Рішення

від 05.02.2019 по справі 360/3659/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

6.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3659/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Вакуленка А.В.,

сторін:

позивача - не прибув;

представника відповідача -1 - Дем'янова І.А., довіреність від 16.01.2019 № 8-12-0.62-4/62-19;

представник відповідача -2 - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року позивач ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Відповідач -1, ГУ Держгеокадастру) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до постанови Білокуракинського районного суду Луганської області по справі № 2-503/05 від 06.12.2005 за позивачем визнано право власності на земельну частку (пай) по КСП Покровський Троїцького району Луганської області та зобов'язано Троїцьку районну державну адміністрацію виділити земельну ділянку в розмірі середньої долі паю по КСП Покровський Троїйького району Луганської області із земель державної власності, які розташовані на території Покровської сільської ради Троїцького району та видати державний акт на земельну ділянку. На виконання судового рішення Троїцькою РДА 17.02.2006 було видано розпорядження № 115 Про виділення земельного паю громадянину ОСОБА_2 із земель резервного фонду Покровської сільської ради , яке в подальшому внаслідок допущених технічних помилок було змінено відповідно до розпоряджень від 30.09.2016 № 272 та від 23.08.2017 № 265.

Відповідно до розпорядження Троїцької РДА від 17.02.2006 № 115 позивачу було видано 24.04.2007 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 в розмірі 19,02 умовних кадастрових гектарів, з них: рілля - 12,20 умовний кадастрових гектарів, сіножаті - 0,96 умовних кадастрових гектарів, пасовища - 5,86 умовних кадастрових гектарів.

11.01.2008 позивачем отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 631420, виданого Троїцькою РДА, згідно із яким оформлено право приватної власності на ріллю, але залишились неоформленими сіножаті розміром 0,96 умовних кадастрових гектарів та пасовища розміром 5,86 умовних кадастрових гектарів. З метою доформлення права приватної власності на земельну ділянку (пай) згідно сертифікату серії НОМЕР_2 від 24.04.2007 позивачем 24.04.2018 направлено заяву до Троїцької РДА про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Листом Троїцької РДА від 25.05.2018 № 112 позивача повідомлено, що з 01.01.2013 згідно внесених змін до законодавства, у Троїцької РДА відсутнє право виділення земельних ділянок в натурі із земель державної власності. Даними землями згідно статті 122 Бюджетного кодексу України розпоряджаються територіальні органи Держгеокадастру. Крім того, рекомендовано звернутися за вирішенням вказаного питання до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

01.10.2018 позивачем подано заяву з додатками до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення в натурі сіножатей та пасовищ на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області. Відповідно до листа від 22.10.2018 № С-2404/0-1332/37-18 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, і відмова вмотивована тим, що з 01.01.2019 будуть внесені зміни до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Позивач вважає зазначену відмову відповідача-1 протиправною, та, з посиланням норми Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.04.2011 № 445/2011 Про Державне агентство земельних ресурсів України , позивач просить суд:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.10.2018 № С-2404/0-1332/37-18 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області прийняти рішення та видати наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок: сіножаті - 0,96 умовних кадастрових гектарів, пасовища - 5,86 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно сертифікату серії ЛГ № 0173482 від 24.04.2007, виданого Троїцькою РДА згідно постанови Білокуракинського районного суду Луганської області по справі № 2-503/05 від 06.12.2005, які розташовані за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 15.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 11.12.2018 у підготовчому засіданні залучено до участі у справі у якості другого відповідача Троїцьку районну державну адміністрацію Луганської області (арк.спр. 41).

Ухвалою суду від 28.12.2018 загальний строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, зобов'язано Троїцьку районну державну адміністрацію Луганської області надати докази (арк.спр.68).

Ухвалою суду від 16.01.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (арк.спр. 83).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву від 05.02.2019 за вх. № 6553/2019 про розгляд справи без його участі (арк.спр. 95).

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві від 10.12.2018 за вх. № 38353/2018 (арк.спр. 28-33). Пояснив, що 17.02.2006 Троїцькою районною державною адміністрацією прийнято рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 12,32 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 8,98 га, пасовища - 3,34 га за рахунок земель резервного фонду Покровської сільської ради (від 17.02.2006 № 115), в яке були внесені зміни на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.09.2016 № 272 та від 23.08.2017 № 265. На думку представника відповідача-1, з огляду на приписи статей 3, 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою КМУ від 04.02.2004 № 122, зміст судового рішення від 06.12.2005, ОСОБА_2 має право на виділення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) саме з земель, якими розпоряджається Троїцька РДА Луганської області.

Тому саме Троїцька РДА є тим, компетентним органом, до повноважень якого належить розпорядження не витребуваними земельними частками (паями), в тому числі прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв).

Також представник відповідача-1, посилаючись на статті 121-122 Земельного кодексу України, зазначив, що землі, передані КСП, в тому числі землі, розпайовані між членами КСП, а також не витребувані земельні частки (паї), не відносяться до земель державної власності. Кодексом не передбачено безоплатну передачу земельних ділянок громадянам з цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії, представник вважає, що таким чином позивач просить суд втрутитися у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Луганській області. Повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області належать до компетенції відповідача-1 і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Крім того, представник відповідача-1 зазначив, що відмова позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою мотивована не набранням чинності змінами до Закону з 01.01.2019, а тим, що ГУ Держгеокадастру у Луганській області не є повноважним органом щодо вирішення зазначеного питання, що витікає з норм Законів, наведених у листі від 22.10.2018, і зміст цього листа позивач невірно зрозумів.

Представник відповідача-2 (Троїцької районної державної адміністрації Луганської області) у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву від 18.01.2019 за вх. № 3233/2019 про розгляду справи без його участі (арк.спр. 87), та відзив на позовну заяву від 18.01.2019 за вх. № 3231/2019 (арк.спр. 88-89), в якому зазначив, що Троїцькою РДА було в повному обсязі виконано постанову Білокуракинського районного суду Луганської області у справі № 2-503/05 від 06.12.2005 та видано ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) ЛГ 0173432 із земель резервного фонду державної власності (розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2006 № 15). На час видання розпорядження від 17.02.2006 № 115 районна державна адміністрація мала повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (стаття 118 Земельного кодексу України у редакції від 01.01.2006). З 01.01.2013 відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення наділений Держгеокадастр та його територіальні органи. З 01.01.2019 у звязку зі змінами у чинному законодавстві, зокрема, статтях 3, 5 Закону України Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) власникам земельних часток (паїв) припинено повноваження райдержадміністрації щодо розпорядження землями, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

На підставі викладеного представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Законом України від 05.06.2003 № 899-ІV Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон № 899), Законом України від 10.07.2018 № 2498-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні (далі - Закон № 2498).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується копіями паспорту, дубліката картки фізичної особи - платника податків (арк.спр. 8, 9, 10).

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 06.12.2005 у справі № 2-503/05 зобов'язано Троїцьку районну держану адміністрацію виділити ОСОБА_2 земельну ділянку в розмірі середньої долі паю по КСП Покровський , Троїцького району, Луганської області, із земель державної власності, які розташовані на території Покровської сільської ради Троїцького району і видати йому держаний акт на цю земельну ділянку (арк.спр. 11-12).

На виконання судового рішення від 06.12.2005 у справі № 2-503/05 головою Троїцької районної державної адміністрації видано розпорядження від 17.02.2006 № 115 Про виділення земельного паю громадянину ОСОБА_2 із земель резервного фонду Покровської сільської ради , яким, з урахуванням розпоряджень голови Троїцької РДА від 30.09.2016 № 272 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.02.2006 № 115 та від 23.08.2017 № 265 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 30.09.2016 № 272 , виділено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 19,02 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь, у т.ч. ріллі - 12,20 умовних кадастрових гектарів, пасовищ - 5,86 умовних кадастрових гектарів та 0,96 умовних кадастрових гектарів сіножатей за рахунок земель державної власності на території Покровської сільської ради, вирішено видати сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5, беручи до уваги вартість земельної частки (паю) 44246 грн 95 коп згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 19.03.1998 № 105, доручено Троїцькому районному відділу земельних ресурсів організувати виконання робіт по визначенню місця розташування земельних ділянок (арк.спр. 15, 16, 17).

24.04.2007 Троїцькою РДА видано ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 332, згідно із яким позивачу на підставі розпорядження голови Троїцької райдержадміністрації від 17.02.2006 № 115 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Покровський розміром 19,02 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (арк.спр. 14).

11.01.2008 позивачу Троїцькою РДА видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 244845/010841800001, згідно із яким ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Троїцької РДА від 08.06.2007 № 405 є власником земельної ділянки площею 16,2324 у межах згідно з планом, в межах Покровської сільської ради, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк.спр. 13).

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово впродовж 2016 - 2018 років намагався вирішити питання щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертаючись з відповідними заявами до Троїцької РДА, Відділу Держгеокадастру у Троїцькому районі, ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

Так, 08.09.2016 за вих. № С-17211-218 Троїцькою РДА надано відповідь на звернення ОСОБА_2 від 26.08.2016 з питання виділення земельних ділянок під сінокоси та пасовища, в якій зазначено, що для виконання судового рішення у справі № 2-5003/05 позивачу необхідно звернутися до ГУ Держгеокадастру у Луганській області, який згідно чинного законодавства з 01.01.2013 є розпорядником земель державної власності (арк.спр. 63).

31.10.2016 та 15.12.2016 ГУ Держгеокадастру у Луганській області надало позивачу відповіді вих. № ДС-ДС-С-1578/0-736/21-16 та вих. № ДС-ДС-С-1899/0-844/21-16 за наслідками розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі сінокосів та пасовищ за рахунок резервного фонду, у яких зазначено, що згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Троїцькому районі витребувані позивачем земельні ділянки відносяться до земель запасу, тому у ГУ Держгеокадастру у Луганській області не має правових підстав передати позивачу зазначену земельну ділянку (арк.спр. 50, 51).

16.01.2017 Відділ Держгеокадастру у Троїцькому районі Луганської області направив позивачеві лист вих. № 05-01/0425, згідно із якою на території Покровської сільської ради відсутні земельні ділянки із земель резервного фонду для оформлення права власності. Запропоновано виділити земельну ділянку із земель запасу Покровської сільської ради Троїцького районі Луганської області (арк.спр. 53).

22.03.2017 ГУ Держгеокадастру у Луганській області направлено позивачеві лист № С-412/0-380/6-17 Про розгляд клопотання , в якому повторно зазначено, що згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Троїцькому районі витребувані земельні ділянки відносяться до земель запасу, і у ГУ Держгеокадастру Луганської області немає правових підстав передати ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку (арк.спр. 52).

10.11.2017 ГУ Держгеокадастру у Луганській області надало ОСОБА_2 відповідь за вих. № С-2357/0-2003/6-17, в якій, з посиланням на частину першу статті 223 ЦПК України, абзац 3 пункту 29.1 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді АРК та вищому спеціалізованому суді України, затвердженої наказом ДСА України 17.12.2013 № 173, зазначено, що для вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 необхідно надати ГУ Держгеокадастру у Луганській області копію постанови Білокуракинського районного суду Луганської області від 06.12.2005 по справі № 2-503/05, завірену належним чином згідно законодавства України, а саме з оригіналом відтиску печатки суду та з відміткою суду, що постанова набрала законної сили (арк.спр. 56).

29.01.2018 ГУ Держгеокадастру у Луганській області листом за вих. № С-4/0-36/0/37-18 повідомив позивача, що резолютивна частина судового рішення у справі № 2-503/05 не містить жодних дій (посилань) щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Луганській області виконати рішення суду. Зазначено з посиланням на статтю 3 Закону № 899, що особи власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (арк.спр. 49).

25.05.2018 за вих. № 112 Троїцькою РДА надано відповідь на заяву ОСОБА_2 від 24.04.2018 б/н, в якій зазначено, що відповідно до рішення Білокуракинського районного суду від 06.12.2005 № 2-503/05 райдержадміністрація надала сертифікат на право на земельну частку (пай) ЛГ0173432, чим виконала судове рішення в своїй частині. З 01.01.2013 згідно внесених змін до законодавства, у райдержадміністрації відсутнє право виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель державної власності. Даними землями згідно статті 122 Земельного кодексу України розпоряджаються територіальні органи Держгеокадастру. Запропоновано звернутися до ГУ Держгеокадастру у Луганській області (арк.спр. 18).

01.10.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення в натурі сіножатей та пасовищ на території Покровської сільської ради Троїцького району Луганської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рішенням суду, додавши до заяви рішення суду, розпорядження Троїцької РДА від 17.02.2006 № 115, від 30.09.2016 № 272 та від 23.08.2017 № 265, копію паспорту, картки платника податків, а також викопіювання (арк.спр. 19, 61-62).

22.10.2018 відповідачем-1 надано ОСОБА_2 відповідь за № С-2404/0-1332/0/37-18 Про розгляд заяви , якою відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та зазначено, зокрема, що згідно інформації Відділу у Троїцькому районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області земельна частка (пай) по КСП Покровський складає 19,02 умовних кадастрових гектарів, з них: рілля - 12,20 умовних кадастрових гектарів, сіножаті - 0,96 умовних кадастрових гектарів, пасовища - 5,86 умовних кадастрових гектарів. Наведено норми статей 2, 5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , частини сьомої статті 118, частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, зазначено, що статтею 121 Земельного кодексу України не передбачено безоплатну передачу земельних ділянок громадянам з цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Повідомлено, що у зв'язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 № 2498-VІІІ, який набуває чинності з 01.01.2019, будуть внесені зміни до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а саме: у разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель) (арк.спр.20).

Вирішуючи спір в межах позовних вимог, надаючи оцінку доводами відповідача-1, що вирішення спірного питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до компетенції відповідача-2, та можливості зобов'язання відповідача-1 або відповідача-2 прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із абзацом другим пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Частинами першою та другою статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно із частиною п'ятою статті 25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 25 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У відповідності до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами частини четвертої вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідно, до повноважень відповідача-1 станом на дату виникнення спірних правовідносин належало розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01.01.2013, було розмежовано землі державної та комунальної власності в України. Пунктом 5 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Суд зауважує, що на дату виникнення спірних правовідносин (звернення позивача з заявою від 01.10.2018 до відповідача-1 та надання відповіді від 22.10.2018 № С-2404/0-1332/0/37-18) земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться за межами населеного пункту і відносилася до земель сільськогосподарського призначення державної власності, тому відмова відповідача-1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень, та доводи відповідача-1 про належність таких повноважень до компетенції відповідача-2, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція щодо повноважень територіального органу Держгеокадастру викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 818/661/17 та від 20.03.2018 у справі № 818/665/17.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови відповідача-1, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб'єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Відмова Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладена у листі від 22 жовтня 2018 року № С-2404/0-1332/37-18, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, є необґрунтованою, оскільки зі змісту цієї відповіді, яка фактично містить лише цитування норм права, без висновку, який би надав можливість позивачу як особі, яка не має юридичної освіти, зрозуміти підстави такої відмови, що не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену у листі від 22 жовтня 2018 року № С-2404/0-1332/37-18, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Щодо можливості задоволення позовної вимоги про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Луганській області або Троїцької РДА Луганської області прийняти рішення та видати наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок: сіножаті - 0,96 умовних кадастрових гектарів, пасовища - 5,86 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно сертифікату серії ЛГ № 0173482 від 24.04.2007, виданого Троїцькою РДА згідно постанови Білокуракинського районного суду Луганської області по справі № 2-503/05 від 06.12.2005, які розташовані за межами населеного пункту, суд зазначає таке.

Законом № 2498, який набрав чинності 01.01.2019, розділ Х Перехідна положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності .

Відповідно до статті 13 Закону № 899 в редакції, що діє станом на дату розгляду справи, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Таким чином, системним аналізом статей 118, 122, пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 13 Закону № 899, з огляду на те, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, станом на дату розгляду справи відсутні підстави для зобов'язання відповідача -1 або відповідача -2 вчинити дії, про які просить позивач через зміну правового регулювання, яка відбулася з 01.01.2019.

Підстави для залучення до участі у справі як співвідповідача чи другого відповідача відповідний орган місцевого самоврядування, який повноважний вирішувати зазначене питання станом на дату розгляду справи, відсутні, оскільки звернень до такого органу з боку позивача не було, і відповідно наразі відсутній публічно - правовий спір з таким суб'єктом владних повноважень.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Луганській області або Троїцької РДА Луганської області прийняти рішення та видати наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок: сіножаті - 0,96 умовних кадастрових гектарів, пасовища - 5,86 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно сертифікату серії ЛГ № 0173482 від 24.04.2007, виданого Троїцькою РДА згідно постанови Білокуракинського районного суду Луганської області по справі № 2-503/05 від 06.12.2005, які розташовані за межами населеного пункту задоволенню не підлягає, оскільки відбулася зміна правового регулювання спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, корп. 2) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену у листі від 22 жовтня 2018 року № С-2404/0-1332/37-18, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У задоволенні решти позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Троїцької районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 21758586, місцезнаходження: 92100, Луганська область, смт. Троїцьке, пр-т Перемоги, 60) відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704, 80 (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська