Рішення

від 06.02.2019 по справі 927/935/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/935/18

Суддею Господарського суду Чернігівської області Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача: Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100

предмет спору: про стягнення 87629,43грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Зезюлькін О.В. - адвокат, ордер серія КВ № 054224, договір про надання правничої допомоги та представництво в господарському процесі від 18.01.2019; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2634 від 22.06.2006;

Зезюлькіна Т.В. довіреність від 21.01.2019 б/н, представник.

У судовому засіданні 06.02.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подано позов до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради про стягнення 87629,43грн, з яких 59776,75грн сума пені за період 28.02.2017 по 05.10.2017; 6950,51грн сума трьох процентів річних за аналогічний період та 20902,17грн інфляційних втрат за період з квітня по вересень 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу від 14.09.2016 за № 2485/1617-БО-39 в частині своєчасного розрахунку за природний газ, поставлений у період з січня 2017 року по березень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2018 прийнято дану позовну заяву та відкрито провадження у справі № 927/935/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.01.2019. Також, цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті. Зокрема, відповідачу у 15-денний строк з дня вручення ухвали, але не пізніше 09.01.2019 для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву; позивачу - протягом 3 днів з дня отримання відзиву, але не пізніше 15.01.2019, для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив.

09.01.2019, тобто у встановлений судом строк, відповідач направив на адреси суду та позивача відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги ним визнаються частково, оскільки протягом січня-березня 2017 року за спожитий природний газ він розрахувався повністю, остаточний розрахунок з позивачем проведено 06.10.2017. Підтвердив, що ним порушені строки розрахунків за природний газ поставлений у вказаному періоді вказавши, що затримка платежів зумовлена виключно об'єктивними причинами, які не залежали від нього. Порушення строків оплати обґрунтовує невиконанням державою в особі бюджетних установ та органів влади своїх зобов'язань по своєчасному розрахунку за надані послуги з теплопостачання, при тому, що саме бюджетні установи та організації споживають 95,03% вартості всіх послуг, що надаються ним як теплопостачальним підприємством. Інших джерел отримання коштів відповідач не має. Просив суд врахувати, що обліковуючи на початок 2017 року заборгованість споживачів за минулий рік, він повністю (06.10.2017) розрахувався з позивачем за природний газ, поставлений на підставі договору від 14.09.2016 за № 2485/1617-БО-39, допустивши незначне прострочення по оплаті у спірному періоді.

Додатково, вказав на право позивача у відповідності до умов п. 8.3 договору № 2485/1617-БО-39 не здійснювати поставку природного газу та розірвати вказаний договір у разі прострочення ним оплати за природний газ, поставлений у попередній місяць. Вказаним правом позивач не скористався, що, на думку відповідача, може бути розцінено як неправомірна бездіяльність другої сторони, яка сприяла правопорушенню, що згідно частини 3 статті 219 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) є підставою для зменшення розміру відповідальності відповідача.

З урахуванням наведених обставин, посилаючись на значний розмір штрафних санкцій, скрутне фінансове становище свого підприємства, а також відсутність у позивача збитків спричинених затримкою по розрахунках за договором № 2485/1617-БО-39, просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 75%.

Судове засідання по розгляду справи по суті призначене на 21.01.2019 відкладено судом за клопотанням позивача на 06.02.2019 о 12:00, про що останній повідомлений у порядку визначеному статтями 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідач у судовому засіданні 06.02.2019 позов визнав частково та просив зменшити штрафні санкції на 75%, згідно заявлених у відзиві підстав.

Позивач у судове засідання не прибув, повноважного представника не направив. На адресу Господарського суду Чернігівської області надіслав заяву № 14/4-287 від 01.02.2019, якою підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності його повноважного представника. Судом задоволено заяву позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Також, на адресу суду, позивач направив відповідь на відзив за № 14/4-202 від 28.01.2019 разом із клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на її подання, просив суд врахувати зміст відповіді на відзив при винесенні рішення у справі. Причини пропуску процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 21.12.2018, позивач обґрунтував тим, що отримав відзив на позов лише 14.01.2019 (зареєстровано ним за вхідним номером 189/18-19 від 14.01.2019), що позбавило його можливості своєчасно опрацювати заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, та направити 15.01.2019 (як зазначено в ухвалі) на адресу суду відповідь на відзив.

Представник відповідача, у судовому засіданні 06.02.2019, проти залучення відповіді на відзив до матеріалів справи та врахування судом змісту вказаного документа при винесені рішення у справі заперечував з огляду на пропуск позивачем встановлених судом строків її подачі, причини пропуску процесуального строку, вказані позивачем, на його думку не є поважними.

З огляду на те, що клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив заявлено позивачем після закінчення такого процесуального строку, суд, керуючись вимогами частини 2 статті 119 ГПК України, відмовив у його задоволенні. Разом з тим, враховуючи, що наведені позивачем обставини фактично унеможливили своєчасне направлення ним на адресу суду відповіді на відзив, з метою дотримання основних принципів господарського судочинства, зокрема рівності та змагальності сторін, суд вважає за доцільне продовжити даний процесуальний строк за власною ініціативою та залучити відповідь позивача на відзив до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій заперечив наголосивши, що обставини, наведені відповідачем, а саме порушення бюджетними установами та організаціями строків розрахунку за послуги з теплопостачання, не змінюють порядок та строки розрахунків, погоджених сторонами умовами договору від 14.09.2016 за № 2485/1617-БО-39. Посилання відповідача на частину 3 статті 219 ГК України, на його думку, є недоречним оскільки припинення або обмеження постачання газу споживачу за наявності у останнього поточної заборгованості є правом постачальника, а не обов'язком, виходячи з умов п. 6.2. даного Договору. Водночас вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 233 ГК України відсутні, оскільки нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівняні до невиконаного відповідачем зобов'язання.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2016, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (правонаступником якого є Комунальне підприємство Носівські теплові мережі Носівської міської ради, код ЄДРПОУ 32995660, п. 1.5. Статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради Чернігівської області від 15.06.2018 за № 7/38/VII) (надалі - Споживач)) укладено договір № 2485/1617-БО-39 постачання природного газу (надалі - Договір) за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1.).

Згідно з п. 1.2. Договору, в редакції додаткової угоди від 28.10.2016 за № 3, природний газ, що постачається, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені. Редакція вказаного пункту Договору неодноразово переглядалась сторонами. Так, виходячи з умов додаткової угоди від 28.10.2016 за № 3, Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 938,0тис. куб. м, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 48, листопад - 170, грудень - 190 (всього у IV кварталі 2016 року - 408); січень - 190, лютий - 170, березень - 170 (всього у І кварталі 2017 року - 530).

Необхідний Споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1. Договору, Споживач визначає самостійно (п. 1.3. Договору в редакції додаткової угоди від 23.01.2017 за № 7).

Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1. може змінюватись за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого Постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4. Договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п. 2.3., 2.4. Договору в редакції додаткової угоди від 23.01.2017 за № 7).

Відповідно до п. 2.6. Договору розподіл (транспортування) природного газу здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ Чернігівгаз , з яким Споживач уклав відповідний договір.

Розділом 3 Порядок та умови передачі природного газу Договору сторони передбачили, що Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему (п. 3.1. Договору).

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4. Договору).

Споживач зобов'язався подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи); - підписані та скріплені печаткою споживача два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. У свою чергу, Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (п. 3.5., 3.6. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у редакції додаткової угоди від 30.12.2016 за № 6, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Ціна за поставку природного газу встановлена у пункті 5.2. Договору, редакція якого неодноразово переглядалась та змінювалась сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 22.09.2016, № 4 від 28.10.2016, № 5 від 22.11.2016, № 6 від 30.12.2016.

Так, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором з 01.10.2016 по 31.10.2016 становила 7099,20грн з ПДВ; з 01.11.2016 по 30.11.2016 - 8182,80грн з ПДВ (якщо місячний обсяг використання газу від 50 тис. куб. м, а оплата здійснюється протягом місяця поставки газу або після закінчення місяця поставки газу); з 01.12.2016 по 22.12.2016 - 8577,60грн з ПДВ (якщо місячний обсяг використання газу від 50 тис. куб. м, а оплати здійснюється протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу), з 23.12.2016 - 5930,40грн з ПДВ.

Розділом 6 Договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Відповідно до п. 6.1. Договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2016, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.3. Договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2016, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю - погашається основна сума заборгованості.

Договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками. Договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017(включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

На виконання умов Договору, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 260469,65грн (за жовтень 2016 року), від 30.11.2016 на суму 656465,14грн (за листопад 2016 року), від 31.12.2016 на суму 848106,52грн (за грудень 2016 року), від 31.01.2017 на суму 699360,22грн (за січень 2017 року), від 28.02.2017 на суму 644183,77грн (за лютий 2017 року), від 31.03.2017 на суму 392432,36грн (за березень 2017 року) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 3501017,66грн (з ПДВ).

Згідно банківських виписок (наявних у матеріалах справи) відповідач повністю розрахувався за природний газ, поставлений згідно Договору у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, станом на 06.10.2017. Зокрема, в рахунок вартості поставленого природного газу ним було проведено наступні платежі: 31.10.2016 - 10000,00грн; 07.11.2016 - 200000,00грн; 08.11.2016 - 50469,65грн; 30.11.2016 - 600000,00грн; 02.12.2016 - 56465,14грн; 21.12.2016 - 300000,00грн; 23.12.2016 - 50000,00грн; 27.12.2016 - 50000,00 грн; 28.12.2016 - 500000,00грн; 09.02.2017 - 300000,00грн; 15.02.2017 - 17466,74грн; 14.03.2017 - 100000,00грн; 15.03.2017 - 100000,00грн; 16.03.2017 - 50000,00грн; 17.03.2017 - 40000,00грн; 21.03.2017 - 40000,00грн; 10.04.2017 - 144183,77грн; 13.04.2017 - 100000,00грн; 19.04.2017 - 100000,00грн; 24.04.2017 - 42432,36грн; 05.05.2017 - 100000,00грн; 18.05.2017 - 20000,00грн; 30.05.2017 - 60000,00грн; 26.06.2017 - 5000,00грн; 06.07.2017 - 50000,00грн; 24.07.2017 - 10000,00грн; 25.07.2017 - 5000,00грн; 26.07.2017 - 10000,00грн; 27.07.2017 - 5000,00грн; 31.07.2017 - 35000,00грн; 07.08.2017 - 60000,00грн; 31.08.2017 - 10000,00грн; 05.09.2017 - 10000,00грн; 18.09.2017 - 50000,00грн; 27.09.2017 - 10000,00грн; 04.10.2017 - 20000,00грн; 06.10.2017 - 190000,00грн.

З належним чином завірених копій банківських виписок, наявних в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем порушено строки оплати за природний газ, отриманий у січні-березні 2017 року .

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у період з січня по березень 2017 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 59776,75грн пені за період з 28.02.2017 по 05.10.2017, 6950,51грн трьох відсотків річних за аналогічний період та 20902,17грн інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на частину 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору від 14.09.2016 за № 2485/1617-БО-39) суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки природного газу, на які поширюється дія § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого позивачем на підставі Договору у період з січня по березень 2017 року, що відповідачем не спростовується.

Згідно частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з умов Договору, а саме п. 8.2. в редакції додаткової угоди від 28.10.2016 за № 3, сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п.10.3. Договору).

Керуючись умовами п. 8.2. Договору та наведеними нормами, позивач нарахував у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межах граничного шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, та заявив до стягнення з відповідача 59776,75 грн пені за період з 28.02.2017 по 05.10.2017 за порушення останнім строків розрахунків за поставлений природний газ у період січень-березень 2017 року.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення, дійшов висновку, що позивачем правильно нараховано пеню за кожний із періодів прострочення відповідачем оплати за природний газ. Проте, при додаванні сум нарахованої пені позивачем допущено арифметичну помилку та вказано загальну суму пені 59776,75грн, натомість її сумарний розмір складає 59776,74грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, так само як й інфляційних нарахувань, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, керуючись вимогами частини 2 статті 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 6950,51грн - три відсотка річних за період з 28.02.2017 по 05.10.2017 та 20902,17грн - інфляційних втрат за період квітень-вересень 2017 року, за порушення строків розрахунків за поставлений природний газ у період січень-березень 2017 року.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, дійшов висновку, що проведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.

При нарахуванні інфляційних втрат за заявлений період позивачем допущено помилки (невірно проіндексовано поточну заборгованість). Так, сума інфляційних втрат за прострочення сплати вартості природного газу, поставленого у лютому 2017 року, складає 4487,57грн, замість 4571,41грн; сума інфляційних втрат за прострочення сплати вартості природного газу, поставленого у березні 2017 року, складає 16082,16грн, замість 16330,76грн. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат заявлених до стягнення в межах спірного періоду, судом встановлено, що їх розмір складає 20569,73грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань по своєчасному розрахунку за природний газ, поставлений у період з січня по березень 2017 року, суд, заслухавши повноважного представника відповідача та перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині пені в сумі 59776,74грн, в частині трьох відсотків річних в сумі 6950,51грн та в частині інфляційних втрат в сумі 20569,73грн за заявлені періоди.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 75% від заявленої до стягнення суми на підставі статті 233 ГК України.

У відповідності до частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. За приписами частини 2 статті 218 вказаного Кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити чи є цей випадок винятковим та, виходити з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу: ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або не виконання зобов'язання; строку прострочення; наслідків порушення зобов'язання; невідповідністю розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення нею порушення та негативних наслідків) тощо.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що основним видом діяльності Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Вказав, що він є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, при цьому, основними його споживачами є саме бюджетні організації та установи, які споживають приблизно 95,03% вартості всіх послуг, що ним надаються. При цьому, як вбачається з умов Договору, а саме п. 1.2. в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2016, придбаний природний газ був ним використаний виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями. Прострочення розрахунків по оплаті вартості природного газу, поставленого у період січень-березень 2017 року, зумовлено неналежним виконанням бюджетними установами та організаціями своїх зобов'язань по оплаті вартості послуг з теплопостачання, наданих їм у 2016-2017 роках.

На підтвердження наведених обставин відповідачем надано до матеріалів справи довідки про стан розрахунків за послуги з теплопостачання, спожиті бюджетними установами та організаціями у 2016-2017 роках, з яких вбачається що у спірному періоді у останнього обліковувалась заборгованість установ та організацій, які фінансуються за рахунок як державного так і місцевого бюджетів. Вказані обставини зумовили брак обігових коштів для своєчасного розрахунку з позивачем.

Відповідач наголосив, що не має додаткових джерел надходження коштів, окрім зазначених. При цьому, перебуваючи у скрутному фінансову становищі, повністю розрахувався перед позивачем за поставлений природний газ станом на 06.10.2017. Також, просив врахувати відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано збитків внаслідок порушення ним строків по оплаті за природний газ, поставленого за Договором.

У свою чергу, на думку позивача, відповідачем не доведено, що його підприємство збиткове та має важкий фінансовий стан, відтак правових підстав для зменшення штрафних санкцій не має.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та заперечення обох сторін, враховуючи, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для погашення наявної заборгованості (постійно проводив часткові оплати в рахунок наявного боргу, та повністю розрахувався за придбаний природний газ перед постачальником станом на 06.10.2017), беручи до уваги що природний газ, прострочення по оплаті якого є підставою для стягнення пені, реалізувався ним споживачам, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів та саме їх несвоєчасний розрахунок став причиною відсутності обігових коштів та, як наслідок, порушення відповідачем договірних зобов'язань, а також недоведеність позивачем понесених збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення штрафних санкцій (пені) на 60% від суми, що має бути присуджена до стягнення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що позивач окрім пені, застосував до відповідача таку міру відповідальності як стягнення трьох річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричиненні знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства. Вказані нарахування за правовою природою не є штрафними санкціями, відтак їх розмір не може бути зменшено судом на підставі статті 233 ГК України.

При цьому, стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, при цьому, сплата надмірних штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші суспільні інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного отримання споживачами послуг з теплопостачання, що надаються відповідачем.

З огляду на наведене, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення договірних зобов'язань по оплаті вартості природного газу, поставленого на підставі Договору у період з січня по березень 2017 року, становить 23910,70грн.

У відповідності до статті 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору в частині неустойки, розмір якої зменшено судом, відшкодовуються за рахунок відповідача, у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради (вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 32995660) задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради (вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 32995660) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 23910,70грн пені; 6950,51грн трьох відсотків річних та 20569,73грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради (вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 32995660) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 1755,30грн судового збору.

4. У решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 11.02.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко