Рішення

від 11.02.2019 по справі 611/1081/18

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/611/20/19

Справа №611/1081/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору, - ОСОБА_3, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору, - ОСОБА_3, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер її брат ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді Ѕ (однієї другої) частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Барвінківською державної нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене майно дружині померлого ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла мати позивача ОСОБА_5.

02 грудня 2008 року Барвінківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ (одну другу) частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_6 року державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області видано постанову №18, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку майна, що належала померлому ОСОБА_4, спадкоємцем якого фактично була її мати ОСОБА_4, яка мотивована тим, що на вказане майно 28 жовтня 2001 року вже видано свідоцтво про право на спадщину дружині померлого ОСОБА_3

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 вважає що постанова №18 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року є такою, що порушує її права як спадкоємця, а тому підлягає скасуванню. Крім того, просила зобов'язати відповідача видати свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2019 року провадження у справі було відкрито.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області до суду не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її участі. Крім того, у встановлений строк надала до суду відзив на позов. Проти позовних вимог заперечувала повністю, зазначила, що вони є безпідставними, оскільки, відповідно до ст. ст. 1300, 1301 ЦК України, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину може бути вчинено за згодою всіх спадкоємців або на вимогу одного зі спадкоємців на вимогу суду. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним тільки за рішенням суду, якщо встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. А тому, перерозподілити частки спадщини між спадкоємцями, які не дійшли згоди, нотаріус не має можливості. Крім того, просила застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлені наступні фактичні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належала 1/2 частка жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2, інша 1/2 частка зазначеного будинку належала його матері ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_4 і після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2.

Спадкоємцями за законом у рівних частках являлися дружина померлого, відповідач у справі ОСОБА_3, її доньки ОСОБА_7, ОСОБА_8, та мати померлого ОСОБА_5

ОСОБА_3 подала до Барвінківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, доньки відповідача відмовилися від своїх часток в спадщині на її користь.

З наданої 03 грудня 2018 року виконуючою обов'язки завідувача Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області копії спадкової справи №142/2001, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4, вбачається, що 29 жовтня 2001 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається, в тому числі, з Ѕ (однієї другої) частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.37-51).

ОСОБА_5, мати позивача, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не подавала. Доказів фактичного прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла мати позивача ОСОБА_5, і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_2.

02 грудня 2008 року Барвінківською державною нотаріальною конторою позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий № 4631), згідно з яким спадкоємцем всього майна після смерті ОСОБА_5, тобто 1/2 частки жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_4

ІНФОРМАЦІЯ_6 року після смерті матері ОСОБА_5 позивач звернулася до Барвінківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, спадкоємцем якого, на її думку, фактично була ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року сина ОСОБА_4

Постановою № 18 від 19 червня 2009 року державним нотаріусом Барвінківської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва. Відмову державний нотаріус мотивує тим, що на вказане майно 28 жовтня 2001 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом дружині померлого ОСОБА_3, яка не бажає добровільно скасувати зазначене свідоцтво (а. с. 14).

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходив з положень ст.ст. 76-81 Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.

Відповідно до ст. 66 Закону України Про нотаріат (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 67 цього Закону визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 205 чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої 03 березня 2004 року Наказом Міністерства юстиції України №20/5 (далі - Інструкція), на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 206 зазначеної Інструкції передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно з п. 211 Інструкції, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 227 Інструкції, спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спадщину певної частини спадкового майна, у подальшому видаються наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після

розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу. У цьому випадку нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину. Нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також за рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення змін до раніше виданих свідоцтв.

Відповідно до ст. 1300 ЦК України, на вимогу спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу, у цьому випадку, відповідно до вимог статті 1300 Кодексу, нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину.

Якщо свідоцтво про право на спадщину було видано іншим особам( іншим спадкоємцям), то судовий захист їх прав може здійснюватися шляхом визнання таких свідоцтв про право на спадщину частково( або повністю) недійсними та визнання за ними права на відповідну частину спадкового майна.

Аналогічні правові позиції викладені в Постанові ВСУ № 6-32цс12 від 06.06.2012 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

Приймаючи до уваги той факт, що позивач, на момент свого звернення до нотаріуса, обрав спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за наявності свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, виданих спадкоємцям за законом, з якими у позивача існує спір про право, то судовий захист прав позивача, в даному випадку, може здійснюватись шляхом визнання таких свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання за ним права власності на спадок, а не шляхом скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Також, представник відповідача у наданому відзиві на позов заявила клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності та застосування наслідків, передбачених ч.4 ст.267 ЦК України.

Як передбачено ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 5 ст. 267, ч1. ст.256 ЦК України, суд не застосовує до позивача встановлений ст.257 ЦК України 3-річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання права власності, оскільки, вважає, що з огляду на вищевикладені обставин, відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України, позовна давність не застосовується, оскільки судом не встановлено порушення права особи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору, - ОСОБА_3, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити дії,- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер і серія паспорта НОМЕР_3 номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач:

Барвінківська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 3, м. Барвінкове, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02893673.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, номер і серія паспорта НОМЕР_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1

Дата складення повного судового рішення 11 лютого 2019 року.

Суддя Ю.А. Коптєв