Постанова

від 06.02.2019 по справі 554/8373/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8373/18 Номер провадження 22-ц/814/134/19Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2018 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Просив суд визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - громадську будівлю А-3 за адресою: м. Полтава, проспект Першотравневий, 17б, загальною площею 931,6 кв. м. за товариствам з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101, номер запису про право власності 16976306), проведену на підставі рішення від 19.10.2016 року ідентифікаційний № 31938245 суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренка Ростіслава Олександровича.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність дій приватного нотаріуса при проведенні державної реєстрації права власності на майно, оскільки останній не мав повноважень для здійснення такої реєстрації. Крім того зазначає, що при проведенні державної реєстрації було проігноровано волевиявлення співвласників майна, які набули його в законний спосіб. Також на обґрунтування своїх вимог вказує, що: пункти договору наступної іпотеки суперечать спеціальному закону - ЗУ Про іпотеку , а тому не могли застосовуватися при позасудовому врегулюванні; рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04.08.2016 року відмовлено відповідачу у задоволенні його позову про визнання за ним права власності на спірну будівлю; відповідач не надав нотаріусу всіх документів необхідних для вчинення нотаріального напису, а нотаріус не перевірив достовірність наданих відповідачем документів;

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті провадженя у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Ухвала вмотивована тим, що позивач оскаржує рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності, вчинені останнім як суб'єктом владних повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді місцевого суду, позивач ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати, справу направити до Октябрського районного суду м. Полтави для вирішення питання про відкриття провадження.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд передчасно дійшов висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються переходу права власності на майно відповідно до рішення про державну реєстрацію речових прав.

Представник відповідача - Фінансової компанії Поліс адвокат Гончар І.Д. надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2018 року законною та обґрунтованою. Зазначає, що місцевим судом вірно визначено підсудність даної справи, оскільки спір, що виник між сторонами є публічно-правовим. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу судді місцевого суду - без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Підстави відкладення апеляційного розгляду відсутні.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з підстав визначених п. 3, 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призведи до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом, предметом якого є рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондаренка Р.О. як державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до місцевого загального суду для вирішення в порядку цивільного судочинства позову про скасування реєстрації майнового права. При цьому, суддя місцевого суду зазначив, що заявлена вимога щодо оскарження реєстраційної дії є основною, а не похідною від спору стосовно нерухомого майна або майнових прав. За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 19 КАС України, суддя прийшов до висновку, що при відсутності спору щодо майна або майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовим є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

У рішенні ВП ВС від 17 квітня 2018 року по справі № 815/6956/15 (провадження №?11-192апп18) зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Також у вказаному рішенні ВП ВС дійшла висновку, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У цьому ж рішенні ВП ВС зазначено, що у разі встановлення, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, у п. 36 рішення ВП ВС від 15 травня 2018 року по справі №?686/22036/15-ц (провадження №?14-104цс18) зазначено, що спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин, і якщо немає підстав для їх розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач при подачі позову, обґрунтовував його тим, що: пункти договору наступної іпотеки суперечать спеціальному закону - ЗУ Про іпотеку , а тому не могли застосовуватися при позасудовому врегулюванні; рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04.08.2016 року відмовлено відповідачу у задоволенні його позову про визнання за ним права власності на спірну будівлю; відповідач не надав нотаріусу всіх документів необхідних для вчинення нотаріального напису, а нотаріус не перевірив достовірність наданих відповідачем документів; при проведенні державної реєстрації було проігноровано волевиявлення співвласників майна, які набули його в законний спосіб.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги, що пов'язані із оспорюванням правомірності дій, вжитих відповідачем - ТОВ Фінансова компанія Поліс під час подачі документів нотаріусу для реалізації прав іпотекодержателя в позасудовому порядку, які в свою чергу призвели до цивільно-правових наслідків щодо майнових прав позивача та безпідставного на його думку вчинення нотаріусом дій по реєстрації прав на іпотечне нерухоме майно.

Тобто, предметом спору не є перевірка законності дій нотаріуса як суб'єкта публічно-правових відносин, наділеного владними управлінськими функціями, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи правову природу виниклих між сторонами спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд даного спору має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France) суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Також, Європейський суд зазначає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства п.36) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції). Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Таким чином, суддя першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суддя місцевого суду дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. В зв'язку з чим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367; 374 п.6 ч.1; 379 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382; 383; 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2018 року скасувати.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , треті особи - Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростіслав Олександрович, Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2019 року.

Головуючий: (підпис) С.А. Гальонкін

Судді: (підпис) О.І. Обідіна

(підпис) О.В. Прядкіна

Згідно з оригіналом:

Суддя Полтавського

апеляційного суду С.А. Гальонкін