прийняття судом рішення матеріали справи не містять відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦУМ Лєйдіз Стайл (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 8; ідентифікаційний код 40817538) на користь Фізичної особи-підприємця Гафарової Ірини Андріївни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 166930 (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять) грн. заборгованості по сплаті за реалізоване майно, а також 2503 (двi тисячi п'ятсот три) грн. 95 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.02.2019.

Суддя О.В. Гумега