Рішення

від 01.02.2019 по справі 916/2450/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2450/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Конанець І.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДФУ АГРО" (11542, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Грозине, вул. Тимірязєва, буд. 22);

до відповідача: Фірма „УКРКОНТРАКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, Площа Грецька, буд.3/4, офіс 602)

про стягнення 2516018,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02.11.2018 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ДФУ АГРО" (надалі - ТОВ „ДФУ АГРО") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2647/18) до відповідача - Фірми „УКРКОНТРАКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ Фірма „УКРКОНТРАКТ"), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2517176,21 грн., з яких 2450960,00 грн. - заборгованість, 8863,75 грн. - 3% річних, 46568,24 грн. - інфляційні втрати, 10784,22 грн. - пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами у справі договору поставки №05/09-0287 від 05.09.2018р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково. При цьому, як стверджує позивач, ТОВ „ДФУ АГРО" неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами про сплату існуючої заборгованості, між тим, вони були залишені відповідачем без виконання, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/2450/18 за правилами загального позовного провадження, із призначенням проведення підготовчого засідання.

03.12.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №25017/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на п. 6.2 договору поставки №05/09-0287, в зв'язку з чим вважає, що в силу приписів ст.ст. 251, 253 ЦК України у нього не виникло обов'язку щодо сплати вартості поставленого товару. З огляду на, що відповідач також вважає безпідставним нарахування позивачем штрафних і фінансових санкцій. Крім того, відповідач зазначає про часткове здійснення оплати фактично отримано товару у загальній сумі 250000,00 грн.

17.12.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО № 26004/18, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач не погоджується із доводами відповідача та наполягає на наявності обов'язку у відповідача сплатити кошти за отриманий товар в силу приписів ст. 193 ГК України. Водночас, у відповіді на відзив, позивач в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України змінив розмір позовних вимог, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та з огляду на донарахування 3% річних та інфляційних. Отже, з урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 400960,00 грн., 3% річних у розмірі 17945,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 75279,76 грн., пені у розмірі 21833,64 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 37757,64 грн., а також витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні від 19.12.2018 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 11.01.2019 року.

08.01.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення вх. ГСОО №289/19, в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких відповідач вважає, що оскільки він має значну дебіторську заборгованість перед третьою особою, з урахуванням умов п. 6.2 договору, право вимоги у позивача за зазначеним договором не настало. Крім того, відповідач зазначає, що орієнтовний розмір витрат на надання правничої допомоги зазначений позивачем є занадто великим та є не співмірним зі складністю справи та обсягом необхідної правничої допомоги

Ухвалою суду від 11.01.2019 року, судом було постановлено ухвалу, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої строк підготовчого провадження було продовжено на 15 днів. При цьому, у даному судовому засіданні враховуючи, що позивачем подано заяву про зміну розміру позовних вимог вх. ГСОО №26004/18, в порядку та строки визначені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює подальший розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача викладеній у відповідній заяві.

Ухвалою суду від 11.01.2019р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 01.02.2019 року.

25.01.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання вх. ГСОО №1587/19 про залучення до матеріалів справи доказів пов'язаних з наданням правничої допомоги та понесених позивачем відповідних витрат.

У судовому засіданні від 01.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання від 01.02.2019 року не з'явився, про поважність причини нез'явлення не повідомив, в зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 01.02.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.02.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 05.09.2018 року між ТОВ „ДФУ АГРО" (продавець) та ТОВ Фірма „УКРКОНТРАКТ" (покупець) укладено договір поставки № 05/09-0287, згідно умов якого продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар ріпак урожаю 2018 року (надалі товар), насипом, у відповідальності до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість товару визначається згідно кількості , вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при розвантаженні на складі покупця. Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару визначена на вагах на складі покупця , які сертифіковані та опломбовані згідно чинного законодавства України.

За умовами п. 3.2 договору, продавець зобовязався поставити загально 200 (+/-5%) метричних тон, згідно графіку поставок за п. 5.2 цього Договору.

У відповідності до розділу 4 договору встановлено, що ціна товару з ПДВ за цим договором складає: 13 000,00 грн. Загальна вартість по цьому договору товару складає з ПДВ: 2 600 000,00 грн. Загальну вартість договору складає загальна сума цін товару, поставленого за договором протягом його дії.

Згідно п. 5.1 договору, товар поставляється автотранспортом на умовах EXW відповідно до правил Інкотермс 2010 і умовами цього договору, доставка здійснюється до м. Одеси, надалі пункт поставки. Пункт поставки може змінюватися при розбіжності показників якості товару. Право власності, та всі ризики пов'язані з товаром, переходять від продавця до покупця в момент підписання покупцем накладної за якою передається товар при поставці товару.

У відповідності до п. 5.2 договору, продавець зобовязався відвантажити весь об'єм товару у строк до 20.09.2018р.

Положеннями п. 5.4 договору встановлено, що кількість та якість товару визначається у пункті поставки (зазначений у пункті 5.1. цього Договору) та є остаточним згідно даних вантажоотримувача, зокрема згідно реєстру вивантаження транспортних засобів та результатів досліджень лабораторії вантажоотримувача. Продавець зобов'язаний надавати покупцю відповідні видаткові та податкові накладні згідно фактичної кількості товару, що була визначена у пункті поставки.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару за повну партію продукції, у кількості зазначеній у пункті 3.2, по факту його отримання у повному обсязі зазначеному у договорі, після отримання документів зазначених у п. 6.3 даного договору .

За умовами п. 6.4 договору, у разі неможливості надати документи, передбачені пунктом 6.3 цього договору, продавець зобов'язується письмово повідомити покупця про причини такої неможливості. В разі ненадання таких документів покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого виконання умов договору.

Пунктом 7.6 договору визначено, що товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту фактичного відвантаження товару в пункті розвантаження та проставлення відмітки покупця на товарно-транспортних накладних про приймання товару.

Як стверджує позивач, за умовами договору № 05/09-0287 від 05.09.2018 року протягом періоду з 8-9 вересня 2018 року ТОВ „ДФУ АГРО" було передано у власність відповідача товар - ріпак у кількості 203,920 т на загальну суму 2650960,00 грн. При цьому, позивач наполягає, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме у розмірі 250000,00 грн. Отже, за підрахунком позивача заборгованість ТОВ Фірма „УКРКОНТРАКТ" за договором № 05/09-0287 від 05.09.2018 року становить 2400960,00 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як стверджує позивач ТОВ „ДФУ АГРО" неодноразово зверталось до відповідача з письмовими вимогами про сплату існуючої заборгованості, що підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням (а.с.22-25), між тим як стверджує позивач, вказані претензії були залишені відповідачем без виконання.

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару, а саме: поставки товару у період з 08.09.2018 року по 09.09.2018 року на суму 2650960,00 грн. , що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №40 від 08.09.2018р. на суму 311480,00 грн., №41 від 08.09.2018р. на суму 331240,00 грн., №42 від 09.09.2018р. на суму 282360,00 грн., №43 від 09.09.2018р. на суму 347620,00 грн., №44 від 09.09.2018р. на суму 362180,00 грн., №45 від 09.09.2018р. на суму 355940,00 грн., №46 від 09.09.2018р. на суму 347620,00 грн., №47 від 09.09.2018р. на суму 312520,00 грн. (а.с.32-39), товарно-транспортними накладними: №40 від 08.09.2018р., №41 від 08.09.2018р., №42 від 09.09.2018р., №43 від 09.09.2018р., №44 від 09.09.2018р., №45 від 09.09.2018р., №46 від 09.09.2018р., №47 від 09.09.2018р. (а.с. 44-47, 49-60) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №5 від 06.09.2018р. (а.с. 41-42).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не заперечується факт поставки спірного товару.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період з 20.09.2018р. по 30.10.2018р. (а.с.167-169) вбачається що відповідачем здійснено проплати у розмірі 250000,00 грн., що ніяким чином не заперечується позивачем.

Отже, залишок неоплаченого відповідачем товару становить 2400960,00 грн.

З приводу тверджень відповідача стосовно передчасності заявлених позивачем вимог, суд зазначає таке:

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 6.2 договору, датою оплати за товар вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. У разі ненадання зазначених документів, неповного та несвоєчасного їх надання, або відсутністю розрахунку за товар перед покупцем третьої особи, покупець має право затримати оплату товару до повного виконання договірних відносин та розрахунку між сторонами .

За умовами п. 6.3 договору, після підтвердження здійснення відвантаження товару продавець зобов'язується надати покупцеві наступну документацію (засвідчені підписом та печаткою продавця) стосовно товару по цьому договору: оригінал видаткової накладної та рахунку на повну партію товару згідно фактичної кількості товару, що була визначена у пункті поставки; засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції, про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН; засвідчену копію довідки про включення продавця до ЄДРПОУ/(Витягу з ЄДРПОУ); витяг з реєстру платників податку на додану вартість (форма №2-ВР); засвідчену копію останньої зареєстрованої редакції статуту продавця (повністю) зі змінами (якщо такі є); засвідчену копію довідки про наявність у Продавця статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку (у разі, якщо продавець є платником фіксованого сільськогосподарського податку); засвідчену копію заповненої форми державного статистичного спостереження №4-cr Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (річна) з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми та №29-cr (меліорація) Збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 2017 року (річна) з відмітками органу державної статистики про прийняття цих форм (у разі, якщо продавець відповідно до чинного законодавства України зобов'язаний подавати органу державної статистики таку форму); справка на вміст ГМО надається при необхідності за побажанням покупця; засвідчену копію паспорта особи, що має повноваження на підписання договору; банківські та поштові реквізити продавця.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, поняття настання обов'язку та настання строку виконання є різними за змістом.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача вих. №1 від 26.09.2018р. (а.с. 28-29) у відповідності до якого ТОВ Фірма „УКРКОНТРАКТ" було зазначено, що відповідно до п. 6.2 договору, після того, як буде погашено дебіторську заборгованість перед нашим підприємством, відповідач зобов'язується у п'ятиденний строк погасити заборгованість перед ТОВ „ДФУ АГРО" за договором №05/09-0287 від 05.09.2018 року у повному обсязі, а саме у строк до 09.10.2018 року.

Перш за все суд вважає за необхідне зазначити, що гарантійний лист - це особливий діловий лист, який містить в собі гарантію, іншими словами підтвердження виконання яких-небудь дій, оплати або дотримання певних умов: термінів і факту оплати за виконані роботи, поставлену продукцію, надані послуги, гарантію якості та інше.

Отже, суд зазначає, що гарантійний лист є способом забезпечення виконання зобов'язання стороною угоди та, як правило, вирішує питання після отримання претензії і є одним із способів врегулювання, саме будь-якого спірного питання.

За таких обставин справи у їх сукупності, виходячи із змісту гарантійного листа відповідача вих. №1 від 26.09.2018р., суд вважає, що ТОВ Фірма „УКРКОНТРАКТ" мало здійснити розрахунок за спірними поставками товару у строк до 09.10.2018 року., в зв'язку з чим, твердження відповідача щодо застосування положень п. 6.2 договору судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд зазначає, що в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів , які б свідчили про сплату повної вартості товару за спірними накладними або про відсутність розрахунку за поставлений за договором товар перед покупцем третьої особи.

Між тим, суд зазначає, що надана відповідачем довідка показників фінансового стану підприємства за період 01.01.2018р.-30.09.2018р. судом до уваги не приймається, оскільки дана довідка містить лише загальні дані та не є належним доказом відсутності розрахунку за товар перед покупцем третіх осіб за договором поставки №05/09-0287 від 05.09.2018р.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за поставлений протягом періоду з 08.09.2018 року по 09.09.2018 року ріпак за договором №05/09-0287 від 05.09.2018 року у розмірі 2400960,00 грн., яка з урахуванням відповідного гарантійного листа відповідача, мала бути погашена до 09.10.2018 року.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 8.3 договору, у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,01% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені у розмірі 21833,64 грн. здійсненого за період з 16.09.2018р. по 14.12.2018р. встановив, що позивач невірно визначив правомірний період нарахування відповідачу пені, тоді як вірним є нарахування з 09.10.2018 року, в зв'язку з чим суд за допомогою системи „Ліга-Закон" здійснив власний розрахунок пені та встановив, що її розмір становить 16196,43 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу(грн.)Період простроченняКількість днівРозмір пені за кожен день простроченняСума пені за період прострочення 2450960 09.10.2018 - 30.10.2018 22 0.01 % 5392.11 2400960 31.10.2018 - 14.12.2018 45 0.01 % 10804.32

Отже, загальна сума пені що підлягає стягненню з відповідача становить 16196,43 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 75279,76 грн. суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17945,46 грн., нарахованих 16.09.2018р. по 14.12.2018р, заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд встановив його помилковість, а саме, позивачем невірно визначено правомірний період нарахування відповідних відсотків річних, оскільки вірним періодом нарахування є з 09.10.2018 року.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та встановив, що загальна сума 3% річних становить 13312,13 грн.

Розрахунок річних

Сумма долга (грн.)Период просрочкиКоличество дней просрочкиРазмер процентов годовыхОбщая сумма процентов 2450960 09.10.2018 - 30.10.2018 22 3 % 4431.87 2400960 31.10.2018 - 14.12.2018 45 3 % 8880.26 Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 13312,13 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „ДФУ АГРО" та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2400960,00 грн., пені у розмірі 16196,43 грн., 3% річних у розмірі 13312,13 грн. та інфляційних у розмірі 75279,76 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 37740,28 грн. (визначеного виходячи із розміру уточнених позовних вимог), покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З приводу заяви позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 105000,00 грн., та незгоди відповідача із зазначеним розміром суд зазначає таке.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2018р. між адвокатом Конанець І.М. (виконавець) та ТОВ „ДФУ АГРО" (замовник) укладено договір б/н, предметом якого є надання правової допомоги.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги, зокрема, у сумі 105000,00 грн. позивачем було надано відповідні акти приймання замовлень (а.с. 213-215) та відповідні платіжні доручення (а.с. 219-221).

При цьому, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення та необхідності зменшення судом таких витрат.

Крім того, суд зазначає, що подані відповідачем заперечення щодо розміру судових витрат не містять в собі клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як то передбачено ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 105 000,00 грн., на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фірми „УКРКОНТРАКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, Площа Грецька, буд.3/4, офіс 602; код ЄДРПОУ 21031795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДФУ АГРО" (11542, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Грозине, вул. Тимірязєва, буд. 22; код ЄДРПОУ 38577791) 2400960/два мільйони чотириста тисяч дев'ятсот шістдесят/грн. заборгованості, 16196/шістнадцять тисяч сто дев'яносто шість/грн. 43 коп. пені, 13312/тринадцять тисяч триста дванадцять/грн. 13 коп. 3% річних, 75279/сімдесят п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять/ грн. 76 коп. інфляційних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Фірми „УКРКОНТРАКТ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, Площа Грецька, буд.3/4, офіс 602; код ЄДРПОУ 21031795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДФУ АГРО" (11542, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Грозине, вул. Тимірязєва, буд. 22; код ЄДРПОУ 38577791) 37589/тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять/грн. 32 коп. судового збору та 104580/сто чотири тисячі п'ятсот вісімдесят/грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська