Постанова

від 22.05.2019 по справі 611/1081/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 611/1081/18

Провадження № 22-ц/818/1917/19

22 травня 2019 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Чабан А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Барвінківська державна нотаріальна контора Харківської області

третя особа ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2019 року у складі судді Коптєва Ю.А. по справі № 611/1081/18 за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначає, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 збудували будинок за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частину будинку подарували своєму синові ОСОБА_5

Після смерті батька в будинку проживали її брат ОСОБА_5 зі своєю сім`єю та їх мати. ОСОБА_5 належала 1/2 частина жилого будинку з надвірними будівлями, інша 1/2 частина будинку належала ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його спадкоємцями за законом у рівних частках є його дружина ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та мати ОСОБА_4

ОСОБА_2 подала до Барвінківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, доньки відмовилися від своїх часток в спадщині на її користь.

Барвінківська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем всього майна після смерті брата, тобто 1/2 частки жилого будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_2

ОСОБА_4 у зв`язку з похилим віком, частими хворобами заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті сина не подавала. Але на час смерті сина була зареєстрована і проживала з ОСОБА_5 , тому фактично вступила в права спадкоємця.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, виданим Барвінківською державною нотаріальною конторою, відповідно до якого стала спадкоємцем всього майна після смерті матері, тобто 1/2 частини жилого будинку з надвірними будівлями.

Вона звернулася з заявою до Барвінківської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, спадкоємцем якого фактично була її мати після смерті свого сина ОСОБА_5 Але постановою № 18 від 19 червня 2009 року державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, мотивуючи тим, що на вказане майно 28 жовтня 2001 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом дружині померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , яка не бажає добровільно скасувати це свідоцтво.

Постанова нотаріуса є такою, що порушує її права як спадкоємця. Спадщина була прийнята її матір`ю.

1/8 частина житлового будинку входить до складу спадщини, що належала її матері на час смерті та право власності може бути визнано за нею.

Просить скасувати постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину державного нотаріуса Барвінківської державної нотаріальної контори та зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідач Барвінківська державна нотаріальна контора Харківської області проти позовних вимог заперечував. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним тільки за рішенням суду, якщо встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом, а тому перерозподілити частки спадщини між спадкоємцями, які не дійшли згоди, нотаріус не має можливості. Крім того, просила застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач на момент звернення до нотаріуса, обрав спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за наявності свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, виданих спадкоємцям за законом, з якими у позивача існує спір про право. Судовий захист прав позивача в даному випадку може здійснюватися шляхом визнання таких свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання за ним права власності на спадок, а не шляхом скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Її мати ОСОБА_4 проживала разом зі своїм сином в одному будинку і на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину.

Звернення до суду з позовом про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законним та обґрунтованим способом захисту її порушеного права.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_5 - брату позивача -та ОСОБА_4 -матері позивача- належало по 1/2 частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті свідоцтво про право на спадщину, а саме на 1/2 частину житлового будинку та право на земельну часту пай розміром 6,17 умовних кадастрових га - видано дружині померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 Спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились від спадщини на її користь.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4

02 грудня 2008 року Барвінківською державною нотаріальною конторою Демченко Т.Ф ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_4

19 червня 2009 року постановою державного нотаріуса Барвінківської ДНК Демченко Т.Ф. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцем на яке була ОСОБА_4 після смерті сина ОСОБА_5 , оскільки на майно видано свідоцтво про право на спадщину за законом дружині ОСОБА_2

Відповідно до ст. 66, 67, 69 Закону України Про нотаріат (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ), на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 67 цього Закону визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Відповідно до п. 205,206, 211, 227, 188 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України(у редакції на час виникнення спірних правовідносин ), затвердженої 03 березня 2004 року Наказом Міністерства юстиції України №20/5, на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спадщину певної частини спадкового майна, у подальшому видаються наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу. У цьому випадку нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину. Нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також за рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення змін до раніше виданих свідоцтв.

Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Відповідно до статті 68 Закону України Про нотаріат та підпункту 212 вищезазначеної Інструкції нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

Відповідно до ст. 1300 ЦК України на вимогу спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу, у цьому випадку, відповідно до вимог статті 1300 Кодексу, нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину.

Якщо свідоцтво про право на спадщину було видано іншим особам( іншим спадкоємцям), то судовий захист їх прав може здійснюватися шляхом визнання таких свідоцтв про право на спадщину частково( або повністю) недійсними та визнання за ними права на відповідну частину спадкового майна.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У пункті 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Звертаючись до суду ОСОБА_1 просить скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та обґрунтовує свої вимоги порушенням її права як спадкоємця, оскільки 1/8 частина житлового будинку входить до складу спадщини, що належала, як вона вважає, її матері на час смерті.

Між тим, позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого третій особі ОСОБА_2 , яким, на її думку, обмежено спадкові права її матері ОСОБА_4 , ОСОБА_1 заявлено не було.

При цьому, як пояснює в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину вона зверталася, але їй відмовлено в задоволенні позову, тому нею пред`явлено такий позов.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, який не сприятиме ефективному захисту її прав у випадку задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2019 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 травня 2019 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко