Постанова

від 05.02.2019 по справі 909/428/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 909/428/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Мирутенко О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

від відповідача (скаржника) - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства Алвас , б/н від 25 жовтня 2018 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2018 року (підписане 08.10.2018 року), суддя Ткаченко І.В.

у справі №909/428/18

за позовом Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія , м. Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства Алвас , м. Івано-Франківськ

про стягнення 12 690,17 грн. - за надані послуги з утримання прибудинкових територій

в с т а н о в и в :

23 травня 2018 року Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 підприємства Алвас про стягнення з ОСОБА_4 12 690,17 грн. - заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

З урахуванням заяви (вх.№9722/18 від 21 червня 2018 року), Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія просило суд стягнути з ОСОБА_3 підприємства Алвас 12 690,17 грн. - заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (арк. справи 52 том І).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2018 року у справі №909/428/18 позов задоволено: присуджено до стягнення з ОСОБА_3 підприємства Алвас на користь Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія 12 690,17 грн. - за надані послуги з утримання прибудинкових територій.

Рішення суду мотивоване тим, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач належним чином виконавши свої договірні зобов'язання, надав відповідачу визначені договором від 01 січня 2012 року послуги на загальну суму 12 690,17 грн. за період з червня 2015 року по квітень 2018 року, натомість відповідач, який є користувачем нежитлового приміщення, розташованого у житловому будинку №167 корп. 4 по вул. Г. Мазепи в м. Івано-Франківську, не подав доказів повного або часткового погашення наявної перед позивачем заборгованості, відтак, суд дійшов висновку про задоволення позову. Разом з тим, суд у рішенні зазначив, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень не подав жодних доказів та не довів належними доказами обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень, зокрема, доказів пред'явлення позивачу претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, звернення до позивача із вимогами надати безпосередньо відповідачу інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, докази нерозміщення позивачем такої інформації в порядку п. 3.7 Договору, як і доказів звернення до позивача з вимогами надати рахунки-фактури в паперовій формі, а також направлення позивачу вимог щодо розірвання спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство Алвас звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2018 року у справі №909/428/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що позивач не вживав заходів щодо досудового врегулювання спору та не надсилав відповідачу претензій, чим порушив ст.162 ГПК України. Поряд з тим, наголошує, що позивачем у розрахунку заборгованості зазначено різні тарифи щомісячної квартплати, при цьому, доказів про їх зміну до матеріалів справи не долучено. У апеляційній скарзі відповідач вказує, що послуги, за надання яких суд стягнув кошти, позивачем фактично не надавались, рахунки-фактури за надані послуги відповідач не отримував, поряд з тим, наголошував на відсутності актів виконаних робіт, що свідчить про відсутність і фактично виконаних позивачем робіт. Крім того, скаржник вказує, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції ним частково сплачено заборгованість в розмірі 6 000 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ КБ Приватбанк від 30 серпня 2018 року.

Справа розглядалась в суді апеляційної інстанції в судових засіданнях з повідомленням (викликом) сторін за клопотанням скаржника. Одночасно розгляд справи проводився в режимі відеоконференції з Господарським судом Івано-Франківської області за клопотанням позивача.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2018 року у справі №909/428/18 скасувати в частині стягнення 6 690,17 грн., взявши до уваги сплату ним частини боргу в розмірі 6 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№01-03/1173 від 12 листопада 2018 року). Зокрема, зазначає, що послуги надавались відповідачу на підставі рішень Івано-Франківської міської ради, якими встановлювались конкретні тарифи за окремі послуги у відповідні періоди. Разом з цим, наголошує, що позивач надсилав відповідачу щомісячно і рахунки-фактури і акти надання послуг, як і надсилав претензії щодо оплати заборгованості. Щодо сплаченої відповідачем суми в розмірі 6 000 грн., представник позивача зазначив, що вказані кошти зараховано в погашення заборгованості, яка виникла за попередній період (з лютого 2013 року по травень 2015 року), оскільки в призначенні платежу відповідачем не конкретизовано за що саме останній здійснює оплату.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2012 року між КП Єдиний розрахунковий центр (яке 25 грудня 2015 року перейменовано в КП Муніципальна інвестиційна управляюча компанія ) (в тексті договору - виконавець) та ОСОБА_3 підприємством Алвас (в тексті договору - споживач) укладено договір №279 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого, а саме: статті 2 предметом договору є забезпечення виконавцем надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку №167 корп. 4 по вул. Г. Мазепи.

Розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку та прибудинкової території. Невід'ємною частиною цього Договору є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудинкові тарифи та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - додаток № 1.

Згідно з п.п.3.1, 3.7 Договору виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно з законодавством та умовами договору; надавати споживачеві інформацію (шляхом розміщення оголошень на інформаційних стендах у під'їздах та/або біля будинків, а також на сайті виконавця) про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, тощо.

Відповідно до п.4.1 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені цим Договором строки та порядку, а також передбачену Договором неустойку.

У статті 7 Договору сторони погодили наступне: щомісячна плата складається з вартості кожної з послуг, що надаються для житлового будинку споживача, розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності. Розрахунковий період за цим договором починається 20 числа місяця, попереднього за звітним і закінчується 19 числа звітного місяця. Розмір щомісячної плати за послуги визначається на підставі рахунку-фактури, доступному для перегляду на персональній сторінці споживача на сайті domivka.if.ua. Рахунок-фактура вноситься в електронний обліковий регістр виконавця. На вимогу споживача виконавець зобов'язаний надати рахунок-фактуру на паперовому носії, засвідченому печаткою виконавця. Рахунок-фактура, складений на підставі цього Договору, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати.

Оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 29 числа звітного місяця. розрахунки за надані послуги та авансові внески споживач сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок виконавця або платіжною карткою в національній валюті України (п.п. 8.1, 8.2 Договору).

Пунктом 8.4 Договору визначено, що незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу, здійсненого споживачем, грошові кошти, що надійшли від споживача, зараховуються в наступному порядку: у першу чергу погашаються борги споживача минулих періодів; у другу чергу - неустойка (пеня, штраф); у третю чергу - сума поточних платежів.

Згідно з п.11.1 Договору у разі порушення виконавцем умов договору, споживачем та представником виконавця складається акт-претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо.

Відповідно до пунктів 12.2, 12.3 Договору датою укладення останнього є дата початку отримання споживачем від виконавця послуг з урахуванням умов п.2.1 Договору. Договір укладається згідно з п.3 ст.205, ст.ст.642, 643 ЦК України строком на 3 (три) роки, якщо про інше не буде заявлено споживачем в письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку жодною із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність його перегляду.

Судом встановлено, що за період з червня 2015 року по квітень 2018 року позивач надав відповідачу визначені договором №279 від 01 січня 2012 року послуги на загальну суму 12 690,17 грн., що підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактур, договорів із підрядними організаціями, актами приймання-передачі виконаних робіт.

19 березня 2018 року Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія звернулося до ОСОБА_3 підприємства Алвас з претензією (вих.№01-03/286 від 19.03.2018 року) щодо сплати заборгованості за договором №279 від 01 січня 2012 року в розмірі 19 519,39 грн. за надані послуги. Вказана претензія отримана ПП Алвас - 20 березня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з невиконанням ПП Алвас вимог претензії, Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія у травні 2018 року звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_3 підприємства Алвас 12 690,17 грн. - заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з червня 2015 року по квітень 2018 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

В силу вимог ст.7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, якому кореспондує обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч. ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

У п.8.1 Договору сторони погодили, що оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 29 числа звітного місяця.

Всупереч наведеним положенням законодавства та умов договору, відповідач надані позивачем послуги не оплачував, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість в розмірі 19 519,39 грн.

Разом з тим, Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_3 підприємства Алвас 12 690,17 грн. - заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з червня 2015 року по квітень 2018 року.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено 6 000 грн., які позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості за попередній період: з січня 2012 року по травень 2015 року, так як сторонами в п.8.4 Договору погоджено, що незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу, здійсненого споживачем, грошові кошти, що надійшли від споживача, зараховуються в наступному порядку: у першу чергу погашаються борги споживача минулих періодів; у другу чергу - неустойка (пеня, штраф); у третю чергу - сума поточних платежів. Доказів оплати наданих послуг за період з січня 2012 року по травень 2015 року відповідач суду не надав, у зв'язку з чим, сплачена відповідачем сума коштів правомірно зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за попередній період.

Відтак, заборгованість відповідача за період з червня 2015 року по квітень 2018 року в розмірі 12 690,17 грн. залишилась несплаченою та підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на відсутність доказів, які б підтверджували надання позивачем відповідних послуг, оскільки в матеріалах справи знаходяться відповідні рахунки-фактур, акти надання послуг, договори про надання послуг, при цьому, сторонами в договорі погоджено, що розмір щомісячної плати за послуги визначається на підставі рахунку-фактури, доступному для перегляду на персональній сторінці споживача на сайті domivka.if.ua, а на вимогу споживача виконавець зобов'язаний надати рахунок-фактуру на паперовому носії, засвідченому печаткою виконавця, відтак, у позивача не було обов'язку надсилати відповідачу рахунки-фактури чи акти надання послуг, а докази звернення відповідача з вимогою до позивача про надання рахунків-фактури на паперовому носії, засвідченому печаткою виконавця, в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.

У відповідності до ст.7 Договору рахунок-фактура, складений на підставі цього Договору, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати , з огляду на що, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про ненадання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі договору №279 від 01 січня 2012 року.

Щодо посилань скаржника на різницю у вартості наданих послуг за різні періоди, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п.3 ч.3 ст.4 ЗУ Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування належать затвердження норм споживання комунальних послуг.

Укладеним між сторонами договором передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку та прибудинкової території. Невід'ємною частиною Договору є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудинкові тарифи та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - додаток № 1. Так, позивач долучив до матеріалів справи копії рішень Івано-Франківської міської ради: №212-Х від 02 червня 2011 року, №842 від 27 грудня 2011 року, №211 від 17 березня 2016 року, №903 від 30 грудня 2016 року, №870 від 19 жовтня 2017 року, №1256 від 27 грудня 2017 року, якими встановлено відповідні тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у період надання позивачем таких послуг.

Відтак, беручи до уваги все наведене вище, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_3 підприємства Алвас на користь Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія 12 690,17 грн. - за надані послуги з утримання прибудинкових територій за період з червня 2015 року по квітень 2018 року.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2018 року у справі №909/428/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства Алвас - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №909/428/18 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Повну постанову складено 11 лютого 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Мирутенко О.Л.