Ухвала

від 11.02.2019 по справі 824/134/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

11 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/134/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в справі за позовом комунального підприємства "Путильський селищний ринок" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Путильський селищний ринок" (позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області (відповідач) про накладення штрафу від 29.12.2018р. №ЧВ-1364/18/423/НД/АВ/П/ТД-1ФС/412.

Разом із позовом, представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до закінчення розгляду адміністративного позову та набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що КП "Путильський селищний ринок" являється єдиним функціонуючим ринком на території смт Путила та наближених сіл, який здійснює безперебійну взаємодію між виробникам і споживачам, забезпечує суб'єктів господарювання здійсненням своєї підприємницької діяльності на території ринку та ін. Відповідач заперечує законність постанови №ЧВ-1364/18/423/НД/АВ/П/ТД-1ФС/412 від 29.12.2018р., у зв'язку із чим оскаржує її у суді, а оскарження такої в суді не зупиняє її виконання. Крім того, позивач не має наміру добровільно виконувати постанову, тому на даний час існує реальна можливість початку примусового виконання державним виконавцем постанови і, як наслідок, накладення арешту на рахунки, майно та застосування до позивача інших примусових заходів, які значно утруднять відновлення порушених прав, а відтак доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб повернути своє майно (кошти).

Суд у відповідності до положень ч.1 ст.154 КАС України розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Судом встановлено, що предметом позову є вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови №ЧВ-1364/18/423/НД/АВ/П/ТД-1ФС/412 від 29.12.2018р., на підставі якої відповідачем на позивача накладено штраф у сумі 111690,00грн. за порушення законодавства про працю.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраних заходів забезпечення позову позивач стверджує, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, примусове виконання якого може завдати значної шкоди її правам та інтересам. При цьому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову для відновлення їх прав та свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, вимога позивача вжити обраного ним заходу забезпечення позову обумовлена можливістю звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання, з приводу чого суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Проте в матеріалах заяви відсутні відомості щодо звернення Головного управління Держпраці у Чернівецькій області до органів виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження, що свідчить про відсутність на момент звернення з цією заявою доказів загрози завдання позивачеві шкоди або збитків внаслідок звернення стягнення на його активи до надання судом правової оцінки оскаржуваної постанови.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про вірогідність вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове виконання оскаржуваної постанови.

З урахуванням викладеного, суд не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача Зайцевої О.О. про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Кушнір