Постанова

від 05.02.2019 по справі 922/955/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 922/955/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 02.01.2019 р. № 08-21/1/2-19;

відповідача - ОСОБА_2, ордер серії КВ № 728470 від 11.05.2018 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.829) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2018 (повний текст складено 18.06.2018, суддя Бринцев О.В.) у справі №922/955/18

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл", м. Вишневе

про стягнення 1373822,23 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" про стягнення 1373822,23 грн. безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане відповідачем у власність нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2018 у справі №922/955/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1373822,23 грн.

Вказане рішення мотивоване, зокрема, тим, що фактичний вступ відповідача у володіння і користування ним протягом спірного періоду земельною ділянкою без укладення договору оренди землі та сплати орендної плати стався в результаті дій, котрі є правомірними, а тому спірні правовідносини не регулюються положеннями законодавства щодо відшкодування збитків, необхідною умовою якого є саме делікт (господарське правопорушення), а охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, які визначають положення щодо безделіктних зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави у відносинах, які не містять ознак делікту(господарського правопорушення.

Суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах наявні усі три умови, визначені ст.1212 Цивільного кодексу України для виникнення у відповідача зобов`язання з повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати, а саме:

1) відбулося збереження відповідачем грошових коштів у розмірі орендної плати, які він відповідно до законодавства повинен сплачувати за земельну ділянку з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке на ній знаходиться;

2) правові підстави для збереження грошових коштів відсутні, оскільки передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, єдиною можливою формою якої для відповідача є орендна плата, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю;

3) збереження спірної суми відповідачем здійснено за рахунок іншої особи-позивача, оскільки позивач як представницький орган власника земельної ділянки - територіальної громади м. Харкова має право на отримання орендної плати за її використання відповідачем, а тому її несплата останнім, незалежно від його вини, призвела до збереження (заощадження) відповідачем відповідних коштів за рахунок їх неодержання позивачем.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема на неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов`язання, що виникають у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки спірна сума орендної плати, яку просить стягнути позивач, за своєю правовою природою є збитками у вигляді упущеної вигоди. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 152, 156 Земельного кодексу України щодо відшкодування збитків, які судом не застосовано.

Крім цього, відповідач посилається на ненадання судом першої інстанції оцінки запереченням відповідача щодо незаконності, необґрунтованості та безпідставності здійсненного позивачем розрахунку спірної суми неотриманої орендної плати. Зокрема, відповідач зазначає, що суд не прийняв до уваги надані відповідачем витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2017 р. та від 20.04.2018 р., в яких зазначено інше значення коефіцієнтів Км3, ніж застосовано позивачем. При цьому, відповідач посилається на відсутність у позивача права самостійно проводити розрахунок розміру орендної плати та визначати будь-які локальні фактори та граничне значення коефіцієнтів.

Також відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги сплату відповідачем земельного податку 27.03.2018 р. в розмірі 15882,21 грн. за лютий 2018 р. та 15882,21 грн. за січень 2018 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на невідповідність доводів апеляційної скарги нормам матеріального права та обставинами справи, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

У судовому засіданні 05.02.2019 представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2019 заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

20.10.2011 р. відповідачем - ПрАТ "Сільпо Рітейл" укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, згідно якого, ним було набуто право власності на нежитлові будівлі літ "А-2", загальною площею 1358,1 кв.м та літ. "Б-1", загальною площею 113,6 кв.м, що знаходяться у м. Харкові, по вул. Космічна, 23-А.

25.07.2013 зареєстровано право власності відповідача на вказані будівлі в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. I, а.с. 61-62).

Вказані будівлі літ. "А-2" та літ. "Б-1" знаходяться на земельній ділянці площею 0,2590 га по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові. Земельна ділянка використовується відповідачем ОСОБА_3 Рітейл" для обслуговування й експлуатації зазначених будівель, що підтверджується актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 23-А від 20.03.2018 (т. I, а.с. 28-35).

Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові, на якій розташовані вказані нежитлові будівлі літ. "А-2" та літ. "Б-1" не зареєстровані за ПрАТ "Сільпо Рітейл". Не зареєстровані вони і за іншими особами. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2018 №114337410 (т. I, а.с. 144-146).

Таким чином, у відповідності до положень п. а ч.2 ст.83 Земельного кодексу України, земельна ділянка по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Оскільки на зазначеній земельній ділянці розташовані вищезазначені приміщення, придбані відповідачем у власність, ця земельна ділянка використовується відповідачем -ПрАТ "Сільпо Рітейл".

Рішенням 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.04.2012 № 704/12 надано ПрАТ "Сільпо Рітейл" в оренду строком до 01.04.2017 земельну ділянку площею 0,4920 га по вул. Космічній, 23-А (кадастровий номер 6310136300:06:005:0049) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" супермаркету та кафе з гостьовою парковкою автотранспорту.

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06.07.2016 № 271/16 внесено зміни в підпункт 8.3 пункту 8 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 25.04.2012 №704/12 та викладено його в наступній редакції - надати ПрАТ "Сільпо Рітейл" в оренду строком до 01.08.2021 року земельну ділянку площею 0,4920 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:0049) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що належать територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (супермаркет з гостьовою парковкою) по вул. Космічній, 23-А.

Станом на момент розгляду справи договір оренди земельної ділянки по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові між позивачем та відповідачем не укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачується.

Зважаючи на наведені обставини, позивачем здійснено розрахунок безпідставно збереженої відповідачем за рахунок позивача розміру орендної плати, нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідно до якого, такий розмір складає 1373822,23 грн. (т. І а.с. 25-27).

Отже, позивач вказує на те, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Відповідач не заперечує факт використання спірної земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди. В обгрунтування своїх заперечень про відсутність складу правопорушення відповідач посилається на вжиттям ним передбачених законодавством дій, спрямованих на укладення такого договору та сплату земельного податку за використання земельної ділянки.

На думку колегії суддів, висновок господарського суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України (якими врегульовано зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави) та про наявність передбачених зазначеними нормами умов для виникнення у відповідача зобов`язання з повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, він відповідно до п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для нього формою плати за землю як землекористувача може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень .

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно (будівлю) до власника переходить відповідне речове право попереднього користувача, й відповідно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати таке речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 р. апеляційне провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №922/3412/17 за аналогічними правовідносинами.

У зв`язку з прийняттям ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду постанови від 20.11.2018 року, якою касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково, справу №922/3412/17 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 р. провадження у даній справі поновлено.

В наведеній постанові ОСОБА_4 Верховного Суду викладено наступну правову позицію, якої дотримується суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність у спірних правовідносинах зазначених умов, а саме:

1) відбулося збереження майна (грошових коштів у розмірі орендної плати) відповідачем, які він відповідно до законодавства повинен сплачувати за земельну ділянку з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке на ній знаходиться.

2) правові підстави для збереження майна грошових коштів відсутні, оскільки передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату,єдиною можливою формою якої для відповідача є орендна плата, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

3) збереження спірної суми відповідачем здійснено за рахунок іншої особи-позивача, оскільки позивач як представницьким орган власника земельної ділянки -територіальної громади м. Харкова має право на отримання орендної плати за її використання відповідачем, а тому її несплата останнім, незалежно від його вини, призвела до збереження (заощадження) відповідачем відповідних коштів за рахунок їх неодержання позивачем.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, хоча відповідачем вживались заходи для цього.

Проте, зазначена обставина вжиття відповідачем заходів до оформлення договору оренди не має значення для даної справи, оскільки, як зазначено вище, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України для повернення безпідставно збережених грошових коштів не вимагається наявність складу цивільного правопорушення, у зв`язку з тим, що відповідне майно (грошові кошти) підлягає поверненню незалежно від того, внаслідок чиєї поведінки (набувача, потерпілого, інших осіб) відбулося його безпідставне збереження.

Відтак, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ОСОБА_4 Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Отже, у спірних правовідносинах наявні правові підстави для стягнення з відповідача спірної суми орендної плати як безпідставно збережених грошових коштів за рахунок позивача.

При цьому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України не вимагається наявність складу цивільного правопорушення, оскільки у зв`язку з тим, що відповідне майно підлягає поверненню незалежно від того, внаслідок чиєї поведінки (набувача, потерпілого, інших осіб) відбулося його безпідставне збереження.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку орендної плати є безпідставними, оскільки спірна сума орендної плати обрахована позивачем відповідно до встановлених діючими рішеннями Харківської міської ради коефіцієнтів та нормативної грошової оцінки землі та не спростована відповідачем.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Відповідач зазначає, що у позивача відсутнє будь-яке право самостійно проводити розрахунок розміру орендної плати, так як єдиним належним документом є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, який видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані норми застосовуються з метою приведення у відповідність правовідносин для визначення, зокрема, розміру орендної плати та подальшого укладення договору оренди.

Враховуючи те, що, між позивачем та відповідачем склались позадоговірні, кондикційні правовідносини, розрахунки Харківської міської ради здійснено не для укладання з ПрАТ Сільпо Рітейл угоди щодо земельної ділянки, а в якості доказу обґрунтування ціни позову - безпідставно збережених коштів, які відповідач зберіг, не сплачуючи за використання цієї ділянки.

Отже, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності не потрібен витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, встановлена в ОСОБА_1 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 20.03.2018 площа земельної ділянки (0,2950 га) визначена відповідно до зовнішніх меж будівлі та паркану.

Тобто позивачем здійснено нарахування виходячи з площі земельної ділянки котра фактично станом на сьогодні зайнята відповідачем.

Натомість, відповідач посилається на більшу площу - ту, яка може бути передана йому лише в майбутньому в результаті оформлення відповідного договору оренди. Остання розрахована відповідачем, як бажана до отримання і визначена рішенням Харківської міської ради 25.04.2012 №704/12 у відповідності до технічної документації із землеустрою.

Відсутність укладеного договору оренди землі означає неможливість нарахування відповідних сум за земельну ділянку, котра наразі відповідачем ще не використовується.

Щодо коефіцієнтів визначених в розрахунку, суд першої інстанції правомірно зазначив, що заявлені позивачем безпідставно збережені кошти розраховані за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а наданий відповідачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т. I, а.с. 78) сформований станом на 20.04.2018.

Жодних інших витягів за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 матеріали справи не містять. Інших документів (висновків експертів, спеціалістів у землевпорядній галузі, котрі б підтверджували невірність обрання застосованих відповідачем коефіцієнтів тощо) відповідачем не надано.

За таких обставин, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами невідповідність розрахунку позивача з 01.01.2016 по 28.02.2018 вимогам чинного законодавства.

Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення).

На підставі п. 3.1.10. вказаного Положення для виконання покладених на Департамент функцій та завдань Департамент розраховує розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених Земельним кодексом України; розмір коштів, які підлягають відшкодуванню Харківській міській раді в результаті набуття, зберігання майна (земельних ділянок) територіальної громади м. Харкова без достатніх правових підстав (у розмірі орендної плати за землю) ; плату за землю як податок (у формі орендної плати або земельного податку); отримує розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова дані про нормативну-грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Розрахунок здійснений уповноваженими особами на підставі наказу директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 12 від 26.02.2018, яким у Додатку № 2 затверджена типова форма розрахунку плати за землю у зв'язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата.

Отже, Департамент територіального контролю Харківської міської ради має право складати ці розрахунки, а особи, які їх підписали, мають на це відповідні повноваження.

Як пояснив позивач, уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керуються Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 та від 03.07.2013 №1209/13.

Так, рішенням Харківської міської ради № 41/08 затверджений загальний порядок визначення розміру орендної плати при наданні земельних ділянок у платне користування.

Відповідно до п. 2.3. вказаного рішення, базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду. Нормативна грошова оцінка земель м. Харкова проводиться у відповідності з чинним законодавством України і підлягає затвердженню Харківською міською радою. Показники оцінки підлягають щорічного станом на 1 січня уточнення на коефіцієнт індексації відповідно до порядку, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Нормативна грошова оцінка тієї чи іншої земельної ділянки отримується шляхом застосування відповідної формули, яка затверджена вищенаведеним наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 р.

Зокрема, у п. З Наказу визначена формула, в якій підлягають перемноженню між собою відповідні коефіцієнти, значення яких затверджується іншими підзаконними нормативно-правовими актами та рішеннями органів місцевого самоврядування (для локальних коефіцієнтів). Дана формула застосовується з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківської міської ради № 41/08 встановлена формула, за якою розраховується річна орендна плата шляхом перемноження значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки; єдиної для м. Харкова базової ставки орендної плати; коефіцієнта, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки; коефіцієнта, який враховує розмір земельної ділянки.

Всі наведені множники затверджується відповідним рішенням Харківської міської ради, зокрема, рішеннями № 41/08 та № 1209/13.

У свою чергу розрахунки, приєднані позивачем до позовної заяви, містять розрахунок розміру нормативної грошової оцінки землі за відповідний рік із визначенням розміру такої оцінки за квадратний метр (з урахуванням усіх коефіцієнтів) та за загальну площу земельної ділянки, яка визначена геодезичним шляхом.

Уповноваженими особами Харківської міської ради був здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підпадає під дію ст. 1212 ЦК України, а не положень земельного законодавства, які регулюють надання земельних ділянок у строкове платне користування.

Крім того, Харківська міська рада при розгляді вказаної справи у суді першої інстанції надавала письмові пояснення щодо здійснений розрахунків, в яких надавалися пояснення кожному значенню, застосованому у розрахунках.

Щодо застосування у вказаних розрахунках коефіцієнту КмЗ, із значенням якого не погоджується відповідач, Харківська міська рада зазначила наступне обгрунтування.

У п. 6 наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 наведене визначення коефіцієнтів, які застосовуються при визначенні розміру нормативної грошової оцінки тієї чи іншої земельної ділянки, зокрема встановлено, що КмЗ - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Згідно з Порядком грошової оцінки земель населених пунктів, для нормативної грошової оцінки земель міста Харкова визначені 27 локальних факторів, які подані 6 групами:

1. функціонально-планувальні фактори (5 факторів),

2. інженерно-інфраструктурні фактори (5 факторів),

3. інженерно-геологічні фактори (6 факторів),

4. історико-культурні фактори (3 фактора),

5. природно-ландшафтні фактори (2 фактора),

6. санітарно-гігієнічні фактори (6 факторів).

Вихідними даними для визначення локальних факторів стали дані комунальних підприємств, спеціалізованих організацій та установ у визначеній галузі, дані розробників технічної документації.

У Технічний документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова вплив локальних факторів визначений шляхом встановлення зон дії локальних факторів та відповідних коефіцієнтів КмЗ кожної зони. Локальні фактори подані 23 картами-схемами зон впливу локальних факторів. Для визначення того, що земельна ділянка не забезпечена відповідним видом інженерної інфраструктури (централізованим водопостачанням, каналізацією, централізованим теплопостачанням, централізованим газопостачанням), в сучасних економічних умовах створення цифрової моделі інженерних мереж технічною документацією передбачається врахування наявності чи відсутності цього фактору за результатами польових обстежень.

Повний перелік встановлених локальних факторів та значення коефіцієнтів КмЗ зон впливу локальних факторів наведений у Додатку до рішення сесії. Частина факторів (11) здійснює підвищуючий вплив на вартість земельної ділянки, а решта (16)- знижуючий.

Загальний сукупний коефіцієнт КмЗ визначається множенням усіх локальних коефіцієнтів, які проявляються на даній земельній ділянці. При цьому добуток коефіцієнтів не може перевищувати 1,50 та бути меншим за 0, 5.

Позивачем із урахуванням всіх локальних факторів місцеположення земельної ділянки визначений коефіцієнт КмЗ із значенням 1,44764.

При цьому, локальні фактори, які враховувалися при його визначенні, наведені у розширених розрахунках.

Визначення коефіцієнту КмЗ здійснюється у комп'ютерній програмі.

Комунальне підприємство Міський інформаційний центр є користувачем програмного комплексу Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та за договором з Департаментом земельних відносин, надає доступ до зазначеного програмного комплексу управлінню Держземагентства у м.Харкові Харківської області для виконання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки та Департаменту земельних відносин для перевірки даних, що міститься в витягах та виконання інших функцій в межах повноважень.

Дана програма застосовується також для здійснення розрахунків безпідставно збережених коштів.

Всі локальні фактори, які впливають на визначення КмЗ, відображені у казаній програмі у вигляді відповідних шарів (нашарування) із індивідуальї кольором кожного фактору.

Для визначення даного коефіцієнту межі земельної ділянки із shp файлу накладаються на вказану програму із застосуванням точок координат, які застосовувалися для встановлення площі земельної ділянки.

Так, точки координат земельної ділянки по вул. Космічній, 23-.4 у м. Харкові накладаються у вказаній програмі, надалі для визначення Км3 послідовно обираються локальні фактори, показники та значення яких вже існують у даній програмі.

При обранні того чи іншого показника-локального фактору, колір на мапі програми змінюється і за його допомогою можна побачити, у якому шарі локального фактору знаходиться нанесена земельна ділянка, чи повністю вона знаходиться у даному шарі, чи частково, після чого дана програма розраховує кожне значення кожного локального фактору, який підлягає застосуванню при визначенні КмЗ для відповідної земельної ділянки.

Для візуалізації даного процесу позивач надав до суду викопіювання декількох сторінок даної програми, які застосовувалися при здійсненні розрахунку у даній справі.

При цьому, шляхом застосування точок координат при здійсненні геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові, була визначена її загальна площа, розмір якої склав 0,2590 га.

Точки координат, які застосовувалися, відображені у додатках до позовної заяви Харківської міської ради, а саме у додатках до акту обстеження земель ділянки (це документи: ситуаційна схема розміщення земельної ділянки ) та загальна площа земельної ділянки ).

При цьому, якщо ту чи іншу точку координат земельної ділянки змістити або застосувати інші точки координат, значення коефіцієнту КмЗ буде змінюватися із урахуванням того, що земельна ділянка буде зміщуватися по шарам програми або на неї будуть поширюватися інші шари, які символізують локальні фактори місцеположення земельної ділянки.

Коефіцієнт КмЗ, встановлений Харківською міською радою, та КмЗ, визначений відповідачем та наведений у Витязі про нормативну грошову оцінку земельки ділянки, відрізняється один від одного, так як площа земельної ділянки, яка застосовувалася при цьому, є різною, а саме 0,2590 га (площа, визначена позивачем) та 0,4920 га (площа, наведена у витязі).

Тобто, площа відрізняється майже вдвічі, що свідчить про те, відповідачем при здійсненні вимірювань земельної ділянки, буди застосовані зовсім інші точки координат, ніж ті, що застосовані позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо недослідження судом обставин сплати відповідачем єдиного податку є безпідставними, оскільки, позивач, визначаючи в позові розмір неотриманої ним орендної плати за спірну земельну ділянку, врахував сплату відповідачем земельного податку, і, відповідно вирахував зазначену суму.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2018 у справі №922/955/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.02.2019 р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай