Постанова

від 05.02.2019 по справі 922/928/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 922/928/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.12.2018 № 08-21/3489/2-18,

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 07.05.2018 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.04.2015 ЗП № 001063),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. 826) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018, ухвалене суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області, (повний текст рішення складено 25.07.2018), та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№827) на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018, ухвалене суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області, (повний текст рішення складено 03.08.2018),

у справі №922/928/18,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго", м. Харків,

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго", в якій просив суд зобов'язати відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,8208 га по вул. Греківській, 104 у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем рішення органу місцевого самоврядування, зокрема стосовно забезпечення виготовлення та подання на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказує на те, що оскільки договір на право тимчасового користування землею №2229 було укладено 29.12.2001, тобто після прийняття і введення у дію Закону України "Про оренду землі", відповідний договір не є різновидом договору оренди землі, і до нього не можуть застосовуватися як положення Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, так і положення статті 288 Податкового кодексу України в частині регулювання земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди. Крім того зазначає, що зі змісту статті 67 Закону України "Про землеустрій" не вбачається, що обов'язок із фінансування робіт із землеустрою може бути покладений на землекористувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування за відсутності таких умов в договорі. В свою чергу, на думку суду, за наявності договірних відносин рішення однієї із сторін договору не може вносити зміни до прав та обов'язків сторін без внесення змін до договору у визначений спосіб.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що за спірним договором тимчасове користування землею здійснює відповідач, тобто є фактичним володільцем, це виключає застосування механізму захисту права власності неволодіючого власника (позивача) шляхом пред'явлення негаторного позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність триваючого правопорушення стосовно позивача, як володіючого власника.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування судового рішення Харківська міська рада зазначає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 391 Цивільного кодексу України, неповне з'ясування судами обставин справи, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, вважає, що судом першої інстанції не враховано докази, надані позивачем. Зокрема, скаржник вказує на наявність у відповідача обов'язку здійснити дії, спрямовані на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; ухилення відповідача від виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі унеможливлює отримання Департаментом земельних відносин в управлінні Держземагентства у місті Харкові витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно, визначення бази оподаткування та правильне визначення розміру земельного податку, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який повинен сплачувати відповідач згідно з договором до місцевого бюджету міста Харкова.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2018 стягнуто з Харківської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Науково - технічне підприємство "Укрпроменерго" 50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд з огляду на положення ст.ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи те, що відповідачем надано договір про надання правничої допомоги та підтверджений правовий статус адвоката, який брав участь у судових засіданнях по даній справі та якому здійснено оплату, зважаючи на характер спору та робіт, виконаних адвокатом, тривалий час розгляду справи, дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати є обґрунтованими, та такими, що відповідають складності справ та витраченому на її розгляд часу, є співмірними та розумними.

Позивач з вказаним додатковим рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що з наданого до матеріалів справи договору про надання професійної правничої допомоги № 353б-17 від 25.10.2017 не вбачається, що послуги надаються адвокатом саме у зв'язку з розглядом справи № 922/982/18; не зважаючи на те, що підставою для платежу в розмірі 10 000,00 тис. грн (платіжне доручення №5193) є оплата за юридичні послуги за договором №353б-17 від 25.10.2017, проте доказів того, що вказані дії були надані саме з приводу представництва в даній судовій справі платіжне доручення не містить; зазначає, що платіжне доручення № 5288 містить посилання на номер справи, що не має жодного відношення до справи № 922/982/18. Крім того, з огляду на положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" апелянт вказує на завищення витраченого адвокатом часу на юридичний супровід у справі, відповідно, і розміру заявлених ним витрат на надання правової допомоги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 для розгляду справи № 922/928/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Сіверіна В.І., судді Терещенко О.І., судді Слободіна М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018. Розгляд апеляційних скарг позивача об'єднано в одне апеляційне провадження.

У відзивах на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго" просить апеляційні скарги Харківської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі № 922/928/18 залишити без змін (вх.№ 7239, вх.№7240).

В обґрунтування своєї позиції у справі відповідач зазначає, що: рішення Харківської міської ради № 1269/13 не розповсюджується на правовідносини між позивачем та відповідачем, відповідно, у позивача відсутні правові підстави вимагати вчинення дії, що обумовлені позовними вимогами; жодними положеннями чинного законодавства України прямо не передбачено обов'язок землекористувачів здійснити розроблення технічної документації із землеустрою та здійснити реєстрацію земельною ділянки у Державному земельному кадастрі; зі змісту ст. 67 Закону України "Про землеустрій" не вбачається, що обов'язок із фінансування робіт із землеустрою може бути покладений на землекористувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування, за відсутності таких умов в договорі; договір № 2729 на право тимчасового користування землею від 12.12.2001 не встановлює обов'язок відповідача оформлювати за свій рахунок земельну ділянку та права на неї, яка є предметом договору; укладений між сторонами договір не є різновидом договору оренди землі та до нього не застосовуються положення чинного Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідач правомірно продовжує сплачувати плату за землю у формі земельного податку; обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію ефективності та спрямований на покладення на відповідача обов'язку, який не передбачений ні законом, ні договором, а також не може бути заявлений в силу відсутності у нього встановлених на це законом повноважень.

Крім того, відповідач з огляду на положення ст.ст. 16, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а також надані в суді першої інстанції документи, вказує на підтвердження належними та допустимими доказами понесені витрати адвоката на надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи № 922/928/18 в розмірі 50000,00 грн.

Відповідачем також було подано клопотання (вх.№ 7238), в якому заявник просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, а саме - у зв'язку з підписанням апеляційної скарги особою, яка не мала права їх підписувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 зупинено апеляційне провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду господарської справи №922/3412/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи Східного апеляційного господарського суду між суддями від 31.10.2018 для здійснення розгляду справи №922/928/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 прийнято справу №922/928/18 до провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №922/928/18 за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018. Призначено справу №922/928/18 до розгляду у судовому засіданні.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи Східного апеляційного господарського суду між суддями від 04.02.2019 у зв'язку з знаходженням судді Бородіної Л.І. на лікарняному для здійснення розгляду справи №922/928/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Мартюхіної Н.О.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційних скарг, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 у справі №922/928/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі № 922/928/18 залишити без змін.

Також, представником відповідача в судовому засіданні було надано пояснення щодо заявленого клопотання про закриття апеляційного провадження у справі №922/928/18. Зокрема, представник відповідача вказав, що зазначене клопотання було вирішено Харківським апеляційним господарським судом за наслідками подальшого руху справи, у зв'язку з чим не вбачає підстав для його вирішення Східним апеляційним господарським судом після прийняття даної справи до свого провадження. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про залишення заявленого відповідачем клопотання про закриття апеляційного провадження у справі №922/928/18 без розгляду.

Представником відповідача до закінчення стадії судових дебатів також було заявлено усне клопотання про розподіл судових витрат за апеляційний перегляд справи за наслідками подання відповідної письмової заяви після судового засідання. При цьому, заявник зазначив, що подання доказів понесених втрат на надання професійної правничої допомоги з урахуванням умов п.4.1 додаткової угоди №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №353б-17 від 25.10.2017, буде здійснено в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини.

На підставі розпорядження Харківського міського голови № 1510 від 16.08.2001 між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Науково-технічним підприємством "Укрпроменерго" 12.12.2001 укладено договір на право тимчасового користування землею № 2729 (далі - договір), який зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 28.12.2001 за № 2729 (т.1, а.с. 22, 23).

Відповідно до умов п. 1.1 зазначеного договору визначено, що виконавчий комітет Харківської міської ради розпорядженням Харківського міського голови 1510 від 16.08.2001 надає, а Акціонерне товариство науково-технічне підприємство "Укрпроменерго" (нова назва - Приватне акціонерне товариство "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго") приймає в тимчасове користування земельну ділянку за адресою м. Харків, вул. Греківська, 104, площею 1,8208 га.

Земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 14.08.2021 для експлуатації та обслуговування виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд (п. 1.2 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки не визначений. Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді земельного податку.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, відповідно до пункту 1.1 якого затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. Пунктом 2 цього рішення визначено, що вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014 (т.1, а.с. 28).

Пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (т.1, а.с. 27).

Відповідно до п. 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м.Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Департаментом земельних відносин направлено лист-попередження від 08.10.2013 №1793/0/225-13, в якому повідомлено відповідача про необхідність: в строк до 01.12.2013 забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); в строк не пізніше 31.12.2013 подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру; в строк до 01.01.2014 повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки; в строк до 01.02.2014 привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства (т.1, а.с. 24).

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав вимоги виконавчого органу Харківської міської ради щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, позивач звернувся в господарський суд з даним позовом.

17.07.2018 ухвалене оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги Харківської міської ради та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на час укладення спірного договору від 12.12.2001 суспільні відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України (у редакції, яка була чинною з 15.05.1992 по 31.12.2001), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998, Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992.

Отже, на момент укладення договору від 12.12.2001 чинним законодавством було передбачено можливість укладення як договору про право тимчасового користування землею, так і договору оренди як особливого виду договору користування землею. Зазначені два види договорів хоча і регулювали тотожні відносини у сфері землекористування, але мали суттєві відмінності.

Право довгострокового тимчасового користування землею та право довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди становили різні види договорів, на підставі яких громадяни та юридичні особи отримували різні за змістом види прав на земельні ділянки.

При цьому Конституційний Суд України в Рішенні у справі про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, у Земельному кодексі України не здійснено. Наведене свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалася як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу (пункт 5.3 мотивувальної частини Рішення).

25.10.2001 прийнято та введено у дію з 01.01.2002 чинний Земельний кодекс України, а Земельний кодекс України у редакції від 13.03.1992 втратив чинність. На відміну від попереднього, чинний Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Відповідно до пункту 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2002, громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Оскільки договір на право тимчасового користування землею № 2729 було укладено 12.12.2001 строком на 20 років (до 14.08.2021), то на час введення у дію чинного Земельного кодексу України договір не втратив чинності, у зв'язку з чим відповідач зберіг право тимчасового довгострокового користування землею, що виникло на підставі укладеного із виконавчим комітетом Харківської міської ради договору.

Окрім того, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України і втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, норми статті 288 Податкового кодексу України підлягають застосуванню до земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди.

Оскільки договір на право тимчасового користування землею № 2229 було укладено 12.12.2001, тобто після прийняття і введення у дію Закону України "Про оренду землі", є всі підстави вважати, що цей договір не є різновидом договору оренди землі і до нього не можуть застосовуватися як положення Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, так і положення Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 та статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15.

Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 15, частиною 2 статті 20 та частиною 7 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Таким чином, зазначеним законом встановлено право, а не обов'язок відповідача, право користування якого землею виникло у 2001 році, шляхом подання за вільним волевиявленням відповідної заяви здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яка вважається сформованою, та не передбачено граничного строку проведення такої реєстрації, чим спростовується твердження скаржника про те, що норма щодо обов'язковості внесення відомостей до Державного земельного кадастру не скасована.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

В свою чергу, умовами договору № 2729 на право тимчасового користування землею від 12.12.2001 не визначено обов'язку відповідача здійснити оформлення за свій рахунок прав на земельну ділянку у відповідності до порядку, визначеному Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Отже, за наявності між сторонами договірних відносин, рішення однієї із сторін договору не може змінювати права та обов'язків сторін без внесення відповідних змін до договору від 12.12.2001 №2729 у визначений законом спосіб, тобто у порядку, передбаченому статтями 651, 652 ЦК України.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та не підлягає задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Позивач звернувся із позовом у цій справі, зокрема, про зобов'язання відповідача виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так. згідно з частинами 1-4 статті 79 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 27.06.2015, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначено Законом України "Про землеустрій", спрямованим на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Частиною 1 статті 20 та частиною 1 статті 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

Відповідно до статті 25 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. До видів документації із землеустрою належить технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За змістом статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Отже, розробку технічної документації із землеустрою (зобов'язання здійснення якої є предметом спору у цій справі) законом покладено на спеціалізованих суб'єктів господарювання.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 12 зазначеного Кодексу передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Загальні правила щодо виконання цивільних обов'язків, межі виконання та підстави звільнення від таких обов'язків унормовані статтею 14 Цивільного кодексу України.

Під цивільним обов'язком розуміється вимога від суб'єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов'язку становлять такі вимоги: поведінка зобов'язаної особи визначена вимогами норми права; поведінка зобов'язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; поведінка зобов'язаної особи у випадку невиконання цивільного обов'язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов'язок.

За змістом частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Колегія суддів вважає, що заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою, яка спрямована на виконання пункту 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, по суті є спонуканням до укладення з іншою особою (розробником документації із землеустрою) договору на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), що суперечить положенням частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України, оскільки укладення відповідного договору є правом, а не обов'язком відповідача.

Беручи до уваги зазначені положення законодавства, фактичні обставини у справі, встановлені місцевим господарським судом під час її вирішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 у справі №922/928/18, з викладених вище підстав; у зв'язку з чим апеляційну скаргу Харківської міської ради слід залишити без задоволення.

Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення поданої Харківською міською радою апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом першої інстанції, 25 жовтня 2017 року між ПрАТ "НТП "Укрпроменерго" та ОСОБА_3 об'єднанням "Правота" укладено договір №353б-17 про надання правової допомоги (т.10 а.с. 212), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у встановленому законом порядку надавати замовникові комплекс послуг в області юриспруденції (юридичні послуги), які, зокрема, містять у собі: консультації з питань організації й здійснення претензійно-позовної роботи замовником; представництво і захист виконавцем інтересів замовника в державних і судових органах; здійснення інших юридично значимих дій в інтересах замовника тощо.

01 травня 2018 року відповідачем та АО "Правота" було підписано додаткову угоду № 1 до даного договору (надалі - додаткова угода) щодо надання правової допомогу у зв'язку з розглядом справи № 922/928/18 (т.1, а.с. 215).

Умовами додаткової угоди визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) виконавця за надання професійної правничої допомоги у господарському спорі по справі № 922/928/18.

Оплата послуг за додатковою угодою здійснюється шляхом авансового платежу (передоплати) у розмірі 10 000,00 грн, який замовник зобов'язаний сплатити на рахунок виконавця до 08.05.2018 включно, та після завершення розгляду справи у суді відповідної інстанції за відповідним актом виконаних робіт, в якому визначається точна кількість годин, відпрацьованих виконавцем на виконання цієї додаткової угоди у суді відповідній інстанції. Оплата послуг за відповідним актом виконаних робіт здійснюється протягом 3-х днів з дня підписання актом виконаних робіт.

Крім того, у відповідності до умов п. 6 додаткової угоди відповідальною особою за надання професійної правничої допомоги замовнику за цією додатковою угодою на умовах, встановлених основним договором з числа адвокатів виконавця, призначається адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 001063 від 28.04.2015).

Замовник зобов'язується видати особам, заявленим виконавцем, довіреність на представництво інтересів в судах усіх інстанцій (п. 7 додаткової угоди).

Таким чином, договір про надання правової допомоги від 25.10.2017 з урахуванням додаткової угоди № 1 до даного договору від 01.05.2018, був укладений між відповідачем та АО "Правота" з метою надання професійної правничої допомоги саме у зв'язку з виникненням господарського спору у справі № 922/928/18.

Відповідно до матеріалів справи представником відповідача у суді першої інстанції був адвокат ОСОБА_3 об'єднання "Правота" ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 07.05.2018 та свідоцтвом про право на заняття адвокатської діяльності № 001063 від 28.04.2015 (т.1, а.с. 87, 227).

На підставі укладеного з відповідачем договору про надання правової допомоги від 25.10.2017 та відповідної довіреності ОСОБА_2 бав участь у судових засідання під час розгляду справи у суді першої інстанції та користувався правами відповідача. Тобто, за результатами перевірки судом першої інстанції повноважень адвоката ОСОБА_2 був допущений в судові засіданні як представник відповідача.

В якості доказів обсягу надання адвокатом відповідача послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із цією справою та їх розміру відповідачем надано до відзиву на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок на суму 35 000,00 грн з визначенням затрачених адвокатом годин роботи та описом робіт (т.1, а.с. 78).

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що з огляду на положення ст. 124 ГПК України ненадання відповідачем попереднього розрахунку позивачу не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні понесених за наслідкам розгляду справи судових витрат. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується неодноразове ознайомлення позивачем з матеріалами справи в суді першої інстанції до ухвалення оскаржуваного додаткового рішення у справі, що спростовує доводи позивача щодо порушення його прав на ознайомлення зі змістом вказаного документу.

Крім того, відповідач надав до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаним договором від 17.07.2018, підписаний представниками сторін договору та скріплений відповідними печатками, який, як встановив суд першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України містить детальний опис виконаних адвокатом робіт із визначенням затрачених адвокатом годин роботи та їх вартості, відповідно до якого загальна вартість виконаних адвокатом робіт склала 50 000,00 грн. Згідно вказаних документів встановлено, що відповідачу були надані наступні послуги :

- вивчення та юридичний аналіз позовної заяви та доданих до неї документів по справі №922/928/18 - 2 год.,

- дослідження матеріалів судової практики з приводу спорів, аналогічних спору, який виник між сторонами по справі № 922/928/18 - 2 год.,

- детальний аналіз змісту спірного договору на право тимчасового користування землею № 2729 від 12.12.2001 - 1 год.,

- дослідження положень земельного законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та встановлення наявності нормативного регулювання та правового режиму тимчасового користування землею на момент розгляду справи №922/928/18 - 1 год.,

- порівняння юридичної природи договору про право на тимчасове користування землею та відповідного йому права на тимчасове користування землею із договором оренди землі та відповідного йому права оренди земельної ділянки, з урахуванням положень законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (з 2001 року) та теперішнього чинного земельного законодавства (станом на перший квартал 2018 року) - 1 год.,

- дослідження Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 та встановлення можливості застосування викладених у ньому висновків та правових позицій до спірних правовідносин по справі № 922/928/18 - 2 год.,

- дослідження постанови Верховного Суду України від 15.03.2017 по справі №910/26993/15 та встановлення можливості застосування викладених у ньому висновків та правових позицій до спірних правовідносин по справі № 922/928/18 - 1 год.,

- дослідження питання дії нормативно - правових актів у часі (з метою встановлення правових підстав для розповсюдження положень земельного законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, на теперішні правовідносини між сторонами по цій справі (922/928/18), з врахуванням висновків, викладених у рішеннях Коституційного Суду України від 09.02.1999 № 1 -рп/99; від 13.05.1997 № 1 -зп: від 05.04.2001 № З-рп/2001; від 25.12.2003 № 22-РН/2003; від 13.03.2012 № 6-рп/2012 та постанови Верховного Суду України від 13.02.2018 по справі № 916/4737/14 - 2 год.,

- аналіз позицій позивача по справі на відповідність принципу правової визначеності, з урахуванням правових висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі N 1-25/2010; рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99); доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція. 25- 26 березня 2011 року). "Верховенство права", доктринальних положень, зокрема праць ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - 2 год.,

- дослідження рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" з метою з'ясування наявності або відсутності розповсюдження його положень на правовідносини між сторонами по справі №922/928/18 - 1 год.,

- аналіз рішення Харківської міської ради №1269/13 на відповідність положенням чинного законодавства України, що має вищу юридичну силу, а саме положенням ЦК України, Господарського кодексу України, принципу свободи договору - 2 год.,

- аналіз рішення Харківської міської ради №1269/13 на відповідність ст. 19 Конституції України, Європейській хартії місцевого самоврядування та наданим чинним законодавством України повноважень відповідачеві на прийняття подібних рішень, з урахуванням роз'яснень, викладених у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98; від 16.04.2009 № 7-ргі/2009 - 2 год.,

- дослідження положень чинного законодавства України про допустимі та належні способи судового захисту з метою встановлення відповідності чи невідповідності зазначеним положенням способу захисту, обраного позивачем по справі, з урахуванням посилань позивача на рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" - 1 год.,

- аналіз критерію "ефективності" способу судового захисту та з'ясування наявності чи відсутності дотримання цього критерію позивачем при обранні способу судового захисту по вказаній справі (922/928/18), з урахуванням роз'яснень, викладених у рішенні ЄСПЛ по справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015 та постанови Верховного Суду України від 07.02.2018 по справі №923/970/16 - 1 год.,

- з'ясування наявності у вимогах позивача по цій справі (922/928/18) ознак неправомірного втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном з урахування критеріїв законності, суспільної необхідності та пропорційності такого втручання, на підставі роз'яснень, викладених у узагальненні практики ЄСПЛ щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час проведення конференції: "Право власності: європейський досвід та українські реалії", яка була проведена 22- 23 жовтня 2015 року - 1 год.,

- аналіз відповідності способу захисту, обраного позивачем, принципу свободи договору з урахуванням роз'яснень, викладених у постановах Верховного Суду України по справах № 927/667/17 від 10.04.2018; № 752/22220/16-ц від 04.04.2018; № 527/2123/16-ц від 28.03.2018; № 910/9245/15 від 28.03.2018; № 910/24073/16 від 07.03.2018; № 910/7454/17 від 09.02.2018 від 10.10.2012 по справі № 6-110цс-12 - 1 год.,

- з'ясування питання процесуальної належності позивача по справі №922/928/18 (наявності у позивача законних повноважень звертатися до господарського суду із подібним позовом) - 1 год.,

- аналіз відповідності досудових та судових дій позивача та заявлених ним вимог принципу "належного урядування" із врахуванням роз'яснень, викладених ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 та Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 - 2 год.,

- дослідження питання правомірності мети позивача по цій справі (922/928/18) (бажаних правових наслідків для себе у разі задоволення позову), з метою встановлення її відповідності чи невідповідності положенням ст. 4 ГПК України, що зумовлює правомірність та обґрунтованість заявлених вимог позивача по вказаній справі, з урахуванням правових позицій, викладених Верховним Судом України в постанові від 10.04.2018 у справі № 927/667/17; постанові від 04.04.2018 у справі №752/22220/16-ц: постанові від 28.03.2018 у справі № 527/2123/16-ц; постанові від 28.03.2018 у справі № 910/9245/15; постанові від 07.03.2018 у справі №910/24073/16; постанові від 09.02.2018 у справі № 910/7454/17 - 2 год.,

- написання відзиву по цій справі (922/928/18), надсилання його копій іншим учасникам справи та подання його до суду (зміст відзиву викладений на 33 аркушах) - 6 год.,

- участь у судових засіданнях по справі № 922/928/18, з урахуванням часу прибуття до суду та підготовки до судових засідань - 7 год.,

- написання заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 922/928/18, подання її до суду та ознайомлення з матеріалами судової вказаної справи - 2 год.,

- написання заперечення на відповідь на відзив, надсилання його копій сторонам по справі та подання його до суду - 3 год.,

- дослідження змісту постанови Верховного Суду України по справі №922/3737/17 від 06.06.2018 з тим самим позивачем, з аналогічним предметом та з аналогічних підстав правовідносинам, існуючим між сторонами у справі №922/928/18, складання клопотання про долучення цієї постанови до матеріалів справи та подання її до суду - 2 год.,

- написання заяви про застосування строків позовної давності та подання її до суду - 2 год.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем було сплачено першу частину вартості послуг в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5193 від 08.05.2018, решту вартості наданих послуг на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн сплачено відповідачем за платіжним дорученням №5288 від 20.07.2018.

Щодо посилання позивача на те, що надані платіжні документи не можуть бути визнані судом в якості належних доказів проведення оплати послуг адвоката за наслідками юридичного супроводу у справі № 922/928/18, судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту наданого до матеріалів справи повідомлення від 17.07.2018 вбачається, що правнича допомога АО "Правота" надавалась у зв'язку з розглядом справи №922/928/18 та 10 000,00 грн сплачені на підставі платіжного доручення №5193 від 05.08.2018 саме в рахунок авансового платежу відповідно до п. 4.1 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги № 353б-17 від 25.10.2017. Крім того, з матеріалів справи не вбачається існування між відповідачем та АО "Правота" інших правовідносин, за наслідком яких у останнього виник обов'язок зі сплати авансового платежу в розмірі 10 000,00 грн, що не спростовано з боку позивача у справі.

Щодо стосується платіжного доручення від 20.07.2018 № 5288, судом апеляційної інстанції встановлено технічну помилку в визначенні призначення проведеного на його підставі платежу, відповідно до якого зазначено справу №820/2898/18.

Відповідна обставина підтверджується зокрема тим, що з наданого до матеріалів справи листа від 14.09.2018 № 67-41-29/1336 вбачається врегулювання сторонами питання щодо призначення платіжного документа від 20.07.2018 №5288, а саме: "проведення оплати за надання професійно-правничої допомоги у справі №922/928/18 за позовом Харківської міської ради до ПрАТ НТП "Укрпроменерго" про зобов'язання вчинити певні дії" (т.2, а.с. 64).

Крім того, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідачу за надання професійної правничої допомоги було виставлено рахунок у розмірі 50 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн були сплачені в якості авансу за платіжним дорученням від 08.05.2018 № 5193, за наслідком чого у відповідача виникла заборгованість перед АО "Правота" у розмірі 40 000,00 грн, яку він мав сплатити протягом 3-х днів з дня підписання акту виконаних робіт сторонами, тобто до 21.07.2018, що було виконано з боку відповідача у встановлений строк - 20.07.2018.

Судом також досліджено відомості Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно судової справи № 820/2898/18, за якою сторонам спору є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Луганської області та ОСОБА_6 Відповідно, з наданих відомостей не вбачається наявність відношення вказаної судової справи №820/2898/18 до спірних правовідносин у справі №922/928/18, стороною за якою є ПрАТ НТП "Укрпроменерго", яким й було здійснено відповідний платіж у розмірі 40000,00 грн.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про підтвердження сплати відповідачем вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу з розгляду справи № 922/928/18 наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №5193 від 08.05.2018 та № 5288 від 20.07.2018 в сумі 50 000,00 грн.

Так, за результатами дослідження цих доказів суд першої інстанції встановив, що надані відповідачем докази є достатніми доказами в розумінні статей 79 та 126 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обсяг наданих послуг з детальним їх описом в акті здачі-прийняття робіт та їх вартість, у зв'язку з чим дійшов висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката в цьому випадку є сума 50 000,00 грн (витрати на правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції).

Судова колегія апеляційної інстанції, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується частково та зазначає, що надані додаткова угода від 01.05.2018, акт від 18.07.2018, платіжні доручення від 08.05.2018 № 5193, від 20.07.2018 № 5288 про оплату за надання правової допомоги у розмірі 50 000,00 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судовою колегією встановлено, що правнича допомога відповідачу з боку АО "Правота" в суді першої інстанції була надана в період часу з 07.05.2018 по 17.07.2018, що складає близько двох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період часу відповідач приймав участь у семи судових засіданнях з розгляду справи місцевим господарським судом, що з урахуванням часу прибуття до суду та підготовки до його проведення складає 7 год. та з розрахунку 1000,00 грн за годину - 7000,00 грн. Відповідні обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань у дані справі, що правомірно враховано судом першої інстанції.

Також, відповідачем визначено вивчення та юридичний аналіз позовної заяви та доданих до неї документів у справі № 922/928/18 з витрачанням часу 2 год., що складає 2000,00 грн, написання відзиву на позовну заяву з розрахунку 6 год., що складає 6000,00 грн, а також заперечення на відповідь на відзив, надсилання його копій сторонам у справі та подання до суду з розрахунку 3 год., що складає 3000,00грн. Відповідні документи містяться в матеріалах справи та також враховані судом першої інстанції при визначенні понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, оцінка дій, що полягали у дослідженні матеріалів судової практики, дослідженні положень земельного законодавства, рішень Конституційного Суду України, зокрема щодо дії закону в часі, постанов Верховного Суду у спорах з подібних правовідносин, рішень Харківської міської ради, дослідженні положень чинного законодавства України про допустимі та належні способи захисту; аналізі критерію "ефективного" способу судового захисту, аналізі способу захисту, обраного позивачем, з'ясуванні наявності у вимогах позивача ознак неправомірного втручання у право відповідача, з'ясуванні процесуальної належності позивача, аналізі відповідності досудових та судових дій позивача, дослідженні питання правомірності мети позивача, на вчинення яких з урахуванням відомостей наданого акту виконаних робіт від 18.07.2018 було потрачено 27 год., що складає 27 000,00 грн, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, вказані дії були частиною заявленої у розрахунку робіт адвоката щодо написання відзиву та заперечення на відповідь на відзив позивача у цій справі, що не враховано судом першої інстанції під час розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи.

Судовою колегією також досліджено питання щодо необґрунтованості окремого включення до акту виконаних робіт детального аналізу змісту спірного договору на право тимчасового користування землею № 2729 від 12.12.2001, робота щодо якого була включена до робіт з вивчення та юридичного аналізу доданих до позовної заяви документів, визначеної у розмірі 2000,00 грн.

Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, заявлений розмір витрат на написання заяви про застосування строків позовної давності з витраченням 2 год. часу, що складає 2000,00 грн, є необґрунтованим, оскільки текст наданого до матеріалів справи документа є тотожним тому, що викладений у запереченні на відповідь на відзив, яке окремо включено до переліку виконаних адвокатом робіт за договором в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, при перевірці вартості представництва інтересів відповідачаа під час розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 50 000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає, що з наданих документів не вбачається доведеності та обґрунтованості понесення адвокатських витрат саме у заявленій сумі. Зазначена сума адвокатських витрат є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи у суді першої інстанції, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції було надано заперечення, відповідно до яких зазначено, що заявлені відповідачем витрати не мають характеру необхідних, не є розумними та виправданими без належного обґрунтування та доведення зазначених доводів, що свідчить про їх неспівмірність з критеріями, наведеними в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с. 231-236).

Зважаючи на наявність заперечень Харківської міської ради стосовно розміру заявлених до розподілу судових витрат на правничу допомогу, перевіривши документи, надані Приватним акціонерним товариством "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго" в обґрунтування своїх вимог, суд вважає, що заявлені витрати у сумі 50 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Харківської міської ради становлять надмірний тягар та суперечить принципу розподілу таких витрат. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з Харківської міської ради на користь відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

З огляду на те, що місцевий господарський суд під час розгляду питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката не у повній мірі дослідив всі доводи сторін з цього питання, допустив порушення норм процесуального права щодо співмірного та розумного розподілу цього виду витрат між сторонами за наслідками відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення місцевого господарського суду в частині вимог відповідача про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн підлягає частковому скасуванню з викладенням цієї частини резолютивної частини рішення в іншій редакції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, п.2 ч.1 ст.275, п.п.1,4 ч.1 ст.277, ст.ст. 281,282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№ 826) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 у справі № 922/928/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2018 у справі №922/928/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№ 827) на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі № 922/928/18 задовольнити частково.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2018 у справі № 922/928/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину судового рішення в наступній редакції: "Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго" (61050, м. Харків, вул. Військова, 37, код ЄДРПОУ 30358542) 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог щодо стягнення судових витрат відмовити".

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 12.02.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна