Рішення

від 30.01.2019 по справі 922/3087/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3087/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфахімтрейд", 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, офіс 4 - 46 а, код ЄДРПОУ 33527128;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.А.-Лайн", 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф.804, код ЄДРПОУ 34046854;

про стягнення грошових коштів (передоплати) за договором поставки № 18/10/04 від 04.10.2018 у розмірі 172597,64 грн.

за участі представників учасників справи:

позивача - Краснопольського О.Ю., директор, Витяг з ЄДР

відповідача - не з'явився;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфахімтрейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.А.-Лайн" про стягнення грошових коштів (передоплати) за договором поставки № 18/10/04 від 04.10.2018 у розмірі вартості замовлення, що становить 320597,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено відвантаження позивачу продукції згідно договору поставки №18/10/04 від 04.10.2018 та додатку №1 від 04.10.2018, а тому посилаючись на ст. 663 та ст. 693 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом щодо повернення коштів передоплати за не відвантажену продукцію, сплачених позивачем згідно заявки на відвантаження вих. №05/10-18-1 від 05.10.2018 на підставі рахунку на оплату №05/10-09 від 05.10.2019 на суму передоплати у розмірі 320597,64 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2018 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Новікової Н.А., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016, помічником судді Петровою С.С. повідомлено про перенесення підготовчого засідання з 12.12.2018 на 21.12.2018.

Ухвалою від 21.12.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та визначено вирішувати спір щодо стягнення з відповідача 172597,64грн.

Однак, станом на 21.01.2019 відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, в порушення строків встановлених ч. 1 ст. 165 ГПК України, відзиву на позов не надав, водночас, явку свого представника у призначені підготовчі засідання не забезпечив, жодних доказів чи клопотань не подавав, разом з цим, як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень ухвали про відкриття провадження по справі від 14.11.2018, повідомлення про перенесення підготовчого засідання від 12.12.2018 та ухвала-повідомлення від 21.12.2018 повернуті до господарського суду Харківської області з відміткою фірма незареєстрована , а тому суд дійшов висновку, що в розумінні ч. 3 ст. 120 та п.4 ч.6 ст.242 ГПК України, ухвали та повідомлення які надсилались на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та інших громадських формувань, вручались відповідачу, у зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи в господарському суді Харківської області, а тому встановивши, що судом виконано завдання підготовчого провадження та досягнуто мети підготовчого засідання, суд протокольною ухвалою від 21.12.2018 закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.01.2019 о 11:30.

У судовому засіданні 10.01.2019, відкрито судове засідання по суті, водночас приймаючи до уваги, що представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань щодо розгляду справи без їх участі не подавали, суд на підставі ст. 202 ГПК України, протокольною ухвалою від 10.01.2019 відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 30.01.2019 о 12:45.

Водночас 17.01.2019 через канцелярію господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про розмірі судових витрат вих. №17/01 від 17.01.2019 (вх. №1437 від 17.01.2019), в якій останній просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 4808,96грн. - судового збору, 881,00 грн. - судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 6000,00 грн. - витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У судовому засіданні 30.01.2019 повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позові та просив суд стягнути з відповідача передоплату за договором поставки № 18/10/04 від 04.10.2018 у розмірі 172597,64 грн., а також судові витрати у розмірі 11689,96грн..

Разом з цим, відповідач у судове засідання 30.01.2019 не з'явився, явку свого представника не забезпечив, жодних клопотань про розгляд справи без його участі не подавав, однак, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №000613 від 11 січня 2019 року ухвала повідомлення від 10.01.2019 повернулась до суду з відміткою пошти фірма відсутня - 14.01.2019 , а тому в силу ч. 3 ст. 120 та п.4 ч.6 ст.242 ГПК України, суд дійшов висновку, що останній належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ АЛЬФАХІМТРЕЙД та ТОВ А.В.А.-ЛАЙН було укладено Договір поставки № 18/10/04 від 04.10.2018р. (далі - Договір), за яким ТОВ А.В.А.-ЛАЙН (далі - Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупця, а ТОВ АЛЬФАХІМТРЕЙД (далі - Покупець) - прийняти і оплатити нафтопродукти у порядку і на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору). Кількість, номенклатура, ціна продукції погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Факт прийняття продукції за цінами, кількістю, номенклатурою, зазначеними у видатковій накладній та/або факт оплати рахунка - фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати продукції, ціною, кількістю, номенклатурою продукції (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.3.2 договору строк поставки: протягом одного робочого дня з дати виставлення постачальником рахунку - фактури/з дати зарахування на поточний рахунок грошових коштів в порядку та розмірі, визначені п.4.2 цього договору.

Договір поставки № 18/10/04 від 04.10.2018р. укладений у м. Харків, що зазначено на самому договорі. Продукція за договором поставляється на умовах СРТ відповідно до Інкотермс-2010 (п. 3.1. Договору), а це значить, що Продавець передає товар Покупцеві або перевізнику в узгодженому місці.

Відповідно до п. 1.2 додатку, оплата продукції здійснюється за фактом відвантаження кожної окремої партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на п/р. постачальника. Факт відвантаження підтверджується виданою видатковою накладною та товарно-транспортною накладною після відвантаження автоцистерн.

04.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №1 до договору поставки №18/10/04 від 04.10.2018 згідно п.1.1 якої визначено, що відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач прийняти і оплатити нафтопродукти: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО (2710 19 43 00) у кількості 70 000л. ціною 20,90грн. загальною вартістю 1463000,00грн.. Ціна продукції погоджена сторонами у розмірі 25,08грн./л. з ПДВ. Сума договору складає 1 755 600,00грн у тому числі ПДВ: 292 600,00грн.. Місцем виконання зобов'язання визначено м. Харків, вул. Драгомирівська, 38.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору №18/10/04 від 04.10.2018, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

На виконання умов договору з урахування додатку №1 відповідачем на адресу позивача направлено рахунок №05/10-09 від 05.10-09, на суму 320597,64 з ПДВ, на дизельне паливо ДП - Л - Євро 5-ВО у кількості 12783 літрів, який відповідно до платіжного доручення №368 від 05.10.2018 на суму 320 597,64грн. було повністю сплачено у той же день.

За попередньою домовленістю сторін поставка товару повинна була бути здійснена шляхом самовивозу за адресою нафтобази, на якій знаходився товар Відповідача, а саме: м. Харків, вул. Драгомирівська, 38, що підтверджується Заявкою на відвантаження продукції вих. № 05/10-18-1 від 05.10.2018р.

Таким чином, суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФАХІМТРЕЙД за даним договором свої зобов'язання щодо сплати першої партії товару у обсязі 12783 літрів виконало в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 368 від 05.10.2018р..

Водночас відповідач відвантаження продукції за вказаною адресою не здійснив, кошти сплачені позивачем згідно рахунку №05/10-09 від 05.10.2018р. не повернув, у зв'язку з чим, 12.10.2018р. позивачем на адресу відповідача через ПАТ Укрпошта було направлено претензію вих. № 12/10-18-1 від 12.10.2018р., яка відповідачем одержана не була та повернулася на адресу відправника.

Як вказує позивач діями щодо не повернення коштів попередньої оплати за нафтопродукти, відповідач порушив умови договору, а також права та законні інтереси позивача - ТОВ АЛЬФАХІМТРЕЙД , за захистом яких позивач звернувся до суду. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи а саме платіжних доручень №70 від 15.11.2018 на суму 13000,00грн., №70 від 16.11.2018 на суму 5000,00грн., №71 від 29.11.2018 на суму 80000,00грн., №79 від 30.11.2018 на суму 50000,00грн., після відкриття провадження по справі, відповідачем частково повернено кошти попередньої оплати у розмірі 148 000,00грн.,у зв'язку з чим, станом на момент розгляду справи позовні вимоги позивача становлять 172597,64грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.525 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов 'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі рахунку №05/10-09 від 05.10.2018, здійснено попередню оплату на суму 320597,64 з ПДВ, за дизельне паливо ДП - Л - Євро 5-ВО у кількості 12783 літрів, що підтверджується платіжним дорученням №368 від 05.10.2018 на суму 320 597,64грн., водночас, як вбачається з платіжних доручень №70 від 15.11.2018 на суму 13000,00грн., №70 від 16.11.2018 на суму 5000,00грн., №71 від 29.11.2018 на суму 80000,00грн., №79 від 30.11.2018 на суму 50000,00грн. відповідачем частково повернуто кошти попередньої оплати у розмірі 148 000,00грн., у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги та заявлені до стягнення кошти попередньої оплати нафтопродуктів у розмірі 172597,64грн..

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про повернення відповідачем коштів попередньої оплати за не поставлені нафтопродукти у розмірі 320597,64грн., або доказів, які б свідчили про відвантаження нафтопродуктів у кількості визначеній додатком №1 та заявкою вих. №05/10-18-1 від 05.10.2018, у зв'язку з чим, враховуючи вчинення відповідачем дій щодо повернення коштів у розмірі 148 000,00грн. після відкриття провадження по справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 172 597,64грн. задовольняє повністю.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано заяву про розмір судових витрат вих.. №17/01 від 17.01.2019 в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем у вигляді: 4808,96грн. - судового збору за подання позову, 881,00грн.- судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 6000,00грн. витрат пов'язаних з розглядом справи понесених позивачем.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4808,00грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з платіжного доручення №417 від 09.11.2018 на суму 4808,97грн. позивачем сплачено судовий збір у розмір 4808,97грн..

Водночас, вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач змінював позовні вимоги, судовий збір, виходячи з кінцевих позовних вимог, які становлять 172 597,64грн., повинен дорівнювати 1.5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2588,97грн.. Таким чином, враховуючи, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2588,97грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Водночас, з огляду на те, що позивач зайво сплатив судовий збір в розмірі 2220,00грн., такий підлягає поверненню останньому після звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення 881,00грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд зазначає про те, що 28.11.2018 позивачем подано заяву про забезпечення позову вих. №28/11-18 від 28.11.2018, за подання якої останнім сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №418 від 09.11.2018 у розмірі 881,00 грн. Водночас ухвалою від 30.11.2018 заяву про забезпечення позову розглянуто по суті та відмовлено в її задоволенні, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення судових витрат у розмірі 881,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6000,00грн. витрат пов'язаних з розглядом справи понесених позивачем, які складаються 4800,00грн. (з ПДВ) за складання та подання позовної заяви та 1200,00 грн. (з ПДВ) за складання та подання заяви про забезпечення позову, суд вказує на те, що як вбачається з платіжного доручення №469 від 12.12.2018 позивачем сплачено 6000,00грн. з яких 1000,00грн. ПДВ за сплату юридичних послуг згідно акту надання послуг №78 від 03.12.2018 на підставі договору №15-16 від 05.10.2016. Як вбачається з акту надання послуг №78 від 03.12.2018 витрати пов'язані з розглядом справи становлять 5000,00грн. з яких 4000,00 грн.- за складання позовної заяви та 1000,00 грн. - за складання заяви про забезпечення позову. У зв'язку з чим, суд вважає що позивачем безпідставно заявлено до стягнення судові витрати в розмірі 1000,00 грн., оскільки вказані кошти сплачені останнім в якості сплати ПДВ, а не за спожиті послуги, а тому суд дійшов висновку, що судові витрати позивача пов'язані з розглядом справи підлягають частковому задоволенню в вигляді фактично понесених витрат у розмірі 5000,00 грн..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.А.-Лайн" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф.804, код ЄДРПОУ 34046854;) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфахімтрейд" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, офіс 4 - 46 а, код ЄДРПОУ 33527128) передоплату за договором поставки № 18/10/04 від 04.10.2018 у розмірі 172597,64 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2588,97грн., витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 5000,00грн. .

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Судові витрати в розмірі 881,00 грн. судового збору, а також у розмірі 1000,00 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено 11.02.2019 р.

Суддя Н.А. Новікова