Постанова

від 07.02.2019 по справі 904/2834/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 Справа № 904/2834/18

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,          

суддів – Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Вател” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 у справі №904/2834/18 (суддя Татарчук В.О., повне рішення складено 19.11.2018)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Арда-Трейдинг”, м. Дніпро

до приватного підприємства “Вател”, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафу

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 у справі №904/2834/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Арда-Трейдинг” задоволено, постановлено вилучити з користування приватного підприємства (далі-ПП) "Вател" та повернути позивачу кавомолку МДХ (АМХ 6022) 220 MON Black AA 15160-12 та кава-машину Appia Compact Volemetric з економайзером гор. води 226460, з ПП"Вател" на користь позивача стягнуто 88824 грн.78коп. штрафу;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо невиконання відповідачем зобов"язань за договором позички №1/200217 від 20.02.2017 в частині своєчасного повернення переданих йому за цим договором товарно-матеріальних цінностей;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПП“Вател” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та на неправильне застосування ним норм матеріального права просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що між сторонами не існує господарського спору, підприємство не заперечує проти повернення позивачу майна, але при цьому зазначає, що сторонами не узгоджено місце виконання зобов"язання та інші вагомі умови механізму повернення майна, про те, що згідно з чинним законодавством позивач мав з"явитися за майном до відповідача з належним чином оформленими документами, однак відповідні дії позивачем не виконані, про те, що господарським судом не застосована ст.614 Цивільного кодексу України, оскільки підприємство не порушувало прав позивача, про існування інших обставин, які виключають стягнення штрафу з підприємства, такими обставинами є відсутність у підприємства доступу до спірного майна чим фактично припинена його господарська діяльність, яка проводилася в нежитлових приміщеннях торгівельного центру "Гулівер" за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Шевченка, 128, про те, що спірне майно незаконно вибуло із володіння підприємства та фактично було захоплено іншими особами внаслідок злочинних дій посадових осіб ТОВ"КО-Інвестор", з яким укладено договір суборенди, про вжиття підприємством заходів по поверненню майна, докази якого містяться в матеріалах кримінального провадження №12017040370002014 від 20.07.2017, а також про те, що договір позички в частині визначення виду та розміру неустойки є неукладеним, сторони не дійшли згоди щодо її виду та розміру;

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з"явився, про час та місце засідання позивач повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2017 ТОВ"Арда-Трейдинг" (позичкодавцем) та ПП"Вател" (користувачем) укладено договір позички №1/200217, на підставі якого позичкодавець передав користувачу, а користувач прийняв в тимчасове безоплатне користування товарно-матеріальні цінності на строк, обумовлений договором.

Відповідно до п.2.3 договору користувач повинен повернути об"єкт позички в тому самому стані, в якому він його отримав від позичкодавця з урахуванням природного зносу.

Згідно з п.п.3.4.3 п.3.4 договору у разі неповернення об"єкту позички у строк позичкодавець має право вимагати його примусового повернення зі стягненням неустойки та збитків.

П.п.4.1, 4.2 договору встановлено, що об"єкт позички надається в строк до 28.02.2018. Останнім днем строку користування об"єктом вважається 28 лютого 2018 року.

П.п.5.1, 5.2 договору передбачено, що при настанні дати, вказаної в п.4.2 договору користувач зобов"язується протягом двох календарних днів повернути позичкодавцю об"єкт позички. Об"єкт позички вважається поверненим позичкодавцю користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акту печатками.

Згідно з п.6.2 договору при порушенні користувачем строку повернення об"єкту він повинен сплатити позичкодавцю неустойку в розмірі 10 процентів від оціночної вартості об"єкту позички.

Відповідно до п.7.3 договору, якщо користувач не поверне об"єкт позички в строки, передбачені п.п.5.1, 5.2 договору позичкодавець має право вимагати від користувача сплати штрафу в розмірі подвійної оціночної вартості об"єкта оренди, що вказана в акті приймання-передачі та специфікації.

20.02.2017 сторонами підписана специфікація №159135 до договору, в який визначено об"єкти позички ? кавомолка МДХ (АМХ 6022) 220 MON Black AA 15160-12 та кава-машина Appia Compact Volemetric з економайзером гор. води 226460, оціночна вартість об"єктів відповідно в сумах 7158 грн.78 коп. та 81666 грн., адреса розташування обладнання ? кафе "Меленда", Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Шевченка,128.

Виходячи з умов договору, позивач передав відповідачу об"єкти позички, що підтверджується актом приймання передачі №159135 від 20.02.2017, підписаним представниками сторін.

12.01.2018 позивачем, на адресу відповідача, зазначену в договорі, направлено лист про прийняття рішення щодо розірвання договору з вимогою про повернення обладнання протягом п"яти днів з дня отримання повідомлення.

Станом на момент звернення з позовом, 21.06.2018, об"єкти позички відповідачем не повернуто.

У зв"язку з несвоєчасним поверненням позивач нарахував штраф в розмірі, встановленому п.7.3 договору та просить, у тому числі, стягнути його з відповідача в сумі 88824грн.78коп..

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.827 Кодексу за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.833 Кодексу користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Згідно з ст.836 Кодексу якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором позички в частині своєчасного повернення об"єктів позички та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Тому підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про відсутність спору між сторонами та про обов"язок позивача з"явитися за майном колегією суддів визнані безпідставними, оскільки відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору обов"язок по поверненню майна покладається безпосередньо на ПП"Вател", при цьому таке повернення оформлюється актом приймання-передачі позички, підписаним уповноваженими представниками сторін.

В процесі розгляду справи господарським судом вказаний акт підприємством не представлено.

Посилання скаржника на неможливість повернення майна внаслідок відсутності доступу до останнього є безпідставним тому, що належні та допустимі докази в обґрунтування відповідних обставин скаржником не надані.

В матеріалах справи наявна лише балансова довідка з переліком, у тому числі, майна, що перебуває на обліку підприємства (а.с.61-63). Вказана довідка має односторонній характер.

Протоколи обшуку в приміщенні торгового центру та взагалі документи, винесені за результатами кримінального провадження також не представлені.

Доводи скаржника про те, що договір між сторонами є неукладеним в частині визначення розміру неустойки апеляційним судом не прийняті до уваги, оскільки в установленому порядку такий договір недійсним не визнано.

При цьому відповідальність у вигляді подвійного стягнення штрафу до скаржника не застосована.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 – 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2018 у справі №904/2834/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 12.02.2019

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя           І.М.Кощеєв

Суддя Л.П.Широбокова