Рішення
від 04.02.2019 по справі 817/1309/18
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2019 року м. Рівне №817/1309/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Клеванський лісозавод "Промінь" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Клеванський лісозавод Промінь (далі - позивач), звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними з тих підстав, що висновки акту перевірки від 13.02.2018 року № 462/17-00-14-01/13979681 є хибними. Зокрема, позивач зазначає, що висновки акту перевірки про не відображення у декларації з податку на прибуток доходів від реалізації основних засобів та земельної ділянки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. Також вказує, що ним не був занижений дохід у результаті спільної діяльності оскільки вівся облік відповідно до чинного законодавства. Крім того, позивач, з посиланням на позицію Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№21-1539а15), стверджує про реальність господарських операцій із контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 Щодо порушень по сплаті ПДФО, то позивач стверджує, що контролюючий орган неправомірно застосував ст.127 ПК України, оскільки фактично є порушення термінів сплати податкових зобов'язань. Просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення форма Р №0001681401 від 01.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 387 179грн; податкове повідомлення-рішення форма В1 №0001691401 від 01.03.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 45 000грн; податкове повідомлення-рішення форма В4 №0001701401 від 01.03.2018 - зменшення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 683 420грн; податкове повідомлення-рішення форма П №0001741401 від 01.03.2018 - зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 955 511грн; податкове повідомлення-рішення форма Д №0000491306 від 01.03.2018 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 33 605,40грн; податкове повідомлення-рішення форма ПС №0000501306 від 01.03.2018 - застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510грн; рішення № 0000111306 від 01.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6 573,15грн; рішення № 0000121306 від 01.03.2018 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності у сумі 510грн в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов в якому з позовними вимогами не погодився та зазначив, що позивачем в порушення норм податкового законодавства занижений дохід від продажу основних засобів, земельної ділянки та у фінансовому результаті не обліковані результати від спільної діяльності згідно укладеного Договору про спільну діяльність. Також стверджує про нереальність господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки відсутні первинні документи. При цьому відповідач погоджується, що ТМЦ були наявні у позивача, однак такі ТМЦ не отримувались від вказаних контрагентів, тому вони є безоплатно отриманими. З приводу визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДФО, то відповідач зазначає, що під час проведення перевірки, посадовим особам відповідача не надано жодних платіжних доручень щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ, тому його дії щодо визначення такого зобов'язання та застосування штрафних санкцій є правомірними. Висновки акту перевірки уважає обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення - правомірними. Просить у позові відмовити.

Відповідь на відзив позивач не подав.

Позов надійшов до суду 10.05.2018.

15.05.2018 ухвалою суду позов залишений без руху.

24.05.2018 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

29.05.2019 ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження 20.06.2018.

18.06.2018 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

21.06.2018 від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи.

21.06.2018 від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.

27.06.2018 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

11.07.2018 ухвалою суду призначено наступне підготовче засідання 06.08.2018. Цією ж ухвалою вирішено розглянути клопотання позивача про залучення третьої особи та призначення експертизи у підготовчому засіданні 06.08.2018.

06.08.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи.

06.08.2018 ухвалою суду відмовлено у задоволення клопотання позивача про призначення експертизи.

30.08.2018 від позивача повторно надійшло клопотання про призначення експертизи.

03.09.2018 ухвалою суду задоволено клопотання позивача, призначено судово-економічну експертизу. Справу провадженням зупинено.

12.10.2018 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 19.11.2018.

19.11.2018 у підготовчому засіданні позивачем повторно подане клопотання про призначення експертизи.

19.11.2018 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

19.11.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.12.2018.

19.12.2018 розгляд справи по суті відкладений на 04.02.2019 у зв'язку із першою неявкою позивача.

18.01.2019 через відділ документального забезпечення суду надійшла заява від позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

21.01.2019 ухвалою суду у задоволенні заяви позивача відмовлено.

04.02.2019 позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Заслухавши учасника справи, дослідивши подані письмові докази та матеріали справи, суд виходить з такого.

Публічне акціонерне товариство Клеванський лісозавод Промінь зареєстроване 22.12.1995 року рівненським районним управлінням юстиції за №106, є платником ПДВ.

У період з 10.01.2018 по 06.02.2018, Головним управлінням ДФС у Рівненській області проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача з питань додержання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 за наслідками якої складений акт від 13.02.2018 року № 462/17-00-14-01/13979681.

Висновками акту перевірки були встановлені наступні порушення:

1. пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.3 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 955 511грн, у тому числі за 9 місяців 2017 року на 3 955 511грн.

2. пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, ПАТ Клеванський лісозавод Промінь , занижено податкові зобов'язання по операціях з продажу об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки в розмірі 971 539грн., в т.ч. за встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2017 року на 971 539грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість за серпень 2017 в сумі 258119грн., завищено суму відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок за серпень 2017 року на 30 000грн, завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017р. в розмірі 683 420грн.

3. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ПАТ Клеванський лісозавод Промінь при здійсненні операцій з постачання товарів, послуг та при складанні податкових накладних несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 6727,22грн.

4. п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України, порушення позивачем граничних строків сплати грошового зобов'язання з екологічного податку за розміщення вiдходiв у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у 2016 році.

5. п.51.1 ст.51 глави 2, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку в редакції затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. №111/26556, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за 3 квартал 2017р.

6. п.1.ст.4, п.1 ч.1 ст.7, п.1 ч.2 ст.6, ч.5, ч.6 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами, по яких встановлено, що платником занижено єдиний внесок на загальну суму 3558,38 грн., в тому числі за ставкою 38,10 % на 3416,06грн, за ставкою 33,2% на 106,24 грн. за ставкою 22% на 36,08грн.

7. п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами, по яких встановлено заниження платником єдиного внеску у звіті за у звіті за лютий 2017р. на загальну суму 216,76грн, в т.ч. за ставкою 8,41% в сумі 20,86грн, за ставкою 22% в сумі 195,90грн, дану помилку виправлено самостійно у звіті за березень 2017р. та у звіті за січень 2015р. самостійно виправлено заниження платником єдиного внеску за липень-грудень 2014р. за ставкою 38,10% на загальну суму 8562,14грн, за ставкою 3,6% на загальну суму 809,01грн.

8. п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами та п.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із змінами і доповненнями, затвердженого Наказом МФУ від 14.04.2015 № 435, в результаті чого подано звіт за червень 2016р. з порушенням термінів подачі.

9. пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено: несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - ПАТ Клеванський лісозавод Промінь , сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку; неподання податковим агентом ПАТ Клеванський лісозавод Промінь , платіжних доручень, належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, під час виплати доходу на користь платників податків, а саме: 23.03.2017р. в сумі 12309,38грн, 21.04.2017р. в сумі 15459,56грн, 22.08.2017р. в сумі 10503,30грн, 22.09.2017 в сумі 6184,14грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення форма Р №0001681401 від 01.03.2018, яким

збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 387 179грн;

- податкове повідомлення-рішення форма В1 №0001691401 від 01.03.2018,

яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 45 000грн;

- податкове повідомлення-рішення форма В4 №0001701401 від 01.03.2018 -

зменшення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 683 420грн;

- податкове повідомлення-рішення форма П №0001741401 від 01.03.2018, яким

зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 955 511грн;

- податкове повідомлення-рішення форма Д №0000491306 від 01.03.2018, яким

збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33 605,40грн;

- податкове повідомлення-рішення форма ПС №0000501306 від 01.03.2018 -

застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510грн;

- рішення № 0000111306 від 01.03.2018 про застосування штрафних санкцій за

донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6 573,15грн;

- рішення № 0000121306 від 01.03.2018 про застосування штрафних санкцій за

несвоєчасне подання звітності у сумі 510грн.

Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України.

За результатами розгляду скарги, ДФС України залишила податкові повідомлення-рішення без змін (а. с. 69-79 т.1).

Вирішуючи спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з огляду на наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень, зокрема: форми Р № 0001681401 від 01.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 387 179грн; форми В1 № 0001691401 від 01.03.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 45 000грн; форми В4 № 0001701401 від 01.03.2018 - зменшення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 683 420грн; форми П № 0001741401 від 01.03.2018, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 955 511грн.

Як вбачається із акту перевірки та не заперечується позивачем (слідує із змісту позову), на прийняття вказаних вище спірних рішень вплинуло: не відображення позивачем за податковий період 9 місяців 2017 у декларації з податку на прибуток доходів від реалізації основних засобів та земельної ділянки в сумі 4 623 767грн; заниження доходу від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму 9 550 854, в т. ч.: за 2015 - 5 886 221грн, за 2016 - 3 399 194грн, за 2017 - 265 449грн.; нереальність господарських операцій з постачання ТМЦ (дошки не обрізної 50мм) ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 1 993 500грн, в т.ч. від ФОП ОСОБА_2 на суму 997 500грн, ФОП ОСОБА_4 на суму 996 000грн.

Стосовно не відображення позивачем за податковий період 9 місяців 2017 у декларації з податку на прибуток доходів від реалізації основних засобів та земельної ділянки в сумі 4 623 767грн. та заниження податкових зобов'язань по операціях з продажу об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки в розмірі 971 539грн, в т.ч. за серпень 2017.

Як стверджує позивач, у даному випадку, дохід від продажу основних засобів та нерухомості слід відображати на дату фактичної їх передачі, що оформляється актом приймання-передачі, а не станом на час виникнення права власності.

Суд не погоджується із такими доводами позивача, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до ст. 210. Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).

Згідно із нормою ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За приписами ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом статті 27 цього Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Із наведеного вище вбачається, що особливістю здійснення операцій з нерухомим майном визначається тим, що права на нього та правочини щодо нього підлягають державній реєстрації. Згідно із положеннями цивільного законодавства, правочини щодо відчуження об'єктів нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Таким чином, для переходу права власності на об'єкт нерухомого майна, потрібно: 1) укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу нерухомого майна; 2) державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

В силу статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона має спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп.14.1.31 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, відчуження майна - будь які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За правилами пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.08.2017 між ПАТ Клеванський лісозавод Промінь в особі директора ОСОБА_5 (Продавець) та ТОВ Хорда Максимум в особі директора ОСОБА_6 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна ( а. с. 105-110 т.1).

Предметом договору є продаж нерухомого майна (21 об'єкт).

Пунктом 11 Договору передбачено, що відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Право власності на об'єкти нерухомого майна, що є предметом Договору виникає у Покупця, відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстровано в Державному реєстрі за №10587.

Водночас, суд звертає увагу на те, що пунктом 4 вказаного Договору зазначено, що продаж нерухомого майна вчинено за 4 649 375грн, які будуть повність сплачені Покупцем Продавцю до 01 жовтня 2017 року.

Однак, судом встановлено, що дата оплати за придбане майно містить виправлення числового значення 01 на 31 , при цьому, будь-якого засвідчувального напису нотаріуса виправлення не містить.

Актом приймання-передачі майно передано покупцю 17.10.2017 (а. с. 111).

Також суд звертає увагу на те, що укладений Договір не містить умови, за якої придбане майно може передатися згідно акту приймання-передачу у часі пізніше, ніж на дату укладення цього договору. Будь-які додаткові угоди до вказаного Договору також не укладалися.

04.08.2017 між ПАТ Клеванський лісозавод Промінь в особі директора ОСОБА_5 (Продавець) та ТОВ Хорда Максимум в особі директора ОСОБА_6 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки не сільськогосподарського призначення площею 4,2611га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Залізнична, 2. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За змістом п. 3 Договору, відчуження земельної ділянки вчинено за 899 146грн, які будуть повністю сплачені Покупцем Продавцю до 01 жовтня 2017 року.

Позаяк, судом встановлено, що дата оплати за придбане майно містить виправлення числового значення 01 на 31 , при цьому, будь-якого засвідчувального напису виправлення не містить.

Пунктом 12 Договору передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до Покупця з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстровано в реєстрі за № 10588.

Актом приймання-передачі майно передано покупцю 17.10.2017 (а. с. 104).

Оплата за продане майно по обох Договорах отримана позивачем у період з 10.10.2017 по 18.10.2017 (а. с. 103, 112 т.1).

Суд звертає увагу на те, що укладений Договір також не містить умови, за якої земельна ділянка може передатися згідно акту приймання-передачу у часі пізніше, ніж на дату укладення цього договору. Будь-які додаткові угоди до вказаного Договору також не укладалися.

Право власності на нерухоме майно та земельну ділянку ПАТ Клеванський лісозавод Промінь зареєстровано 07.08.2017р. за ТОВ Хорда Максимум .

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, наявна інформація про реєстрацію 07.08.2017р. права власності ТОВ Хорда Максимум на земельну ділянку площею 4,2611га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Залізнична, 2. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки №10588 від 04.08.2017р. та на інші об'єкти нерухомого майна (21 об'єкт) на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна №10587 від 04.08.2017р.

Таким чином, із аналізу наведеного вище слідує, що фактично право власності у покупця на нерухоме майно за вказаними Договорами виникло з моменту державної реєстрації.

Слід зауважити, що укладення актів приймання-передачі нерухомого майна за цими Договорами, на думку суду, є формальною обставиною, оскільки у даному випадку слід керуватися умовами укладених Договорів. При цьому, суд повторює, що зміст Договорів не передбачає умов передачі майна у часі пізніше та відсутні будь-які застереження з даного приводу.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, залишкова вартість об'єктів основних засобів, що реалізовані станом на 01.08.2017, становила 1 922 066,78грн, земельна ділянка обліковувалася на рахунку 101 вартістю 341 875,00грн.

Згідно із пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з П(с)БО 15 Дохід , що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Згідно з п. 8 П(с)БО 15 Дохід , дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, доходи від реалізації необоротних активів відображають за кредитом субрахунку 712 Дохід від реалізації інших оборотних активів , а їх собівартість-за дебетом субрахунку 943 Собівартість реалізованих виробничих запасів .

Посилання позивача на те, що ним сплачувався земельний податок за землю до фактичної її передачі покупцю за актом приймання-передачі та сплачувались кошти за електроенергію судом до уваги не приймаються, оскільки фактично, власником проданого майна за умовами договору став покупець, отже всі витрати на його утримання мали б сплачуватися останнім, а не позивачем.

При цьому, будь-якого договору на тимчасове користування майном позивачем, між покупцем та продавцем не укладалися, доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено. Отже, сплачувати земельний податок та кошти за електроенергію мав би покупець.

У даному випадку, сплата земельного податку та витрати на електроенергію не свідчить про те, що позивач надалі (після укладених договорів купівлі-продажу) здійснював управління та контроль за реалізованим майном.

Отже, в порушення пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, ПАТ Клеванський лісозавод Промінь , занижено доходи від продажу об'єктів нерухомого майна в розмірі 3 874 479 грн. та від продажу земельної ділянки в розмірі 749 288грн, в т.ч. за 9 місяців 2017 року - 4 623 767грн.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; …

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

Оскільки база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче залишкової вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються такі операції, то при реалізації сушилки парової та прохідної 46кв.м, податкові зобов'язання необхідно визначити з врахуванням залишкової вартості.

А саме: - згідно звіту про оцінку майна №14072017-054, виконаного 14.07.2017р. ТОВ Об'єднання професійних експертів код ЄДРПОУ 41210684 (оцінювач ОСОБА_8- кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 16.02.2013р. МФ № 8706, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності від 04.03.2013р. № 9706), оціночна вартість об'єкта оцінки (сушилки парової, загальною площею 19,0м.кв.) становить 8066грн., в т.ч. ПДВ 1344,33грн, залишкова вартість згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.08.2017р. становила 12048,68грн; - згідно Звіту про оцінку майна №14072017-058, виконаного 14.07.2017р. ТОВ Об'єднання професійних експертів код ЄДРПОУ 41210684 (оцінювач ОСОБА_8 - кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 16.02.2013р. МФ № 8706, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності від 04.03.2013р. № 9706), оціночна вартість об'єкта оцінки (будівлі прохідної, загальною площею 46,0м.кв.) становить 19527грн., в т.ч. ПДВ 3254,50грн. залишкова вартість згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.08.2017р. становила 244875,61грн.

Таким чином, в порушення п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, ПАТ Клеванський лісозавод Промінь , занижено податкові зобов'язання по операціях з продажу об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки в розмірі 971 539 грн., в т.ч. за серпень 2017 року - 971 539 грн.

Щодо заниження доходів при здійсненні спільної діяльності.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що ПАТ Клеванський лісозавод Промінь занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму 9 550 854 грн., в т.ч. за 2015р.- 5 886 211грн., за 2016р. - 3 399 194грн., за 9 місяців 2017р. - 265 449грн. за рахунок не відображення у декларації з податку на прибуток доходів, отриманих в результаті здійснення господарських операцій Договором про спільну діяльність.

Суд погоджується із таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Як слідує із змісту позову, ПАТ Клеванський лісозавод Промінь відповідно до вимог цивільного законодавства здійснювало відокремлений бухгалтерський облік спільної діяльності, визначеного договором з метою розподілу прибутку, одержаного учасниками договору в результаті їх спільної діяльності.

Взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Пунктом 2 ст. 1134 ЦКУ передбачено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Статтями 1137 та 1139 Цивільного кодексу України встановлений порядок відшкодування витрат та збитків учасників та розподіл прибутку за договором про спільну діяльність.

Так, порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 19 П(С)БО 12 Фінансові інвестиції , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91, оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 2 Баланс , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції заносяться до окремих (відкритих для відображення господарських операцій зі спільної діяльності) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій.

Тобто оператор спільної діяльності зобов'язаний складати окремий баланс, звіт про фінансові результати, а також форми, які необхідні учасникам спільної діяльності без створення юридичної особи для складання власної фінансової звітності з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов'язаннях.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , внесено зміни до Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток підприємств.

Зокрема, починаючи з 1 січня 2015 року, Кодекс не встановлює особливий порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 розділу І Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Таким чином, оскільки нова редакція розділу ІІІ Податок на прибуток підприємств Податкового Кодексу не містить положень щодо окремого обліку результатів спільної діяльності без створення юридичної особи починаючи з 01.01.2015, договори про спільну діяльність не є окремими платниками податку на прибуток підприємств.

Разом з тим цивільним законодавством передбачено обов'язок ведення відокремленого бухгалтерського обліку спільної діяльності учасником простого товариства, визначеного договором з метою відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, розподілу прибутку, одержаного учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності тощо.

У разі отримання прибутку в межах договору про спільну діяльність такий прибуток розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно. Сума прибутку, отриманого кожним учасником договору простого товариства у межах спільної діяльності є доходом кожного учасника та підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу окремої юридичної особи - учасника простого товариства.

Тобто, позивач має вести, у даному випадку, відокремлений бухгалтерський облік спільної діяльності, але сума прибутку, отриманого кожним учасником договору простого товариства у межах спільної діяльності, яка є доходом кожного учасника, підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу окремої юридичної особи - учасника простого товариства.

Оскільки позивачем сума доходів, одержаних Договором про спільну діяльність не була відображені у фінансовій звітності у перевіряємому періоді, то висновки відповідача про заниження ПАТ Клеванський лісозавод Промінь доходів, задекларованих в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму доходів, одержаних Договором про спільну діяльність всього на суму 9 550 854 грн., в т.ч. за 2015р.- 5 886 211грн., за 2016р. - 3 399 194грн., за 9 місяців 2017р. - 265 449грн є правомірними.

Щодо нереальності операції з постачання ТМЦ ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4

Позивач стверджує, що господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними та оформленими належними документами.

Вказані твердження є неприйнятними з огляду на наступне.

25.05.2016р між ПАТ Клеванський лісозавод Промінь - Покупець та ФОП ОСОБА_9 - Продавець, укладений Договір №25/05/16 на поставку ТМЦ.

Предметом договору у відповідності до п.1.1 п. 1 Договору є товар - пиломатеріали не обрізні та обрізні.

За змістом Договору, сторони домовились, що ціна товару, погоджується сторонами заздалегідь,, встановлюється та вказується в рахунку - фактурі та накладній, та не підлягає подальшій зміні у разу ї оплати Покупцем (п.2.1 Договору).

Право власності на проданий товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної (п. 3.3 Договору).

Згідно із п. 6.1. Договору, прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється сторонами відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №п-6 і від 26.04.1966р. №п-7.

Строк даного Договору, починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору, та закінчується 31.12.2016р. (а. с. 150-152 т.1, 75-77 т.2)

На виконання умов вказаного договору були виписані видаткові накладні (а. с. 153-171 т.1, 79-100 т.2).

В ході перевірки встановлено, що згідно із даними бухгалтерського обліку (карток рахунків 631 та 201), отримані ТМЦ (дошка соснова необрізна 50) відображено:

- Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті на суму 997 500,00 грн.;

- Дт 201 Сировина і матеріали - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 997 500,00 грн.

Заборгованість станом на 30.09.2017р. по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_2 відсутня (а. с. 78 т.2).

Як слідує із акту перевірки, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_2 - 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрований 26.04.2016 НОМЕР_8 в управлінні забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради , обліковий стан - 11 - припинено, але не знято з обліку. Запис про припинення державної реєстрації - НОМЕР_4 від 29.03.2017р. Взятий на облік як платник єдиного податку ІІ групи.

ФОП ОСОБА_2 подав до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2016 рік де зазначено Обсяг доходу за звітний (податковий) період 0,00 грн.

За період здійснення взаєморозрахунків (2-4 кв. 2016р.) ФОП ОСОБА_9 до податкових органів не подавав податкового розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ). Інформація про наявність трудових ресурсів за 2-3 кв. 2016р. у ФОП ОСОБА_2 відсутня.

Також, відсутні докази залучення сторонніх трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності ФОП ОСОБА_2 встановлено недостатність трудових ресурсів та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Також, відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, також і транспортні засоби.

При цьому, судом встановлено, що інших документів до перевірки таких як: ТТН, шляхових листів, описів продукції, актів приймання продукції, сертифікатів (посвідчення якості) тощо, не представлено.

Також не надано таких документів і на запит контролюючого органу.

04.07.2016р між ПАТ Клеванський лісозавод Промінь - Покупець та ФОП ОСОБА_4 - Продавець укладений Договір №04/07/16, предметом якого купівля пиломатеріалів не обрізних та обрізних (а. с. 130-132 т.1, 101-103 т.2) .

Сторони домовились, що ціна товару, погоджується сторонами заздалегідь,, встановлюється та вказується в рахунку - фактурі та накладній, та не підлягає подальшій зміні у разу ї оплати Покупцем (п. 2.1 Договору)

Пунктом 3.3 Договору визначено, що право власності на проданий товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

За змістом п.6.1 Договору, прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється сторонами відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №п-6 і від 26.04.1966р. №п-7.

Строк даного Договору, починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору, та закінчується 31.12.2016р (п. 11.2 Договору).

На виконання умов вказаного договору були виписані видаткові накладні (а. с. 133-149 т.1, 121 т.2).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку (карток рахунків 631 та 201) отримані ТМЦ (дошка соснова необрізна 50) відображено:

- Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті на суму 996 000,00 грн.;

- Дт 201 Сировина і матеріали - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 996 000,00 грн.

Заборгованість станом на 30.09.2017р. по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4 відсутня (а. с. 104 т.2).

Згідно акту перевірки, ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7), (Рівненська ОДПI ГУ ДФС у Рiвненськiй областi), основний вид діяльності - _46.90 Неспецiалiзована оптова торгiвля).

ФОП ОСОБА_4 зареєстрований 26.04.2016 НОМЕР_5 в Рiвненська районна державна адмiнiстрацiя, обліковий стан - 11 - припинено, але не знято з облiку (кор не пустi). Запис про припинення державної реєстрації - НОМЕР_2 від 23.09.2016р. Взятий на облік як платник єдиного податку ІІ групи.

ФОП ОСОБА_4 подав до Рiвненська ОДПI ГУ ДФС у Рiвненськiй областi податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2016 рік де зазначено Обсяг доходу за звітний (податковий) період 0,00 грн.

За період здійснення взаєморозрахунків (2-3 кв. 2016р.), ФОП ОСОБА_4 до податкових органів не подавав податкового розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ). Інформація про наявність трудових ресурсів за 2-3 кв. 2016р. в ФОП ОСОБА_4 відсутня.

Фактично згідно податкової звітності ФОП ОСОБА_4 встановлено недостатність трудових ресурсів та відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Також не надано таких документів і на запит контролюючого органу.

Як вбачається із догорів укладених між ПАТ Клеванський лісозавод Промінь з ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_4, прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється сторонами відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №п-6 і від 26.04.1966р. №п-7.

Відповідно п.2 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись: а) встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць; в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її. Відповідно п.5 Інструкції № П-6 при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорта складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом). Відповідно до п.12. Інструкції № П-6 приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і інше) відправника (виробника).

Відповідно п.22. Інструкції № П-6, для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню. Відповідно до п.26. № П-6 Інструкції акт приймання продукції затверджується одержувачем не пізніше, чим на наступний день після складання акту. Відповідно п.28 № П-6 Інструкції акти приймання продукції по кількості реєструються і зберігаються у встановленому порядку.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363 (далі - Правила перевезення), Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезення визначається, яким чином, у скількох екземплярах оформляються товарно-транспортні накладні, ким вони підписуються тощо. Відповідно до пп. 5 п.11 Правил перевезення, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) та один екземпляр залишає собі згідно пп.11.7. п.11 Правил перевезення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучені договори, видаткові накладні, банківські виписки та подальше використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Разом з тим позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт поставки цих товарів від контрагентів. Прикладом таких документів можуть бути товарно-транспортні накладні, шляхові листи, описи продукції, акти приймання продукції, сертифікатів (посвідчення якості), тобто, пояснити, та документально підтвердити, яким чином та ким здійснювалась доставка придбаних ТМЦ у вказаних вище контрагентів.

Відповідно до п.2.1 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Положення № 88 визначено обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції. Будь-які документи, в тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку.

З урахуванням положень ст.1, 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Суд зауважує, що сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутності реального постачання останнім товарів/послуг не може відноситись до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки не змінює складу активів, відповідно виникає дебіторська заборгованість за перерахованими коштами, яка є активом.

За змістом п.3 П(с)БО №15, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Оскільки, у ПАТ Клеванський лісозавод Промінь відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов'язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (послуг), тобто ідентифікують джерела походження, постачальників, то ТМЦ вартістю 1 993 500,00 грн. є такими, що безоплатно отримані.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 визначено наступне:

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

Доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи.

Отримання ПАТ Клеванський лісозавод Промінь безоплатних ТМЦ підтверджує збільшення економічних вигод підприємства.

В бухгалтерському обліку ПАТ Клеванський лісозавод Промінь операції з безоплатного отримання ТМЦ на суму 1 993 500,00грн. не відображені.

Разом з тим, оплата на адресу ФОП ОСОБА_9 проведена в сумі 997 500,00грн; ФОП ОСОБА_4 проведена в сумі 996 000,00грн. Перерахування коштів відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків:

- Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті на суму 1 993 500,00 грн.

Так як, у ПАТ Клеванський лісозавод Промінь відсутні усі необхідні первинні документи, що опосередковують отримання активу безпосередньо від ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_4, відповідно проведена ПАТ Клеванський лісозавод Промінь оплата на їх користь є дебіторською заборгованістю у розумінні 5 П(С)БО 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306.

Таким чином, відповідно до норм п. 5 П(С)БО 11 Зобов'язання , перерахування коштів ПАТ Клеванський лісозавод Промінь в загальній сумі 1 993 500,00 грн. не відносяться до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки не змінюється склад активів ПАТ Клеванський лісозавод Промінь .

За наведеного, суд прийшов до переконання, що позивачем занижений дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2016р. на загальну суму 1 993 500,00грн в т.ч. від ФОП ОСОБА_9 на суму 997 500,00грн та ФОП ОСОБА_4 суму 996 000,00грн.

Щодо неподання платіжних доручень, належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу та порушення щодо сплати ЄСВ.

Позивач у позові стверджує, що на момент перевірки, суми ПДФО не підлягають сплаті, так як вони були нараховані та сплачені під час виплати доходу на користь іншого платника податків. У даному випадку порушені терміни сплати податкових зобов'язань.

Крім того, позивач вважаємо хибними висновки ДФС, щодо нібито порушень п. 1 ст. 4. п. 1 ч. 2 ст. 6. п. 1 ч.1 ст. 7, ч.5, ч. 6 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування оскільки вони базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Такі твердження є неприйнятними зважаючи на наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Підпунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно;

Згідно із пунктом 54.2. статті 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

В силу вимог підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбаченим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За правилами пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

На підставі пп. а п.176.2. ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.171.1 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

В ході проведення перевірки повноти сплати та дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом встановлено: - несплату (неперерахування) до бюджету податковим агентом - ПАТ Клеванський лісозавод Промінь сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку (Реєстр №1 до акту); - неподання податковим агентом ПАТ Клеванський лісозавод Промінь , платіжних доручень, належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, під час виплати доходу на користь платників податків, а саме: 23.03.2017р. в сумі 12309,38грн., 21.04.2017р. в сумі 15459,56грн., 22.08.2017р. в сумі 10503,30грн., 22.09.2017 в сумі 6184,14грн (Реєстр №1 до акту).

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем застосовану штрафну санкцію на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Згідно п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - одержувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених - розділом IV цього Кодексу .

Згідно абзацу восьмого п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, передбачені вказаним пунктом штрафи не застосовуються, коли не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Отже, штрафна санкція передбачена п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України застосовується до платника податку (податкового агента) у випадку, коли сума ПДФО не перераховується взагалі, або перераховується лише частково. При цьому, неперерахування такого податку спричинена помилками у визначенні суми ПДФО, і не пов'язане із несвоєчасністю перерахування такого податку.

Крім того, у п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України немає посилань на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО, натомість йдеться про несплату ПДФО, як факт несплати податку у обсягах, встановлених податковим законодавством України.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 10.11.2015 року по справі № 813/6793/13-а, суд зауважив на наступні обставини.

Положення статті 126 Податкового кодексу щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Встановлені відповідачем факти неперерахування ПДФО (в тому числі в обсягах менших, ніж передбачено податковим законодавством) товариством під час виплати доходу на користь його працівників, не знайшли свого підтвердження.

В даному випадку має місце факт як несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за спірний період так і факт не сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а саме під час виплати заробітної плати.

Разом з тим, відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, згідно якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу

При цьому, позивач, стверджуючи про несвоєчасність сплати ПДФО, не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Отже, податковим органом правомірно нараховані штрафна санкція і пеня згідно чинного законодавства.

Щодо порушень по сплаті ЄСВ.

Так, за приписами п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Пунктом 1 ч.2 ст. 6 цього ж закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5, 6 ст.8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону (військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 4 цього Закону), встановлюється у розмірі 34,7 відсотка суми грошового забезпечення.

Єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 4 цього Закону), встановлюється у розмірі 33,2 відсотка визначеної абзацом другим

пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як

добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

За правилами ч.2 ст.9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно із вимогами п.3 ч.11 ст.25 Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В ході перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем єдиного внеску на загальну суму 36,08грн за ставкою 22%, а саме: у звіті за червень 2016р. донараховано заробітну плату за травень 2016 працівникам ОСОБА_11 в сумі 82грн та ОСОБА_12 в сумі 82грн.

Також встановлено заниження платником нарахування єдиного внеску за ставкою 38,10 % на загальну суму 3416,06 грн., а саме: у звіті за березень 2015р. в сумі 911,62 грн., у звіті за травень 2015р. в сумі 1308,49 грн., у звіті за червень 2015р. в сумі 432,22 грн., у звіті за вересень 2015р. в сумі 243,12 грн., у звіті за жовтень 2015р. в сумі 520,61 грн., у випадках коли фактично заробітна плата на підприємстві не перевищувала розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Слід також зазначити, що у звіті за червень 2015р. позивачем занижено нарахування єдиного внеску за ставкою 38,10 % на 432,22грн, а саме: по працівникам: ОСОБА_13 на 160,29 грн., ОСОБА_14 на 170,69 грн., ОСОБА_15 на 101,24 грн. у випадку, коли в червні 2015р. зменшувалася додаткова база травня 2015р., яка фактично не була нарахована.

Крім того, відповідачем вибірково перевіркою повноти відображення у звітності сум допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами встановлено: порушення п. 1 ч.1 ст.7, п.1 ч.2 ст.6, ч.5, ч.6 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження платником нарахування єдиного внеску на загальну суму 106,24 грн. за ставкою 33,2% .

Водночас відповідачем в ході перевірки досліджено листок непрацездатності серії АГИ № 178422 від 16.06.2015р., виданого ОСОБА_13 та встановлено, що нараховані декретні з 03.08.2015р. по 06.12.2015р. в сумі 4786,74грн, які виплачені вищезазначеній працівниці. Дана інформація відображена у звіті за серпень 2015р.

Отже, в даному випадку розмір доходу в вересні та жовтні 2015р., на який нараховується ЄСВ, є меншим від мінімальної заробітної плати. При тому, що у вересні та жовтні 2015р. була донарахована додаткова база в сумі 78,30грн та 40,31грн, відповідно, але не в повному обсязі. Тож базою для нарахування ЄСВ має бути мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством. Таким чином, контролюючим органом донараховано 13146,29грн ЄСВ.

Стверджуючи про хибність висновків податкового органу щодо встановлених порушень, позивач не навів будь-якого обґрунтування у позові та на підтвердження своїх доводів не надав жодних доказів.

Отже, відповідачем правомірно прийняте рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6573,15грн.

З врахуванням наведеного вище, податкові повідомлення-рішення форма Р №0001681401 від 01.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 387 179грн; податкове повідомлення-рішення форма В1 №0001691401 від 01.03.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 45 000грн; податкове повідомлення-рішення форма В4 №0001701401 від 01.03.2018 - зменшення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 683 420грн; податкове повідомлення-рішення форма П №0001741401 від 01.03.2018 - зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3955511грн; податкове повідомлення-рішення форма Д №0000491306 від 01.03.2018 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 33 605,40грн; рішення № 0000111306 від 01.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6 573,15грн є правомірними та скасуванню не належать. Одночасно суд зауважу, що при визначенні грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 258119грн по податковому повідомленню-рішення від 01.03.2018 № 0001681401, відповідачем застосована штрафна санкція в сумі 50% від суми визначеного контролюючим органом основного платежу у відповідності до вимог абзацу 3 пункту 123.1 статті 123 ПК України. Оскільки визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ є правомірним, то і штрафна санкція у сумі 129060 є правильною (258119х50%).

Щодо податкового повідомлення-рішення форма ПС №0000501306 від 01.03.2018, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510грн та рішення № 0000121306 від 01.03.2018 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності у сумі 510грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Пунктом 4 частини 1 статті 160 КАС України встановлено, що позивач у позовній заяві викладає не лише зміст позовних вимог, а й виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд звертає увагу на те, що позивачем з приводу прийняття вказаних рішень у позові не наведено жодного обґрунтування, посилання чи доводів стосовно протиправності їх прийняття та не надано жодного доказу на противагу прийнятих рішень. А відтак, з врахуванням вищевикладеного, суд уважає спірні рішення правомірними.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд приходить до висновку, що позиція відповідача є аргументованою. Вказане в свою чергу свідчить про те, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, визначені у змісту позовних вимог позивача, прийняті в межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судові витрати у відповідності до ст.139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Клеванський лісозавод "Промінь" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Публічне акціонерне товариство "Клеванський лісозавод "Промінь" (35312, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Клевань, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 13979681);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 11 лютого 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.


Суд	Рівненський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	04.02.2019
Оприлюднено	12.02.2019
Номер документу	79724776
Судочинство	Адміністративне

Комшелюк Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 04.02.2019 по справі 817/1309/18РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —817/1309/18

Рішення від 04.02.2019

Рішення
від 04.02.2019 по справі 817/1309/18
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД