Рішення

від 05.02.2019 по справі 906/1013/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1013/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ордер №055463 від 01.11.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 - наказ №44-ОД від 05.02.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Сервіс"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 656 574,14 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Сервіс" звернулось з позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" коштів в сумі 656574,14 грн., з яких: 560736,03грн. - основний борг, 71941,49грн. - пеня, 6086,31грн. - 3% річних, 17810,31грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11.12.2018.

Ухвалою суду від 11.12.2019, зважаючи на те, що суд визнав поважними причини неявки в судове засідання представника відповідача, з метою забезпечення рівних процесуальних прав учасників справи, підготовче засідання відкладено на 10.01.2019.

Ухвалою суду від 10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №9-2017 від 06.09.2017, позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 560736,03грн.

Відповідач за договором №9-2017 від 06.09.2017 розрахунки за отриманий товар не провів.

Таким чином, на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 560736,03 грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем заявлено до стягнення з відповідача 71941,49 грн. пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 17810,31грн. інфляційних та 6086,31грн. 3% річних.

Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні в усному порядку не заперечував факт виконання позивачем зобов'язань по договору в частині поставки продукції та її отримання підприємством, а також непроведення оплати за отриманий товар.

Посилаючись на укладення сторонами договору про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018, вважає, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних за період визначений позивачем, нараховані необгрунтовано.

Крім того, вважає, що за умовами п. 7.2 договору, розрахунок пені має бути розпочато через 30 календарних днів з дня прострочки оплати отриманої продукції.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.09.2017 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод", іменований надалі (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Сервіс" (постачальник, позивач) укладено договір № 9-2017 (а.с. 7-11).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "Продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

За умовами п. 2.1 договору кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

За приписами п. 3.1. договору, поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в термін 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником авансового платежу, передбаченого умовами п. 5.2. договору, у разі поставки продукції на умовах перед постачання - в термін 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення покупця. Моментом поставки продукції ( партії продукції) та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

У пункті 3.2 договору встановлено, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії визначає покупець та надає відповідне замовлення постачальнику. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної Специфікацією. Надання замовлення можливе засобами телефонного або факсимільного зв'язку.

Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки Продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.4. договору, право власності на продукцію переходить до покупця у випадку 100% оплати - з моменту оплати; у випадку відстрочення платежу - з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

Сума та ціна продукції, що постачається за договором, зазначається у специфікаціях і включає в себе вартість всіх видів послуг, податків, зборів та інших обов'язкових платежів (п. 4.1 договору).

За приписами п. 5.2 договору, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості відповідного замовлення, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату відповідної партії продукції, згідно специфікації (Додаток 1 до Договору).

У пункті п. 5.3. Договору, сторони погодили, що, у кожному окремому випадку можуть бути встановлені інші від встановлених в п. 5.2. Договору умови оплати, які визначаються у відповідній специфікації (умови оплати визначені у специфікації є приорітетними над умовами договору).

За умовами п. 7.2 договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов'язань.

Згідно п. 10.5 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань ( у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2017 сторони внесли зміни до п. 10.5. договору №9-2017 від 06.09.2017, виклавши його в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання умов договору (зобов'язань) та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожний рік.".

На виконання умов договору №9-2017 від 06.09.2017 сторонами підписано специфікації № 7 від 30.05.2018 та № 8 від 14.06.2018 (а.с. 20-21), в яких сторонами погоджено перелік товару, вартість товару, терміни поставки та умови оплати отриманого товару.

Зокрема, сторонами погоджено умови оплати - в термін 30 календарних днів від дня поставки продукції на склад покупця.

На виконання умов договору №9-2017 від 06.09.2017 позивачем поставлено товар на загальну суму 560736,03грн, що підтверджується видатковими накладними: № 27 від 30.05.2018 на суму 352524,17грн та № 33 від 15.06.2018 на суму 208211,86 грн (а.с. 22, 27).

Виходячи з умов, викладених у специфікаціях № 7 від 30.05.2018 та № 8 від 14.06.2018 щодо проведення розрахунків протягом 30 календарних днів від дня поставки продукції на склад покупця, розрахунки за товар, отриманий за видатковою накладною № 27 від 30.05.2018 на суму 352524,17грн мали бути проведені до 29.06.2018, за видатковою накдладною №33 від 15.06.2018 на суму 208211,86 грн - до 16.07.2018 (а.с. 22, 26).

03.07.2018 між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості, згідно п. 1.1. якого відповідач визначив, що станом на час укладення даного договору, в нього існує кредиторська заборгованість перед позивачем, яка виникла з виконання умов договору № 9-2017 від 06.09.2017 на загальну суму 560736,03грн.

За умовами п. 1.2 договору про реструктуризацію, кредитор даним договором надає боржнику розстрочку по сплаті заборгованості по Договору №9-2017 від 06.09.2017 з липня 2018 року по вересень 2018 року, включно.

Відповідно до умов п. 1.3 договору про реструктуризацію боржник зобов'язався сплачувати визначену сторонами в абз. 2 п. 1.3 договору суму не пізніше 25 числа кожного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з місяця, в якому укладено даний договір, а саме:

- до 25 липня 2018 року - 352524,17грн; до 25 серпня 2018 року - 104000,00грн; до 25 вересня 2018 року - 104211,86грн.

Однак в порушення умов договору про реструктуризацію боргу, платежі у строки, визначені договором, відповідачем не здійснювались.

Відповідно до п. 3.1 договору про реструктуризації від 03.07.2018 сторони визначили, що у випадку неналежного виконання положень Договору сторони несуть відповідальність на умовах Договору № 9-2017 від 06.09.2017.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлену продукцію, в порядку п.7.2. договору, відповідачу нараховано пеню в розмірі 71941,49грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 6086,31грн - 3% річних та 17810,31грн - інфляційних.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №9-2017 від 06.09.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи, а саме видатковими та товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 560736,03грн.

Факт поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, всупереч умов договору №9-2017 від 06.09.2017, договору від 03.07.2018 про реструктуризацію заборгованості та норм чинного законодавства, отриманий від позивача товар у вказані строки не оплатив.

Таким чином, у відповідача, як станом на день звернення позивача до суду так і на момент розгляду справи, існує прострочення в оплаті заборгованості в розмірі 560736,03грн.

Доказів погашення заявленої суми заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 560736,03грн обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 71941,49 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.1. договору від 03.07.2018 про реструктуризацію заборгованості сторони визначили, що у випадку неналежного виконання положень договору сторони несуть відповідальність на умовах договору №9-2017 від 06.09.2017.

За умовою п. 7.2 договору №9-2017 від 06.09.2017, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день невиконання зобов'язань.

З розрахунку позивача (а.с. 5-6) вбачається, що пеню заявлено:

- за видатковою накладною №27 від 30.05.2018 - за період з 30.06.2018 по 14.11.2018 в сумі 47189,95грн.;

- за видатковою накладною №33 від 15.06.2018 - за період з 16.07.2018 по 14.11.2018 в сумі 24751,54грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що пеня обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано умови договору про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018, якими сторони змінили строки проведення розрахунків за отриману продукцію.

Виходячи з умов договору №9-2017 від 06.09.2017 та договору від 03.07.2018 про реструктуризацію заборгованості, суд вважає, що пеня на суму боргу 352534,17грн. має бути обрахована наступним чином:

- з 30.06.2018 по 02.07.2018 (з 03.07.2018 почали діяти умови договору реструктуризації), виходячи з умов договору №9-2017 від 06.09.2017, що становить 985,14грн.;

- з 26.07.2018 по 14.11.2018 (за договором про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018), що складає 38526,55грн.

На суму боргу 208211,86 грн, пеню слід нараховувати, виходячи лише з умов договору про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018, а саме:

- на суму 104000,00 грн. за період з 28.08.2018 (останній день строку на сплату боргу припав на вихідний день - 25.08.2018 - субота, тому в порядку ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 27.08.2018) по 14.11.2018, що становить 8074,96грн.;

- на суму боргу 104211,86грн за період з 26.09.2018 по 14.11.2018 - пеня складає 5139,22грн.

Здійснюючи перерахунок пені, суд врахував, що відповідачем порушено більш ніж на 30 календарних днів остаточний строк оплати продукції, тому, виходячи приписів чинного законодавства щодо нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли оплата мала бути здійснена, правомірним буде розрахунок пені розпочинати з наступного дня після закінчення строку, відведеного для проведення остаточних розрахунків за договорами.

Пояснення представника відповідача, що розрахунок пені має бути розпочато через 30 календарних днів з дня прострочки оплати отриманої продукції, суд вважає такими, що не узгоджуються з нормами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, вимога про стягнення пені є обґрунтованою, заявленою у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягає частковому задоволенню в сумі 52725,87 грн.

В частині стягнення 19215,62 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 6086,31грн. 3% річних та 17810,31грн. інфляційних суд вказує про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 6) 3% річних останнім нараховано - за видатковою накладною №27 від 30.05.2018 - за період з 30.06.2018 по 14.11.2018 в сумі 3998,49грн.; - за видатковою накладною №33 від 15.06.2018 - за період з 16.07.2018 по 14.11.2018 в сумі 2087,82грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позивачем при розрахунку допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

Здійснивши перерахунок 3% річних, виходячи з умов Договору №9-2017 від 06.09.2017 та з урахуванням договору про реструктуризацію від 03.07.2018, суд встановив, що:

- на суму боргу 352534,17грн. 3% річних слід нараховувати з 30.06.2018 по 02.07.2018, що складає 86,92грн., та з 26.07.2018 по 14.11.2018 - що складає 3245,15 грн.;

- на суму боргу 104000,00грн. - за період з 28.08.2018 по 14.11.2018 - 3% річних становить 675,29грн.;

- на суму боргу 104211,86грн. - 3% річних слід нараховувати за період з 26.09.2018 по 14.11.2018, що становить 428,27грн.

Таким чином 3% річних підлягають задоволенню на суму 4435,63грн.

В частині стягнення 1650,68грн суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в заявленій сумі - 17810,31грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 635707,84грн., з яких: 560736,03грн основного боргу, 52725,87грн пені, 4435,63грн 3% річних та 17810,31грн інфляційних.

В частині стягнення 19215,62грн пені та 1650,68грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд. 1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"ОСОБА_3 Сервіс" (10025, м. Житомир, вул. Вітрука, 9В, офіс 218, код 38908751)

- 560736,03 грн. основного боргу;

- 52725,87 грн. пені;

- 4435,63 грн. 3% річних;

- 17810,31 грн. інфляційних нарахувань;

- 9535,62 грн. судового збору

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.02.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам ( рек. з пов.)