Постанова

від 31.01.2019 по справі 405/1498/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року м. Кропивницький

справа № 405/1498/18

провадження № 22-ц/4809/194/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Письменного О.А., Суровицької Л.В.

секретар Лазаренко - Шаповалова В.В.

учасники справи:

ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Металит на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року, суддя Шевченко І.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Металит про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час затримки, вихідної допомоги та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Приватного акціонерного товариства Металит про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час затримки, вихідної допомоги та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.09.2014 року позивач був прийнятий на посаду інженера-електронника у ПАТ Металит (наказ від 09.09.2014 року №106-к).

01.11.2016 року переведений на посаду енергетика цеху на цьому ж підприємстві відповідно до наказу №156-к від 31.10.2016 року.

09.02.2018 року він подав заяву про звільнення його за власним бажанням згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового чинного законодавства (ст.. 115 КЗпП України) та невиконанням умов колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ Металит (п.6.1.9, 6.1.10), а саме - порушення умов та строків виплати заробітної плати.

Наказом №26-к від 09.02.2018 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України.

Позивач зазначив, що не погоджується із підставою звільнення, оскільки відповідачем постійно порушувались строки виплати заробітної плати, визначені Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом Приватного акціонерного товариства Металит на 2016-2019 роки.

Крім того, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні його звичного життєвого устрою, в глибоких переживаннях з приводу несправедливості та недотримання законодавства про працю з боку відповідача відносно нього.

Просив суд зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення у наказі № 26-к від 09.02.2018 року, вказавши формулювання звільнення за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням законодавства про працю ; зобов'язати відповідача змінити внесений ним запис до трудової книжки запис за № 40 від 09.02.2018 року зі звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на звільнений за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням законодавства про працю ; стягнути вихідну допомогу з відповідача на його користь в сумі 19 297,20 грн., середній заробіток за час затримки з 10.02.2018 року по дату подачі позову, тобто по 07.03.2018 року в сумі 8 354,32 грн.; моральну шкоду в сумі 1 000 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначено, що підстави для звільнення позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України були відсутні,оскільки він був звільнений за ст.. 38 КЗпП України, а тому відповідно підстави для виплати вихідної допомоги також відсутні.

Затримка розрахунку при звільненні у зв'язку із невиплатою вихідної допомоги не підлягає виплаті.

Крім того, жодних доказів наявності у позивача моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності вжиття позивачем додаткових зусиль для організації свого життя позивачем не надано суду. Зазначено , що судом порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто в порядку загального позовного провадження, а не в спрощеному провадженні відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19.11.2018 року по справі відкрито апеляційне провадження.

03.12.2018 року по справі визначено склад колегії суддів.

03.12.2018 року до суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що відповідач в апеляційній скарзі не зазначив які саме обставини, що мають значення для справи суд першої інстанції не встанови та які обставини, що мають значення для справи не доведені.

Зазначено , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припинення трудового договору відбулося внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю. Крім того, право позивача в цій частині було порушено роботодавцем, а тому підлягає стягненню в порядку ст.. 44 КЗпП України і вихідна допомога. Процесуальним законодавством не передбачено обов'язковою підставою для скасування судового рішення в разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження справи, що підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.12.2018 року справу призначено на 17.01.2019 року на 11 год.00 хв.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 20.09.2014 року наказом від 09.09.2014 року № 106-к позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду інженера-електронника у приватне акціонерне товариство Металит .

01.11.2016 року наказом № 156-к від 31.10.2016 року він переведений на посаду енергетика цеху цього ж підприємства.

09.02.2018 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України в зв'язку з порушення роботодавцем чинного трудового законодавства та невиконанням п.6.1.9, 6.1.10 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ Металит - порушенням умов та строків виплати заробітної плати.

Наказом № 26-к від 09.02.2018 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Суд першої інстанції зазначив, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч. 7 ст. 43 Конституції).

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України Про оплату праці власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.

Суд першої інстанції зазначив, що пунктом 6.1.9. розділу 6 Оплата праці Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом; ПрАТ Металит на 2016-2019 роки визначені конкретні строки виплати заробітної плати: за першу половину місяця 22-го числа поточного місяця, за другу половину місяця - 7 числа наступного місяця.

Суд першої інстанції встановив , що відповідачем постійно порушувались строки виплати заробітної плати позивачу, визначені Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом приватного акціонерного товариства Металит на 2016-2019 роки, а відтак ОСОБА_1 мав підстави для реалізації передбаченого ч. 3 ст. 38 КЗпП України права на розірвання трудового договору у визначений ним строк.

Середньоденний заробіток позивача складає 321,27 грн. (7 166,57 грн. (заробітна плата за грудень 2017 року) + 2 151,77 (заробітна плата за січень 2018 року): 29 робочих днів.)

Розмір вихідної допомоги, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 складає 19 297,20 грн. (321,32 грн. х 20 (середня кількість робочих днів за 2 міс.) х 3 міс.

За приписами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки: з 10.02.2018 року і по день ухвалення рішення - 01.10.2018 року у розмірі 52 053, 84 грн. виходячи з наступного розрахунку:

21 (середня кількість робочих днів у кожному із 7 місяців) х 7 місяців = 147 + 14 робочих днів лютого + 1 робочий день жовтня = 162 дні, 321,32 грн. х 162 дні = 52 053, 84 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що роботодавцем були порушені права позивача у сфері трудових відносин - порушенням його законного права на вчасне отримання гарантій, передбачених чинним законодавством, що привело до порушення звичного життєвого устрою позивача, а тому є всі правові підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження. Матеріалами справи підтверджено , що відповідач порушував строки виплати заробітної плати, тому у позивача були підстави вимагати звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При звільнені за частиною 3 статті 38 КЗпП України відповідно до статті 44 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога передбачено колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Позивачем надано розрахунок виплат які підлягають стягненню з відповідача.

Зазначений розрахунок відповідачем не спростований, хоч судом апеляційної інстанції така можливість була надана відповідачу..

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд обґрунтовано стягнув середній заробіток за весь час затримки виплат при звільнені станом на день постановлення судового рішення , що відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції правильно визначився з розміром на відшкодування моральної шкоди. Сам факт спору при звільнені , а також затримки виплат при звільнені несе в собі негативний вплив на моральний та фізичний стан позивача.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки не спростовуються належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як не впливають на законність прийнятого рішення.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металит - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року - залишити без змін.

Текст постанови складено 10.02.2019 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: