Постанова

від 05.02.2019 по справі 212/7188/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/31/19 Справа № 212/7188/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/7188/16-ц

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОТК",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Чайкіним І.Б. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 29 вересня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОТК" про розірвання договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що 01 серпня 2016 року між ним, як споживачем послуг, та ТОВ УКРОТК , як надавачем послуг, був укладений договір про надання послуг на поставку товару ПВХ конструкції.

Відповідно до умов договору ТОВ УКРОТК взяв на себе зобов'язання здійснити поставку ПВХ конструкцій, як вказано у п.1.1 договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року, доставити товар належної якості та передати отримувачу за адресою: АДРЕСА_1.

Сторонами було визначено, що вартість товару дорівнює 30000 гривень, 24000 гривень позивач має оплатити авансом, решту 6000 гривень після отримання товару. Також надавач послуг взяв на себе зобов'язання доставити товар не пізніше 14 робочих днів з моменти оплати авансу.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, 01 серпня 2016 року у касу відповідача вніс кошти в сумі 24000 гривень. Вважає, що з 02 серпня 2016 року для відповідача розпочав перебіг строку виконання зобов'язання по поставці товару, визначені договором поставки 14 робочих днів закінчилися 22 серпня 2016 року, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поставці товару належної якості та у визначене договором місце.

Вважає, що загальний обсяг матеріальної та моральної шкоди становить 119 500,00 гривень. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що протиправні дії відповідача призвели до виникнення тих обставин, на які позивач не розраховував, а саме щоденні турботи з приводу повернення коштів, нервове напруження через дії відповідача в ухиленні від виконання умов договору.

У зв'язку з чим просив суд стягнути з ТОВ УКРОТК на його користь матеріальну шкоду в розмірі 24000 гривень, пеню за порушення умов договору в сумі 109 500 гивень, моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

В лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю УКРОТК звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів в обґрунтування якої вказано, що 01.08.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ УКРОТК було укладено договір № 14000222 купівлі-продажу ПВХ конструкцій.

Відповідно до п.п.1.1. та 1.2 Договору було визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати поставку ПВХ конструкцій та замовник зобов'язаний сплатити прийняті готові вироби згідно умов Договору. П.2.1 Договору визначено ціну договору у розмірі 30000 гривень п.3.1 Договору, що замовник зобов'язаний сплатити у момент підписання договору 24000 гривень, п.3.6 Договору визначено, що після виконання поставки замовник зобов'язаний внести доплату у розмірі 6000 гривень. На виконання умов договору від 01.08.2016 року № 14000222 ОСОБА_1 01.08.2016 року було здійснено оплату авансу у розмірі 24000 гривень. Після підписання зобов'язання за умовами договору від 01.08.2016 року, 25 серпня 2016 року було здійснено поставку ПВХ конструкцій на адресу замовлення. Але відповідачем умови п.3.6 Договору виконані не були, а саме замовником не було проведено повного розрахунку за придбання конструкцій та не здійснено доплату у розмірі 6000 гривень.

ОСОБА_1 було надіслано претензію від 26.09.2016 року, в якій він визнав факти поставки конструкцій ПВХ на його адресу. Також на адресу замовника, ТОВ УКРОТК двічі надсилались відповіді на зазначену претензію (30.09.2016 року та 29.11.2016 року), але вони повертались із закінчення строку зберігання поштового відправлення.

ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01.08.2016 року, а саме після отримання 25.08.2016 року ПВХ конструкцій не вніс доплату у розмірі 6000 гривень, згідно п. 3.6 Договору.

Вартість договору, згідно п.2.1., становить 30000 гривень, товар ОСОБА_1 було доставлено 25.08.2016 року, станом на 06.02.2017 року п.3.6 Договору замовником не виконано, таким чином з 26.08.20116 року по 06.02.2017 року прострочення становить 164 дні.

Уточнивши позовні вимоги ТОВ УКРОТК просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 6000,00 гривень боргу за договором, інфляційні втрати у розмірі 585 грн. 73 коп., три відсотка річних від простроченої суми 105 грн. 53 копійки, неустойку внаслідок прострочення зобов'язання у розмірі 64200 грн. 00 коп., а також судовий збір в розмірі 1600 грн.00 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ УКРОТК задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ УКРОТК доплату за товар згідно договору купівлі-продажу № 14000222 від 01.08.2016 року у розмірі 6000 грн.; пеню (неустойку) у розмірі 3 000,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 585 грн. 73 коп. та три відсотки річних - 105 грн. 25 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ УКРОТК судовий збір у розмірі 1600 грн.

В іншій частині в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ УКРОТК , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на припущеннях та без належного підтвердження факту доставки конструкцій ПВХ за договором № 14000222 від 01.08.2016 року за адресою вказаною саме в цьому договорі, підтвердження факту того, що доставлені саме конструкції ПВХ, зазначені в договорі № 14000222 від 01.08.2016 року, оскільки відсутні креслення цих конструкцій.

Позивач зауважує на тому, що ТОВ УКРОТК не надало належних доказів того, хто саме встановлював конструкції ПВХ та не підтвердило факту їх встановлення, не навів підстав чому не був підписаний акт прийому-передачі металоконструкцій після їх доставки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представників відповідача ТОВ УКРОТК - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та посили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ УКРОТК зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22-26).

01 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ УКРОТК укладено договір купівлі-продажу № 14000222 про надання послуг на поставку товару ПВХ конструкцій ( а.с.5).

Відповідно товарного чеку № 222 від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 сплачено 24000 грн. за ПВХ конструкції ( а.с.6).

26.09.2016 року ОСОБА_1 направлено на адресу ТОВ УКРОТК претензію у зв'язку з тим, що ТОВ "УКРОТК" виконало свої зобов'язання не належним чином, так як його не влаштовувала якість виконаних робіт. ОСОБА_1 вимагав усунення недоліків роботи (а.с.29-30)

29.11.2016 року на адресу ОСОБА_1 ТОВ УКРОТК направлено відповідь на претензію ( а.с.31)

Згідно Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00166 від 28.11.2016 року ГУ Держспоживслужби в Дніпропетровській області (за заявою позивача), порушень прав ОСОБА_1 з боку ТОВ УКРОТК не встановлено, порушення вимог законодавства про захист прав споживачів не встановлено ( а.с.37-46).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ТОВ УКРОТК , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було допущено порушення умов Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року, а тому ТОВ УКРОТК має право на відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням цього зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом позову ОСОБА_1 є розірвання Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року в зв'язку з тим, що ТОВ УКРОТК не приступив вчасно до його виконання та стягнення завданих внаслідок цього збитків.Обставинами, якими ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги, зазначено замовлення у ТОВ УКРОТК металопластикових конструкцій, які не були поставлені покупцеві у визначені Договором строки.

Предметом зустрічного позову ТОВ УКРОТК є усунення порушення з боку покупця умов Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року в зв'язку з тим, що ТОВ УКРОТК виконав умови договору та поставив на адресу замовника металопластикові вироби, однак останній не здійснив оплату товару у повному обсязі.

Отже, між сторонами виник спір з приводу виконання умов Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року.

Згідно положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. ч 1,2,3 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст.1 Закону України Про захист прав споживачів , виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1 ст. 10 цього Закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Відповідно до ст. ст. 57, 58, ч. ч. 2-3 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, між ОСОБА_1 та ТОВ УКРОТК укладено договір купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року ( а.с.5), за умовами якого ТОВ УКРОТК взяв на себе зобов'язання здійснити поставку ПВХ конструкцій, вказаних у п.1.1 цього договору, та передати отримувачу за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов'язався оплатити авансом 24000, 00 грн., а решту 6000,00 гривень - після отримання товару.

Згідно довідки ТОВ Завод Стеко від 01 липня 2018 року, металопластикові конструкції було доставлено на адресу: АДРЕСА_1 (4 єтаж) 25 серпня 2016 року (а.с. 142), що також підтверджено допитаним у суді першої інстанції свідком ОСОБА_7 та допитаним у суді апеляційної інстанції свідком ОСОБА_8, кожен з яких, окремо, пояснив, що вікна були доставлені до квартири позивача, однак акт прийому-передачу не складався.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності акта прийому передачі металопластикових конструкцій колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов'язкове складання акту прийому-передачі лише у випадку дострокової поставки виробів (п. 3.3.), чого в даному випадку не відбулося.

Факт доставки металопластикових конструкцій на виконання умов Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року підтверджується й претензією позивача ОСОБА_1 від 26 вересня 2016 року, який вказує на те, що конструкції дійсно були доставлені йому 25 серпня 2016 року, однак містять ряд недоліків, які мають бути усунуті ТОВ УКРОТК (а.с. 29). Зміна ж ОСОБА_1 своєї позиції та заперечення ним факту доставки цих конструкцій в подальшому, на думку колегії суддів, свідчить про зловживання останнім своїми правами, як споживача, а до пояснень останнього щодо помилкового складання претензії (а.с. 48), колегія суддів відноситься критично, оскільки, як вбачається з претензії ОСОБА_1 від 26.09.2016 року, остання містить посилання на конкретні пункти укладеного між сторонами договору, що виключає можливість помилки. При цьому, суд враховує й те, що отримавши відповідь ТОВ УКРОТК на цю претензію (а.с. 31), позивач з іншою претензію до ТОВ УКРОТК не звертався.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ УКРОТК виконав взяті на себе зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року, здійснивши поставку продукції на адрес замовника, у зв'язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Погоджується колегія суддів й з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність доказів підписання технічної документації на продукції, яка має поставлятися відповідно до Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки позивачем не заявлялися позовні вимоги з цих підстав, як і не ставилося питання про відшкодування йому збитків, завданих недоліком товару, а, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Дійшовши вірного висновку про виконання ТОВ УКРОТК умов договору та фактичне прийняття такого виконання замовником, суд першої інстанції правомірно вирішив питання про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Так, яз встановлено судом, 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 поставлено металопластикові конструкції на виконання умов Договору купівлі-продажу № 14000222 від 01 серпня 2016 року, а тому, відповідно до п. 3.6. цього Договору, у нього виник обов'язок зі сплати грошових коштів в сумі 6000, 00 грн., який ним не виконано.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів роз'яснено, що неустойка (штраф, пеня) стягується тільки тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожен день прострочки, у тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання замовником пункту 3.6. цього Договору, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю неустойку в розмірі 1% від вартості даного договору за кожен день прострочення, що становить 64 200 грн., виходячи з наступного розрахунку: період прострочення грошового зобов'язання 214 днів 30 000,00 грн. (сума договору) * 1% * 214 дні : 100 = 64 200 грн.

Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. 551 ЦК України, а також те, що зазначена вище сума значно перевищує розмір вартості робіт, що був обумовлений сторонами при укладенні договору, дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки до 3 000,00 грн., що не оскаржено ТОВ УКРОТК в апеляційному порядку, а тому перевірка правомірності таких дій суду першої інстанції перебуває поза межею компетенції суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З урахуванням вищенаведених парвових норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 порушено строки виконання грошового зобов'язання, яке полягає в обов'язку сплатити ТОВ УКРОТК грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., у зв'язку з чим на останнього має бути покладено обов'язок з повернення боргу з урахуванням інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, а доводи апеляційної скарги правильності таких висновків суду не спростовують.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді: