Постанова

від 15.05.2019 по справі 927/935/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2019 р. Справа№ 927/935/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

без виклику сторін

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2019 (повний текст складено 11.02.2019)

у справі №927/935/18 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради

про стягнення 87 629,43 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

До відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК"Нафтогаз України", позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради (надалі - КП "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, відповідач) 87 629,43 грн, з яких 59 776,75 грн сума пені, 6 950,51 грн сума 3% річних за період 28.02.2017 по 05.10.2017 та 20 902,17 грн інфляційних втрат за період з квітня по вересень 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу від 14.09.2016 за № 2485/1617-БО-39 в частині своєчасного розрахунку за природний газ, поставлений у період з січня 2017 року по березень 2017 року.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2019 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23 910,70 грн пені, 6 950,51 грн трьох відсотків річних та 20569,73 грн інфляційних втрат. У решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що за перерахунком суду першої інстанції сума інфляційних втрат за прострочення сплати вартості природного газу, поставленого у лютому 2017 року, складає 4 487,57 грн, замість 4 571,41 грн; сума інфляційних втрат за прострочення сплати вартості природного газу, поставленого у березні 2017 року, складає 16 082,16 грн, замість 16 330,76 грн. Тому, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, заявлених до стягнення в межах спірного періоду, судом встановлено, що їх розмір складає 20 569,73 грн.

Так, судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення зазначено, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за природний газ, поставлений у період з січня по березень 2017. Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині пені в сумі 59 776,74 грн, в частині трьох відсотків річних в сумі 6 950,51 грн та в частині інфляційних втрат в сумі 20 569,73 грн за заявлені позивачем періоди.

Також, суд першої інстанції зазначав, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для погашення наявної заборгованості (постійно проводив часткові оплати в рахунок наявного боргу, та повністю розрахувався за придбаний природний газ перед постачальником станом на 06.10.2017), беручи до уваги, що природний газ, прострочення по оплаті якого є підставою для стягнення пені, реалізувався ним споживачам, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів та саме їх несвоєчасний розрахунок став причиною відсутності обігових коштів та, як наслідок, порушення відповідачем договірних зобов`язань, а також недоведеність позивачем понесених збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення штрафних санкцій (пені) на 60% від суми, що має бути присуджена до стягнення.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт обґрунтовує скаргу тим, що при зменшенні розміру пені Господарський суд Чернігівської області мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 ГК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

ПАТ "НАК"Нафтогаз України" обґрунтовує скаргу тим, що сума стягнення інфляційних втрат з КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради на користь ПАТ НАК Нафтогаз України , яка заявлена у позовній заяві становить 20 902,17 грн, проте рішенням Господарського суду Чернігівської області стягнення інфляційних втрат задоволено частково, а саме ухвалено стягнути із Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради на користь ПАТ НАК Нафтогаз України інфляційні втрати у розмірі 20 569,73 грн.

4. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради у відзиві зазначає, що в тексті оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області як раз досліджена та врахована недоведеність позивачем збитків, понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Так, апелянт наводить Постанову Вищого господарського суду України від 08 квітня 2015 року по конкретній справі (№902/1568/14), в якій давалася оцінка рішенням судів нижчестоящих інстанцій щодо зменшення розміру неустойки і тлумачилися ст. 233 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 551 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). В Україні відсутнє прецедентне право, але аналіз наведеного судового рішення як раз свідчить про те, що оскаржуване рішення, прийняте судом першої інстанції, нічого не порушує і відповідає судовій практиці.

Відповідач зазначає, що при цьому Господарський суд Чернігівської області дослідив абсолютно всі докази, надані сторонами, з`ясував всі обставини, які підтверджені цими доказами, і надав їм належну правову оцінку. Приймаючи рішення, суд однозначно врахував інтереси і позивача. Зокрема, розмір пені зменшений на 60 % попри заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 75 %.

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

14.09.2016 між ПАТ "НАК"Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради (правонаступником якого є КП "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, код ЄДРПОУ 32995660), п. 1.5. Статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради Чернігівської області від 15.06.2018 за № 7/38/VII) (надалі - споживач)) укладено договір № 2485/1617-БО-39 постачання природного газу (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди від 28.10.2016 за № 3, природний газ, що постачається, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені. Редакція вказаного пункту договору неодноразово переглядалась сторонами. Так, виходячи з умов додаткової угоди від 28.10.2016 за № 3, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 938,0 тис. куб. м, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 48, листопад - 170, грудень - 190 (всього у IV кварталі 2016 року - 408); січень - 190, лютий - 170, березень - 170 (всього у І кварталі 2017 року - 530).

Відповідно до п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди від 23.01.2017 за № 7 необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1. договору, споживач визначає самостійно.

Пунктами 2.3., 2.4. договору в редакції додаткової угоди від 23.01.2017 за № 7 передбачено, що перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до його п. 2.1. може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4. договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Згідно з п. 2.6. договору розподіл (транспортування) природного газу здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Чернігівгаз", з яким споживач уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 3.1. договору сторонами погоджено, що розділом 3 "Порядок та умови передачі природного газу" договору сторони передбачили, що постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Пунктом 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Приписами пунктів 3.5., 3.6. договору, споживач зобов`язався подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи); - підписані та скріплені печаткою споживача два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. У свою чергу, постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п. 5.1. договору, у редакції додаткової угоди від 30.12.2016 за № 6, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Ціна за поставку природного газу встановлена у пункті 5.2. договору, редакція якого неодноразово переглядалась та змінювалась сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 22.09.2016, № 4 від 28.10.2016, № 5 від 22.11.2016, № 6 від 30.12.2016.

Так, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01.10.2016 по 31.10.2016 становила 7 099,20 грн з ПДВ; з 01.11.2016 по 30.11.2016 - 8 182,80 грн з ПДВ (якщо місячний обсяг використання газу від 50 тис. куб. м, а оплата здійснюється протягом місяця поставки газу або після закінчення місяця поставки газу); з 01.12.2016 по 22.12.2016 - 8 577,60 грн з ПДВ (якщо місячний обсяг використання газу від 50 тис. куб. м, а оплати здійснюється протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу), з 23.12.2016 - 5 930,40 грн з ПДВ.

Розділом 6 договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків.

Відповідно до п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2016, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.3. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2016, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю - погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до п. 12.1. договору стронами погоджено, що договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками. Договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 26 0469, 65 грн (за жовтень 2016), від 30.11.2016 на суму 656 465,14 грн (за листопад 2016), від 31.12.2016 на суму 848 106,52 грн (за грудень 2016), від 31.01.2017 на суму 699 360,22 грн (за січень 2017), від 28.02.2017 на суму 644 183,77 грн (за лютий 2017), від 31.03.2017 на суму 392 432,36 грн (за березень 2017) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у період з жовтня 2016 по березень 2017 на загальну суму 3 501 017,66 грн (з ПДВ).

Згідно банківських виписок (наявних у матеріалах справи) відповідач повністю розрахувався за природний газ, поставлений згідно договору у період з жовтня 2016 по березень 2017, станом на 06.10.2017.

Зокрема, в рахунок вартості поставленого природного газу ним було проведено наступні платежі: 31.10.2016 - 10 000,00 грн; 07.11.2016 - 200 000,00 грн; 08.11.2016 - 50 469,65 грн; 30.11.2016 - 600 000,00 грн; 02.12.2016 - 56 465,14 грн; 21.12.2016 - 300 000,00 грн; 23.12.2016 - 50 000,00 грн; 27.12.2016 - 50 000,00 грн; 28.12.2016 - 500 000,00 грн; 09.02.2017 - 300 000,00 грн; 15.02.2017 - 17 466,74 грн; 14.03.2017 - 100 000,00 грн; 15.03.2017 - 100 000,00 грн; 16.03.2017 - 50 000,00 грн; 17.03.2017 - 40 000,00 грн; 21.03.2017 - 40 000,00 грн; 10.04.2017 - 144 183,77 грн; 13.04.2017 - 100 000,00 грн; 19.04.2017 - 100 000,00 грн; 24.04.2017 - 42 432,36 грн; 05.05.2017 - 100 000,00 грн; 18.05.2017 - 20 000,00 грн; 30.05.2017 - 60 000,00 грн; 26.06.2017 - 5 000,00 грн; 06.07.2017 - 50 000,00 грн; 24.07.2017 - 10 000,00 грн; 25.07.2017 - 5 000,00 грн; 26.07.2017 - 10 000,00 грн; 27.07.2017 - 5 000,00 грн; 31.07.2017 - 35 000,00 грн; 07.08.2017 - 60 000,00 грн; 31.08.2017 - 10 000,00 грн; 05.09.2017 - 10 000,00 грн; 18.09.2017 - 50 000,00 грн; 27.09.2017 - 10 000,00 грн; 04.10.2017 - 20 000,00 грн; 06.10.2017 - 190 000,00 грн.

З належним чином завірених копій банківських виписок, наявних в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем порушено строки оплати за природний газ, отриманий у січні-березні 2017 року.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за договором у період з січня по березень 2017, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 59 776,75 грн пені за період з 28.02.2017 по 05.10.2017, 6 950,51 грн 3% річних за аналогічний період та 20 902,17 грн інфляційних втрат за період з квітня 2017 по вересень 2017.

6. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору від 14.09.2016 за № 2485/1617-БО-39) суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки природного газу, на які поширюється дія § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого позивачем на підставі договору у період з січня по березень 2017 року, що відповідачем не спростовується.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з умов договору, а саме п. 8.2. в редакції додаткової угоди від 28.10.2016 за № 3, сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п.10.3. договору).

Керуючись умовами п. 8.2. договору та наведеними нормами, позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межах граничного шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, та заявив до стягнення з відповідача 59 776,75 грн пені за період з 28.02.2017 по 05.10.2017 за порушення останнім строків розрахунків за поставлений природний газ у період січень-березень 2017.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення, павомірно дійшов висновку, що позивачем правильно нараховано пеню за кожний із періодів прострочення відповідачем оплати за природний газ, проте, при додаванні сум нарахованої пені позивачем допущено арифметичну помилку та вказано загальну суму пені 59 776,75 грн, натомість її сумарний розмір складає 59 776,74 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, так само як й інфляційних нарахувань, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, керуючись вимогами частини 2 статті 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 6 950,51 грн - три відсотка річних за період з 28.02.2017 по 05.10.2017 та 20 902,17 грн - інфляційних втрат за період квітень-вересень 2017 року, за порушення строків розрахунків за поставлений природний газ у період січень-березень 2017 року.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, дійшов висновку, що проведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.

При нарахуванні інфляційних втрат за заявлений період позивачем допущено помилки (невірно проіндексовано поточну заборгованість). Так, сума інфляційних втрат за прострочення сплати вартості природного газу, поставленого у лютому 2017, складає 4 487,57 грн, замість 4 571,41 грн; сума інфляційних втрат за прострочення сплати вартості природного газу, поставленого у березні 2017, складає 16 082,16 грн, замість 16 330,76 грн. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат заявлених до стягнення в межах спірного періоду, судом встановлено, що їх розмір складає 20 569,73 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за природний газ, поставлений у період з січня по березень 2017 року, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та задовольнив їх в частині пені в сумі 59 776,74 грн, в частині трьох відсотків річних в сумі 6 950,51 грн та в частині інфляційних втрат в сумі 20 569,73 грн за заявлені періоди.

Заперечення апелянта стосовно невірного визначення судом першої інстанції розміру інфляційних витрат суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані, оскільки за розрахунком апеляційного суду розмір інфляційних втрат становить 20 569,73 грн.

Розрахунок, інфляційних витрат, які нараховані за зобов`язання лютого 2017, суд апеляційної інстанції здійснює наступним чином:

Сума боргу, грнПеріод прострочення, 2017 рікІндекс інфляції за заданий періодІнфляційне збільшення заборгованості, грнІнфляційне збільшення заборгованості вказане за розрахунком позивача, грн 257 567,64 01.04-30.04 1.009 2 318,11 2 318,11 77 567,64 01.05-31.05 1.013 1 008,31 1 038,51 72 567,64 01.06-30.06 1.016 1161,08 1 214,79 0 01.07-31.07 0 0 Всього 4 487,57 4 571,41 Розрахунок, інфляційних витрат, які нараховані за зобов`язання березня 2017, суд апеляційної здійснює наступним чином:

Сума боргу, грнПеріод прострочення, 2017 рікІндекс інфляції за заданий періодІнфляційне збільшення заборгованості, грнІнфляційне збільшення заборгованості вказане за розрахунком позивача, грн 392 432,36 01.05-30.06 1.029 11 462,16 11 462,16 350 000,00 01.07-31.07 1.002 700,00 722,92 280 000,00 01.08-31.08 0.999 -280,00 -292,19 210 000,00 01.09-30.09 1.020 4 200,00 4 437,86 0 01.10-31.10 0 0 Всього 16 082,16 16 330,76 Таким чином розмір інфляційних витрат за вказані періоди становить в сумі 20 569,73 грн, замість вказаного позивачем (скаржником) у сумі 20 902,17 грн.

Також, відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 75% від заявленої до стягнення суми на підставі ст. 233 ГК України.

В силу ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 905/2009/17.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип верховенство права (п.1 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості - основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною - тобто достатньо прозорою і передбачуваною - методологією тлумачення (п. 54 Доповіді схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні 25- 26.03.2011 № 512/2009).

Відповідна концепція закріплена в п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яка визначає, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3 ст. 236 ГПК України), ст. ст. 2,4 ГПК України.

У свою чергу, саме норми матеріального права (ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України) визначають можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Задовольняючи частково клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що основним видом діяльності КП "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Вказав, що він є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, при цьому, основними його споживачами є саме бюджетні організації та установи, які споживають приблизно 95,03% вартості всіх послуг, що ним надаються. При цьому, як вбачається з умов договору, а саме п. 1.2. в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2016, придбаний природний газ був ним використаний виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями. Прострочення розрахунків по оплаті вартості природного газу, поставленого у період січень-березень 2017, зумовлено неналежним виконанням бюджетними установами та організаціями своїх зобов`язань по оплаті вартості послуг з теплопостачання, наданих їм у 2016-2017.

На підтвердження наведених обставин відповідачем надано до матеріалів справи довідки про стан розрахунків за послуги з теплопостачання, спожиті бюджетними установами та організаціями у 2016-2017, з яких вбачається що у спірному періоді у останнього обліковувалась заборгованість установ та організацій, які фінансуються за рахунок як державного так і місцевого бюджетів. Вказані обставини зумовили брак обігових коштів для своєчасного розрахунку з позивачем.

Відповідач у суді першої інстанції наголошував, що не має додаткових джерел надходження коштів, окрім зазначених. При цьому, перебуваючи у скрутному фінансову становищі, повністю розрахувався перед позивачем за поставлений природний газ станом на 06.10.2017. Також, просив врахувати відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано збитків внаслідок порушення ним строків по оплаті за природний газ, поставленого за договором.

В свою чергу, позивач зазначав недоведеність відповідачем, що його підприємство збиткове та має важкий фінансовий стан, відтак правових підстав для зменшення штрафних санкцій не має.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та заперечення обох сторін, враховуючи, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для погашення наявної заборгованості (постійно проводив часткові оплати в рахунок наявного боргу, та повністю розрахувався за придбаний природний газ перед постачальником станом на 06.10.2017), беручи до уваги що природний газ, прострочення по оплаті якого є підставою для стягнення пені, реалізувався ним споживачам, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів та саме їх несвоєчасний розрахунок став причиною відсутності обігових коштів та, як наслідок, порушення відповідачем договірних зобов`язань, а також недоведеність позивачем понесених збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення штрафних санкцій (пені) на 60% від суми, що має бути присуджена до стягнення. До того ж, доказів понесення реальних збитків в розумінні ст. 76, 77, 79, 269 ГПК України, скаржником до матеріалів справи не додано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

При цьому, стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, при цьому, сплата надмірних штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші суспільні інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного отримання споживачами послуг з теплопостачання, що надаються відповідачем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені не було об`єктивно оцінено, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України ст. 2, 86 ГПК України, інтереси обох сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання та зменшення нарахованих Комунальному підприємству "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради штрафних санкцій до 23 910,70 грн.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач окрім пені, застосував до відповідача таку міру відповідальності як стягнення трьох річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричиненні знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства. Вказані нарахування за правовою природою не є штрафними санкціями, відтак їх розмір не може бути зменшено судом на підставі статті 233 ГК України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими та такими, які правомірно задоволенні судом першої інстанції в частині стягнення 23 910,70 грн пені, 6 950,51 грн 3% річних та 20 569,73 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 87 629,43 грн, тобто, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, справа є малозначною. За загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2019 у справі №927/935/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2019 у справі №927/935/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Матеріали справи №927/935/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко