Постанова

від 06.02.2019 по справі 127/10125/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

6 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 127/10125/15-к

провадження № 51-4694км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 7 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010000823, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Ворсма Павловського району Горковської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього певні обов`язки. Цивільний позов про стягнення із ОСОБА_7 на користь приватного багатопрофільного малого підприємства «Будмонтаж-сервіс» (далі ПБМП «Будмонтаж-сервіс») матеріальної шкоди залишено без розгляду. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду 27 січня 2015 року приблизно о 9:00 ОСОБА_7 , будучи колишнім співробітником ПАТ«Агромашкоплекс», розташованого на вул.Айвазовського, 2, у м.Вінниці, достовірно знаючи, що на території вказаного товариства тимчасово зберігається транспортний засіб КАМАЗ - 53213 типу автокран 10-20Т-С, 1991 року випуску (державний номерний знак НОМЕР_1 ), номер шасі НОМЕР_2 , який належить ПБМП «Будмонтаж-сервіс», не маючи на те законних підстав та відповідного дозволу власника, усвідомлюючи, що протиправно заволодіває чужим транспортним засобом поза волею власника, умисно з корисливих мотивів відкрито заволодів вищезазначеним транспортним засобом, після чого, не маючи на нього ані дійсного, ані передбачуваного права, незаконно розпорядився викраденим автомобілем, а саме, продав його ОСОБА_8 , реалізувавши свій злочинний умисел до кінця.

Своїми незаконними діями ОСОБА_7 завдав ПБМП «Будмонтаж-сервіс» згідно з висновком експерта матеріального збитку на загальну суму 74961,07 грн, що перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є значною матеріальною шкодою.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 , а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 задовольнив частково. Вирок районного суду в частині залишення цивільного позову без розгляду скасував, виділив кримінальне провадження в цій частині в окреме провадження та направив до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства. Вирок у частині вирішення долі речового доказу змінив, передав транспортний засіб КАМАЗ - 53213 ПБМП «Будмонтаж-сервіс». Урешті суд вирок залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 289 на ст. 356 КК та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Вказує на те, що вирок місцевого суду є необґрунтованим та недостатньо вмотивованим, оскільки в ньому не зазначено, в який саме спосіб ОСОБА_7 заволодів транспортним засобом, адже він не транспортував, не буксирував цього транспортного засобу і навіть не підходив до нього, а лише при продажі показав його ОСОБА_8 . Зазначає, що засуджений не заперечує того, що він без законних підстав та відповідного дозволу власника розпорядився майном останнього, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 356 КК (самоправство). На думку захисника, суд апеляційної інстанції помилки місцевого суду не усунув, а тому ухвала суду є незаконною та підлягає зміні.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційній скарзі.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину є неспроможними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні йбезпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, у суді першої інстанції ОСОБА_7 визнав частково свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та пояснив, що самовільно розпорядився автокраном, продавши його раніше незнайомому ОСОБА_10 . Оскільки автокран стояв на спущених колесах, ОСОБА_7 думав, що його списано, і виписав накладну, отримавши за вказаний автокран 55000грн.

Факт заволодіння ОСОБА_7 вказаним автокраном також підтверджується показаннями: представника потерпілого ОСОБА_11 , котрий пояснив, що автокран зберігався на території ПАТ «Агромашкомплект», яким ОСОБА_7 незаконно заволодів та продав; свідка ОСОБА_12 , котрий пояснив, що раніше працював із ОСОБА_7 , останній запропонував йому перегнати автокран на сусідню базу. Власником автокрану є ПБМП«Будмонтаж-сервіс» і жодного відношення засуджений до цього майна не мав, автокран перевозили за допомогою тягача; свідка ОСОБА_8 , котрий зазначив, що від працівників підприємства дізнався про продажу крану ОСОБА_7 , який повідомив, що кран списано, та надав йому накладну з печаткою, після чого свідок передав засудженому гроші, взявши в останнього розписку; свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які повідомили суду про обставини транспортування (буксування) автокрану.

Також суд проаналізував фактичні дані, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду предмета, прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а також у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, копіях накладної та розписки тощо.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 .

Крім того, доводи захисника, аналогічні за змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх та визнав неспроможними, а тому й відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Зокрема, суд зазначив, що саме ОСОБА_7 всупереч волі власника транспортного засобу, не маючи на нього жодного права, обговоривши всі деталі угоди, показавши місце знаходження згаданого автокрана, вчинивши всі дії, необхідні для заволодіння транспортним засобом, незаконно розпорядився ним шляхом продажу ОСОБА_8 , при цьому не повідомивши останньому про протиправність своїх дій. З урахуванням наведеного доводи захисника про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ст. 356 КК є безпідставними, оскільки дії останнього були спрямовані саме на незаконне заволодіння транспортним засобом, а мета й мотив такого заволодіння не впливають на факт наявності складу злочину, передбаченого ст. 289 КК.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 7 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3